Схема аналізу виховного заходу

1. Найменування виховного заходу, дата проведення, місце, вік дітей.

2. Визначення форми (жанру): етична бесіда, диспут, свято, похід-екскурсія, психологічний тренінг, урок самоврядування та ін.

3. Конкретні педагогічні цілі та виховні задачі, що реалізується саме на цьому заході (нагадаємо, що головною метою виховного заходу є зміна відношень).

4. Наявність плану підготовки та проведення заходів, його продуманість, доцільність, закінченість.

5. Участь колективу вихованців у розробці цілей, плану проведення заходів та мотивація учасників на активність.

6. Опис та аналіз ходу підготовчої роботи, розподіл доручень, ставлення учасників до їх виконання.

7. Педагогічна позиція педагога, стимулювання ініціативи, активності, самостійності вихованців, мистецтво залучення помічників.

8. Облік вікових особливостей, індивідуальних та колективних запитів та інтересів дітей.

9. Позиція школярів при проведенні заходів (активність та ініціатива або байдужість та пасивність).

10. Позитивні, найвдаліші моменти проведеного заходу, наявність виховної ситуації: моральна радість, гордість за себе та товаришів або моральне каяття. Недоліки та труднощі у роботі, шляхи їх усунення.

11. Ступінь досягнення поставлених цілей.

12. Спрямованість у майбутнє, наявність перспектив, розвиток проблеми у наступних заходах, системність виховної роботи у класі.

Аналіз уроку.

Якість і ефективність уроку визначається ступенем розумового

розвитку школярів, який відбувається в ході уроку, та прирощуванням знань, умінь та навичок у всіх учнів класу. Розв’язання цих завдань не залежить не тільки від предметної, але і від методичної підготовки вчителя. Майстерність вчителя у багатьом залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. Без цього уміння педагогічна майстерність не прийде до вчителя або буде приходити дуже повільно. Молодий вчитель постійно повинен вчитися у своїх колег, відвідуючи їх уроки, і систематично аналізувати особисту роботу, що є важливою мірою підвищення його кваліфікації.

При відвіданні уроків важко відразу зробити глибокий аналіз. Потрібен час для того, щоб проаналізувати те, що відбувалося на уроці. З часом окремі елементи методики можуть бути переосмислені. Але важко тримати у пам’яті усе, що відбувалося на уроці. Тому усі відвідані уроки необхідно старанно записувати. Пропонуємо наступну схему запису або фотографію уроку (варіант 1, варіант 2)

Схема фотографії уроку.

1) Дата, клас, предмет, який по рахунку урок, прізвище, ім’я та по батькові вчителя.

Час

Що відбувається на уроці

Особисте відношення

У першій колонці відмічається час початку різноманітних елементів,дій, операцій, які відбуваються на уроці.

У другій колонці докладно описується усе, що відбувається на уроці.

У третій колонці записуються особистісні відчуття присутніх на уроці по окремим елементам уроку, дається їх характеристика та проводиться першочерговий аналіз.

Докладний аналіз уроку відбувається пізніше.

2) Дата, клас, предмет, тема.

Дії вчителя	Дії учнів	Власні зауваження
Зміст роботи	Форми роботи	Методи

Поле поділено на 3 головні частини: дії вчителя, дії учня, власні зауваження.

У першій колонці відмічається все, що робить вчитель.

У другій колонці докладно описується форми роботи використані вчителем.

У третій колонці записуються методи, які використовує вчитель.

У четвертій колонці описуються дії учнів, їх реакція на протікання уроку, кількість уваги та ін.

У п’ятій колонці записуються особистісні відчуття присутніх на уроці по окремим елементам уроку, дається їх характеристика та проводиться першочерговий аналіз.

Більш детально урок аналізується пізніше.

У залежності від мети відвідання уроку можна не фіксувати увесь урок цілком, а відмічати лише елементи, що цікавлять. Але для студентів і молодих вчителів найбільш ефективний повний запис уроку, бо він дозволяє повернутися до уроку через певний проміжок часу і проаналізувати знову його окремі елементи або урок в цілому виходячи з отриманого досвіду та завдань, що стоять перед вчителем.

У практиці роботи школи широко застосовується декілька типів та видів аналізу уроку. Виділяють чотири найбільш поширених типи аналізу: повний; комплексний; короткий; аспектний. Кожен з них може мати види: дидактичний; психологічний; виховний; методичний; організаційний.

Типи аналізу уроку.

1. Повний аналіз. Проводиться з метою контролю за якістю організації навчально-виховного процесу та для вивчення стилю діяльності вчителя, досвіду його роботи. Включає в себе аналіз змістового, дидактичного, психологічного та інших аспектів уроку.

2. Короткий аналіз. Має своєю метою дати загальну оцінку якості уроку. Відображує основні дидактичні категорії, виконання плану уроку, досягнення поставлених цілей і т.д.

3. Комплексний аналіз. Проводиться з метою всебічного розгляду у єдності та взаємозв’язку цілей, змісту, форм і методів організації уроку.

4. Аспектний аналіз. Застосовується для більш глибокого аналізу якогось одного аспекту уроку /виховного, психологічного та ін./.

Види аналізу уроку.

a) Дидактичний аналіз передбачає аналіз уроку по наступним основним дидактичним категоріям:

- постановка навчально-виховної мети уроку;

- додержання дидактичних принципів /науковості, наочності, міцності, доступності та ін./;

- додержання логіки навчального матеріалу і процесу навчання на уроці;

- використання форм, засобів і методів навчання;

- питання активізації пізнавальної діяльності учнів;

- організація самостійної роботи учнів;

- реалізація принципу єдності навчання і виховання;

- відповідність ходу уроку і його результатів вимогам до уроку та програмі, загальній дидактичній меті;

- чи розв’язані дидактичні цілі, чи досягнута мета приростання знань, умінь та навичок учнів;

- якою була структура уроку в цілому і яка послідовність елементів зовнішньої і внутрішньої підструктур; чи відповідало сполучення методів навчання, застосування наочності та ТЗН дидактичним завданням уроку, чи забезпечило це високий рівень пізнавальної самостійності учнів, поєднання освіти і виховання;

- чи характерні диференціація та індивідуалізація на даному уроці;

- у чому сутність зв’язку з життям.

b) Психологічний аналіз передбачає:

- вивчення психологічного мікроклімату на уроці;

- відношення між учителем і учнями;

- педагогічний такт учителя;

- ступінь впливу учителя на учнів;

- характер взаєморозуміння між учителем і учнями /симпатії, антипатії, гумор та ін./;

- ступінь відповідності змісту і структури уроку принципам розвиваючого навчання:

1) відповідність навантаження на пам’ять учнів та їх мислення;

2) співвідношення відтворюючої та творчої діяльності учнів;

3) співвідношення засвоєння знань у готовому вигляді і у процесі

самостійного пошуку;

4) співвідношення контролю, аналізу і оцінки діяльності школярів,

здійснюваних учителем, та взаємної практичної оцінки, самооцінки та

самоаналізу учнів;

5) співвідношення спонукання учнів до діяльності та примусу.

- урахування вікових особливостей учнів;

- виконання психологічних і гігієнічних вимог до організації уроку /урахування змін працездатності учнів, чергування і зміна видів діяльності на уроці/;

- ступінь активності і рівень працездатності школярів на уроці.

c) Виховний аналіз передбачає:

- вивчення ступеня виховного впливу уроку на учнів;

- заходи виховного впливу на учнів; додержання принципу зв’язку навчання з життям, з практикою соціального будівництва;

- здійснення міжпредметних зв’язків;

- здійснення ідейно-політичної спрямованості процесу навчання;

- ефективність формування трудових навичок у учнів у процесі навчання;

- ступінь естетичної взаємодії уроку на учнів;

- ступінь використання учителем виховних можливостей оцінки і відмітки;

- постановка і розв’язання задач морального виховання;

- ступінь використання можливостей для профорієнтації та економічного виховання учнів;

- позиція учителя по відношенню до учнів /зацікавлена або нейтральна/;

- стиль педагогічного керівництва групою учнів на уроці;

- ступінь виховного впливу на учнів особистості педагога в цілому;

- рівень культури праці учнів на уроці;

- рівень організації та ступінь дисциплінованості учнів на уроках, їх стиль відношення до вчителя та один з одним;

- зовнішній вигляд учителя і учнів;

- використання місцевого матеріалу.

d) Методичний аналіз уроку передбачає:

- вивчення діяльності учителя і учнів, їх взаємодія у основних структурних компонентах уроку;

- сукупність заходів і методів діяльності учителя і учнів на окремих етапах уроку /актуалізації опорних знань, формуванні нових знань або нових способів діяльності та ін./;

- ефективність використання принципів навчання /свідомості, міцності, доступності і ін./;

- відповідність методичних заходів особливостям змісту, меті уроку і віку учнів;

- заходи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці;

- наявність проблемного навчання;

- види і місце самостійної роботи учнів на різних етапах уроку, керівна роль учителя у процесі самостійної роботи учнів;

- доцільність використання наочних посібників та ТЗН;

- диференційована робота з учнями в залежності від індивідуальних здібностей і можливостей.

e) Аналіз організаційного аспекту уроку передбачає:

- вивчення заходів організації уроку;

- ступінь оснащеності уроку наочними посібниками;

- ефективність застосування ТЗН на уроці;

- виконання санітарно-гігієнічнного режиму;

- ведення вчителем документації;

- раціональне використання часу уроку;

- використання правил охорони праці і техніки безпеки на уроці;

- ступінь організаційної підготовки учнів до уроку /наявність усього необхідного для даного уроку/;

- включення учнів у роботу на уроці;

- організаційна завершеність уроку, запис домашнього завдання /об’єм, ступінь труднощів, диференціація, інструктаж виконання/.

Узагальнена схема аналізу уроку, яка була розроблена І.Т.Федоренком, має наступний вигляд.

Схеми аналізу уроку.

Схема №1.

1. Загальні відомості про урок.

Дата, школа, клас, прізвище, ім’я та по батькові вчителя, предмет викладання, кількість учнів за списком, скільки учнів відсутні, який урок за числом, яка зміна занять, Місце проведення уроку: в класі, кабінеті, лабораторії, майстерні.

Обстановка і обладнання класу, чистота, освітлення приміщення і робочих місць, чи провітрене приміщення, чи не чути шуму з вулиці, з інших класів і коридору, чи готові учні до уроку /наявність на столах зошитів, підручників, ручки та іншого шкільного навчального приладдя/, чи підготовані наочні посібники, технічна апаратура, їх доцільність і необхідність на уроці для досягнення поставленої мети і завдань, чи підготована дошка, крейда, губка для витирання дошки. Чи точно по дзвонику починається і закінчується урок, як учні вітали вчителя, чи не було потреби у вчителя витрачати час на організацію класу, перевірку відсутніх, установлення порядку і дисципліни. Чи є в класі асистенти вчителя, лаборанти, як організована їх робота.

Тема уроку. Мета уроку /дидактична, виховна, розвиваюча/; чи визначає учитель мету уроку, чи інформує учнів про мету уроку, якщо інформує, то як?

Мета відвідання уроку.

2. Тип і структура уроку.

Тип уроку, зв’язок даного уроку з попереднім, як він здійснюється. Доцільність обраного типу уроку з точки зору вивчення теми в цілому і дидактичної мети заняття. Місце уроку у системі уроків по даній темі.

Структура уроку: чи відповідає структура типу уроку, які помітні відхилення і чим вони викликані. Послідовність окремих етапів уроку. Забезпечення цілісності і закінченості уроку. Підведення підсумків уроку.

3. Зміст уроку.

Відповідність змісту програмі і сучасному рівню науки. Формування світогляду, поглядів і переконань учнів. Чи достатньо використані з виховною метою зміст навчального матеріалу і організація уроку. Як пов’язаний навчальний матеріал з сучасністю, оточенням школи і життєвим досвідом учнів. Установлення міжпредметних зв’язків. Як здійснюється формування працелюбності, любові і поваги до праці та людей праці. Розвиток на уроці інтелектуальних здібностей, моральних і естетичних почуттів учнів.

Використання дидактичного матеріалу, обладнання кабінету і раніше отриманих знань для здійснення цілеспрямованого сприйняття учнями навчальної інформації; з’ясування правильності розуміння школярами значень, назв, термінології; формування у учнів уяви; осмислення і закріплення нових знань. Способи педагогічного керівництва процесом узагальнення і систематизації знань.

Чи досягнуте приростання або удосконалення знань, умінь і навичок на основі раніше засвоєного?

4. Методи і заходи навчання на уроці.

Сполучення різноманітних методів і заходів на уроці, яка система методів застосовується. Чи відповідають методи і заходи навчання змісту навчального матеріалу, типу, цілям, завданням уроку і віковим особливостям учнів. Додержання основних вимог до уроку; виховних, дидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних. Здійснення на уроці дидактичних принципів – свідомості, активності, наочності, доступності, міцності знань та ін. У якій мірі і наскільки доцільно використані на уроці наочні посібники, ТЗН, чи відповідають вони дидактичній меті уроку, чи дублюють один одного; чи визначено, з якою метою застосовується кожний з видів наочності? Шляхи активізації пізнавальної діяльності школярів. Взаємозв’язок репродуктивної і творчої діяльності школярів, шляхи підвищення творчої активності та пізнавальної самостійності учнів на уроці; наявність на уроці показу учням окремих шляхів розвитку наукового пізнання у розвитку даної науки.

Розвиток у учнів спостережливості та абстрактного мислення. Використання заходів порівняння, протиставлення, систематизації та узагальнення знань; види і місце самостійної роботи учнів з підручником і іншими дидактичними матеріалами. Як здійснюється формування у школярів умінь навчатися, доповнювати свої знання, орієнтуватися у науковій і політичній інформації? Постановка вчителем різноманітних пізнавальних і розумових задач на уроці. Здійснення на уроці довільного й мимовільного запам’ятовування учнями навчального матеріалу. Засоби забезпечення зворотного зв’язку для керівництва процесом засвоєння знань; формування навичок самоконтролю, умінь задавати питання вчителю і товаришам; рецензування відповідей товаришів; коментування вправ. Послідовність застосування завдань і вправ для виробки навичок і умінь, використання видів робіт, що сприяють розвитку творчої активності, забезпечення розвитку у учнів продуктивного мислення. Прищеплювання учням умінь і навичок самоосвіти /робота з науковою літературою, довідниками, посібниками, різним обладнанням/.

Диференційованість завдань учням на уроці в залежності від їх індивідуальних особливостей, віку і рівня підготовки, Забезпечення послідовності у самостійному застосуванні учнями знань і навичок у ході уроку.

Оцінка знань учнів. У якій мірі буде здійснена підготовка учнів до виконання домашнього завдання. Чи здійснюється диференціація і індивідуалізація домашніх завдань учнів? Об’єм домашнього завдання. На який час воно розраховано? Коли і як воно давалося? Як попереджається перевантаження учнів домашніми завданнями?

5. Поведінка учнів.

Наскільки учні були залучені у активну розумову працю. Спрямованість і сконцентрованість їх уваги. Наскільки вони були зацікавлені, старанні, дисципліновані. Поведінка колективу учнів на уроці, чим вона визначається: матеріалом, який вивчається, обстановкою, настроєм вчителя або чимось іншим. Чи здійснюється спеціальна організація поведінки з виховною метою? Спеціальні поведінкові ситуації, у яких виявляються особистісні якості учнів. Чи не було особливих порушень дисципліни на уроці, чим вони були викликані і як учні поставилися до порушників? Відношення учнів до вчителя. Прояв організаційної і пізнавальної самостійності школярів.

6. Поведінка учителя.

Уміння володіти класом, організовувати його для роботи, підвищувати його активність, інтерес і увагу, уміння створювати хорошу дисципліну. Відношення до окремих учнів з урахуванням індивідуальних особливостей кожного. Стиль і тон у роботі /живість, бадьорість, рішучість або навпаки, повільність, в’ялість, байдужість/. Педагогічний такт. Спостережливість, вдумливість, меткість і акуратність, емоційний підйом. Зовнішній вигляд. Культура мови, міміка, пантоміміка. Чи користується учитель авторитетом у учнів?

7. Результати уроку. Висновки і пропозиції.

Досягнення мети. Виконання плану уроку. Об’єм і якість знань учнів /свідомість, глибина, міцність/. Виховне, освітнє і розвиваюче значення уроку. Що найбільш цінне у проведенні даного уроку можна запозичити вчителю і рекомендувати для впровадження в практику інших вчителів з метою підвищення активності навчання школярів. Вказівки вчителю, як закріпити і удосконалити позитивні якості уроку і як оббігати його негативні якості /рекомендація літератури, відвідання уроків та ін./.

Схема №2.

Дата відвідування.

Предмет.

Клас.

Учитель.

Тема уроку.

Мета відвідування.

Відвідувач.

Тип уроку /засвоєння нових знань; засвоєння вмінь та навичок; урок застосування знань, умінь та навичок; урок узагальнення та систематизації знань; урок перевірки і корекції знань, умінь та навичок; комбінований урок/.

Принципи навчання /науковості; доступності; наочності; проблемності; самостійності і активності учнів; систематичності і послідовності; урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; диференційованості; інтеграції; свідомості; міцності засвоєння знань; зв’язку навчання з життям; єдності навчальних, розвивальних і виховних функцій уроку/.

Методи навчання за різними критеріями /монологічний; діалогічний; демонстративний; евристичний; алгоритмічний; програмовий; виконавський; реконструктивний; частково-пошуковий; пошуковий; творчий або ін./.

Методи викладання /інформативно-повідомлюючий; пояснювальний; стимулюючий; спонукаючий; інструктивний або ін./.

Засоби навчання /об’єкти довкілля; таблиці; картки; ілюстрації; ТЗН; книги, підручники, записи на дошці і т.д./.

Форми організації навчального процесу /фронтальна; в парах; групова; індивідуальна/.

Зовнішня організація уроку /своєчасність початку і закінчення уроку; раціональна організація робочого місця учителя і учня; своєчасність записів у щоденник домашнього завдання; своєчасність виставлення оцінок у журнал, щоденник/.

Організація навчальної діяльності /мотивація навчання; реалізація запланованого матеріалу; логічність і послідовність викладу; оптимальність структури уроку; раціональність використання методів, принципів, засобів навчання/.

Форми виконання видів робіт /усно; письмово; з місця; біля дошки/.

Домашнє завдання /якість виконання; доцільність обсягу; якість перевірки; об’єктивність оцінювання/.

Санітарно-гігієнічні норми /естетичне оформлення класної кімнати; вологе прибирання; освітлення; температурний режим; провітрювання класної кімнати; зовнішній вигляд учителя, учнів/.

Розподіл часу на уроці.

Мовна культура /учнів; вчителя/.

Дисципліна на уроці.

Мікроклімат на уроці.

Кількість опитаних учнів.

Результати уроку.

Схема №3

Дата відвідування.

Клас.

Предмет.

Вчитель.

Відвідав урок.

Тип уроку.

Мета уроку.

Мета відвідування уроку.

Аналіз уроку.

1. Тип уроку.

2. Кількість учнів у класі (на уроці).

3. Дисципліна на уроці.

4. Короткий аналіз організаційної частини.

5. Опитування вивченого матеріалу:

-метод опитування (біля дошки, з місця, за карткою, розв’язування задач, виконання вправ);

-форма опитування (індивідуальна, групова, фронтальна, письмова, усна);

-організація опитування (чітка, зрозуміла, нечітка, недостатньо чітка).

6. Чи активізують питання розумову діяльність учнів.

7. Опитано (з них оцінено).

8. Відповідність оцінки (правильно, завищено, занижено, мотивовано, невмотивовано).

9. Витрачено часу на опитування.

10. Перехід від вивченого матеріалу до нового.

11. Вивчення нового матеріалу:

- науковий рівень (високий, задовільний, недостатній);

- доступність викладання матеріалу (повна, обмежена, складна).

12.Послідовність викладання матеріалу (чітка, слабка, відсутня взагалі).

13.Зв’язок з практикою.

14.Мова вчителя (багата, грамотна, чиста, лаконічна, багатослівна).

15.Активізація учнів при поясненні матеріалу (скільки учнів піднято за власним бажанням, вчителем).

16.Засвоєння матеріалу учнями.

17.Наочність (достатня, недостатня, зайва, відсутня).

18.Здійснення індивідуального та диференційованого підходу до учнів.

19.Домашнє завдання (обсяг, інструктаж, диференціація, творчий характер).

20.Пропозиції:

- змістові;

- методичні;

- організаційні;

- психологічні.

Запропоновані схеми аналізу уроку є орієнтовними і їх можна використовувати повно або частково у залежності від мети відвідання уроку. Можлива зміна і послідовності аналізу уроку.

Схема аналізу календарного плану.

1. Назва навчального предмету.

2. Загальна кількість годин, відведених на предмет.

3. Кількість годин на тиждень.

4. До якої групи навчальних предметів належить.

5. Співвідношення теоретичних знань та практичних умінь і навичок.

6. Можливості предмету у розумовому розвитку дітей.

7. Кількість запланованих лабораторних і практичних робіт.

8. Виховні можливості предмету.

9. Необхідність у засобах: навчальні прилади, ТЗН, таблиці, дошка та ін.

10. Міжпредметні зв’язки.

Таким чином, відповідно до вимог Європейської кредитно-модульної системи вищої освіти загальна кількість навчального навантаження кожного студента у процесі тижневої безперервної пропедевтичної практики дорівнює 50 годинам.

Відповідно і методист-консультант у процесі практики виконує свій обсяг роботи, яка полягає в наступному.

№ з/п	Зміст роботи методиста-консультанта	Кількість годин
	Участь у настановчій конференції: - ознайомлення студентів з метою і завданнями педагогічної практики; - знайомство студентів з формою звітної документації - щоденником психолого-педагогічних спостережень, правилами його ведення і оформлення; - визначення норм і правил поведінки студентів у навчально-виховному закладі, їх статус, права і обов’язки.	(на потік)
	Поточні консультації. Проводяться у кожному навчальному закладі, де студенти знаходяться на практиці.	2 ( на навчальний заклад)
	Співбесіди із студентами. Проводяться з кожним студентом по мірі виконання ними запланованих завдань і підведенню підсумку роботи студента у період практики з наступним виставленням заліку.	1 (на студента)
	Підсумкова конференція.	2 (на потік)

Таким чином, відповідно до вимог організації кредитно-модульної системи навчання діяльність студентів у процесі безперервної педагогічної практики максимально індивідуалізована і виконується самостійно кожним практикантом. Студент планує свою роботу, порядок і швидкість виконання завдань, визначає складність для нього цих завдань, необхідність отримання додаткової теоретичної інформації, потреби у консультації з методистом.

Залікові співбесіди-перевірки мають бути проведені безпосередньо на протязі наступного тижня після закінчення практики за графіком відповідно можливостей методиста і студентів.

Діяльність методиста обмежується консультаціями та заключною заліковою співбесідою.

Література.

1. Выбор методов обучения в средней школе /Под ред. Бабанского Ю.К. –М.: 1981.

2. Дидактика средней школы /Под ред. Онищука В.А. – К.: 1987.

3. Дидактика средней школы /Под ред. Скаткина М.Н. – М.: 1982.

4. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников /Под ред. Первина И.Б. – Мб: 1985.

5. Коротов В.М. Воспитывающее обучение. – М.: 1980.

6. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – И.: 1981.

7. Лийметс Х.Й. Груповая работа на уроке. – М.: 1975.

8. Лихачев Б.Т. Воспитательные аспекты обучения. – М.: 1982.

9. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. –Х., 2002.

10. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. –Х., 2000.