Тема: урок музики в загальноосвітній школі

ПЛАН

Урок музики в загальноосвітній школі.

Вимоги до уроку музики.

Структура уроку музики.

Урок музики в загальноосвітній школі

Серед предметів естетичного циклу в початковій школі все більш значне місце займає музика. Урок музики — невід'ємна частина загальної системи навчання; він покликаний розвивати дітей емоційно, творчо, збагатити їх художні враження. А це — ефективний шлях формування особистості дитини.

Неодмінна умова успішного навчання — зацікавленість дітей, їх живе, емоційне відношення до всього того, про що вони дізнаються на уроці музики, слухаючи музичні передачі по радіо, телебаченню, на заняттях музикою в позакласний час. У свою чергу, прищепити школярам інтерес до музичного мистецтва можна, систематично розвиваючи їх музичний слух, творчі здібності, навички сприйняття музики. Отже, завдання музичного виховання в школі пов'язуються з комплексним розвитком етично-естетичних відчуттів дитини, його уяви, творчих й спеціальних музичних здібностей.

У роботі висуваються наступні актуальні питання музичної педагогіки: 1) розвиток сприйняття музики; 2) розвиток музичного слуху й виконавських навичок; 3) розвиток засобами музики творчого потенціалу дитини.

Учбовий процес включає декілька видів діяльності:слухання музичних творів, виконання (хоровий спів на слух і по нотах), елементи музичної грамоти, гру на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічні рухи та імпровізацію.

Основна завдання полягає в тому, щоб одні й ті ж закономірності музичної мови діти освоювали на різному музичному матеріалі: поспівках, піснях, інструментальній та вокальній музиці.

Об'єднання уроків музики по темах допомагає зосередити увагу дітей на змісті музичних творів, що в свою чергу сприяє розвитку спостережливості учнів і підводить їх до усвідомлення засобів музичної виразності.

Практика показує, що реальний життєвий досвід дитини, пов'язаний з музикою, безпосередні враження про оточуючий можуть з'явитися благодатним середовищем для залучення його до музичного мистецтва.

Музичний розвиток дітей здійснюють в різних формах музичної роботи на основі їх взаємозв'язку.

На уроках музики, як і на інших, заняттях здійснюється загально-виховна робота, розвиваються спеціальні здібності, формується творче, ініціативне ставлення до навчального матеріалу. Вимоги до якості засвоєних навичок ускладнюються і зростають від класу до класу. Відмінним є те, що дітей тут навчають одразу кількох видів музичної діяльності (співу, рухів і т. ін.), чого немає, скажімо, на уроках малювання, фізкультури , математики та ін. Зазначимо, що фізкультурні заняття також включають різноманітну дитячу діяльність — вправи гімнастичного типу, ігри, перешиковування, але вони спрямовані тільки на розвиток рухів.

Складність побудови занять полягає в тому, що педагогові треба вміло переключати увагу дітей з одного виду діяльності на інший, не знижуючи емоційного піднесення, коли звучать твори, різні за тематикою, настроєм. Друга складність — послідовність розучування навчального матеріалу: попереднє ознайомлення, засвоєння навичок у процесі навчання, повторення, закріплення, виконання вивченого. На одному занятті етапи розучування того чи того твору можуть не збігатися. Наприклад, з трьох пісень, над якими ведеться робота, одна добре засвоєна і виразно виконується, друга прослуховується вперше, третя тільки розучується. Аналогічний процес навчання ритміки — в новому танці діти засвоюють окремі його елементи, а знайому музичну гру повторюють.

Вимоги до уроку музики.

Готуючи урок музики педагог повинен враховувати такі вимоги:

1. розумове, фізичне, емоційне навантаження дітей;

2. послідовний розподіл видів діяльності, розучуваного репертуару;

3. наступність у розвитку музичних здібностей, освоєнні навичок, знань, розучуванні музичного репертуару;

4. варіативність і відповідність віковим можливостям дітей.

Розглянемо ці вимоги. Навчальний матеріал різний за ступенем складності. Завдання, які вимагають достатньої розумової активності, великої уваги, слід давати дітям на початку заняття, враховуючи ступінь навантаження, і в ході його. Перед співами, наприклад, не слід виконувати фізично важкі вправи, бо вони порушують ритм дихання і заважають якісному співові. Необхідно також до кінця заняття знизити інтенсивність рухів та загальне навантаження.

Характер діяльності викликає в дітей різні емоції. Весела, цікава гра підвищує активність, тому їх краще провести не на початку уроку, а після виконання складніших завдань

У практиці навчання вважається доцільним розподіл різних видів діяльності в такій послідовності. На початку уроку діти сідають, слухають музику, аналізують її і співають. Спів включає різноманітні вокальні вправи, виконання творчих завдань, вправ на розвиток музичного слуху, розучування 2—3-х пісень. Обов'язковим етапом навчання є музично-ритмічна діяльність у формі гри, веселого танцю, хороводу( у вигляді зарядки). Спокійні завдання, чергуючись із динамічними, дають змогу рівномірно розподіляти фізичне навантаження.

Структура уроку музики.

Структура занять має забезпечити необхідну послідовність засвоєння репертуару, програмних навичок, умінь. Послідовність включення навчального матеріалу визначається виховними та освітніми завданнями, тематикою громадських і традиційних свят, змістом ознайомлення з природними явищами. Складніше визначити етапи оволодіння навичками музичного сприймання та виконання. Лише деякі навички можна освоювати в певній послідовності, наприклад окремі елементи танцю , чи викладати дітям деякі відомості про музику. Основні співочі, ритмічні навички і навички музичного сприймання засвоюють через постійні вправи, повторення на основі ускладнення репертуару, який допомагає удосконалювати дитячі навички.

Структура уроків має бути гнучкою і залежно від віку дітей, змісту, особливостей матеріалу видозмінюється. Деякі види музичної діяльності мо­жуть бути взаємопов'язаними: співи і слухання музики мають супроводитися різними ігровими діями.

Структура уроку включає чергування різних видів дитячої діяльності, визначається програмою і загально-виховними завданнями кожної вікової групи. Наявність різних форм в музичних заняттях обумовлена віковими особливостями дітей. В даному випадку головною формою поведінки дитини 6—7 років є гра. Д. Узнадзе підкреслював, що внесення ігрових форм в навчання створює настановчу ситуацію, яка сприяє активізації потреб, які необхідні дитині в подальшій учбовій діяльності. У І—III класах одне з важливих місць займає спів, поступово поступаючись місцем розвитку іншої тенденції — потребам і інтересам дітей цього віку. Тому до III класу вже значне місце приділяється вивченню не тільки музичного твору, але й творчості різних композиторів. Це допомагає учням сприйняти музичний твір, зрозуміти його художній зміст. Як писав Б. У. Асаф'єв, «засвоєння процесу музичного руху і розрізнення його стадій і сили напруги є головною метою розвитку музичного виховання в загальноосвітній школі».

Саме таке розуміння музичного навчання є основою для нового учбового предмету, що вимагає і нової методики викладання.

Кожному етапу уроку на різних вікових стадіях розвитку дітей відводиться певна кількість часу.

У 1 - 4 класах на слухання музики відведено до 7 хвилин, у 5-6 до 12, а вже у 7-8—до 20хвилин. Елементи музичної грамоти вивчаються чи на матеріалі із слухання, чи на піснях , які розучуються .На це відводиться до 7 хвилин, в залежності від матеріалу. Хоровому співу на уроці бажано відводити найбільше часу, бо цей процес вимагає кропіткої вокально-хорової роботи, а не лише простого проспівування твору. На кожному занятті потрібно вводити творчі завдання .Вони можуть використовуватися на різних етапах уроку . У молодших класах вводяться і елементи гри на дитячих музичних інструментах. Це також можна робити чи під час повторного слухання творів, чи під час виконання вже добре вивченої пісні.

ЛЕКЦІЯ № 7

ТЕМА: СЛУХАННЯ МУЗИКИ

ПЛАН

Слухання музики

Наши рекомендации