Методи контролю знань. 1. Сутність і функції контролю та перевірки знань учнів

План

1. Сутність і функції контролю та перевірки знань учнів.

2. Види і методи контролю ЗУН.

3. Оцінка, критерії оцінювання ЗУН.

4. Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

1. Важливою умовою підвищення ефективності навчання є систематичне отримання вчителем об'єктивної зворотної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він одержує завдяки контролю знань учнів.

З одного боку контроль є завершальною ланкою в оволодінні новими ЗУН, а з другого—сполучною.

Головна мета контролю—забезпечення ефективності навчання.

Значення контролю:

· дізнатись про наявність прогалин у знаннях учнів;

· стимулювання навчальної діяльності;

· перевірка повноти знань;

· забезпечення зворотного зв'язку з класом.

Контроль складається з:

1) перевірки—виявлення рівня ЗУН;

2) оцінки—вимірювання рівня ЗУН;

3) обліку—фіксування результату у вигляді оцінок у шкільній документації.

Що ж саме перевіряють?

· обсяг знань;

· рівень знань;

· якість знань.

Перевірка знань—встановлення обсягу рівня і якості знань в кожний момент навчання.

Контроль здійснюється в процесі засвоєння знань, а перевірка на етапі виявлення результатів цього процесу (перевірка домашнього завдання, контрольної роботи, самостійної роботи).

Під обліком успішності розуміють систематичне оновлення інформації про результати учіння і фіксація їх у вигляді балів в шкільній документації.

Функції контролю:

· освітня;

· виховна;

· розвиваюча;

· стимулююча;

· управлінська;

· діагностична;

· контролююча;

· перспективна.

2. Види контролю:

· попередній контроль—здійснюється з діагностичною метою перед вивченням нової теми на етапі актуалізації опорних знань учнів;

· поточний контроль—полягає в систематичному спостереженні вчителем за навчальною діяльністю учнів для отримання даних про засвоєння нового матеріалу;

· періодичний (тематичний)—передбачає виявлення і оцінювання ЗУН засвоєних на кількох попередніх уроках при вивченні певної теми;

· підсумковий—є обліком успішності учнів наприкінці навчальної чверті, семестру. Цей контроль включає оцінки за поточний та тематичний контроль;

· заключний—здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності учнів за рік.

Вимоги до контролю:

· індивідуальний характер—виявлення знань кожного учня;

· систематичність контролю—постійна перевірка домашнього завдання, систематичне опитування за допомогою завдань (усних, письмових), розробка системи опитування;

· об'єктивність—на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники (поведінка учнів, батьки, відношення до учня);

· гласність контролю—повідомлення учневі й всьому класові результатів перевірки, мотивація оцінки4

· всебічність контролю—перевірка теоретичних знань і практичних умінь і навичок;

· етичні вимоги: педагогічний такт, віра в дитину, відчуття міри в заохоченні і покаранні;

· своєчасність контролю в межах уроку та всієї теми;

· диференційований підхід до учнів.

Ще контроль може бути усним, письмовим, прямим і закодованим.

Методи контролю знань

Методи контролю—способи одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення учнів в навчанні, про ефективність роботи вчителя.

Вчитель перевіряє та оцінює успішність учнів, керуючись документами Міністерства освіти і науки України, педагогічною теорією і практикою, критеріями оцінювання.

Усне опитування—самий розповсюджений ефективний метод контролю ЗУН учнів, який застосовується на всіх етапах уроку. Суть його полягає у виявленні рівня теоретичних знань учнів. Усне опитування може проводитись на початку уроку в актуалізації та при перевірці домашнього завдання. Вчитель ставить оцінки за цей матеріал. Усне опитування може проводитись після пояснення нового матеріалу для з'ясування рівня його засвоєння (осмислення). Не ставляться оцінки. Також усне опитування може проводитись в кінці уроку на етапі узагальнення і систематизації.

Оцінювання може бути:

- неефективне використання часу на уроці;

+ цей метод сприяє розвитку уміння мислити, граматично висловлювати думки в логічній послідовності, розвиває культуру усного мовлення.

Письмова перевірка—більш ефективна, оскільки всі учні класу виявляють свої знання, всі одержують оцінку, вона займає менше часу і дає можливість опитати всіх учнів. Цей метод сприяє підвищенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формує культуру письмового мовлення, сприяє ефективному використанню часу на уроці.

Графічна перевірка—робота з контрольною роботою, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм, цей метод сприяє узагальненню знань та їх систематизацію.

Практична перевірка—залучення учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряється вміння застосовувати знання на практиці.

Тестова перевірка—учні, спираючись на свої знання. Обирають правильну відповідь, можуть бути знання для конструювання відповіді.

3. Оцінка

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають об'єктивні ЗУН учнів.

Оцінка—визначення ступеня засвоєння учнями ЗУН відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними програмами.

Об'єктом оцінювання учнів є:

· теоретичні знання;

· практичні вміння та навички;

· досвід творчої діяльності;

· досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності (поведінка).

Успіхи навчання—пізнавальна діяльність учнів, яка характеризується кількісними та якісними показниками, що фіксуються в оцінці успішності.

Оцінювання знань—визначення і вираження в умовних одиницях (балах), а також оціночних судженнях вчителя ЗУН учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Оцінка включає в себе бал, тобто кількісний числівник, цифрову або символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності.

Оцінні судження—коротка характеристика результатів учіння, висловлена в словесній формі їх позитивних моментів і недоліків та емоційного ставлення вчителя до відповіді учня.

Норми оцінок—конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Рейтингова система введена в сучасні навчальних закладах. Вона передбачає визначення рівня оволодіння учнями зміст навчального матеріалу з кожної навчальної теми чи навчального блоку (кредиту) цілого курсу та сформовані уміння і навички.

Правила використання рейтингової системи:

· повне охоплення всього обсягу навчального матеріалу;

· чітке визначення мінімуму та максимуму ЗУН учнів;

· поділ змісту навчального матеріалу і навчальних завдань на чітко окреслені дидактичні блоки;

· відкритість процесу визначення рівня оволодіння знаннями (гласність).

Використання цієї системи вимагає нового підходу до технології аналізу і оцінки навчальної діяльності учнів.

Ця система ґрунтується на демократизмі, гуманізації, сприяє підвищенню відповідальності учнів за навчання, сприяє активізації діяльності учнів та стимулює учнів до систематичної праці.

Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції. Поняття компетенції не зводиться ні до знань, ні до навичок, а належить до сфери вмінь. Отже, під компетенцією розуміють загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню. Виходячи з цього й були запроваджені рівні компетенції та критерії їх оцінювання.

4. Рівні компетенції та критерії їх оцінювання

І. Початковий

1 Учень володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, елементів, об'єктів, що позначаються учнем окремими словами чи реченнями

2 Учень володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні

3 Учень володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу

II. Середній

4 Учень володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні

5 Учень володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, здатний за допомогою вчителя логічно відтворити значну його частину

6 Учень може відтворити значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, за допомогою вчителя може ана-тізуватн навчальний матеріал, порівнювати та зобити висновки, виправляти допущені помилки

Ш. Достатній

7 Учень здатний застосовувати вивчений матеріал іа рівні стандартних ситуацій, частково контро-ювати власні навчальні дії, наводити окремі вла-ні приклади на підтвердження певних тверджень

8 Учень вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом вчителя, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом вчителя

9 Учень вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу, в тому числі і застосовує його на практиці; вільно розв'язує задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження вивченого матеріалу.