Управління загальноосвітньою школою

ПЛАН

1. Принципи управління освітою

2. Структура управління освітою в Україні

Принципи управління освітою

Школознавство— галузь педагогічної науки, що досліджує прин­ципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навчаль­но-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною спра­вою, особливості керівництва школою, організації роботи.

Школознавство охоплює принципи управління та ке­рівництва школою, діяльність органів народної освіти, ке­рівництво навчально-виховною роботою в загальноосвіт­ніх навчально-виховних закладах, зміст і методи плану­вання та контролю, систему учнівського самоврядування, організацію обліку та звітності.

Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону «Про освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, спираючись на принципи управління системою освіти, до яких належать:

Принцип демократичності управління школою. Полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі діє педагогічна (дорадча) рада.

Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою ба­зою. Школа постає маленьким «острівцем» правової держави, де все регулюється нормами і правилами.

Принцип гуманізації. Ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів.

Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.

Принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до пев­ного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Централь­ної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), кожен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, створення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організацію гуртків, фестивалів тощо.

Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуван­ням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи.

Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не ли­ше на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл на­вчання учнів у школі.

Принцип компетентності. Вимагає високого рівня на­уково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, профе­сіоналізму вчителів.

Принцип оптимізації. Спрямований на створення в на­вчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної ді­яльності учасників педагогічного процесу.

Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальнос­ті й персональної відповідальності. Виявляється в персональній відповідальності керівника навчально-виховного закладу перед вищими органами освіти, суспільством, дер­жавою, законом за стан справ у керованій ним установі. Директор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників за­кладу. Він поєднує свою діяльність із колегіальними ор­ганами - радою, педагогічною радою - і несе відповідальність за реалізацію рішень цих органів.

Принцип об'єктивності оцінювання виконання учасниками педагогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретних справ. Передбачає необхід­ність систематичного контролю за діяльністю посадових осіб, об'єктивного оцінювання результатів роботи (рівень успішності й вихованості учнів). Ця робота має відбувати­ся гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу.

Принцип участі громадськості. Полягає у створенні різноманітних комісій, які сприяють роботі школи.

Структура управління освітою в Україні

Відповідно до Закону «Про освіту» в Україні створено систему органів державного управління освітою: Мініс­терство освіти і науки України, міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчально-виховні закла­ди, Вища атестаційна комісія (ВАК) України; Міністерст­во освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самовря­дування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, здійснює керівництво освітою і має відповідні повноваження. Вони полягають у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, виробленні програми роз­витку освіти, державних стандартів освіти; навчально-методичному керівництві, контролю за дотриманням дер­жавних стандартів, державному інспектуванні; забезпеченні зв'язку із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, що належать до його компетенції; проведення акредитації вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпо­рядкування, видачі їм ліцензій, сертифікатів.

До повноважень Міністерства належать розробка умов прийому до закладів освіти, випуск підручників, посібни­ків, методичної літератури, розробка проектів положень про заклади освіти, організація атестації педагогічних і науко­во-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфі­каційних категорій, педагогічних та вчених звань. Разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриман­ням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування; здійснює керівництво державними закладами освіти.

Акти Міністерства освіти і науки України у межах його повноважень є обов'язковими для міністерств і ві­домств, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерст­ва освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого само­врядування, підпорядкованих їм органів управління осві­тою, закладів освіти незалежно від форм власності.

Вища атестаційна комісія України організовує і про­водить атестацію наукових; науково-педагогічних кадрів, керує роботою з присудження наукових ступенів.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції. Вони встановлюють обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ; забезпечують розвиток їх мережі, зміцнення матеріальної бази, господарське обслуговування. Ними здійснюється соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і сту­дентської молоді, створюються умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку; контроль виконання вимог щодо їх навчання. Вони вирішують питання, пов'яза­ні з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишили­ся без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, на­дання матеріальної допомоги; створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів тощо.

Місцевими органами державної виконавчої влади та ор­ганами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямована на управління закладами освіти, що є у комунальній власнос­ті. Вони організовують навчально-методичне забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію; координують дії педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначають потреби, розробляють пропозиції щодо державного контракту, формування регіонального замовлення на педа­гогічні кадри, укладання договорів та їх підготовку. Вони уповноважені здійснювати контроль за дотриманням ви­мог щодо змісту, рівня і обсягу освіти та атестацію закла­дів освіти, що перебувають у комунальній власності.

Структурними підрозділами управління є відділи вузів, технікумів, ПТУ, шкіл, дошкільних установ, позашкільних закладів (планово-фінансовий, методичний, господарський та ін.), сектори (попереднього прогнозування, виховної ро­боти, атестації та перепідготовки педагогічних кадрів, методистів-координаторів, бібліотечних фондів та ін.), комісії (ате­стаційна, з питань орендних відносин, нових педагогічних технологій, комерційної діяльності закладів освіти, прове­дення випускних та перевідних екзаменів та ін.), фонди.

Безпосереднє керівництво навчально-виховними заклада­ми здійснюють міські, районні відділи освіти, основні функ­ції яких визначені в Положенні про відповідний відділ осві­ти. Основний апарат їх складається із завідувача міським (ра­йонним) відділом освіти, інспекторів по школах, дошкільних і позашкільних закладах, методистів, фахівця з питань охо­рони дитинства, бухгалтера, господарської служби тощо.

Інспектування загальноосвітнього закладу

Основною формою державного контролю за діяльніс­тю загальноосвітнього закладу є його державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки. У період між атестацією проводять інспектування з питань, пов'язаних з його навчально-виховною діяльністю.

Інспектування (лат. ispectare — наглядати) — система держав­ного контролю за виконанням закладами й установами освіти по­станов, директив уряду в галузі освіти, навчальних планів та про­грам, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одно­часною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Інспекторами призначають висококваліфікованих і до­свідчених працівників освіти.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Мініс­терства освіти і науки України, інспекторів управління освіти обласної державної адміністрації, інспекторів від­ділів освіти районної державної адміністрації. Під час інспектування школи перевіряють її діяльність із таких напрямів:

- забезпечення загальної середньої освіти молоді;

- організаційна робота, розстановка й використання педагогічних кадрів;

- стан внутрішкільного керівництва, методична робота;

- система праці вчителів, уроки, інші форми організації навчання;

- стан виховної, позакласної та позашкільної роботи з учнями;

- зв'язок школи з сім'єю і громадськістю;

- навчально-матеріальна база школи, виконання пла­нових бюджетних витрат;

- облік роботи і звітність школи;

- адміністративно-господарська діяльність.

Зміст, види і періодичність перевірок визначаються за­лежно від стану навчально-виховної роботи в закладі осві­ти, але не частіше 1—2 разів на рік.

Залежно від спрямованості інспектування виділяють такі його види:

1. Фронтальне. Передбачає перевірку усіх сторін діяльності школи. Дає змогу оцінити її роботу, зробити об'єктивні висновки, з'ясувати передумови успіхів і причини недоліків, визначити шляхи їх усунення. Проводять раз на п'ять років бригадою інспекторів і працівників освіти під керівництвом завідувача рай(міськ)вно.

2. Вибіркове. Спрямоване на перевірку окремих сторін діяльності освітнього закладу. Проводять за потреби вивчення конкретних питань, що мають важливе значення або незадовільно вирішуються на практиці. Здійснює інспектор, за яким закріплена школа, інколи залучають методистів рай(міськ)методкабінету.

3. Тематичне. Спрямоване на поглиблене вивчення, перевірку вирішення певної проблеми групою шкіл.

Наслідки інспекторської перевірки шкіл оформлюють актом, доповідною запискою або довідкою, в яких обґрун­товують висновки і пропозиції.

Запитання. Завдання

1. Обґрунтуйте принципи управління сучасною школою.

2. У чому полягає взаємозв'язок органів державного управління освітою в Україні?

3.Проаналізуйте структуру місцевого Управління освітою та наукою.

4.Доведіть доцільність інспектування загальноосвітнього закладу.

5.У чому полягає сутність кожного з видів шкільного інспектування?