Сутність та класифікація ігрових технологій навчання
Вважається, що історичні витоки ігрових технологій навчання беруть свій початок від магічних обрядів стародавньої людини. Так, виконуючи ритуальні танці, мисливці відтворювали процес полювання до його початку. На ці дійства покладались тоді не лише магічні, але й навчальні функції.
Про виключне значення гри у формуванні особистості свідчить психологічна теорія діяльності (Л.Виготський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн), у якій ігрова діяльність поряд із трудовою та начальною визначається у якості найважливішого чиннику. Німецький психолог К.Гросс, який першим у кінці ХІХ століття зробив спробу систематизації підходів до вивчення гри, називає ігри початковою школою поведінки. Певною мірою цю думку можна екстраполювати й на вищу школу, де ігрові методи дозволяють майбутньому фахівцеві ще у стінах навчального закладу закласти моделі професійної поведінки завдяки можливості імітації практичних ситуацій. Сучасна педагогічна освіта широко використовує ігрові технології ще й тому, що вони найбільш відповідають ідеї розбудови її на компетентнісній основі.
Розглянемо підходи до класифікації ігор у педагогіці. Виходячи з основних класифікаційних ознак, розрізняють наступні види ігор:
· За часом проведення:
– без обмеження часу;
– із обмеженням часу;
– ігри, що проходять у реальному часі;
– ігри, що проходять у стислому часі.
· За правилами проведення:
– жорсткі ігри (мають жорсткі правила);
– вільні ігри (для кожної гри визначаються свої правила).
· За кінцевою метою:
– навчальні (спрямовані на появу нових знань, закріплення умінь та формування певних якостей);
– констатуючі (спрямовані на фіксацію певних досягнень, наприклад, через конкурси професійної майстерності);
– пошукові (спрямовані на виявлення проблем та пошук шляхів їх рішення).
· За методологією проведення:
– лункові ігри: ігри, які проходять на спеціально організованому полі, з жорсткими правилами;
– рольові ігри: ігри, у яких кожен учасник має певну роль, яку він повинен виконати відповідно до завдання;
– групові дискусії;
– імітаційні ігри: створюють в учасників уявлення про те, як слід було б діяти у певних умовах;
– організаційно-діяльнісні ігри: ігри, які не мають жорстких правил та спрямовані на вирішення міждисциплінарних проблем через активізацію роботи учасників за рахунок жорсткого тиску на особистість (автор –Г.Щедровицький);
– емоційно-діяльнісні ігри: ігри, які уникають жорстких правил, імітують конкурентні або залежні відносини, розкривають особистий потенціал (автор – Е.Гільбо, 1980р.);
– інноваційні ігри: ігри, які формують інноваційне мислення учасників, спрямовані на пошук інноваційних ідей у традиційній системі дій (автор – В.Дудченко);
– ансамблеві ігри: ігри, які формують управлінське мислення в учасників і спрямовані на вирішення конкретних проблем підприємства методом організації партнерської ділової співпраці команд, що складаються з керівників служб (автор – Ю.Красовський);
– комбіновані інтерактивно-діяльнісні стратегічні ігри: ігри, які пролонговано імітують реальний розвиток ситуації і спрямовані на колективне конструювання майбутнього (автор – Е.Гільбо, 2000 р.).
Пощирена й класифікація за типом ігор. Зокрема серед основних їх типів розрізняють наступні.
Перший тип гри — «загравання», що фактично не торкаються питань професійної діяльності (тренінг спілкування, гри на увагу, пам'ять, на кмітливість та ін.).
Другий тип – ігри, що моделюють окремі аспекти професійної діяльності. Ігри даного типу підрозділяються на групи-:
· ознайомлювальні з особливостями посадового функціонала, з вимогами до людини;
· пробні, тренінгові, що спрямовані на самопізнання (ті, хто навчається випробують себе в ігрових професійних ситуаціях, а по мірі можливості й розвивають професійно важливі якості).
Третій тип – ігри, що моделюють сам процес професійної діяльності, побудова особистого професійного плану (ОПП), професійних життєвих перспектив.
Четвертий тип – ціннісно-орієнтаційні ігри, що відбивають ту моральну позицію тих, хто навчається, на тлі якої відбувається професійна діяльність. Побудувати їхню модель найбільше складно, тому що вона містить у собі поняття «щастя» і «сенс життя».
Ігри мають не тільки різну класифікацію, але й можуть мати різний вигляд (у вигляді сценарію, у вигляді звичайного завдання, схеми тощо). Приклади різних ігр представлено в другому розділі.
У подальшому зупинимось на організації та проведенні навчальних ігор як таких, що виступають однією з форм навчання, що найбільш наближені до умов професійної діяльності фахівця.