Заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України

1) спеціальні групи при будинках малюка для дітей-сиріт з ва­
дами психофізичного розвитку;

2) дитячі психоневрологічні санаторії;

3) дитячі відділення при психоневрологічних лікарнях;

4) заклади для психохроніків (виразна імбецильність, ідіотія);

5) реабілітаційні заклади.

Останнім часом в Україні розпочато створення реабіліта­ційних закладів, які підпорядковуються різним Міністерствам залежно від контингенту дітей і змісту допомоги. Міністерству освіти і науки України підпорядковуються навчально-реабіліта­ційні центри, які керуються у своїй діяльності «Положенням про навчально-реабілітаційний Центр» (1997 p.), а навчання ді­тей відбувається згідно програм, передбачених для певного спе­ціального освітнього закладу (відповідно до віку і вад дітей).

Згідно Положення навчально-реабілітаційний центр- це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров'я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають ор­ганічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.

Найчастіше у таких закладах контингент вихованців скла­дається із дітей із складними вадами, часто комплексними, на­приклад, розумова відсталість у поєднанні з вадами опорно-рухового апарату Відповідно і допомогу дпи одержують комп-

.13

Модуль /

лексну - лікувальну, психологічну, педагогічну, соціальну. На відміну від традиційних спеціальних закладів у штаті реабіліта­ційних значно більше персоналу: не лише вчителі та вихователі, а й лікарі, масажисти, соціальні працівники.

При навчально-реабілітаційних закладах діють різні служби, зокрема, служба роботи з сім'ями вихованців; відділення ранньої корекційної допомоги; групи тимчасового перебування та ін.

Однією із суттєвих відмінностей є співпраця з сім'ями, що виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, участь сім'ї у вихованні й соціалізації дитини. У традиційних закладах, більшість з яких с інтернатними, робота з сім'ями проводиться епізодично і не є системною.

Якщо ж за станом здоров'я дитина не може знаходитись у колективі, їй пропонують індивідуальне навчання за про­грамою того закладу, який відповідає діагнозу й віку дитини.

2. Можливості інтегрованої та інклюзивної освіти дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку

Перспективним завданням сучасної корекційної освіти по­стає інтегроване та інклюзивне навчання. Ще Л. С Виготський у своїх працях говорив про те, що спеціальна школа створює для дитини замкнений світ, у якому все є прилаштованим до дефекту. Внаслідок штучної ізоляції дітей, відриву їх від сім'ї і здорових ровесників формується невпевнена в собі, власних си­лах і можливостях особистість, яка є непідготовленою до життя у суспільстві. Особливо гостро проблема інтеграції та інклюзії постає перед дітьми із легкими (невиразними) вадами у психо­фізичному розвитку, оскільки вони не охоплені закладами ко­рекційної освіти.

Серед основних завдань розвитку дошкільної і загальної се­редньої освіти на найближчі навчальні роки Міністерство освіти і науки України вбачає створення умов для інклюзивного та інте­грованого навчання дітей з особливими потребами. Шляхи розви­тку інклюзивної освіти, завдання органам управління освітою, які випливають з них визначено у таких нормативних документах:

■ наказ МОИ України від 11 09.2009 р. № 855 «Про затвер­дження Плану дій щодо запровадження інклюзивною на-

Загальніпитання корениніноі педагогіки та спеціальної психологи

вчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки»;

■ наказ МОН України від 20.01.2010 року «Про затверджен­ня заходів на виконання розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 року № 1622-р «Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної, середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року».

Слід розрізняти інтеграцію й інклюзію.

Інтеграція

Інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учень пристосовується до вимог школи.

Інтегроване навчання має як переваги, так і проблеми. Переваги, зокрема, проявляються у:

- подоланні ізоляції вихованців;

- можливості отримання освіти за місцем проживання без
відриву від сім'ї;

- орієнтації дітей з психофізичними вадами у розвитку на
нормальних однолітків;

• - реальній соціальній адаптації з раннього віку;

- оздоровленні емоційної сфери нормальних однолітків;

- навчанні дітей спілкуватися та працювати разом;

- формуванні у здорових дітей почуття відповідальності за
товаришів, які потребують допомоги, емпатії, співчуття.

Процес інтеграції є позитивним ще й через те, що орієнтує педагогів на зміщення акцентів у корекційно-педагогічній роботі з дітьми: об'єктом впливу стає не порушення, а особис­тість дитини.

Проте на часі в Україні впровадження інтегрованого на­вчання гальмується такими недоліками:

- недостатня розробленість законодавчо-правової бази;

- слабка інформованість громадськості про проблеми дітей з
психофізичними вадами;

- непідготовленість спеціалістів до роботи в системі інтегра­
ції;

~ труднощі у науково-методичному забезпеченні навчально-виховного і корекційного процесу.

Ще однією проблемою є ставлення родини до спеціальної освіти. Багатьох батьків не влаштовує варіант перебування їх­ньої дитини у відокремленому закладі з відривом від сім'ї Саме

Модуль І

тому виникає стихійна інтеграція, коли батьки попри рекомен­дації ПМПК залишають дітей з психофізичними вадами у ма­сових школах, де вони навчаються без одержання відповідних особливостям їхнього розвитку освітніх послуг.

Як свідчить досвід багатьох країн, вихідним принципом ін­теграції дітей з психофізичними вадами є принцип рівних прав і можливостей в одержанні освіти. При цьому інтеграція здійсню­ється у двох формах: соціальній та педагогічній.

Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л. М. Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг».

Освітня інтеграція передбачає надання дітям з психо­фізичними вадами можливості спільного навчання в одній школі чи класі з дітьми, що нормально розвиваються, за програмою масової або спеціальної школи (А.А.Колупаєва).

У «Положенні (тимчасовому) про організацію інтегровано­го навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах» (2002 р.) визначено, що інтегрована освіта не є альтернативою системі спеціальної освітидітей з особливими потребами.

Головною метою інтегрованого навчання є створен­ня умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами.

Завдання інтегрованого навчання:

" забезпечення права дітей з особливими потребами на здобут­тя середньої загальної освіти в умовах загальноосвітніх на­вчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами;

■ різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі ви­
явлення її задатків і здібностей, формування інтересів і по­
треб;

■ збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я ви­
хованців;

• виховання в учнів любові до пращ, здійснення їх допрофе-сійної підготовки, забезпечення умов для їх життєвого і про­фесійного самовизначення;

■ виховання школяра як культурної і мораіьної людини з етич­
ним ставленням до навколишньою світ\ і самої себе;

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психології

■надання у процесі навчання й виховання кваліфікованої
психолого-медико-педагопчної допомоги з урахуванням стану
здоров'я, особливостей психофізичного розвитку вихованця.

У існуючих нормативних документах та наукових джерелах описано наступні форми інтегрованого навчання:

V повна — включення дитини з психологічною готовністю до
спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем пси­
хофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівно­
цінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дити­
на при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем
навчання та проживання;

• комбінована — діти з близьким до норми рівнем психофізич­
ного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоро­
вими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу
вчителя-дефектолога;

/ часткова — перебування дітей з особливими потребами, ко­трі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня;

J тимчасова — періодичне об'єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів.

В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофі­зичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми є прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тим­часова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку.

В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загально­освітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови від­повідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК)):

■ з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебраль­
ними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному і
резидуальному станах, з вродженими і набутими деформаці­
ями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистро-
фією, міопатією);

■ з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше
децибел);

■ з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заї­
канням, алалією, афазією, дизартрією при нормальному ста­
ні слуху і первинно збереженому інтелекті);

Модуль I

■ з порушеннями зору;

• із затримкою психічного розвитку;

■ з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка
форма за умови навчання в спеціальному класі або за індиві­
дуальною нецензовою програмою).

Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням катего­рії порушення. Навчально-виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спіль­ної роботи обов'язково залучаються й батьки дитини.

ІНКЛЮЗІЯ

ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реа­гування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особли­вою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контин­гент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій.

Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А. А. Колупаєва).

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Інклюзивна освіта є позитивною не лише для дітей з по­рушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ро­весників.

Переваги інклюзивної освіти:

• розуміння суспільством проблем інвалідності;

• солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здо­
ровими ровесниками;

• формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового
повноцінного способу життя;

• створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного
розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку;

Загальні питання корекційної педагогіки та спеціальної психологи

* зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах осо­
бистості дитини;

* можливість усіх дітей жити разом із родиною;

* виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельнос­
ті, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння ціну­
вати своє здоров'я;

* реальна інтеграція та суспільна адаптація.

Існуючі бар'єри:

- архітектурна недоступність шкіл;

- недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та
педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей
з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього
включення у колектив здорових однолітків;

- відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушен­
нями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед сис­
темою освіти і соціальної підтримки;

- відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази
для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеці­
альне обладнання);

- методична неготовність педагогів і психологів загальноосвіт­
ніх закладів;

- відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психо­
логи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для
здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з психо­
фізичними порушеннями.

Принципи інклюзивної освіти:

S цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; ^ ,кожна людина є здатною відчувати і думати; ^ кожна людина має право на спілкування й на те, щоб її по­чули;

* усі люди потребують один одного;

* справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реаль­
них взаємостосунків;

* усі люди потребують підтримки і дружби ровесників;

* для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у
тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть;

* різноманітність посилює усі сторони життя людини.

Інклюзивна освіта здійснюється через формування спеціаль­ного інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох Дітей з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати Дітей однієї категорії порушення (нозології)

Модуль І

Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчаль­ними планами і освітніми стандартами відповідних типів спеці­альних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчан­ня і виховання реалізуються корекційні завдання.

Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись ско­ординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини.

В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофі­зичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов:

- раннє виявлення вад розвитку і започаткування корекційної
роботи;

- правильне діагностування розвитку дитини та урахування її
можливостей;

- психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спіль­
но зі здоровими однолітками;

- тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму
дефектологічних знань, психотерапевтичної і консультатив­
ної допомоги;

- відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх закладів
для здійснення фахового супроводу «інтегрованих» чи «інк-
люзованих» дітей;

- створення спеціальних умов у класі, школі (необхідне облад­
нання, охоронний режим тощо);

- підготовка здорових учнів класу до взаємодії з аномальною
дитиною;

- супровід інтегрованого учня фахівцем-дефектологом, надан­
ня дитині кваліфікованої корекційної допомоги;

- забезпечення психологічного супроводу.

3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу

Відповідно до «Положення про індивідуальну форму на­вчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) інди­відуальне навчання с однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з ураху-

Зогалы*'питання кирскційної педагогіки та сіи'цга.'іьног псшссмогп

ванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров'я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

Діти з порушеннями психофізичного розвитку також мають право на таку форму навчання в разі, якщо за медичними по­казаннями їм протипоказано знаходитись у колективі, напри­клад, наявність епілептичних нападів, психотичних розладів, виразних соматичних захворювань тощо. До учнів, які за станом Здоров'я не можуть відвідувати спеціальну школу, вчитель при­ходить додому.

Індивідуальне навчання може бути призначено і дітям, бать-rfui яких відмовляються від їхнього направлення у спеціальну 'Загальноосвітню школу (школу-інтернат).

' Індивідуальне навчання здійснюється за індивідуальним на­вчальним планом, затвердженим директором навчального закла­ду, який складається на підставі навчального плану тієї школи, що відповідає показникам розвитку дитини (нозологія, конкрет­ний діагноз, вік). Відповідно за основу береться і стандарт осві­ти для певної категорії дітей. Якщо ж серйозні розлади здоров'я (соматичного, фізичного, психічного) або специфічні вади роз­витку (акалькулія, аграфія) перешкоджають дитині засвоїти за­гальні навчальні програми, то вони для неї індивідуалізуються.

Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофі­зичного розвитку грунтується на принципах спеціальної дидак­тики, тому обов'язково є корекційно спрямованим.Зміст та засоби корекції обумовлюються специфікою наявного порушен­ня, а не формами організації навчання.

Згідно з «Положенням про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» (2003 р.) індивідуальне навчання має здійснюватись педагогічними працівниками з відпо­відною фаховою (дефектологічною) освітою. Адже для реалізації корекціиного навчання вчитель має на високому фаховому рівні оволодіти спеціальною психологією, педагогікою та методикою у певнійгалузі дефектології. Саме тому вчитель індивідуального навчання повинен мати відповідну дефектологічну освіту.