Тема 8. Принципи навчання
Метод експерименту
- дозволяє здійснювати активний, керований вплив на явище, яке досліджується ;
- пов’язаний із створенням дослідником спеціальних умов ;
- полягає в організації цілеспрямованого спостереження ;
- дозволяє перевірити гіпотезу ;
- можна змінювати одні умови та зберігати інші ;
- можна повторити дослідження ;
- надійність висновків.
Види:
-природній -констатуючий
- лабораторний - формуючий
Метод тестів
Тестування –метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу позначень.
За призначенням розрізняють такі види:
- тести інтелекту ;
- тести креативності ;
- тести досягнень ;
- тести особистісні ;
- проективні тести.
Математичні методи :
· реєстрування – виявлення певної якості в явищах та їх кількості ;
· ранжування - класифікація даних у певній послідовності ;
· моделювання – створення і дослідження моделей ;
· статистичні методи – табулювання, графічний вираз, кількісне оцінювання.
ІІ. ТЕОРІЯ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ
ТЕМА 5. ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИДАКТИКИ. ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ.
Поняття про дидактику: функції, завдання, зв’язок з іншими науками. Історія розвитку дидактики. Основні категорії дидактики. Актуальні проблеми діагностики на сучасному етапі розвитку національної школи.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: Ян Амос Коменський „Велика дидактика”. Аналіз основних ідей.
ЗНАТИ: функції, завдання, між предметні зв’язки дидактики, історію розвитку дидактики; сутність основних дидактичних категорій; напрямки розвитку дидактики на сучасному етапі.
ВМІТИ: визначити предмет і об’єкт дидактики; здійснювати порівняльний аналіз дидактичних систем; застосувати дидактичні знання в умовах предметних методик.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
1.Конспектування першоджерел видатних дидактів.
2.Підготовка індивідуальних повідомлень із питань розвитку дидактики як науки.
3.Огляд статей періодичної преси із актуальних проблем теорії навчання.
4. Підготовка схеми-опори „Етапи становлення дидактики”.
Дидактика – галузь педагогічних знань, яка досліджує теорію освіти і навчання.
?
Чому навчати ? Як навчати ?
Перші паростки дидактики з’явились у надрах народної педагогіки :
- «Вік живи – вік учись» ;
- « Знання робить життя красним» ;
- « Хто знання має, той мур ламає» ;
- « Умій дитину народити, умій і навчити».
Термін дидактика запровадив німецький педагог Вольфганг Ратке, який так назвав наукову дисципліну, що досліджує теоретичні засади навчання.
Ян Амос Коменський (1592 – 1670)
Жан Жак Руссо (1712 – 1778)
Йоган Генріх Песталоцці (1746 – 1827 )
Видатні Йоган Фрідріх Гербарт (1776 -1841 )
педагоги Костянтин Дмитрович Ушинський
(1824 -1870 )
Джон Дьюї ( 1859 – 1952 )
 |
Функції дидактики
пояснювальна перетворювальна нормативно-прикладна
Предмет дидактики – теорія освіти і навчання, взаємодія викладання і учіння (О.Я.Савченко ).
*навчання як засіб освіти і виховання ;
*закономірності та принципи навчання, його цілі, наукові підвалини його змісту;
*взаємодія викладання і учіння в їх єдності ;
*умови здійснення викладання і учіння та результати виконання цих умов (В.В.Ягупов)
«Предметом дослідження загальної дидактики є процес викладання й учіння разом із факторами, що його породжують, умовами, в яких він протікає, а також результатами, до яких він призводить»(Ч.Купісевич ).
Дидактика методики викладання предметів
Категорії дидактики:
Навчання – цілеспрямований двохсторонній процес взаємодії вчителя і учнів в результаті якого учні оволодівають науковими знаннями, уміннями і навичками, виховуються і розвиваються.
Навчальний процес – це система організації навчально – виховної діяльності, в основі якої органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння, спрямована на досягнення цілей навчання й виховання.
Ознаки навчального процесу - системність - гуманність - демократичність
- особистісна спрямованість - цілісність
- комплексність - планомірність - тривалість - організованість
- націленість на конкретний результат
і , що намагаються досягти спільної мети : сходження учня як особистості на новий рівень індивідуального розвитку.
«Завдання педагога – допомогти дитині зосередитись на самій собі, створювати для цього різноманітні ситуації для закріплення відносин за сформованим на цій основі мотивом»
(А.В.Сущенко )
« В ідеалі вчитель стає організатором самостійного навчального пізнання учнів, не головною дійовою особою в класі, а режисером їх взаємодії з навчальним матеріалом, один з одним, з учителем» (І.А.Зязюн).
Чого навчати.
Зміст освіти – це знання, уміння і навички, якими оволодівають учні в процесі вивчення навчальних предметів.
Знання – цілісна система наукових понять про закони розвитку природи, суспільства і людського мислення, що накопичені людством в процесі суспільно історичної практики.
(Знання :факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.Їх види : основні терміни і поняття, факти щоденної дійсності і наукові факти, основні закони науки, теорії, знання про способи діяльності, оцінні знання ).
Уміння – здатність людини виконувати якісь дії на основі раніше засвоєних знань.
Навички – частково автоматизовані дії, сформовані в результаті багаторазового повторення.
Як навчати.
Принципи навчання – вихідні положення, що визначають діяльність вчителя і характер пізнавальної діяльності учнів.
Методи навчання – способи (шляхи) взаємодії вчителя і учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.
Форми навчання – спеціально організована діяльність вчителя і учнів, що проходить в установленому порядку і певному режимі.
ТЕМА 6. ЗМІСТ ОСВІТИ.
Поняття про зміст освіти, його основні компоненти. Види освіти.
Теорії формування змісту освіти. Удосконалення змісту освіти в сучасній школі. Державні освітні стандарти. Навчальні плани і програми. Підручники і посібники.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ: дидактичний аналіз підручників для початкової школи.
ЗНАТИ: сутність поняття „зміст освіти”, його основні структурні компоненти; види освіти; сутність теорій формування змісту освіти; вимоги Державного освітнього стандарту початкової освіти; складові Державного освітнього стандарту, функції навчально—методичного комплексу.
ВМІТИ: користуватися навчальними програмами; визначити специфіку навчального предмета; підбирати відповідний навчально—методичний комплекс; підбирати завдання різного рівня складності з метою розвитку інтелекту молодших школярів.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
1.Конспектування нормативних документів із питань змісту освіти.
2.Виписати та проаналізувати із програми початкової школи систему загально—навчальних умінь та навичок.
3.Порівняльна характеристика базового та альтернативних навчальних планів.
4.Підготувати повідомлення про зміст освіти в навчальних закладах нового типу.
5.Проаналізувти підручники початкової школи у відповідності до визначених вимог.
6.Запропонувати власні варіанти навчальних планів, підручників.
7.Скласти структурно — логічну схему до теми.
8.Зробити огляд статей періодичної преси із проблем змісту освіти.
Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці (М.М.Фіцула ).
Зміст освіти – система наукових знань про навколишній світ, сучасне виробництво, культуру і мистецтво, узагальнених інтелектуальних і практичних умінь, навичок творчого розв’язання практичних і теоретичних проблем, систему етичних норм, якими повинні оволодіти учні (М.Д.Ярмаченко ).
Компоненти змісту загальної освіти (І.Я.Лернер )
система уміння досвід досвід
знань та навички творчої ціннісного
діяльності ставлення
поняття практичні перенесення знань оцінні
у нову ситуацію знання
терміни інтелектуальні бачення нових знання норм
проблем ставлення
факти спеціальні бачення нової уміння та навички
функції об’єкта дотримання норм
поведінки
закони загально навчальні бачення нової структури
теорії об’єкта
знання про альтернативне
способи дій мислення
Підходи до визначення змісту освіти
 |  |  | |||||
 | |||||||
теорія формальної
освіти теорія матеріальної педоцентрична
освіти теорія
Види освіти
Загальна освіта – сукупність основ науки про природу, суспільство, мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині, незалежно від її професії.
Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва й озброєння загально технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.
Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
 |
Рівні освіти
- повна вища освіта
- базова вища освіта
- професійно– технічна освіта - повна загальна середня освіта
- базова загальна середня освіта
- початкова загальна середня -
Реорганізація змісту освіти :
1) Українознавча спрямованість.
2) Осучасненість змісту освіти.
3) Спрямованість на самостійне отримання, аналіз те застосування інформації.
4) Підвищена увага до вивчення математики.
5) Поглиблене вивчення іноземних мов.
6) Підвищення уваги до екологічної освіти.
7) Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем.
8) Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій.
Методологічною основою визначення змісту освіти є загальнолюдські, духовні і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини.
Стандарти освіти.
Державний стандарт загальної середньої освіти – звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.
1.Базовий навчальний план середньої школи : змістове наповнення і співвідношення основних галузей знань за роками навчання. мінімальну тривалість вивчення конкретної освітньої галузі знань або навчального предмета, тижневе навантаження учнів (державний, регіональний та шкільний компоненти ; додаткові години на освітні галузі, індивідуальні та групові заняття, курси за вибором і факультативні заняття ).
2.Освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів ) :
- змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки ;
- система вимог, що визначає обов’язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освітньої галузі чи предмета.
3.Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навчання
( початкова, основна і старша школа ) :
- досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого
розвитку ;
критерії у вигляді типових завдань і форм оцінювання рівня освіченості конкретної особи відповідно до державного стандарту.
Джерела змісту освіти.
Навчальний план – документ,що визначає набір навчальних предметів, їх розподіл за роками вивчення, тижневу та річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.
Інваріантна складова містить навчальні дисципліни :
· мова і література ;
· суспільствознавство ( громадянознавство ) ;
· мистецтво ;
· природознавство ;
· математика ;
· інформатика ;
· технології ;
· фізична культура та основи здоров’я ;
Варіативна складова : 8-10% у початковій школі ; 15 – 20 % в основній ; 35% - у старшій.
У Законі «Про загальну середню освіту» визначено норми навчальних годин по класах : 1-2 класи -700 годин, 3-4 класи – 790 годин.
Кількість предметів у початковій школі в інваріантній частині – 7, основній -14, старшій – 16.
Профілі навчання у старшій школі :
- мовно-літературний ;
- природничонауковий ;
- суспільно-історичний ;
- фізико-математичний ;
- фізкультурно-оздоровчий ( спортивний ) ;
- художньо-естетичний ;
- професійний.
Вимоги до навчального плану :
а) забезпечення всебічного розвитку особистості школяра ;
б ) забезпечення потреб суспільства на даному етапі ;
в ) врахування рівня розвитку науки ;
г) врахування рівня розвитку учнів, їх потреб та інтересів ;
д) врахування національних особливостей України та регіону.
Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками вивчення.
Розділи навчальної програми :
- 
пояснювальна записка ;
- зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин ;
- обсяг знань, умінь і навичок з певного предмета для учнів кожного класу ;
- перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури для вчителів ;
- критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи.
Принципи побудови програми :
лінійний
концентричний
Вимоги до програми :
а) високий науковий рівень ;
б) виховний потенціал ;
в) структурування провідних ідей і наукових теорій ;
г) розвантаження від ускладненого і другорядного матеріалу ;
д) реалізація між предметних зв’язків ;
е) формування умінь і навичок з кожного предмету.
Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.
Функції
інформаційна мотиваційна розвивальна
навчальна виховна технологічна
Вимоги до підручника :
а) науковість змісту навчального матеріалу ;
б) ясність, точність, простота і доступність викладу матеріалу ;
в) чіткість формулювання визначень, правил, законів, ідей ;
г) жива і точна доступна мова підручника ;
д) правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами ;
е) наявність ілюстрацій, схем, малюнків ;
є) виділення головного ;
ж) художнє оформлення підручника.
Структура підручника :
1) Тексти : основний, додатковий, пояснювальний.
2) Поза текстові компоненти : а) апарат організації засвоєння ; запитання і завдання ; інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки розв’язків задач, прикладів ); таблиці ; надписи – пояснення до ілюстративного матеріалу ; вправи ; б) ілюстрований матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та ін. ) ; в) апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).
Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.
Навчальний предмет – педагогічно обґрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.
ТЕМА 7. ПРОЦЕС НАВЧАННЯ. ЕТАПИ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ.
Сутність процесу навчання, його ознаки. Функції процесу навчання. Структура процесу навчання: цільовий, стимулююче—мотиваційний, змістовий, операційно—дійовий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний компоненти.
Етапи засвоєння знань. Особливості керівництва пізнавальною діяльністю учнів на кожному стані. Мотивація учіння молодших школярів. Розвиток пізнавальних інтересів школярів.
Основні види навчання: пояснювально—ілюстративне, проблемне, програмоване, комп’ютерне, розвивальне. Рівні засвоєння знань.
ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ: спостереження і аналіз етапів засвоєння знань.
СЕМІНАР: шляхи формування і розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів.
ЗНАТИ: основні ознаки, функції та структуру процесу навчання; сутність видів навчання; особливості етапів засвоєння знань.
ВМІТИ: здійснювати аналіз структурних компонентів процесу навчання, етапів засвоєння знань; добирати методичне забезпечення кожного з основних видів навчання для ефективного розв’язання завдань початкової освіти відповідно до Державного стандарту початкової освіти.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
1.Аналіз спостережень „Етапи засвоєння знань”.
2.Конспектування першоджерел та підготовка повідомлень. „Розвиток пізнавальних інтересів молодших школярів”.
3.Проведення мікро досліджень у школі „Мотиви навчання молодших школярів”.
4.Склдаання таблиці „Порівняльна характеристика видів навчання”.
5. Підготовка повідомлень „Особливості діяльності вчителя при реалізації основних компонентів навчання”.
ЗУНВР ↑ 
Н : !
 | |||
 | |||
- спонукально – організовуюча: - діяльно особистісна по
Оволодінню ЗУН:
а) організатор і керівник пізнавальної 1) під керівництвом вчителя: діяльності □ □; - прийняття завдань і плану дій;
б) створює умови для навчання; - регулювання навчальної
діяльності;
в) виступає джерелом знань; - аналіз результатів навчальної
діяльності;
г) надає допомогу при труднощах; 2) коли здійснюється самостійно:
д) виступає як вихователь; - планування або конкретизація
завдань
е) піклування про розумовий навчальної діяльності;
розвиток □ □; - планування методів, форм,
засобів і
є) здійснює контроль за навчаль- форм навчальної діяльності;
ною роботою □ □. – самоорганізація навчальної
діяльності -
- самоаналіз результатів
Функції навчання:
наукові знання
освітня спеціальні уміння і навички теорі
загально навчальні уміння
і навички
сенсорне сприймання
мислення
розвиваюча пам’ять
воля і характер
почуття і емоції
мотиви
світогляд
ї уявлення
виховна потреби
погляди
ідеали
переконання
способи поведінки та діяльності
Структурні компоненти навчання:
Учитель учень
|
Процес навчання ----- Процес виховання
Етапи засвоєння знань:
1. Сприймання. абстрактне
2. Розуміння. мислення
3. Осмислення.
4. Узагальнення. живе
5. Закріплення. споглядання практичне
6. Систематизація.
Види навчання:
1)Пояснювально-ілюстративне – озброїти учнів системою наукових знань, умінь та навичками; вчитель повідомляє, пояснює, використанням ілюстративного матеріалу; учні мають свідомо засвоїти і відтворити знання.
2). Проблемне навчання – вчитель створює певну пізнавальну задачу, допомагає учням виділити і прийняти її, організовує вихованців на її розв’язання, учні самостійно оволодівають певною сумою знань, умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності.
3). Програмоване навчання – покрокове навчання із засвоєнням певної порції навчального матеріалу із здійсненням зворотного зв’язку в індивідуальному темпі.
4). Розвивальне навчання – метою є оволодіння загальними способами дії, самостійне відкриття законів та закономірностей.
5). Особистісно орієнтоване навчання – метою є розвиток особистості за індивідуальною навчальною траєкторією.
Протиріччя навчального процесу
+ ? -
· між попереднім ревенем знань учнів і новими знаннями, які знімають попередні;
· між знаннями та вміннями їх застосувати у своїй практичній діяльності;
· між рівнем ставлення учнів до учіння, що вимагається і який досягнутий;
· між більш складними пізнавальними завданнями і наявністю попередніх недостатніх для її вирішення засобів.
Мотиви навчання
 |
| |||
|
cоціальні
 |
пізнавальні
 |
Мотив– внутрішнє побудження до діяльності (потреби, інтереси, прагнення, емоції, установки, ідеали)
Тема 8. Принципи навчання.
Закони і закономірності процесу навчання. Характеристика зовнішніх і внутрішніх закономірностей навчання.
Принципи і правила навчання. Система дидактичних принципів. Принципи розвиваючого навчання.
Практичне заняття: Аналіз педагогічних задач і ситуацій з використання принципів і правил навчання у педагогічному процесі.
Знати: Основні закономірності процесу навчання, сутність принципів і правил навчання.
Вміти: з метою інтелектуального розвитку учнів реалізовувати принципи розвивального навчання, здійснювати диференційований підхід до учнів, управляти переходом учня від зони ближнього розвитку у рівень актуального розвитку.
Завдання для самостійної роботи
1. Запропонуйте шляхи реалізації поради В.О. Сухомлинського про те, що „наочність – стежина пізнання і світло, що осяває цю стежину”.
2. Складність заповіді для вчителя “Використання принципів навчання при підготовці та проведенні уроку”.
3. Запропонуйте засоби реалізації принципів диференціації і індивідуалізації навчання.
4. Познайомитися з педагогічними працями Л. Занкова „Навчання і розвиток”, В. В. Давидова „Проблеми розвивального навчання”.
5. Порівняйте використання традиційних та альтернативних принципів навчання.
Закономірності навчання – обєктивні, суттєві, стійкі та повторювальні зв’язки між складовими компонентами цього процесу, що сприяють ефективній реалізації його функцій.
Закономірності
 |  | ||
Зовнішні Внутрішні
- протікання і результати навчання - єдність викладання і учіння
залежать від потреб суспільства і - взаємозалежність процесів
особистості; навчання, виховання і
- зміст навчання залежить від суспільних розвитку;
потреб і і цілей навчання, темпів - взаємозалежність навчання і
суспільного і науково –технічного реальних навчальних
прогресу, рівня розвитку теорії та можливостей учнів;
практики навчання матеріально- - єдність дій вчителя та
технічних і економічних можливостей учнів;
закладів освіти. – взаємозалежність завдань,
змісту, методів і форм
навчання.
Часткові ( конкретні) закономірності стосуються окремих компонентів навчального процесу та проявляються в них. Це:
· дидактичні (змістово-процесуальні закономірності);
· гносеологічні закономірності навчання;
· психологічні закономірності навчання;
· кібернетичні закономірності навчального процесу;
· соціологічні закономірності;
· організаційні закономірності.
Знання цих закономірностей та їх вимог сприяє цілеспрямованості, систематичності, організованості, всебічній забезпеченості, ефективності й оптимальності дидактичного процесу.
Закономірності навчання знаходять свій вияв у принципах навчання.
Принципи навчання
«Принцип» (від лат.principim-початок, основа), означає сьогодні основу, на яку треба спиратись і якою необхідно керуватись.
Принципи навчання – система вихідних, основних вимог до навчання, виконання яких забезпечує ефективне вирішення завдань учіння і розвитку особистості (В.Чайка).
Принципи навчання – основні положення, що визначають зміст. Організаційні форми та методи навчальної роботи школи (М.М.Фіцула).
Під принципами навчання розуміють визначену систему вихідних основних дидактичних вимог до навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність (В.С.Лозниця).
Принципи навчання – категорія дидактики, яка характеризує способи використання законів навчання відповідно до мети виховання і освіти…Принципи навчання визначають зміст, методи і організацію навчання і разом з правилами навчання є для педагогів надійним керівництвом до дії (М.О.Данилов).
Дидактичні принципи:
визначають діяльність вчителя і пізнавальну діяльність учнів;
відображають внутрішню суть діяльності вчителя та учнів;
базуються на закономірностях навчання;
є системою вимог до визначення змісту, ворм і методів навчання;
є системою основних положень, на які опирається теорія і практика навчання;
визначають цілеспрямованість навчального процесу і діяльності вчителя;
є основними положеннями, на які опираються при викладанні навчальних предметів;
положення, якими керуються учні.
Я.А.Коменський прагнув створити систему дидактичних принципів («основоположень»), виходячи із провідного принципу природо відповідності навчання. Визначав такі принципи навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність. міцність засвоєних знань
К.Д.Ушинський, виокремлював такі принципи навчання: свідомості і активності учнів, наочності, послідовності, міцності знань, умінь та навичок.Виділяв вимоги до викладання:
- своєчасність;
- поступовість;
- органічність;
- постійність;
- міцність засвоєння;
- ясність;
- самодіяльність учнів;
- відсутність надмірних складностей і надмірної легкості;
- правильність.
Ф.А.В.Дістервег намагаючись розкрити більш конкретно дидактичні принципи і правила розглядав їх у вигляді вимог до:а) змісту навчання; б) вчителя; в) учнів.
Система традиційних принципів навчання:
· виховуючий характер навчання;
· науковості;
· активності і свідомості учнів;
· наочності;
· систематичності і послідовності навчання;
· доступності;
· врахування вікових та індивідуальних особливостей;
· міцності знань, умінь та навичок.
+
Нетрадиційні принципи навчання:
- демократизації навчання;
- виховання здорової дитини;
- диференціації навчального процесу;
- оптимізації навчально-виховного процесу;
- ґрунтовності;
- емоційності;
- зв’язку теорії з практикою;
- мотиваційного забезпечення навчального процесу;
- співробітництва;
- принцип не традиційності системи навчання.
Тема 9. Методи навчання.
Поняття про методи, прийоми і засоби навчання. Сутність і функції методів навчання. Проблема класифікації методів навчання. Характеристика методів навчання на основі зовнішніх форм їх прояву: словесні, наочні та практичні методи.
Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності учнів (внутрішня психологічна сторона). Методи навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань. Методи стимулювання. Методи контролю і самоконтролю в навчанні. Бінарні методи навчання. Інтерактивні методи навчання. Проблема вибору методів навчання.
Семінар: Використання методів навчання у сучасній школі.
Знати: Сутність категорій „метод”, „прийом”, „засіб” навчання, особливості різних груп методів навчання.
Вміти: З метою формування теоретичного мислення у молодших школярів, спираючись на їх емпіричний досвід, використовувати словесні, наочні та практичні методи навчання, з метою стимулювання до різних видів діяльності заохочувати їх до праці за зразком, вказівкою вчителя, з коментуванням своїх дій, залучати учнів до самостійної роботи, добирати творчі, нестандартні завдання, тренувальні вправи і типові завдання, стимулювати пізнавальну діяльність учнів різними способами заохочення та оцінювання, забезпечувати поєднання репродуктивної і продуктивно-пізнавальної діяльності учнів.
Завдання для самостійної роботи
1. Проаналізувати ефективність використання методів навчання на уроці.
2. Підготувати повідомлення про досвід використання методів навчання у практиці роботи вчителів – новаторів.
3. Зробити порівняльну характеристику підходів до класифікації методів навчання.
4. Розробити пам’ятку – рекомендацію для вчителів „Умови ефективності використання методів навчання”.
5. Підготувати до захисту авторську систему методів навчання до певної теми.
6. Підготовка рефератів „Використання методів навчання в початковій школі (за матеріалами періодичної преси)”.
7. Складання узагальнюючої схеми до теми.
«Ніщо не розкриває в такій мірі шлях учню,
ніщо йому так не допомагає рухатись вперед,
як хороший метод» Джон Локк.
Метод (від гр.metodos –шлях) –спосіб пізнання явищ природи і суспільства.
Метод як дидактична категорія має багатовимірну сутність:
*способи, за допомогою яких учні ідуть від незнання до знання, від знання неповного і неточного до знання повнішого і точнішого під керівництвом учителя;
*форма руху навчального матеріалу;
*спосіб керування пізнавальною діяльністю учнів.
Методи навчання:
- «способи спільної діяльності вчителя та учнів» І.Я.Лернер.
- «способи упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань» А.М.Алексюк.
- «взаємопов’язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток»Н.П.Волкова.
Функції методів
Мотиваційна
Навчальна
Розвивальна
Виховна
Організаційна
Дві сторони методів навчання: зовнішня та внутрішня
Прийом навчання – деталь методу, певні дії, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.
Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями (те, за допомогою чого вирішуються навчальні завдання : підручник, слово вчителя, наочні засоби навчання, ТЗН, комп’ютер).
Вибір методів навчання залежить від:
а) мети і завдань уроку;
б) обсягу і складності навчального матеріалу;
в) мотивації навчання, інтересів і активності учнів;
г) рівня підготовленості учнів, їх працездатності;
д) віку учнів;
е) сформованості навчальних умінь і навичок;
є) матеріально-технічної бази школи;
ж) рівня підготовки вчителя.
При виборі методів навчання міркуй так:
- як буде організовано вивчення теми: методом самостійної роботи чи під керівництвом учителя;
- як буде організовано вивчення теми : пошуковим методом чи репродуктивним;
- як поєднуються на уроці словесні, наочні і практичні методи, які засоби навчання слід використати;
- які методи стимулювання активності школярів будуть застосовані на уроці;
- які методи контролю і самоконтролю доцільно використовувати.
класифікація методів навчання
| Методи організації діяльності | Методи стимулювання | Методи контролю і самоконтролю | ||||||
| За джерелом знань | За логікою засвоєння знань | За ступенем пізнавальної самостійності | За ступенем керівництва навчальною діяльністю | Інтересу до навчання | Обов’язку та відповідальності | Усного контролю | Письмового контролю | Лабораторно-практичного контролю |
| - словесні (бесіда, розповідь, пояснення, інструктаж, дискусія, диспут, драматизація, робота з книгою) - наочні (ілюстрації, демонстрації, спостереження) - практичні (лабораторні, практичні роботи, вправи) | - індуктивні - дедуктивні - традуктивні - аналітичні - синтетичні - порівняння | - репродуктивні - пояснювально-ілюстративні - проблемного викладу - частково-пошукові - дослідницькі | - під керівництвом вчителя - самостійна робота - робота з книгою - лабораторні - виконання трудових завдань (проектів) | - ігри - дискусії - створення ситуацій емоційного переживання - пізнавальної новизни - ситуації зацікавленості - ситуації успіху | - переконання у значущості навчання - вимоги - заохочення - покарання | - індивідуальне опитування - фронтальне - усні заліки - іспити - програмове опитування | - контрольні письмові роботи - письмові заліки - іспити - програмові письмові роботи | - контрольно-лабораторні роботи - комп’ютерний контроль |
Умови ефективного застосування методів навчання
| Словесні | Наочні | Практичні | Репродуктивні | Пошукові | Індуктивні | Дедуктивні | Метод самостійної роботи | |
| При вирішенні яких завдань застосовується особливо успішно? | Для формування теоретичних і практичних знань | Для розвитку спостережливості, підвищення уваги до питань, які вивчаються | Для формування умінь і навичок | Формування ЗУН | Для розвитку самостійності мислення, дослідницьких умінь, творчого підходу до справи | Для розвитку умінь узагальнювати, здійснювати індуктивні умовисновки | Здійснювати дедуктивні умовисновки | Для розвитку самостійності, формування навичок навчальної праці |
| При якому змісті навчального матеріалу доцільно використовувати? | Теоретико-інформаційна характеристика матеріалу | Зміст матеріалу можна подати в наочному вигляді | Зміст матеріалу включає практичні вправи, проведення дослідів, трудових завдань | Зміст або не дуже простий або дуже складний | Середній рівень складності | Раціонально даним чином або в підручнику | Раціонально дедукцією або в підручнику | Доступний для самостійного вивчення |
| При яких особливостях учнів доцільно використовувати? | Коли готові до засвоєння даним методом | Коли наочні посібники доступні учням | Коли готові до виконання практичних завдань | Коли ще не готові до проблемного вивчення | Готові до проблемного вивчення | Готові до індукції, але труднощі в дедуктивному методі | Підготовлені до дедуктивних роздумів | Готові до самостійного вивчення теми |
| Які можливості повинен мати вчитель? | Добре володіти словами | Є наочність, або вміє виготовити | Коли є навчальні посібники, матеріали для організації вправ | Немає часу для проблемного вивчення | Є час для проблемного вивчення і добре володіє даними методами | Коли володіє | Коли володіє | Коли є дидактичний матеріал і час для організації |
Інтерактивні методи навчання.
«Інтерактив» - від «interakt», де «inter» - взаємний і «akt» -діяти. Інтерактивний – здатний до діалогу, взаємодії.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
СУТНІСТЬ:
· Навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учасників.
· Це – спів навчання, взаємо навчання – колективне, групове, навчання у співпраці.
· Учень і вчитель – рівноправні, рівнозначні учасники, суб’єкти навчання.
· Передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем.
· Сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.
«Піраміда навчання».
Лекція – 5% засвоєння
Читання – 10% засвоєння.
Відео/аудіо матеріали – 20% засвоєння.
Демонстрація -30 % засвоєння.
Дискусійні групи – 50% засвоєння.
Практика через дію – 75% засвоєння.
Навчання інших і застосування отриманих знань відразу ж 90% засвоєння.
Втілення інтерактивних технологій потребує:
1. Зміни всього життя класу, підготовки як вчителя, так і учнів.
2. Проведення організаційного заняття та створення разом з учнями правил роботи в класі.
3. Іти від простих інтерактивних технологій (робота в парах, малих групах, мозковий штурм) до більш складних.
4. Створення атмосфери співробітництва, порозуміння і доброзичливості.
5. Обговорення разом з учнями ходу і результатів роботи
6. Старанного планування роботи вчителя:
· Давати попередні завдання учням для підготовки(прочитати, продумати, виконати підготовчі завдання);
· Відібрати для уроку такі вправи, які б давали учням ключ для засвоєння теми;
· Давати учням час для обдумування завдання;
· На одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
· Обговорювати результати виконання інтерактивної вправи;
· Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з теми, що не були пов’язані з інтерактивними завданнями;
· Раціонально добирати зміст навчального матеріалу;
· Старанно планувати і розробляти заняття, види роботи;
· Мотивувати навчальну діяльність учнів, оголошувати очікувані результати, критерії роботи учнів;
· Передбачити різноманітні методи стимулювання підтримання дисципліни.
Інтерактивні технології кооперативного навчання:
- робота в парах;
- ротаційні (змінювальні трійки);
- два –чотири – всі разом;
- карусель;
- робота в малих групах;
- акваріум.
Технології кооперативно-групового навчання:
- обговорення проблеми в загальному колі;
- мікрофон;
- незакінчені речення;
- мозковий штурм;
- навчаючись учусь («Броунівський рух»);
- ажурна пилка («Мозаїка»);
- аналіз ситуації;
- вирішення проблем
- дерево рішень.
Технології ситуативного моделювання:
- симуляції або імітаційні ігри;
- спрощене судове слухання;
- громадські слухання ;
- розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки»).
Технології опрацювання дискусійних питань:
- метод ПРЕС;
- займи позицію;
- зміни позицію;
- неперервна школа думок (Континуум, Нескінчений ланцюжок);
- дискусія;
- дискусія в стилі телевізійного ток-шоу;
- оцінювальна дискусія;
- дебати.
тема 10. Форми організації навчання.
Поняття про ФОН. Історичні форми організації навчання.
Урок – основна форма організації навчання. Типологія уроків. Дидактична характеристика основних структурних елементів уроків різних типів. Підготовка вчителя до уроку, самоаналіз його результатів. Вимоги до уроку.
Інші форми організації навчання: навчальні екскурсії, домашня навчальна робота учнів, практикум, факультатив, семінар.
Розвиток ФОН в сучасних умовах: дистанційне навчання, екстернат, альтернативні ФОН. Особливості навчання в малокомплектній школі та ГПД.
Лабораторне заняття: Спостереження і аналіз типу і структури уроку.
Знати: Сутність поняття „ФОН”, основні характеристики уроку як основної ФОН та інших форм організації навчання, структури уроків різних типів, специфіку роботи в малокомплектній школі та ГПД, вимоги до уроку.
Вміти: Здійснювати попередню і безпосередню підготовку до уроків, відбирати навчальний матеріал відповідно до теми уроку, планувати навчально-виховну діяльність в мало комплектній школі та ГПД, розробляти плани – конспекти уроків різних типів.
Завдання для самостійної роботи
1. Підготовка повідомлень „Історичні форми організації навчання”.
2. Порівняльна характеристика підходів до класифікації форм організації навчання.
3. Захист авторських форм навчання.
4. Огляд статей періодичної преси із даної теми.
5. Складання узагальнюючої схеми – опори до теми.
6. Підготовка заповідей для вчителя „Алгоритм підготовки до уроку”.
7. Конспектування першоджерел “Вимоги до уроку”.
8. Підготовка до заняття „Панорама нетрадиційних форм організації навчання”. Складання календарно-тематичного плану із теми предметів початкової школи. 