Управління загальноосвітнім навчальним закладом

ПЛАН

1. Управлінські органи в школі

2. Органи громадського самоврядування

Управлінські органи в школі

З метою оптимізації управління життєдіяльністю шко­ли створюють органи управління, діяльність яких дає змо­гу враховувати потреби учасників навчально-виховного процесу. Наявність розгалуженої структури управлінсь­ких органів у школі вимагає організації їх взаємодії, ко­ординації роботи всіх підрозділів.

До структури управлінських органів у школі належать:

- органи колегіального управління школою (конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках);

- адміністрація школи (директор, його заступники з навчальної, наукової, виховної, господарської роботи);

- органи громадського самоврядування (учнів (учком), учителів (профком, методична рада), батьків (батьківський комітет).

Органи колегіального управління школою

Органами колегіального управління школою є конфе­ренція, рада школи, педагогічна рада, нарада при дирек­торі, його заступниках, їх діяльність координується за­лежно від потреб колективу і завдань школи.

Конференція євищим колегіальним органом громадсь­кого самоврядування школи (в малочисельних школах - загальні збори шкільного колективу). Делегатів конферен­ції з правом голосу обирають збори учнів II та III ступенів, збори вчителів та інших працівників, збори батьків і пред­ставників громадськості в однаковій кількості від кожної категорії. Конференція затверджує статут, вносить корек­тиви, розробляє напрями розвитку школи, підвищення ефе­ктивності навчально-виховного процесу, здійснює пошуки додаткового фінансування, зміцнення матеріально-технічної бази. За необхідності створює тимчасові, постійні комісії з різних напрямів діяльності школи, визначає їх повнова­ження. Скликається радою школи один раз на рік.

Кожна школа на основі типового Статуту з урахуван­ням соціальних, економічних, національних та регіональ­них особливостей розробляє свій статут.

Статут школи— сукупність норм і правил життя колективу з ураху­ванням його особливостей і перспектив розвитку.

Він не повинен суперечити основним державним доку­ментам про школу, обмежувати права учасників навчаль­но-виховного процесу (вчителів та учнів). Затверджуєть­ся її засновником та реєструється відповідним органом державного управління освітою.

Раду школи обирають на конференції або на загаль­них зборах школи.

Рада школи— орган колегіального управління шкільними справа­ми, вирішення найважливіших питань щодо удосконалення навчаль­но-виховного процесу.

До складу ради обирають представників педколективу, учнів II та III ступенів, батьків (або осіб, які їх замінюють) і громадськості. Очолює її директор школи. На чергових виборах склад ради оновлюють не менш ніж на третину.

Рада школи займається управлінськими проблемами, які раніше перебували в одноосібній компетенції дирек­тора. Вона реалізує рішення конференцій шкільного ко­лективу; представляє інтереси школи в державних і гро­мадських органах, забезпечує соціальний захист неповно­літніх; визначає зміст, методи, форми організації навчання й виховання; встановлює режим роботи школи; здійснює контроль за роботою, проводить атестацію педагогічних працівників, вносить пропозиції щодо кваліфікаційної ко­місії про присвоєння вчителям кваліфікаційних катего­рій; контролює витрату бюджетних асигнувань на школу, формує власний матеріальний фонд школи; заслуховує зві­ти про роботу директора, його заступників, учителів, ви­носить пропозиції щодо продовження або припинення їх повноважень; захищає працівників школи й адміністра­цію від необґрунтованого втручання в їх професійну та посадову діяльність.

Протягом року основну роботу в раді виконують педаго­гічний, батьківський та учнівський сектори, які збираються раз на чверть, заслуховують відповідальних за певні ділянки роботи, намічають шляхи виконання прийнятих рішень. Президія ради, до якої входять адміністрація та керівники секторів, здійснює оперативне керівництво школою.

За рішенням конференції або ради школи створюють опікунську раду з представників органів виконавчої вла­ди, підприємств, установ, навчальних закладів, організа­цій, окремих громадян. Опікунська рада вживає заходів для зміцнення матеріально-технічної та навчально-мето­дичної бази, залучення додаткових джерел фінансування, поліпшення організації навчально-виховного процесу, сти­мулювання творчої праці педагогічних працівників.

Педагогічну раду створюють для розгляду складних питань організації навчального процесу, підвищення ква­ліфікації та професійної майстерності педагогів. До її скла­ду входять учителі, вихователі груп подовженого дня, ад­міністрація школи. Очолює її директор школи.

Роботу педагогічної ради планують у довільній формі відповідно до потреб школи. Члени ради мають право ви­носити на її розгляд усі питання навчально-виховного про­цесу. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але вона повинна збиратися не менше чо­тирьох разів на рік. При педагогічній раді створюють під­звітні їй методичні секції.

Нараду при директорі використовують для вирішен­ня термінових питань, пов'язаних з організацією навчаль­но-виховного процесу (аналізу успішності учнів, дисцип­ліни в школі, для організації позакласної діяльності). Ін­коли нарада розглядає роботу окремих учителів, виконання стандартів освіти тощо. Участь у них є обов'язковою для викладачів, адміністрації. Періодичність проведення ви­значає директор школи.

Наради при заступниках директора розглядають по­точні проблеми, що стосуються їх адміністративної ком­петенції. Періодичність проведення визначається планом роботи школи.

Управлінська діяльність адміністрації школи

Управління сучасною школою є складною системою з багатьма внутрішніми взаємозв'язками. Його ефективність багато в чому залежить від правильного розподілу обо­в'язків в адміністрації школи, до якої належать дирек­тор, заступники з навчальної, виховної, наукової та гос­подарської роботи.

Директор школи. Його діяльність регламентується По­ложенням про загальноосвітній навчальний заклад, згід­но з яким директором може бути тільки громадянин Укра­їни, який має вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліс­та або магістра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно пройшов атестацію керівних кадрів освіти у по­рядку, встановленому Міністерством освіти і науки Укра­їни. Він є найвищою посадовою особою в школі, діє від імені школи, представляє її в усіх організаціях, розпоря­джається її майном і коштами, укладає договори, видає фінансові доручення, відкриває у банку рахунок, розпо­ряджається кредитами, видає накази по школі, його вка­зівки є обов'язковими для її учнів та учителів.

Директор організовує планування змісту та забезпе­чення навчально-виховного процесу, несе за нього відпо­відальність. До його обов'язків належить також піклу­вання про здоров'я, безпеку учнів, про створення умов для позакласної та позашкільної роботи. Директор наді­лений адміністративною владою, і від уміння користува­тися нею залежить його авторитет. Він не може бути кон­сервативним виконавцем інструкцій, а мусить бути твор­чим керівником. Важливо, щоб він був наділений такими рисами, як демократизм, вимогливість, самовимогливість, чесність, відвертість, дипломатичність, мобільність, чут­тя нового тощо.

Директор школи керує роботою своїх заступників, уз­годжує спільну діяльність адміністрації школи з громад­ськими організаціями, вчителів та учнів, відповідає за ком­плектування класів і працевлаштування випускників.

Один з найголовніших напрямів його роботи — добір і розстановка педагогічних кадрів. У сфері його компетенції організація роботи ради школи, педагогічної ради, батьків­ського комітету, батьківського всеобучу, загальне керівниц­тво методичною роботою, навчально-виховним процесом, ко­ординація позакласної роботи вчителів. Директор несе від­повідальність за організацію роботи з охорони праці і техніки безпеки, забезпечення гігієни праці учнів і вчителів.

Заступник директора з навчально-виховної роботи. Ор­ганізовує і контролює процес навчання школярів, їх загаль­ноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і пове­дінку. Контролює виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів. Здійснює керівництво методичною роботою з учителями школи, складає і контро­лює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, контрольних, проведення лабораторних робіт, навчальних екскурсій. Відповідає за звітність із питань на­вчально-виховного процесу, організовує методичну роботу предметних комісій та методичних об'єднань, діяльність шкіл передового досвіду кращих педагогів. Контролює роботу шкільної бібліотеки, навчального сектора учкому.

Другий заступник директора з навчально-виховної ро­боти. Керує навчально-виховним процесом у початкових класах, безпосередньо відповідає за організацію методич­ної роботи їх учителів. Контролює роботу груп подовже­ного дня.

Заступник директора з виховної роботи. Організовує позакласну виховну роботу і дозвілля учнів, надає необхід­ну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим працівникам школи, які залучаються до виховної роботи з учнями. В його обов'язки входить організація і координа­ція шкільної художньої самодіяльності, туризму та крає­знавчої роботи, підготовка і проведення традиційних шкіль­них та державних свят, організація чергування класів по школі. Він підтримує зв'язок з інспекцією у справах не­повнолітніх, відповідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує батьків, шефів, платних та громадських керів­ників гуртків щодо організації праці з дітьми.

Заступник директора з господарської частини. Відпо­відає за збереження шкільних приміщень і майна, за мате­ріальне забезпечення навчального процесу, санітарний стан школи, протипожежну охорону, правильну організацію ро­боти обслуговуючого персоналу. У деяких школах нового типу за рішенням ради школи призначають заступників директора з перспективних на їх погляд напрямів роботи.

Заступник директора школи з наукової роботи. Од­ним з його завдань є аналіз процесів у системі освіти, прогнозування нових тенденцій та коригування відповід­но до них стратегії розвитку школи, реалізації інноваційних програм, впровадження системи дослідницької, до­слідно-експериментальної роботи в школі, створення в ній позитивних інноваційних умов. Керує роботою відповідних загальношкільних колегіальних органів. Розробляє методичні документи, розділи програми школи, які сто­суються перспектив її розвитку.

Заступник директора з комерційної діяльності (завуч-координатор). Встановлює зв'язки зі спонсорами, шефами, веде пошук джерел позабюджетного фінансування школи та ін.

Заступник директора з соціально-педагогічної реабілітації. Організовує, контролює роботу класів вирівнювання, займається питаннями педагогічної корекції, адаптації учнів і вчителів у навчально-виховному процесі школи.

Такий розподіл обов'язків між членами адміністрації школи є типовим для багатьох загальноосвітніх шкіл. Реально кількість посад, розподіл функціональних обов'язків відбувається з урахуванням конкретних особливостей школи (кількість учнів, спеціалізація тощо).

Органи громадського самоврядування

З метою демократизації управління, налагодження зво­ротного зв'язку, поточного коригування управлінських рі­шень у навчальному закладі діють органи громадського самоврядування учнів (учнівський комітет школи (кла­су), учителів (профспілковий комітет, методична рада), батьків (батьківський комітет школи (класу), повноваження яких визначає статут школи. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації вза­ємин з адміністрацією.

Учнівський комітет школи (класу). Він є найавтори­тетнішим органом учнівського самоврядування, склад яко­го обирають на учнівських зборах школи (класу). Його діяльність є свідченням реалізації права учнів на участь в управлінні школою, захист своїх прав. Школа визнає по­вноваження представників учкому, надає їм необхідну ін­формацію, сприяє участі у вирішенні питань, пов'язаних з організацією навчання, різноманітних видів діяльності і дозвілля учнівського колективу.

Профспілковий комітет. Відповідно до законодавства персонал школи (педагогічний, адміністративно-господар­ський, медичний, навчально-допоміжний, обслуговуючий) має право вільно об'єднуватись у профспілки. Адмініст­рація школи погоджує з профспілковим комітетом штат­ний розклад, навчальне навантаження, умови праці пер­соналу, укладає угоди про охорону праці, повідомляє про скорочення робочих місць (не менш ніж за три місяці).

Методична рада. Є колегіальним органом педагогіч­них працівників, обов'язок якого — сприяти розвитку та удосконаленню методики навчально-виховного процесу, професійної майстерності і творчого зростання вчителів і вихователів. Вона аналізує та обирає найоптимальніші ва­ріанти змісту освіти (навчальних планів, програм, підру­чників), форм і методів навчально-виховного процесу, спо­собів їх реалізації, організовує роботу з підвищення кваліфікації педпрацівників, вивчення, узагальнення і по­ширення передового досвіду.

Батьківський комітет школи (класу). Є органом бать­ківського самоврядування, склад якого обирають на бать­ківських зборах. Метою його діяльності є сприяння вико­нанню статутних завдань школи, забезпечення єдності пе­дагогічних вимог до учнів та надання допомоги сім'ї у вихованні й навчанні дітей. Комітет діє згідно з тимчасо­вим положенням, його рішення, які мають рекомендацій­ний характер, обов'язково розглядає адміністрація шко­ли. Батьківський комітет зобов'язаний дотримуватися статуту школи, виконувати рішення, розпорядження адмі­ністрації щодо організації навчально-виховного процесу, захищати учнів від будь-яких форм фізичного та психіч­ного насилля, пропагувати здоровий спосіб життя.

Свої зусилля здебільшого він спрямовує на розвиток матеріально-технічної бази, фінансове забезпечення шко­ли, сприяння роботі учнівських об'єднань за інтересами.

Особливості управлінської діяльності в сучасній школі

Функціонування та розвиток загальноосвітньої школи залежить від сукупності зовнішніх факторів прямого й опосередкованого впливу на школу. Передусім — це особ­ливості соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країни, зосереджені в системі освіти матеріаль­но-фінансові, кадрові ресурси, культурний простір, в яко­му формуються особистість, тенденції розвитку освіти, рі­вень розвитку наук, що працюють на школу, система дер­жавного управління освітою, нормативно-правова база, що забезпечує функціонування школи. Вся ця сукупність по­стійно змінюваних зовнішніх умов під дією об'єктивно-суб'єктивних факторів трансформується.

Кожен стан розвитку суспільства зумовлює відповідні йому особливості управління внутрішньошкільним жит­тям. На сучасному етапі до таких особливостей належать:

1. Зміна підходів при оцінюванні діяльності школи. Означає створення школою власної системи діагностики й оцінювання її діяльності, орієнтацію на оцінювання лише за результатами навчання учнів, вивчення рівня розвитку особистості дитини, оцінювання результатів діяльності окремих педагогів.

2. Демократизація управління. Передбачає створення належних умов для реалізації мети школи, пріоритетність вирішення питань макротехнології (цілісної системи роботи школи і внутрішкільного управління) над мікротехнологіями (методиками проведення педрад, нарад, аналізу окремих уроків, написання наказів, складання графіків тощо).

3. Зміна кадрової ситуації в школі. Виявляється у появі в школі психологів, соціальних педагогів, звільнених класних керівників, заступників керівників шкіл з експериментальної або науково-методичної роботи, працівників вузів. Це вимагає вирішення нових управлінських завдань, виникнення нових управлінських відносин, зв'язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, атмосфери творчого пошуку, взаємодопомоги, зацікавленості роботою.

4. Варіативність управління. Означає використання різноманітніших моделей, систем, змісту управлінської діяльності, самостійне визначення спрямованості розвитку, коригування мети школи, обрання варіантів навчального плану, визначення змісту шкільного компонента освіти, моделювання позаурочної діяльності учнів.

5. Зміна методів управління. Свідченням їх є перехід від прямого впливу на методи, пов'язані з ефективністю роботи школи, до моделювання педагогічних систем, способів їх реалізації; від жорстко регламентованих вимог до розмаїття форм, змісту. Це передбачає вільний вибір технології планування та організації роботи відповідно до цілей та завдань колективу.

6. Зміна методологічних засад управління. На передній план висуваються системний підхід, моделювання цілісних педагогічних та управлінських структур, розробка технологій прискореного розвитку. Це стимулює використання діалогічних форм взаємодії, впровадження способів самоорганізації, децентралізації управління тощо.

Головним у змісті управлінської діяльності стає ви­роблення цілісної системи діяльності школи, яка б відпо­відала вимогам часу і створювала передумови для ціле­спрямованого розвитку учнів. Особливість управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи на сучас­ному етапі визначається сукупністю традиційних та по­явою нових керівних функцій. До традиційних функцій його управлінської діяльності належать прийняття рішен­ня, організація їх втілення, коригування роботи, облік і контроль, які тепер залишаються основними. Завдяки но­вим функціям оновлюється зміст навчання і виховання (впровадження державних стандартів освіти, концепції виховання, профілізації та індивідуалізації освітнього процесу, авторських навчальних програм, підручників, по­сібників, виховних систем), відбувається впровадження нових освітніх технологій (розвиваюче, модульне, дифе­ренційоване навчання, використання методів проектування і моделювання, життєтворчості особистості); удосконалю­ються форми й методи навчання і виховання (діалогові форми спілкування, лекційні, семінарські заняття, на­вчальні модулі тощо); трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів (запроваджуються індикатори розвит­ку учнів, рейтингові системи оцінювання); модернізуються зміст, форми й методи управління закладами і установами освіти (підвищується значущість менеджерської функції управління інноваційним процесом, створюються багато­варіантні моделі управління); з'являються авторські моде­лі закладів освіти (ліцеї, гімназії, коледжі тощо).

Модернізований зміст діяльності керівника школи ви­магає й оновлення форм управління. Пріоритетними ста­ють дорадчо-адміністративні форми управління, які поді­ляють на: колегіальні (рішення ради школи, педагогічної ради, зборів трудового колективу, наради при директоро­ві, методичної ради, профспілкових зборів, ради заснов­ників); колективні (резолюції чи рішення, консультантів, учнівської, батьківської ради, зборів творчих учителів); індивідуальні (висновки, поради під час бесіди, спостере­ження, анкетування, інтерв'ювання).

З формами і змістом управління пов'язані методи управління:

Методи управління — засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу (вчителі, працівники шко­ли, учні, батьки).

Сукупність методів управління складають:

— вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесіда), групові (інструктаж, нарада, збори);

— дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, атестування педагогічних кадрів, анкетування та інтерв'ювання, підготовка, друкування матеріалів (газет, збірників, статей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного й учнівського колективів;

— ілюстративно-показникові методи: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, по­будова графіків, таблиць, матриць з вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості вчителів до творчої праці;

— техніко-технологічні методи: застосування техніч­них засобів і пристроїв (комп'ютера, телебачення, радіо, селектора тощо).

Наприклад, застосування в управлінській діяльності комп'ютерів з відповідними програмами дає змогу дирек­торові створити інформаційно-пошукову систему «Психолого-педагогічна література фахівця» з анотацією видань; упорядкувати добірку методичних рекомендацій для вчи­телів за матеріалами роботи атестаційної комісії школи, району (міста); сформувати каталог нормативної, техно­логічної і правової документації про школу; мати пакети навчальних програм, контрольних робіт з кожного пред­мета; розробити модульний розклад уроків та виховних заходів; створити індивідуальні навчальні плани для уч­нів з урахуванням обов'язкових і вибіркових дисциплін; підготувати звітну документацію з питань управління, на­кази по школі; сформувати бази даних про учнів, учите­лів, працівників школи, батьків тощо; автоматизувати роз­рахунки зарплати працівникам школи.

Модернізація змісту, форм і методів управлінської ді­яльності формує керівника школи нового типу — відкрито­го, демократичного, компетентного, гуманістичного, творчо спрямованого. Водночас оновлення управлінської діяльнос­ті є передумовою розвитку творчих здібностей керівника шко­ли, здатного виробити власний стиль управління, періодич­но оновлюючи зміст, форми і методи своєї діяльності.

Раціональне поєднання модернізованих і класичних функцій, форм і методів управлінської діяльності керів­ника школи в сучасних умовах є запорукою ефективного формування творчого колективу вчителів та учнів, демо­кратизації та гуманізації навчально-виховного процесу, відкритості школи як динамічно соціальної системи.

Відкрита школа є соціально-педагогічною системою, здатною до генерування та впровадження педагогічних ін­новацій (наукових та практичних досліджень із соціаль­но-педагогічних та психологічних дисциплін), адекватно­го сприйняття соціально-педагогічних змін у суспільстві, встановлення різнобічних зв'язків з громадськістю та учас­никами навчально-виховного процесу.

Оцінювання управлінської діяльності керівника загаль­ноосвітнього навчально-виховного закладу має здійсню­ватися на основі системності, яка передбачає розгляд і врахування усієї сукупності соціально-педагогічних умов удосконалення управління школою в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Запитання. Завдання

1. Проаналізуйте організаційно-управлінські дії адміністрації школи.

2. Ознайомтеся з інструкціями про організацію та діяльність гімназії та ліцею, проаналізуйте структурно-організаційні відмінності між гімназією, ліцеєм, школою.

3. Обґрунтуйте специфіку діяльності органів колегіального управління школи, де Ви навчались.

4. Яким, на Вашу думку, може бути склад адміністрації школи майбутнього?

5. Доведіть значущість органів громадського самоврядування в школі, в класі.

6. Поясніть необхідність демократизації управління школою.

Планування та облік роботи школи

ПЛАН

1. Планування роботи школи

2. Особливості внутрішкільного контролю

Планування роботи школи

Планування навчальне-виховної роботи є однією з важ­ливих умов її успішності, оскільки забезпечує цілеспря­мовану діяльність (раціональне використання можливос­тей і резервів) усіх підрозділів.

Воно має бути підпорядковане принципам науковості, передбачаючи систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів; реальності та оптимальності передбачуваних заходів, виконання яких забезпечувало б рівномірний ритм роботи школи; соціальної детер­мінації, формуючи в учнів необхідні суспільству мораль­ні, правові та інші якості.

Серед інших вимог до планування — чіткість, зрозу­мілість, педагогічна доцільність, єдине спрямування, ор­ганізаційна, концептуальна єдність заходів у досягненні сформульованих цілей.

За формою планування буває текстовим, графічним, змішаним (текстовим і графічним). Але завжди йому по­винна бути властива календарність (розподіленість загальношкільних заходів на чверті, місяці, тижні).

За терміном передбачення і реалізації дій планування діяльності школи поділяють на перспективне, річне й по­точне.

Перспективне планування.Характерна його особли­вість полягає у виробленні плану розвитку школи на З— 5 років, який забезпечував би цілеспрямовану діяльність керівництва школи та педагогічного колективу в чітко окресленій перспективі. Йому передує всебічний аналіз роботи за попередній період, визначення головних завдань на новий період, прогнозування організаційно-педагогічних проблем розвитку школи й основних напрямів удоскона­лення навчально-виховної роботи, особливостей функціо­нування та розвитку педагогічного та учнівського колек­тивів, матеріально-технічної бази школи.

Перспективний план роботи школи забезпечує розпо­діл сил і засобів на тривалий період, надає системі на­вчально-виховної роботи школи системності, ритмічнос­ті, чіткого використання наявних засобів і залучення нових.

Річне планування.Визначає основні завдання педаго­гічного колективу на наступний рік. Загалом річний план школи охоплює такі розділи:

1. Вступ. Характеристика мікрорайону, школи, аналіз діяльності за попередній навчальний рік, завдання на новий навчальний рік.

2. Виконання Закону про освіту. Передбачає форми і строки оперативного обліку дітей шкільного віку в мікрорайоні, план використання фонду школи, забезпечення
медичного нагляду, харчування дітей, створення груп подовженого дня.

3. Організація роботи з кадрами. Охоплює розстановку кадрів і розподіл обов'язків між ними, науково-практичну проблематику, над якою працює колектив, напрями методичної роботи, вивчення і поширення педагогічного досвіду, розвитку науково-педагогічної інформації, роботи педагогічної ради школи, використання досягнень науки та передового досвіду.

4. Керівництво навчально-виховним процесом. Об'єднує заходи щодо створення умов для навчального процесу (оснащення кабінетів, забезпечення технічними засобами навчання, поповнення фонду бібліотеки), організації позакласної і позашкільної виховної роботи гуртків, факультативів, товариств, клубів тощо.

5. Педагогічний контроль за навчально-виховним процесом. Окреслює цілі, форми перевірки (журналів, учнівських зошитів, якості знань та умінь учнів, виховних заходів, санітарного стану тощо), відповідальних за неї (адміністрацію, профспілковий актив, педагогів).

6. Робота з батьками, спонсорами, громадськістю. Передбачає заходи педагогічної пропаганди серед батьків, тематику батьківських зборів, роботу батьківського комітету, ради школи, спільну роботу громадських комісій сприяння сім'ї та школі.

7. Зміцнення матеріально-технічної бази, організаційно-господарська робота. Містить перелік заходів щодо створення й оснащення кабінетів, майстерень, спортзалу, приміщень для гурткової роботи, ігрових кімнат, поточного й капітального ремонту меблів, електрообладнання, теплосистеми, забезпечення санітарно-гігієнічного режиму, протипожежної безпеки, розподілу коштів школи.

Поточне планування.Його основою є загальношкільний план, на підставі якого складають календарні плани організаційної, методичної та позакласної роботи на чверті: плани роботи вчителів (тематичні та поурочні), класних керівників (на чверть або півріччя), директора школи і його заступників (на тиждень), учнівських гуртків та організацій, розклад навчальних, позакласних занять і заходів та ін. Поточні плани мають графічну побудову (по горизонталі відмічають тижні й дні навчальної чверті, по вертикалі — організаційні форми роботи, їх тематику, прізвища відповідальних). Містять такі розділи: педагогічна рада, засідання методичних об'єднань, профспілкові збори та виробничі наради, наради у директора, засідання місцевого комітету, загальношкільні батьківські збори, шкільні вечори, спортивні змагання, масові культпоходи й туристичні походи, загальношкільна газета, робота наукових товариств, клубів, організація виставок та олімпіад.

Планування дає змогу уникнути дублювання, заздалегідь визначити питання, на яких слід зосередити увагу, спланувати роботу й особистий час вчителів та учнів.

Особливості внутрішкільного контролю

Внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована перевірка адміністрацією школи роботи педагогічного колективу, окремого вчителя.

Спрямований він на досягнення відповідності діяльнос­ті школи вимогам стандарту освіти. Організація внутрішкільного контролю відбувається у кілька етапів. Розпочинається вона з визначення мети контролю, складання плану, передбачення форм і методів перевірки. На етапі перевірки відбувається констатування, оцінювання фактичного стану справ, які є підставою для формування виснов­ків і пропозицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу, усунення недоліків. Пропозиції, рекомендації щодо усунення недоліків передбачають відповідні терміни, а за потреби — форми і терміни контролю.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуальний характер (підконтрольність роботи кожного члена колективу), систематичність (регулярність, системність контролю на всіх етапах навчально-виховного процесу), об'єктивність, всебічність і різноманітність форм, диференційований підхід (враховування специфічних особливостей та індивідуальних якостей тих, кого контролюють), єдність вимог осіб, які здійснюють контроль.

Внутрішкільний контроль поширюється на: навчально-виховний процес, методичну роботу, забезпеченість навчально-виховного процесу та ін.

Види, форми й методи внутрішкільного контролю

За спрямуванням Внутрішкільний контроль поділяють на тематичний і фронтальний.

Тематичний контроль передбачає перевірку роботи колективу над вирішенням певної проблеми, рівень знань і вмінь учнів з відповідної теми або предмета загалом, зміст і ефективність роботи класних керівників з певного напряму виховної роботи, інновації в школі, результати впровадження передового педагогічного досвіду тощо.

Фронтальний контроль спрямований на вивчення ді­яльності педагогічного колективу, методичних об'єднань або окремого учителя, рівень викладання окремих предме­тів в усіх або певних класах, роботи класних керівників.

Залежно від об'єкта контролю, виділяють класно-уза­гальнюючий, персональний, предметно-узагальнюючий, те­матично-узагальнюючий, комплексно-узагальнюючий його види. Класно-узагальнюючий контроль спрямований на вивчення діяльності вчителів, які працюють у певному кла­сі, виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості і методів викладання в класі, якості роботи класного керів­ника. Персональний контроль стосується вивчення продук­тивності викладацької діяльності, методичного рівня учите­ля загалом або певних аспектів його діяльності. Може бути тематичним і фронтальним. Є засобом самоуправління вчи­теля, стимулом його професійного зростання. Предметно-узагальнюючий контроль зосереджується на вивчення стану та якості викладання окремого предмета в одному класі, в паралельних класах, у школі загалом.

Таблиця 2