Поняття про методи та прийоми навчання. Класифікація методів навчання в сучасній дидактиці

Методи навчання і їх класифікація

У вузькому значенні метод навчання тлумачиться як спосіб керівництва пізнавальною діяльністю учнів, що має виконувати навчальну, виховну і розвивальну функції. Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносео­логічний, логіко-змістовий (пізнавальний), психологічний, педагогічний аспекти.

Метод навчання — взаємопов'язана діяльність викладача та уч­нів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Структурно-функціональною складовою методу навчан­ня як певної системи є прийом навчання.

Прийом навчання — сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретно­го методу.

Методи навчання класифікують на загальні (можуть ви­користовуватися в процесі навчання будь-яких навчальних предметів) і спеціальні (застосовуються для викладання окремих предметів, але не можуть бути використані при ви­кладанні інших предметів).

За подачею навчального матеріалу їх поділяють на: ме­тоди готових знань (учні пасивно сприймають подану ви­кладачем інформацію, запам'ятовують, а в разі необхіднос­ті відтворюють її) і дослідницький метод (передбачає акти­вну самостійну роботу учнів при засвоєнні знань: аналіз явищ, формулювання проблеми, висунення і перевірка гі­потез, самостійне формулювання висновків), який найбільш повно реалізується в умовах проблемного навчання.

Залежно від походження інформації виділяють: словес­ні, наочні та практичні методи. З огляду на мету навчання виокремлюють: методи здобуття нових знань, метод форму­вання умінь і навичок, метод застосування знань на прак­тиці, методи творчої діяльності, методи закріплення знань, умінь і навичок, методи перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок.

Розгалуженою є класифікація методів навчання за осо­бливостями навчально-пізнавальної діяльності учнів:

- пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецеп­тивний) метод: викладач організує сприймання та усвідом­лення учнями інформації, а учні здійснюють сприймання (рецепцію), осмислення і запам'ятовування її;

- репродуктивний метод: викладач дає завдання, у про­цесі виконання якого учні здобувають уміння застосовува­ти знання за зразком;

- метод проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, учні стежать за ходом творчого пошу­ку (учням подається своєрідний еталон творчого мислення);

- частково-пошуковий (евристичний) метод: викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють учні під його керівництвом (при цьому відбувається поєд­нання репродуктивної та творчої діяльності учнів);

- дослідницький метод: викладач ставить перед учня­ми проблему, і ті вирішують її самостійно, висуваючи ідеї, перевіряючи їх, підбираючи для цього необхідні джерела ін­формації, прилади, матеріали тощо.

Залежно від особливостей викладання та учіння, в яких поєднуються методи викладання (діяльність викладача) з від­повідними методами учіння (діяльність учнів) виокремлюють:

— інформаційно-повідомляючий метод викладання і ви­конавчий метод учіння, що передбачають викладання на­вчального матеріалу без докладного пояснення, узагальнен­ня й систематизації, учні заучують його без достатнього ана­лізу та осмислення;

— пояснювальний метод викладання і репродуктивний метод учіння. Вчитель не тільки повідомляє певні факти, але й пояснює їх, домагаючись осмислення, засвоєння учнями (уч­ні засвоюють матеріал на рівні розуміння і запам'ятовування);

— інструктивно-практичний метод викладання і проду­ктивно-практичний метод учіння. Викладач інструктує уч­нів словесними, наочними або практичними способами, як виконувати певні практичні дії; учні за допомогою вправ від­шліфовують різні уміння і навички;пояснювально-спонукальний метод викладання і частково-пошуковий метод учіння.

Беручи за основу логіку побудови навчального матеріа­лу, розрізняють індуктивні, дедуктивні та традуктивні ме­тоди; логіку викладання — аналітичні, систематичні, ана-літико-синтетичні, аналогічно-індуктивні, синтетичнодеду-ктивні; характеру пізнавальної діяльності — ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні (запитальні) методи; ступінь самостійної роботи учнів у процесі навчан­ня — подаючі методи (діяльність учнів в основному зводить­ся до сприймання словесної або наочної інформації), методи взаємодії викладача та учнів (наприклад, бесіда, дискусія то­що), методи самостійної роботи учнів; спосіб вирішення пі­знавального завдання — емпіричні (засновані на досвіді, екс­перименті) і теоретичні (засновані на логічному аналізі) ме­тоди. Досить широко в педагогіці почали використовувати методи проблемного і програмованого навчання.

Так званий бінарний підхід до класифікації методів на­вчання, що враховує одночасно навчальну діяльність викла­дача і пізнавальну діяльність учнів, передбачає: методи ор­ганізації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; методи контролю і самоконтролю за ефективні­стю навчально-пізнавальної діяльності.