Функціональні типи діалогів і притаманні їм види діалогічних єдностей

Функціональні типи діалогу	Види діалогічних єдностей
Діалог-розпитування	Запитання – відповідь Повідомлення - запитання Повідомлення - відповідь + повідомлення Повідомлення - повідомлення Повідомлення - повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення
Діалог-домовленість	Запитання - відповідь + повідомлення Повідомлення-повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Повідомлення – повідомлення у відповідь + запитання Спонукання - згода / відмова Запитання - відповідь Повідомлення - запитання
Діалог-обмін враженнями, думками	Повідомлення - повідомлення Запитання-відповідь+ повідомлення Повідомлення – запитання Повідомлення-повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Запитання - відповідь
Діалог-обговорення (дискусія)	Повідомлення - повідомлення Запитання - відповідь Повідомлення - відповідь Повідомлення-повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

5) уміння продукувати ДЄ різних видів;

6) уміння продукувати діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих навчальних комунікативних ситуацій (в межах тематики, мовного і мовленнєвого матеріалу, визначених чинною програмою для даного класу і типу школи);

7) уміння в разі необхідності (нерозуміння репліки співрозмовника чи утруднення при висловлюванні своєї думки) ввічливо перервати розмову і звернутися за допомогою до партнера або навіть до довідника (розмовника, словника).

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) після закінчення 9-го класу передбачаєоволодіннятакими типами діалогу.

1) діалог етикетного характеру

2) діалог-розпитування

3) діалог-домовленість

4) діалог-обмін думками, повідомленнями.

В результаті учні мають навчитися виконувати такі мовленнєві завдання для ведення діалогів згаданих типів:

1) для ведення діалогу етикетного характеру:

- привітати і відповісти на привітання;

- назвати себе, назвати іншу людину;

- попрощатися;

- поздоровити, висловити побажання і прореагувати на них;

- висловити вдячність і прореагувати на неї;

- погодитися / не погодитися з чимось;

- висловити радість / засмучення.

2) для ведення діалогу-розпитування:

- запитувати і повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки;

- цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку за допомогою запитань: Хто? Що? Де? Куди? Коли?

3) для ведення діалогу-домовленості:

- звернутися з проханням, висловити готовність / відмову його виконати;

- висловити пропозицію і погодитися / не погодитися з нею;

- запросити до дії / взаємодії і погодитися / не погодитися взяти в ній участь;

- домовитися про певні спільні дії.

4) для ведення діалогу-обміну думками, повідомленнями:

- вислухати думку/повідомлення співрозмовника і погодитися/не погодитися з ним;

- висловити свою точку зору, обґрунтувати її, щоб переконати співрозмовника;

- висловити сумнів, невпевненість;

- висловити схвалення / несхвалення, осуд.

Мовні особливості діалогічного мовлення

Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його еліптичність, наявність "готових" мовленнєвих одиниць, слів-заповнювачів пауз.

Розумінню неповних реплік партнерів у діалозі сприяють контактність комунікантів, наявність спільної ситуації, зверненість реплік, вживання позамовних засобів (жестів, міміки), знання обома співрозмовниками обставин дійсності, а в більшості випадків - і один одного. Крім того, випущені члени речення можна відновити, виходячи зі змісту попередньої репліки.

Приклад 7.

Peter: Jean? Would you like a meat sandwich or a cheese sandwich?

Jean: A cheese sandwich, please.

У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці. Їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використовуються для висловлення вдячності, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привернення уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. "Готові" мовленнєві одиниці (словосполучення, цілі фрази) надають діалогу емоційності. Наведемо приклади ('"готові" мовленнєві одиниці виділені).

Приклад 8.

A.: Excuse me! Is there a chemist's near here?

B.: Yes. It's over there.

A.: Thanks a lot.

В діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають "заповнювачами мовчання". Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз в ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Наприклад:

well, well now, you know, let me see, look here, I say, etc.

Мовні особливості діалогічного мовлення мають бути враховані у процесі оволодіння учнями цією формою говоріння.