Живі провісники стихійних лих

Тварини - діти природи. У процесі еволюційного розвитку вони виробили здатність чутливо реагувати на будь-які зміни погоди, які несли їм добро чи зло. І лише навчившись передбачати ці зміни, тварини зуміли пристосуватися до них. заздалегідь ховатися в укриттях, запобігати небезпеці. Такі здібності спадково закріпились і допомагають зберегтись біологічним видам життя. По суті вони є проявом складних вроджених інстинктів, які грунтуються на здатності нервової системи і органів чуття тварин рефлекторно вловлювати навіть найнезначніші зміни у навколишньому середовищі. Нині відомо близько 600 видів тварин, за поведінкою яких можна бачити зміну погоди.

По-різному реагують на зміну погоди і рослини. Ботаніки встановили, що не менш як 400 видів рослин виступають у ролі живих барометрів.

Спостерігаючи поведінку тварин і реакцію рослин па зміни метеорологічних умов, люди з давніх-давен помічали зв'язок між явищами природи і накопичува­ли різні прогностичні прикмети. Народні прикмети містять у собі багато глибо­кої мудрості і дають ключ до практичного застосування виявлених закономірностей зв'язку тварин і рослин з погодними умовами.

Спостережливі люди, які постійно спілкуються з природою, порівняно лег­ко передбачають зміни погоди за різними місцевими ознаками. Орієнтирами для них є небо, сонце, зірки, вологість повітря, хмари, туман, вітер, роса, паморозь та інші явища природи. Колись, спостерігаючи ці явища, люди склали перевірені прикмети на добру погоду чи негоду, на мороз чи тепло, на вітер чи бурю.

Живі барометри. Моряки вже давно навчилися визначати погоду за поведінкою птахів, особливо чайок. При зменшенні тиску, у погоду, вода буває теплішою за повітря, і з поверхні моря підіймаються потужні повітряні потоки. Вони особливо потрібні тим птахам, які більше застосовують ширяючий політ, наприклад, буревісникам і альбатросам. Тихоїпогоди, коли немає повітряних течій і море спокійне, альбатроси сідають на воду і відпочивають. Та коли в штиль над морем з'явилися альбатроси чи буревісники, моряки знають, що невдовзі наста­не вітряна погода.

Інакше поводяться перед штормом чайки. Шторм для них небезпечний. Відчуваючи наближення бурі, чайки не летять у море за здобиччю, не гойдають­ся на синій гладині морських хвиль. Вони залишаються па березі і з писком ман­друють поміж прибережними скелями чи піщаними мілинами, відшукують мізерну поживу і чекають на бурю.

Існує думка, що зміна атмосферного тиску впливає на пневматичні кістки птахів і вони заздалегідь реагують на це зміною своєї поведінки. Є й інше пояс­нення здатності птахів уловлювати зміни погоди. Воно пов'язане з будовою кон­турного пір'я.

Не лише чайки і зозулі (зозулі кують звичайно в добру погоду), а й інші пта­хи можуть своєю поведінкою провіщати дощ і ясну погоду, холод і тепло, вітер і бурю. Вони чутливо вловлюють зміни атмосферного тиску, температури і вологості повітря, зменшення освітленості при появі на небі хмар і послабленні сонячної радіації, зміну електричного поля в атмосфері і перед грозою і відповідним чином реагують на це все.

Спів жайворонка високо в небі - провіщення гарної погоди впродовж дня. Якщо жайворонки походжають туди-сюди полем, годуються - теж буде гарна по­года, а коли сидять і мовчать, немов скривджені, - на дощ. Якщо дятел стукне дзьобом в сук гарного літнього дня - значить, буде дощ, бо різні комахи, передчуваючи негоду, забиваються у сховища під кору, і дятел там їх легко знаходить. Соловей цілу міч співає без спину перед погожим днем. Ластівки літають низько і над землею - на дощ і вітер. Це пояснюється тим, що перед дощем повітря стає вологішим, ніжні й тоненькі крильця комах набрякають, важчають і тягнуть їх донизу. Ось ластівки і хапають їх над самісінькою землею чи просто з стеблинок знімають. Чимало прикмет пов'язано і з поведінкою жвавих, спритних, всюдису­щих горобців. У гарну погоду вони веселі, рухливі, часом задеркуваті. Та ось стає помітно, що горобці стали кволими, принишкли, сидять, настовбурчивши пір'я. Це перед дощем. Горобці за два-три дні відчувають наближення морозів. Зима, холод, сніг - горобці збирають пух і пір'я біля курників і тягнуть до своїх схованок попід дахами, утеплюючи їх. Перед снігопадом, а тим більше перед бураном, білки з гнізда не виходять. Буває навіть таке: ще сяє. сонце, а білок у лісі вже не видно. Білки вловлюють зниження атмосферного тиску і заздалегідь готу­ються до негоди.

Добрі синоптики і свійські тварини. Собака щулиться і лежить клубочком на холод, а простягається на землі і лежить або спить, розкинувши ноги, черевом догори, - на тепло. Вловлюють зміни погоди і хатні кішки. В синоптики потрапи­ли й інші домашні тварини. Адже в них, так само як і в їхніх диких предків, зберігаються всі механізми, які вловлюють коливання різних метеорологічних факторів - атмосферного тиску, температури, вологості і газового складу повітря, вітру, хмарності. До речі, зміни вологості повітря вловлює і волосся ссавців. Пе­ред дощем і за сирої погоди пори волосся наповнюються водою, воно набрякає і подовжується. В суху погоду частина води випаровується, і довжина волосся змен­шується. Завдяки цим властивостям людське волосся використовується у гігрометрі - приладі для визначення вмісту водяної пари у повітрі (відносної вологості повітря). Свині чухаються - на тепло, верещать - на негоду, тягнуть солому - буде буря.

Багаторічною пародіюю практикою підмічено чимало прикмет, які дозво­ляють передбачати погоду за поведінкою бджіл. Про майбутню погоду бджоляр може дізнатися з райкового вильоту бджіл з вуликів. Якщо бджоли рано-вранці дружно вирушають за узятком - день буде гарний. У тих випадках, коли небо зранку вкрите хмарами, а бджоли все одно вилітають з вуликів, слід чекати поліпшення погоди. Іноді бджоли вилітають з вулика, але не летять далеко від нього, а залишаються поблизу. Це означає, що невдовзі піде дощ. Трапляється, що бджоли зранку не летять збирати солодкий нектар і пилок з квіток, а сидять у вулику і дзижчать. І недаремно. В найближчі 6-8 годин буде дощ. Буває й таке, що в ясний сонячний день, начебто ніщо не передвіщає зміну погоди, але бджоли чомусь летять до вулика, ховаються в ньому. А якщо ви знаходитеся у полі, то можете помітити, що бджоли поспіхом летять в одному напрямку - до пасіки. Не інакше, як буде гроза. Досвідченим бджолярам відома здатність бджіл давати

довгострокові прогнози погоди. Так, якщо бджоли восени щільніше заліплюють воском вічко, залишаючи невеликий отвір, це означає, що зима буде холодна, су­вора. Перед теплою зимою вічко залишається відкритим. Ранній початок роботи бджолиних маток у вуликах провіщає, що весна цього року буде ранньою.

Є чимало народних прикмет, які грунтуються і в поведінці комах - провісників негоди. Ввечері сильно стрекотять коники - на гарну погоду, а мовчать - на дощ. Цикади дуже стрекотять увечері - буде погожий день. Жаби також можуть бути живими барометрами. Які і ю жаби сидять у воді, дощу не буде. Навіть коли хмара на небі - все одно дощ не піде. А якщо жаби вилізають з води, стрибають уздовж берега - чекайте на дощ. Вихід дощових червів назовні перед дощем - своєрідна захисна реакція: під час сильного дощу вода може завалити їхні ходи й вони заги­нуть у власних оселях. Можуть сказати, що вийшовши назовні, черви однаково загинули. Загинули, та не всі. Частина їх залишається і забезпечує продовження життя біологічного виду.

Рослинні барометри. Рослини, як і тварини, чутливо реагують па наступні зміни погоди і також можуть виступати в ролі живих барометрів. Багато рослин перед дощем стулюють свої квітки, щоб уберегти пилок від вологи і холоду, а деякі - дужче пахнуть або виділяють більше нектару. Цілком зрозуміло, що до і них летить більше комах, і люди швидше можуть це помітити. Звідси і прогностичні прикмети.

Серед таких живих барометрів почесне місце посідає акація. Якщо бджоли пообліплювали акацію - буде дощ. Перед дощем, коли повітря стає вологішим, в центрі кожної квітки виділяється краплина запашного нектару. Саме він і приваб­лює до акації бджіл та інших комах. Те саме відбувається і з смородиною, жимолостю буркуном. Якщо квітки цих рослин раптом дуже запахли - чекай дощу. Серед дерев, трав'яних і декоративних рослин чимало синоптиків, які провіщають своїм плачем зміну погоди. До плачучих дерев, які попереджають про дощ, нале­жать каштани і клени. Київський каштан починає «плакати» липкими «слізьми» вже за добу, а іноді за дві до дощу. Перед наближенням дощу з'являються крапли­ни води і на клені - в тому місці, де черенки листя прикріплюються до гілки. Клей провіщає негоду іноді за три, а то й за чотири дні до дощу. Гутацію не слід плута­ти з росою. Краплі гутаційної води розміщуються звичайно по краях, на кінчиках і зубцях листя. А роса, що утворюється з найдрібніших часток туману, вкриває всю поверхню листа тонким сизим нальотом або дрібними крапельками.

Допомагають судити про погоду і квіти кульбаб. Якщо в небі сонце, а вони закриваються - буде дощ. А буває й навпаки: небо пасурмилося, по ньому про­пливають хмари, а квітки кульбаб відкриті, значить, дощу не буде. Так само пово­дяться троянди в садах і шипшина. Перед дощем вони розкривають своїх пуп'янків. Мальва вчула вологість повітря і готується до дощу - листки у неї мов­би в'януть, поникають, квітки закриваються. У лопуха па дощ гачки розпрямля­ються і стають менш чіпкими, а будяк перестає колотися. Цікавою здатністю відзначаються хвойні дерева: вони опускають свої гілки перед дощем і піднімають перед ясною погодою. Обрубок ялини з довгою гілкою або навіть сама гілка може бути добрим барометром. Перед затяжними дощами або тривалою сухою пого­дою кінчики гілок зміщуються.

Живі сейсмографи. В останні роки досить активно вивчаються біологічні провісники землетрусів. Виявлено, що до сейсмічних коливань чутливі деякі види риб, собаки, коні та інші тварини. Є й рослини, котрі відчувають наближення землетрусів.

За відомостями, що дійшли до нас, тварини, які жили в зоні землетрусу -змії, кроти, миші тощо - завчасно позалишали свої пристановища, а відтак ще довго зоставалися на поверхні Землі (373 р. до н.е., Італія, Етна). В районі річки Оріноко перед землетрусом всі крокодили вилізли на поверхню з води і залиша­лися на березі, поки припинилися підземні поштовхи. До живих сейсмографів зараховують і папуг. За дві години до підземного поштовху домашні папуги почи­нають виявляти ознаки сильного занепокоєння і хвилювання, безперервно і го­лосно кричать.

Серед тварин, що завбачають землетруси, особливою чутливістю наділені змії. Часто вони першими з наземних тварин уловлюють лихо. Схоже, вони дізнаються про це з ледь відчутних підземних поштовхів та вібрації землі. Звісно, вони не чують звуків підземного гулу, оскільки від природи майже глухі. Помічено, що перед землетрусом собаки виють і гавкають, кішки занепокоєно нявчать, ко­рови мукають, коні рвуться з припони. Взагалі чутливість коней до різноманітних стихійних лих досить висока. Птахи - голуби, ластівки, горобці - також поводять­ся неспокійно і завчасно залишають свої пристановища.

У 1963 р. жорстокий землетрус перетворив на купу руїн столицю Македонії - місто Скопле. Напередодні землетрусу тварини місцевого зоопарку почали ви­являти дуже сильне занепокоєні ія. Пері пий, як розповідав потім сторож, приблизно за 4-5 годин до катастрофи почав завивати австралійський собака динго. На його голос ту ж мить відгукнувся сенбернар. До їхнього «дуету» приєдналися грізні голоси десятків інших тварин. Переляканий бегемот вискочив з води і перестрибнув через стіну заввишки 170 см. Жалісно кричав слон, високо підіймаючи хобот. Голосно завивала гієна. Дуже неспокійно поводилися тигр, лев та леопард. До моторошного звірячого концерту приєдналися птахи - мешканці зоопарку. Збігло ще трохи тривожного часу, потому звірі поховалися по кутах своїх кліток і замов­кли, ніби чекаючи кінця. А о п'ятій ранку стався перший страшний підземний поштовх...

Серед завбачників землетрусів є й деякі риби. Відомий такий факт: у 1783 році перед землетрусом на острові Сіцілія багато риб спливало на поверхню моря. В Японії є маленька акваріумна рибка, що, як твердять місцеві жителі, перевищує найчутливіші сейсмографи. Як вважає японський вчений-іхтіолог Ясуо Суехіро, землетруси можуть завбачити і глибоководні риби. Багато років цей вчений вивчав випадки появи глибоководних риб (наприклад «вусатої тріски») на поверхні моря, після яких відбувалися землетруси. Свої результати досліджень він виклав у книжці «Риби і землетруси». Велика кількість випадків, коли мешканці морсь­ких глибин з'являються на мілководді біля берегів, дала японським біологам підстави вважати, що це далеко не випадкове явище. Вони вбачають у цьому біологічну закономірність природи, таємниці якої залишаються нерозкритими і чекають свого пояснення.

Додаток 2

Природні небезпеки

		Наслідки
абіотичні	Геологічні Метеорологічні Гідрологічні Хвороби рослин
біотичні	Інфекційні хвороби людей і тварин

Додаток 3