Організація роботи з різними видами матеріалів
Матеріали, які використовуються на заняттях з художньої праці, мають різні властивості і конструктивні можливості. Це зумовлює відповідну підготовчу роботу і побудову занять. Пропонуємо деякі рекомендації щодо організації роботи з різними видами матеріалів.
ПАПІР
При роботі з папером часто використовуються ножиці. їх треба тримати у правій руці й користуватись ними при потребі.
Основні прийоми роботи з папером - згинання, гофрування, розрізання, вирізування по контуру, наклеювання.
Дошкільнят необхідно ознайомити з властивостями паперу і картону. З цією метою провести такі дослідне а) визнач відтінки й кольори паперу; б) розрізни за товщиною; в) що з папером можна робити? (рвати, різати, гофрувати, стригти, згинати тощо); г) попливе чи утоне? (папір і дія води); д) стиснути клаптик паперу, розглянути його форму після стискання, порівняти зі стиснутою пружиною; е) провести тупою стороною ножиць по нарізаних паперових стрічках (довжина 8 см, ширина 1 см). Що сталось зі стрічкою?
Для гофрування краще використовувати щільний папір (такий як для малювання).
При згинанні або розгинанні паперу, тобто виготовлення гофровки, для дітей старшої групи слід робити розмітку олівцем, а у підготовчій групі запропонувати це зробити самостійно.
При гофруванні папір треба спочатку згинати через рівні проміжки лише в одному напрямку. Інтервали можна теж попередньо розмітити. Доцільно також ознайомити дошкільнят з іншим способом гофрування.
Аркуш паперу складають навпіл, потім кожну половину ще навпіл і так до кінця для одержання відповідної частоти гофровок.
При згинанні необхідно наголосити і звернути увагу на охайність і вирівнювання країв.
При виготовленні колективних композицій зі шматків різнокольорового рваного паперу треба навчати дітей доцільно вибирати колір, щоб він гармонував і поєднувався із загальним фоном та іншими кольорами. Така робота сприятиме формуванню естетичних смаків, сенсорних здібностей.
ПАП'Є-МАШЕ
Пап'є-маше (від фран. Pajer mache - букв. - жований папір) - паперова маса, яку легко формують і одержують із суміші волокнистих матеріалів (паперу) з клеєм, крохмалем, гіпсом та ін.
Технікою пап'є-маше виготовляють підноси, вази, шкатулки і т. ін. Вироби ці досить міцні, легкі й довговічні.
Пап'є-маше - матеріал, який отримують наклеюванням невеликих клаптиків паперу у кілька шарів (переважно 5-7) по якій-небудь поверхні, моделі або формі.
Для виготовлення виробів з пап'є-маше необхідні форми (моделі) для обклеювання, мисочка з клеєм, газета, папір, ножиці, а для ґрунтовки - левпас.
Розглянути з дітьми вироби з пап'є-маше. Запропонувати відгадати, з чого вони зроблені.
Провести досліди: а) легкий чи важкий предмет. Для цього дати в руки керамічну тарілочку з глини і аналогічну - з пап’є-маше.
Виготовлення невеликих предметів з пап'є-маше
Нарізати або нарвати папір дрібними клаптиками (чим дрібніше, тим краще).
Окремо у мисочки чи коробочки скласти розірвані клаптики паперу і газети. Доцільно використовувати папір двох видів, щоб можна було відрізняти наклеєні шари від не наклеєних.
Для першого шару слід використовувати воду, а не клей. Це дуже важливо. Інакше готова річ міцно приклеїться до предмета або форми. Усі інші шари змащують клеєм. Чим більше шарів паперу, тим кращою буде річ.
Після висихання річ обережно знімають з форми і ґрунтують, що уможливить згладження усіх нерівностей.
Поверхня з пап'є-маше особливо добре обробляється левпасом /емульсійний ґрунт, до складу якого додають тальк/.
Склад левпасу: Дві склянки розведеного столярного клею міцної концентрації, дві столові ложки натуральної оліфи і трошки менше половини склянки масляного лаку. Все розмішати. Потім у цей склад всипати невеликими порціями тальк, змішаний навпіл з крейдою. Тальк і крейду попередньо треба просіяти. Добре усе розмішати і довести до стану густого тіста, потім прокип'ятити. Треба увесь час помішувати, щоб суміш не підгоріла. Ледь теплий левпас тонким шаром накладають на поверхню пап'є-маше. .
Моделі для пап'є-маше добре ліпити із сирої глини. Вона пластична, довго зберігає форму і не тріскається.
Клей варять з картопляного, пшеничного або житнього борошна з додаванням незначної кількості столярного клею. У посудину вливають І л води, всипають 3-4 столові ложки борошна, добре розмішують і ставлять варитися.
Після висихання річ знімають з форми і розмальовують.
ПРИРОДНИЙ МAТЕРІАЛ
При роботі з природним матеріалом використовуються ножиці, голка, шило. Тому необхідно дотримуватись відповідних правил техніки безпеки.
Основними прийомами роботи є згинання, скріплювання деталей невеликих предметів, наклеювання.
Значку увагу слід приділити збиранню і заготівлі природних матеріалів, підготовці їх до роботи. Це надзвичайно захоплюючий процес, пов'язаний з мандрівками на природу. Він дає можливість відчути багатство і різноманітність форм, кольорів, розвиває фантазію і творчість дошкільнят.
Серед великої кількості природного матеріалу найчастіше у дошкільних закладах використовують солому, жолуді, каштани, мох, насіння і плоди культурних і диких рослин, кору дерев, різноманітні гілочки, листя, засушені квіти та ін.
Солома
1. Роботу із соломою слід починати із ознайомлення з її властивостями. З цією метою доцільно провести екскурсію у поле. Розглянути колоски пшениці, жига, ячменю, вівса. (Добре було б у куточку поля біля садка висіяти ці злаки.) Розповісти дітям про використання содоми в минулому і тепер, розглянути картинки із соломи та вироби, інкрустовані нею.
Для ознайомлення з властивостями соломи пропонуємо провести такі досліди:
Показати солому різних злаків. Чи однакового вона кольору? (Солома різних злаків різниться відтінками у кольорі).
Попливе чи потоне? (Солому кидають у воду).
Стиснути солому міцно у руках. Що з нею станеться? Розірви, соломинку. Спробуй розрізати ножиком або постригти.
2.Для картин із соломи бажано вибрати темний фон, на якому вона чіткіше виділятиметься, і виготовити ескіз.
3.Розміри малюнка обов'язково мають відповідати розмірам картону, вибраного для колективної картини-панно. Деталі малюнка переносять на папір і виготовляють окремо. Для надання охайності
роботі дрібні деталі малюнка варто наклеїти на тонкий папір, а потім перенести на підготовлений фон.
4.Клей краще наносити не пензликом, а паличкою або трісочкою. Ними зручно знімати з соломинки надлишок клею.
Примітка. Якщо клею на соломинці буде надто багато, то при наклеюванні на папір він виступить за краї і розтечеться по її поверхні. Від цього солома втратить блиск, а вся робота виглядатиме неохайною. Якщо клей усе-таки розтікся по соломинці, то його швидко кожна зняти вологою марлею.
5.Для інкрустації найпридатніша житня соломка.
6.Солома приклеюється канцелярським клеєм (казеїновим або декстриновим), але при висиханні часто утворюється щільна ламка плівка, яка псує роботу. Тому найкраще використовувати клей ПВА.
7.Для виготовлення ляльок та інших іграшок із соломи її попередньо замочують на 2-3 год. у воді.
Інші, природні матеріали
1.Ознайомлення з властивостями різних природних матеріалів,правилами їх збирання та зберігання.
Дидактична вправа "Що де росте?" Досліди;
а) попливе - погоне;
б) важче - легше;
в) рветься, ламається, кришиться.
Дидактична гра "Впізнай за описом" (вихователь, а потім і дитина описують один із виставлених видів природних матеріалів, з властивостями якого дошкільнят уже знайомили).
2.Деталі невеликих предметів найкраще з'єднувати клеєм ПВА. Для скріплення використовують також пластилін, гілочки та палички, які вставляють у зроблені шилом отвори. Дірочки в основному робить вихователь. Діти ще не можуть правильно користуватися шилом.
3.Лакування деяких невеликих предметів вихователь робить теж. Зберігати предмети з природного матеріалу треба на поличках під склом. Вони мають бути розташовані на рівні очей дитини.
НЕПРИДАТНИЙ ДРІБЯЗКОВИЙ МАТЕРІАЛ
З цього матеріалу (перелік його великий: це і клаптики тканини, і порожні коробки від сірників, кришки з-під лимонаду та молочних продуктів, тюбики від зубної пасти, різноманітні пластмасові пляшечки та ін.) можна зробити оригінальні іграшки, сувеніри, різноманітні пристрої, які завжди мають практичне застосування. Для їх виконання потрібні бажання, трохи терпіння і фантазія. Наприклад, порожня упаковка від губної помади може слугувати пеналом для зберігання голок; порожніх тюбики від пасти правлять за матеріал для карбування, обрізки тонкого мідного дротика, скручену пучечок розправлену, опущену в клей, а потім у зафарбовану у зелений колір тирсу, нагадують прекрасне дерево.
Багато цікавих іграшок можна виготовити з порожніх коробок від сірників (собачка, бичок, крокодил, лялька, тигреня, клоун, зайчик, к т, робот та н.), з порожніх шпульок в д ниток (песик, дракончик, гольниця), з яєчної шкаралупи (ляльки, клоуни, порося), з порожньої ампули вд кулькової ручки (л так), з кришок (зайчик, жабка), з деревної стружки (різноманітні картини, панно,іграшки).
ТКАНИНИ
Основними прийомами роботи з тканиною є шиття, вишивання, обметування країв, вирізання, виготовлення аплікації.
Дітей необхідно ознайомити з видами тканин, їх властивостями виробництвом. З ц сю метою необхідно провести таку роботу, яка сприятиме розширенню знань та інтересу до дій з тканиною. Це може бути:
- бесіда "З чого виготовляється одяг?";
- дидактична гра "Що з чого зроблено?";
- легенди та повір'я про льон, ткання, прядіння, вишивання. Заняття: а) з чого зроблено твій одяг? б) як сорочка в полі виросла? Досліди:
а) визнач властивості матеріал в (рвуться, мнуться, тканина прозора, щільна, цупка, тверда, м'яка, барвиста, кольорова,однотонна, легка, тепла, шовкова, вовняна, льняна та н.). На столі у вихователя - різноманітні клапті тканин. Дошкільнята беруть по клаптю у руки дають йому характеристику;
б) різні види тканин змочити водою. Яка тканина найкраще вбирає воду?
в) з яких тканин одяг найкраще сохне? Цей дослід доцільно провести після прання лялькового одягу з р з них тканин.
Використання фольклорних матеріал в (наприклад, загадки про голку, ножиці та інші інструменти) сприятиме кращому засвоєнню правил користування ними дотримування техніки безпеки.
Дошкільнята новини навчитись відмірювати нитку, вселяти її у голку, зав'язувати вузлики, оволодіти навичками шиття, вишивання.
Ознайомлення з швами повинно мати не лише навчаючий характер, а й відповідну мотивацію трудових дій наприклад, серветка для матусі . чарівний мішечок для дітей ясельної групи.
Шов "голка вперед" виконують справа наліво, різними за довжиною стібками. В н використовується для змотування, тимчасового з'єднання деталей тканини. Шов виконують гак: з виворітного боку голку з ниткою виводять на лицьовий б к. Відступивши на деяку відстань, роблять стібок (стібок - відстань м ж вводом виводом голки на тканин ). Далі цей процес повторюється. Цим швом прикрашають одяг, рушники, скатерки.
Шов "голка через край" виконують справа наліво зліва направо. Використовують для з'єднання окремих деталей, обметування країв по зрізах виробу, як декоративний шов. Назву свою одержав тому, що виконується по краю тканини попереджує випадання ниток на зрізах, створює міцність охайність у робот. Іноді цей шов називають обмотувальним. В н використовується при виконанні аплікації на тканин .
Шов виконують так: з виворітного боку виводять нитку на лицьовий б к, перекидають нитку через край тканини. Процес неодноразово повторюється. .
Шов "напівхрест" виконують справа наліво. З виворітного боку виводять голку на лицьовий б к роблять стібок по діагоналі направо вгору. Потім роблять виколювання і наліво вгору виводять голку на лицьовий б к. Наступний стібок де по діагоналі вниз у точку, де починався попередні й. Знову роблять виколювання па нижній лінії й виводять голку на лицьовий бік. Далі процес повторюється. З лицьового боку шов нагадує ламану л н ю, а з виворітного – двом паралельним прямим .
Шов "хрестик" виконують справа наліво навпаки, широко використовується у вишиванні . Найпростіший спосіб виконання: спочатку роблять стібки по діагоналі між двома лініями в один бік, потім, закінчивши шиття, повертаються назад. На виворітному бон виходять прямі вертикальні лінії. Шов "хрестик" можна виконувати відразу. Голку виводять на лицьовий б к у нижньому лівому кут й роблять стібок по діагоналі у верхи й правий кут. З виворітного боку повертаються у верхній лівий завершують шов у правому нижньому кут . Новий стібок починається з лівого верхнього кута. З виворітного боку виходить зигзагоподібна лінія.
Вишивати хрестиком нескладно, для цієї роботи потрібні гарні малюнки. Дуже зручно використовувати готову тканину з малюнками або вишивати на канві (канва - сітчаста тканина з полотняним переплетенням ниток).
5. Підготовка обробка тканини для аплікації. Призначена для аплікації нетовстої тканини (шерстяна , льняна , бавовняна ) попередньо треба обробити рідкими клейкими сполуками. Так, тонкий шовк
сатин, ситець, крепдешин, тонку шерстяну тканину, мереживо досить накрохмалити. Цупкіші тканини (сукно, тканини для меблів, плюші, штучне хутро) обробляють желатином. Для цього ЗО г желатину розводять в 1 л води, просочують ним виворітний бік цупкої тканини і дають висохнути. Після висушування сукно і тканину для меблів необхідно злегка пропрасувати, а штучне хутро та плюші у вологому вигляді закріпити кнопками на дошці без прасування, щоб не порушити структури ворсу, і лише після висихання вирізати потрібні площини.
6. Різати тканину кожна звичайними (зріз буде гладеньким) і спеціальними зубчастими ножицями (зріз буде у вигляді невеликих зубчиків).