Здоров'я як індивідуальна і суспільна цінність

Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це досягається шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму життя дітей, навчально-виховного процесу, створен­ня екологічно сприятливого життєвого простору, використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи¹.

Фізичне виховання як невід'ємна складова освітнього процесу в навчаль­них закладах забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про шля­хи і методи протидії хворобам².

У період перебудови освіти в Україні фізичне виховання дітей є важли­вим напрямком у роботі педагогів дошкільних навчальних закладів. Основ­ним його завданням є реалізація мети суспільства щодо формування всебічно розвиненої особистості.

Основою характеристики особистості є такі ознаки:

· гармонійний розвиток (досягнення оптимального рівня інтелектуаль­ного, фізичного, морально-емоційного, трудового і художньо-естетичного розвитку в їхньому взаємозв'язку);

· соціальна активність (світогляд людини, її ставлення до суспільства, природи, до себе);

· готовність до високопродуктивної праці та захисту Батьківщини (об­сяг і рівень знань, умінь і навичок, функціональна та фізична готовність до праці й військової справи)³.

Серед різноманітних видів навчальної діяльності дітей у дошкільному навчальному закладі надзвичайно вагомим є процес оволодіння основни­ми, загально-розвивальними, стройовими вправами. Навчання дітей рухів пов'язане з організацією системи фізичного виховання, яка спрямована на морфологічне і функціональне вдосконалення організму вихованців, фор-

мування і поліпшення основних життєво-важливих рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.

Рухи як засіб фізичного виховання, за твердженням вчених Е. Вільч-ковського, Т. Дмитренко, Г. Шалигіної та інших, є біологічною потребою організму дитини від народження до 18-22 років, природною необхідністю у розвитку організму: дихальної, серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату та ін.:

Розвиток органів і систем всього організму дає дітям можливість фізично підготуватися до якісного життя, професійної діяльності та за­хисту Батьківщини. Без рухів і рухової діяльності неможливе їхнє (дітей) повноцінне життя, нормальний фізичний розвиток. Тільки в період оволодіння різноманітними рухами вдосконалюються психомоторні та вегетативні функції, поліпшується якість рухової діяльності, розвиваються фізичні можливості малюків.

Здоров'я дітей - найцінніше надбання кожного цивілізованого суспільства, що створює фізичну, інтелектуальну, духовну і соціальну основу держави².

Достатній рівень знань, практичних умінь і навичок вихователів, педагогів-спеціалістів забезпечить такий самий рівень валеологічних знань дітей.

Існує близько двохсот різних понять про здоров'я. Однак педагогу в роботі з дітьми бажано керуватися науково-енциклопедичними поняттями і відомостями про здоров'я.

Фізичне здоров'я дитини - це такий стан її організму, коли показ­ники основних фізіологічних систем перебувають у межах норми й адек­ватно змінюються в процесі її взаємодії з навколишнім середовищем, гармонійна взаємодія всіх органів і систем, їхня динамічна врівноваженість із навколишнім світом.

Показниками фізичного здоров 'я є:

· нормальний і високий рівень морфолого-фізіологічного розвитку дітей (нормальне функціонування всіх органів і систем організму, їхні ріст і розвиток), що виявляється та підтверджується віковими антропометрични­ми і біометричними показниками (ростом, вагою, обсягом грудної клітки, роботою серця, диханням, опорно-руховим апаратом, поставою, станом шкіри, гостротою зору, слуху, нюху, смаку);

· відсутність хвороб або їх мінімальна тривалість, великий інтервал між хворобами (2-3 дні на рік).

.

Психічне здоров 'я - це внутрішньосистемна основа соціальної поведін­ки, яка відображає стан мозку, коли його вищі відділи забезпечують активну інтелектуальну, емоційну і свідомовольову взаємодію з навколишнім сере­довищем.

Психічний статус здоров'я має два компоненти: інтелектуальний і емоірйний.

Поняття інтелектуального здоров'я охоплює норму структурно-функ­ціональної основи інтелекту, що виражається в нормальному вирішенні різноманітних завдань вербально-логічного характеру.

Емоційне здоров'я розглядається як уміння саморегуляції, тобто вміння керувати своїми емоціями. Емоції породжують настрій (гарний чи поганий). Гарний настрій приносить радість і приплив нових сил. Поганий - дратів­ливість, тривожність, що призводить до депресії, втрати сил і здоров'я.

До психічного здоров'я належить також тип мислення дитини (позитив­ний, негативний).

Позитивне мислення - це добрі думки, спрямовані на творення до­бра, Довіру до людей, життя. Добрі думки - це саногенна, чиста психічна енергія, що сприяє швидкому розвиткові мозку і процесам, що відбуваються в ньому. Завдяки цьому збільшується обсяг пам'яті, концентрується увага, розвивається творча думка. Усе це разом породжує міцне здоров'я.

Негативне мислення (патогенне, "брудне", зле), навпаки, стає причиною фізичних захворювань, відставання в психічному розвитку.

Основними показниками психічного здоров 'я дітей є достатній або ви­сокий рівень розвитку психічних процесів: уважність, активність, цупкість і обсяг пам'яті; наявність якостей розуму, розвинуте мовлення, доброзич­ливість, радість.

Психічно здорова дитина вільно ставить перед собою цілі й вірить у можливість реалізації своїх життєвих планів.

Психічно здоровим дітям притаманна творчість у конкретній сфері, по­вага до себе й інших людей, демократичність у взаємовідносинах, відмова від лицемірства і маніпулювання людьми.

Психічне здоров'я дітей пов'язане зі стійкістю до стресів і дистресів пізнавальних та емоційних.

Духовне здоров'я дитини- це його усвідомлення взаємозв'язку "Я" - час­тина природи і суспільства, прояв морально-вольових рис характеру в справах, спрямованих на творіння, віра у вищі духовні цінності (Бога, добро, любов, здоров'я), відповідальність перед іншими, безкорисливість.

Показниками духовного здоров'я дітей є радісне світосприймання, чисто­та помислів і спонукань, культура мовлення, поведінки, культура здоров'я; наявність морально-етичних якостей.

Соціальне здоров'я визначає здатність дитини контактувати з людьми, однолітками в різних життєвих ситуаціях.

Показниками соціально здорових дітей є достатнє й урівноважене спіл­кування з рідними, з однолітками, молодшими дітьми та іншими людьми старшими за віком і за соціальним статусом. Швидка адаптація до фізичного і суспільного середовища, спрямованість на суспільно корисну справу, куль­тура споживання, альтруїзм. Пріоритетом для таких дітей є безстресовий стиль життя. Вони не люблять сварок й уникають гострих кутів.

Осмислення понять, пов'язаних зі здоров'ям дітей, дає можливість визначити важливість умов життя в дошкільному навчальному закладі та родині. Створення оптимальних умов позитивно впливає на формування, збереження, зміцнення, відновлення здоров'я, адже це фундамент для фор­мування в дітей навичок здорового способу життя, джерело здоров'я.

Створюючи умови для дітей на заняттях, необхідно пам'ятати про форму­вання різних видів здоров'я й про те, що умови повинні бути спрямовані на:

· морфо-фізіологічний розвиток організму дітей;

· розвиток психічних процесів вихованців (адекватність психічного відображення та сприйняття, можливість концентрації уваги на предметі; утримання інформації в пам'яті; здатність до логічного опрацювання інфор­мації; критичність мислення; креативність; дисципліна розуму, тобто керу­вання розумовим потоком);

· формування психічних станів (емоційна усталеність, самовладання; зрілість почуттів відповідно до віку; переключення негативних емоцій: стра­ху, гніву, жадібності, заздрості на позитивні: радість, доброта, щедрість);

· вільний, природний прояв почуттів і емоцій; здатність радіти; збере­ження звичного оптимального самопочуття;

· розвиток властивостей особистості (оптимізму, здатності до зосеред­ження, врівноваженості, моральності: чесності, сумлінності та ін.; адек­ватний рівень вимог; відповідальність, впевненість у собі; необразливість, незалежність, безпосередність; наявність почуття гумору, доброзичливості, самоповаги, адекватної самооцінки, самоконтролю; емоційно-вольової енер­гійності, активності, цілеспрямованості, віднайдення сенсу життя);

· формування в дітей негативного ставлення до ознак хвороби (каш­лю, болю у тілі, задишки, неадекватного сприйняття самого себе, свого "Я"\ нелогічності; зниження когнітивної активності, хаотичності мислення; ка­тегоричності; стереотипності мислення; підвищеної сугестивності, некри­тичності мислення; почуттєвої тупості, безпричинної злості; ворожості; підвищеної тривожності; залежності від шкідливих звичок; відхід від від­повідальності за себе; втрати віри у власні сили, в свої можливості; пасив­ності).

Умови формування фізичного здоров'я:

· створення в групі належного санітарно-гігієнічного, повітряного, світлового режиму (провітрюють помешкання, вікна звільняють від зайвих предметів, що створюють затемнення). Чистота, наявність свіжого повітря і освітлення позитивно позначаються на роботі серцево-судинної, дихальної та нервової систем;

· регулювання фізичної, психічної й емоційної працездатності дітей; дотримання її періодів (впрацьовування, оптимум і спад); зняття втоми;

· активізація рухової діяльності дітей, проведення динамічних хвили­нок (для розвитку великої та дрібної мускулатури тіла);

· цілеспрямований розвиток усіх органів і систем організму дітей (у тому числі і систем мозку): дихальної, серцево-судинної, шкіри, органів зору, слуху, нюху засобами різних сучасних технологій;

· збереження та охорона дитячого слуху, зору, голосу, постави;

· використання елементів загартовування дітей;

· виконання гігієнічних процедур перед вживанням їжі, після туалету;

· організація достатнього денного сну для дітей дошкільного віку; ціка­вого і корисного відпочинку.

Умови для формування психічного здоров'я дітей:

· створення гармонійних, доброзичливих взаємовідносин між педаго­гом і дітьми, а також між самими дітьми;

· прояв педагогом почуття любові до дітей, ніжності, доброти;

· активізація у дітей прояву радості, подиву, зацікавлення, захопленості;

· цілеспрямований розвиток психічних процесів, позитивних психіч­них станів і властивостей особистості.

Умови для формування духовного здоров'я:

· виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, людини, до духов­них цінностей сім'ї, роду, народу, усього людства, рідної мови, культурної спадщини країни й усього світу, національних традицій як українського на­роду, так і народів етнічних меншин.

Умови для формування соціального здоров'я:

· позитивні контакти педагога з дітьми (словом, жестом, поглядом, мімікою);

· добрі, культурні, дієві взаємовідносини між дітьми;

· навчання дітей (у взаємовідносинах) самооцінки й оцінювання інших дітей з усвідомленням мотивів поведінки, вчинків;

· розвиток у дітей самостійності суджень, думок, рішень у пізнавальній, ігровій, трудовій діяльності;

· формування у дітей активної життєвої позиції.

Формування, збереження, зміцнення, відновлення здоров'я дітей здійс­нюється за допомогою різних як сучасних, так і давніх технологій. їх вико­ристання вимагає від педагога:

ü точних знань про вплив оздоровчих технологій як на організм дитини в цілому, так і на конкретні органи зокрема;

ü обліку загального стану здоров'я кожного вихованця, його психофізіологічних особливостей у процесі навчання;

ü почуття міри ("Не нашкодь!");

ü використання лише тих технологій, що відповідають віковим особли­востям дітей;

ü використання оздоровчих засобів у системі фізичного виховання дітей.

Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Аркіна, Є. Вавілової, Е. Вайнруба, Т. Глушанок, Л. Волкова, Л. Гримака, Н. Денисенко, Ю. Змановсь-кого, В. Сухарева та ін.) встановлено беззаперечний вплив рухів на здоров'я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево-судинної, нервової тощо. М'язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток опорно-рухового апарату, поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть у довжину та ширину. Міцнішають зв'язки. Муску­латура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м'язовий корсет, який забезпечує дитині гарну поставу.

Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконален­ня всіх органів і систем. Враховуючи те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі та морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорос­лих, і мають певні анатомо-фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність - основа успішного розвит­ку.

Як вченими, так і практиками доведено, що фізичні вправи є одним із ефективних засобів профілактики захворювань, лікування, відновлення (реабілітації) сил після хвороби. Визначений їх беззаперечний терапевтич­ний ефект щодо станів та самопочуття людини. Процес стабілізації здоров'я дітей після хвороби пришвидшується, якщо вони починають більше ру­хатися, а їхня фізкультурна активність упродовж дня є оптимальною за кількісними та якісними показниками. Це явище зумовлюється прискорен­ням роботи внутрішніх органів і систем завдяки впливу на них фізичних навантажень, масажу внутрішніх органів, якісному кровообігу, насиченню м'язової системи киснем та іншими корисними для організму дитини еле­ментами.

Окрім цього, вченими Л. Волковим, Т. Глушанок, Л. Гримаком, С. Зінатуліним, С. Мартиновим, В. Сухаревым та іншими було доведено, що під час

рухів у дітей також активізуються органи відчуттів: зір, нюх, шкіра, слух тощо. Вони ліпше сприймають форму, колір, запахи, повітря, сонце, зву­ки тощо. І всі ці явища довкілля ще більше активізують органи і системи організму дитини. Як різноманітні приємні запахи, так і різні кольори (жов­тий, жовтогарячий, зелений, блакитний) позитивно впливають на централь­ну нервову систему дітей (далі - ЦНС), врівноважуючи процеси збудження та гальмування, активізують дихання, м'язи (особливо серцеві).

Якщо під час виконання дітьми рухів вчити їх правильно дихати та про­водити з ними дихальні вправи, то у них будуть інтенсивно вентилюватися легені, а це, у свою чергу, забезпечить якісний доступ кисню через кров до тканин у всьому організмі.

В. Сухарев пише, що дихання - синонім життя. Загальновідомо, якщо ми не дихаємо, то й не живемо. Однак не всі розуміють просту істину: якщо ми будемо дихати правильно, тоді станемо значно здоровішими. Частота, глибина вдихів і видихів впливає на всі функції організму, в тому числі й на свідомість. Із цього приводу говорять, що розум - володар почуттів, а дихан­ня - володар розуму¹.

В. Сухарев також стверджує, що існує пряма залежність між концентра­цією вуглекислоти в крові та інтенсивністю роботи залоз травлення. Вугле­кислота відіграє важливу роль у синтезі білка в організмі тощо.

Ось чому дітей треба вчити правильно дихати, особливо в процесі вико­нання рухів.

Про вплив кольору на фізіологічні системи свідчать дослідження Т. Глу­шанок, Л. Волкової, С. Мартинова та В. Сухарева. Ними встановлено, що колір впливає на ритм серцевих скорочень, частоту дихання, артеріальний тиск і напругу в м'язах. Так, у жовтій кімнаті у людини пульс нормальний, у блакитній - помітно прискорений. Якщо опромінювати червоним або оран­жевим світлом руку людини перед замірами сили, то показники сили значно збільшаться².

Т. Глушанок, Л. Волкова підкреслюють цілющу силу кольору: усвідом­лення впливу кольору на організм людини спричинило його використання в профілактиці й лікуванні захворювань. Вчені доводять, що в емоційно-психічній діяльності червоний колір викликає активність емоцій; тому для активізації процесів росту дитини, її опорно-рухового апарату, м'язової тка­нини червоний колір корисний.

Дія рожевого кольору - м'яка, тонізуюча, знімає будь-яку депресію, від­волікає від негативних емоцій, сприяє активізації захисних сил при різних видах захворювань.

У ході експерименту в дошкільних навчальних закладах і молодших класах загальноосвітніх шкіл нами було встановлено, що під час виконання рухів діти по-різному реагують на колір обладнання, інвентаря, які їх оточу­ють. Занадто активними вони стають під час сприймання червоного кольору, веселими та життєрадісними, коли бачать обладнання жовтого та жовтогаря­чого кольору. Синій колір дещо комплексує рухи дітей, а зелений та блакит­ний - зосереджує увагу та заспокоює'.

Турбота про особисте тіло була завжди притаманна людині. Так, пер­шочергова роль надавалася фізичному розвитку людей у давній Спарті. Діалектична єдність тіла та духу була відображена у висловах, наприклад, давніх: "У здоровому тілі - здоровий дух". У подальшому не тільки повсяк­денна практика, а й наука довели справедливість цього твердження. І мабуть, найвдаліше підкреслюють цю думку слова О. Ґєрцена: "Облиште зневажати тіло, облиште жартувати з ним! Воно мозолем притисне весь ваш бадьорий розум і на сміх гордому вашому духові доведе його залежність від вузького чобота".

Про великий вплив тіла на стан центральної нервової системи говорив і вчений Л. Гримак. Він зауважує, що цей вплив здійснюється багаторазово і безперервно. Першорядне значення для нормального перебігу психічних процесів має, безумовно, фізична активність, оскільки між діяльністю центральної нервової системи та роботою опорно-рухового апарату людини існує дуже тісний зв'язок. У скелетній мускулатурі знаходяться специфічні нервові клітини (пропріорецептори), які при м'язових скороченнях за прин­ципом зворотного зв'язку посилають у мозок стимулюючі імпульси ^!.

Наукові дослідження свідчать, що багато функцій центральної нервової системи залежать від активності м'язів. З одного боку, завдання імпульсів, що йдуть від пропріорецепторів. полягає в тому, щоб сигналізувати мозку про реалізацію рухів, що їх викопують (наприклад, таких, як піднімання руки, стискування кисті тощо). З іншого боку, специфічні нервові клітини одночасно підвищують загальний тонус кори головного мозку, в результаті чого зростає його загальна функціональна здатність. Загальновідомо, що ба­гато хто з людей ліпше міркують під час ходьби, ніж сидячи; що оратори схильні супроводжувати свою мову жестикуляцією, актори віддають пере­вагу розучуванню своїх ролей під час прогулянок⁴.

Завдяки високорозвиненим функціям мозку людина має властивість відновлювати особисту працездатність під час фізичної та розумової активності. Ще І. Сєченовим було доведено, що активний організм швид­ше відновлює свої сили, ніж пасивний. Так, він довів, що працездатність утомленої руки відновлюється швидше, якщо під час її відпочинку буде пра­цювати інша рука.

Таким чипом, зазначене вище дозволяє зробити узагальнення:

1. Рухова активність тіла, його проприорецепторів і м'язів позитивно впливає на роботу функцій центральної нервової системи.

2. Імпульси, які йдуть від подразнених рецепторів, сигналізують мозкові про виконаний рух. У той самий час нервові клітини підвищують загальну функціональну здатність кори головного мозку, а також - процес мислення.

3. Враховуючи вплив рухів на інтелектуальний, фізичний, морально-емоційний розвиток дітей, можливе використання рухів у різних видах, фор­мах і засобах розвитку й виховання дітей в умовах дошкільного навчального закладу.

4. Включення слухового, зорового, дотикового, нюхового аналізаторів під час рухової активності сприяє морфолого-фізіологічному формуванню дітей, зміцнює, формує та відновлює їхнє здоров'я.