Характеристика основних соціальних проблем суспільства

Соціальна проблема - ("проблема" від грецього problema - перепона, завдання, складність) - незадоволені повністю чи частково потреби та інтереси територіальної громади або її окремих складових, що сформульовані в загальному вигляді як певна соціальна задача, що потребує вирішення. У спрощеному вигляді соціальна проблема може бути визначена як невідповідність того, що маємо, до того, що необхідно.

Соціальні проблеми є і були завжди в кожному суспільстві. У різні історичні епохи розвитку людства ці проблеми трансформувалися відповідно до досягнутого рівня економічного розвитку, системи організації суспільства та пріоритетних у той чи інший час моральних цінностей.

З точки зору конкретної людини або певних соціальних груп суспільства, важливими є не сам перелік соціальних проблем, а їх найголовніші кількісно-якісні параметри, до яких можна віднести:

для якої частини населення зазначена проблема є актуальною;

наскільки чисельні показники цієї проблеми є відхиленням від норми;

динамічність змін соціальної проблеми в часі, тобто наскільки швидко вона загострюється;

тривалість проблеми в часі.

З точки зору аналізу будь-якої соціальної проблеми, дуже важливим є встановлення дійсних причин соціальних негараздів, причому, як правило, причин комплексних багатогранних.

Але як для суспільства так і для конкретної людини надважливим є вирішення соціальних проблем, причому вирішення не тимчасове, а на тривалий час, як то кажуть, кардинальне, тобто віднайдення і впровадження таких рішень, які знімуть гостроту проблеми на тривалий час.

Саме за підходами до вирішення соціальних проблем можна і потрібно розрізняти зрілість суспільства, його соціальну зорієнтованість, рівень особистої відповідальності еліти за соціальні наслідки своїх дій. У кожної дії, яка призводила до тих чи інших соціальних катаклізмів, завжди є свої автори…

Тільки перелік найгостріших з них може зайняти кілька сторінок. Наведемо найгостріші з них:

безробіття;

бідність і злиденне існування;

корупція і ”відкати” нечуваного розмаху у владі;

корупція в судах, прокуратурах, правоохоронних органах, силових структурах;

хабарництво в медицині й освіті;

алкоголізм і наркоманія;

злочинність;

безквартирність і безробітність молодих сімей;

десятки тисяч кинутих дітей;

проституція;

безпритульність;

трудове й сексуальне рабство;

руйнація громадської моралі;

бездуховність;

повальна руйнація об’єктів соціальної сфери: дитячих садків, сільських лікарень, шкіл;

злочинна приватизація колишньої загальнонародної власності, яка призвела, замість створення держави народного капіталізму, до створення держави купки олігархів і знедолених мільйонів людей.

Проблеми молоді як специфічної соціально-демографічної групи пов'язані з формуванням соціальної зрілості, з входженням в світ дорослих, адаптацією до нього, з одного боку, і з неминучим процесом оновлення, з інноваціями молодих - з іншого. Межі групи розмиті і рухливі. Юність завершує активний період соціалізації. До юнакам відносять зазвичай підлітків і молодих людей у віці від 13 до 19 років. Їх ще називають тінейджерами. До молоді ЮНЕСКО відносить осіб між 17-25 роками, наші соціологи - між 16 і 30.

Для підлітків характерний рольовий конфлікт, пов'язаний з бажанням мати права, обов'язки, ролі дорослих і об'єктивної нездатністю їх реалізувати.

Підлітки відрізняються високим рівнем домагань, прагненням до автономії та незалежності, запереченням авторитетів. Для юнацького сприйняття характерні як перебільшення новизни власної життєдіяльності і зневажливе ставлення до минулого досвіду, так і природний недолік знань, волі, навичок, здатності цінувати час і правильно ним розпоряджатися.

Питання про молодь завжди гостро стоїть перш за все тому, що це покоління найменш інтегровано в соціальні зв'язки, найменш стійко в своїх поглядах, у своїй поведінці, у ставленні до навколишнього світу. Загострюється проблема молоді, як правило, у зв'язку з кризовими періодами у розвитку суспільства.

Виникають юнацькі групи, молодіжна субкультура, часто переростає в контркультуру зі специфічною системою ціннісного ставлення до праці, споживання, способу життя, дозвіллю. Вікова диференціація суспільства тим глибше, чим більш закриті і недоступні молоді провідні соціальні інститути - політичні, культурні, ніж менш ефективні сім'я і школа як агенти соціалізації.

Молодіжні групи можуть виконувати інтегративні функції, сприяючи соціалізації молодих людей, залученню їх до певних видів діяльності. Проте виникають і девіантні групи молоді, заглиблені процеси дезінтеграції суспільства.