Форми ознайомлення дітей із довкіллям

Сучасні підходи до таксономії навчально-розвивальних занять з дітьми

Форма - це зовнішнє вираження певного змісту. Форма навчання - це навчально-виховний процес у загальноосвітніх закладах різного типу (у тому числі, в дошкільному закладі), що здійснюється з групою дітей чи індивідуально. Це зовнішній вираз узгодженої діяльності педагога і дітей, що здійснюється у певному порядку і режимі. Форми навчання класифікуються залежно від критерію, що покладено в їх класифікацію.

Основною формою навчання дошкільників у процесі організованої пізнавальної діяльності було й залишається заняття. Це поняття багатьма трактується по-різному. Досить поширеним є підхід, за якого заняття сприймається як урок з формування нового знання, такий, як у школі.

Що таке сучасне заняття у сучасному дошкільному закладі?

Динамічні, тематичні, інтегровані, комбіновані, комплексні, сюжетні, сюжетно-ігрові, літературні, художні - ось неповний перелік занять, які зустрічаються у періодичній літературі. Пропонуємо упорядкувати його та охарактеризувати основні види занять з різних позицій.

Передусім необхідно розглянути заняття з позиції спрямованості змісту. Традиційно в дошкільному закладі найпоширенішими були і залишаються односпрямовані або предметні заняття, тобто такі, зміст яких лежить у площині однієї галузі знань, та хід заняття відбувається у межах одного виду діяльності, хоча можуть застосовуватись й інші види дій.

Позитивним є те, що більшість предметних занять, які є, по суті, навчально-пізнавальними дозволяє формувати в дошкільників чітку систему уявлень, знань, певні вміння й навички в межах окремих освітніх галузей (математики, розвитку мовлення, ознайомлення з природою, образотворчій діяльності тощо). Для дошкільника, який лише починає знайомитись зі світом, це є життєво необхідним.

Предметні заняття розрізняють за провідним видом діяльності - мовленнєве, математичне, природознавче, валеологічне, музичне, фізкультурне та інші. Такі заняття супроводжуються вказівкою на наявність певної тематики.

Зауважимо, що предметне заняття може бути тематичним, якщо всі завдання, які планується вирішити в ході заняття, педагог підпорядкує розкриттю певної теми засобами конкретної діяльності. Проте предметне заняття може і не бути тематичним, більшість повсякденних занять, які проводять вихователі, саме такі. На них просто вирішуються чергові програмні завдання відповідно до виду заняття.

Сучасна дидактика оголосила одним із провідних в організації освітнього процесу принцип інтеграції, реалізація якого дає змогу забезпечити системність знань дітей. Відтак, поширюється практика впровадження паралельно з предметними різноспрямованих або міжпредметних занять, зміст яких об'єднує різні галузі знань та види діяльності. До цієї групи можна віднести інтегровані та комплексні заняття. Найкраще їх специфіка усвідомлюється у зіставленні з односпрямованим заняттям.

Перевага інтегрованого заняття полягає у можливості формування системного знання, оскільки задіяними виявляються елементи знань з різних галузей. Інтегроване та комплексне заняття передбачають об'єднання знань різних галузей та види діяльності, що є більш природним для синкретичної природи дошкільника, проте в кожному виді об'єднання відбувається по-різному.

Інтегроване заняття - це заняття, спрямоване на розкриття цілісної сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що об'єднуються у широкому інформаційному полі заняття через взаємне проникнення та збагачення.

Комплексним є заняття, спрямоване на різнобічне розкриття сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють один одного.

В інтегрованому занятті об'єднання відбувається з проникненням елементів однієї діяльності в іншу, тобто межі такого об'єднання розмиті. На такому занятті майже неможливо, принаймні, дуже важко відокремити один вид діяльності від іншого (спробуйте відділити математичну компоненту від природознавчої та образотворчої, коли дитина викладає з семи паличок будиночок для жирафа чи змії. Ця діяльність характеризується єдністю, цільністю). У комплексному занятті одна діяльність змінює іншу і цей перехід відчутний: помалювали, тепер пограємо, а потім послухайте казку. Комплексне заняття нагадує багатошаровий пиріг, у якому кожен з прошарків залишається відокремленим. Інтегроване чи комплексне заняття обов'язково тематичне, оскільки тема в такому занятті виступає стрижнем, ключовою ідеєю, навколо якої відбувається об'єднання різних видів діяльності та різних галузей знань.

Адаптуючи класичну модель класифікації за дидактичними цілями, виокремимо заняття з формування нових знань, заняття на закріплення раніше засвоєних знань та заняття з контролю за якістю засвоєння знань, умінь, навичок, які традиційно в дошкільній дидактиці називають підсумковими.

До групи занять з формування нових знань належать односпрямовані, тобто предметні заняття, націлені на вирішення конкретних навчальних, розвивальних завдань, на формування нових умінь, ознайомлення з новою для дітей інформацією. За характером діяльності це можуть бути навчально-ігрове чи навчально-пізнавальне заняття. Навчально-ігровим є заняття, у якому для вирішення навчальних завдань (тобто навчити чогось) активно застосовують елементи ігрової діяльності.

Навчально-пізнавальне заняття за характером діяльності наближено до урочного типу, тобто спрямоване на виконання визначених програмою завдань.

Аналіз теорії і практики сучасної дошкільної освіти дає змогу узагальнити досвід проведення навчально-пізнавальних завдань і виокремити заняття, побудовані на основі застосування дидактичного матеріалу (наприклад, дидактична гра; заняття із застосуванням дидактичної наочнос­ті), на основі художнього тексту (за мотивами казки, на матеріалі ігрового вірша тощо), та з елементами експериментування.

Найсприятливіші умови для цього створюють різноспрямовані заняття - інтегровані та комплексні. Правильно побудоване інтегроване чи комплексне заняття має величезний розвивальний ефект передусім за рахунок того, що вихователь відступає на задній план, виконуючи функції диригента, надає можливості дітям для виявлення самостійності у виборі рішення, відповіді на "хитре запитання, прояву вмілості, реактивності мислення тощо.

До занять другої групиналежатьсюжетно-ігрові заняття, які відрізняє наявність єдиної сюжетної лінії, що є стрижнем усього заняття та визначає його логіку. Ігрові елементи можуть бути представленими театралізацією, драматизацією, ігровими ситуаціями, рухливими, словесними іграми тощо. Сюжет заняття може бути підказаний змістом будь-якого літературного чи фольклорного твору.

Педагог організує розігрування діалогових ситуацій (розмова по телефону, зустріч, допомога тощо).

Сюжетне заняття вимагає облаштування середовища відповідно до задуму. Воно відбиває величезну внутрішню спільну роботу дітей і дорослих, не розраховану лише на зовнішній ефект. Сюжетне заняття має величезний розвивальний ефект й водночас дарує дітям задоволення від спілкування, смислоутворюючої взаємодії. Проте вихователь не може планувати його часто.

Ігрове заняття також відрізняється своєю специфікою. Передусім зазначимо, що, незважаючи на безперечне, безумовне домінування ігрових елементів у заняттях як формі навчання дошкільників, більшість вихователів, коли йдеться про використання гри в навчальному процесі, забуває про єдність, цілісність її структури: задуму, ролей, сюжету, правил, дій, підсумків тощо, підпорядковує гру вирішенню навчальних завдань. І тоді ігрове заняття може стати заняттям з використанням ігрових елементів. На відміну від попереднього виду, заняття-гра має тренінговий характер, діти вправляються у застосуванні тих чи тих способів дії, закріплюють, уточнюють чи поширюють одержані раніше знання.

До третьої групи - занять, спрямованих на здійснення контрольно-оцінної діяльності, належать заняття-змагання, заняття-шоу та ігрові заняття. Заняття-змагання не обов'язково має спортивний характер. Це можуть бути інтелектуальні змагання - турнір знавців чи вікторина з будь-якої галузі знань. Це може бути художній конкурс, виставка, учасники якої демонструють свої художні таланти. Зауважимо, що, враховуючи психологічні особливості дітей дошкільного віку, доцільність занять-змагань очевидна лише стосовно старших дошкільників, причому саме процес презентації досягнень, а не результат повинен домінувати.

Останнім часом у дошкільних закладах набули особливої популярності заняття-шоу як вид підсумкового, зразково показового заняття. Цей вид занять легко розпізнати навіть уже за типом запису, який нагадує сценарій: ведуча, Баба Палашка, Дідусь, Весна, перша дитина, друга дитина, грибок-мухомор, лісовик тощо. Це заняття для гостей, діти на ньому -глядачі. Відтак, непередбачені дії дітей та інших учасників шоу не схвалюються, отже, відразу гаситься, випадковості виключаються. Кожному відведено своє місце й роль від початку.

Зазначимо, що заняття-шоу можна віднести до розряду розваг, оскільки воно насичене різноманітними сюрпризними моментами, концертними номерами. Подекуди в намаганні вразити глядачів, вихователі втрачають почуття міри, вносячи в репертуар заняття елементи дорослої культури. Таке заняття, дійсно, приносить дітям задоволення, от тільки розвивальний ефект його надзвичайно низький. Заняття-шоу влаштовують під час презентації досвіду роботи, на жаль, саме цей вид занять обирає більшість вихователів для відкритих показів, адже на першому плані - сам педагог (його артистичні здібності, майстерність, привабливість, виразність), а не діти.

До організації і проведення занять із ознайомлення дітей з довкіллям ставляться певні вимоги. Розглянемо їх.

1. Заняття із ознайомлення дітей із довкіллям вимагають серйозної підготовки вихователя. Необхідно напередодні дібрати відповідний наочний матеріал (картини, предмети, ілюстрації, речі тощо), якщо це спостереження чи екскурсія за межі дошкільного закладу, то відвідати самій це місце, продумати, як будуть стояти діти, хто буде супроводжувати дітей, крім вихователя. Дібрати словесну наочність: оповідання, вірші, загадки, приказки, продумати словникову роботу тощо.

2. Взаємозв'язок програмних завдань із ознайомлення дітей з довкіллям з інших розділів програми і з розвитком мовлення (обов'язково збагачення, уточнення, активізація словника тощо), з ознайомлення дітей з природою, художньою літературою, сенсорним вихованням тощо.

3. Занурення дітей в активну пізнавальну діяльність, яка б стимулювала мисленнєві процеси (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, умовисновки). Провідним прийомом стимулювання розумової активності дітей у довкіллі є запитання вихователя причинного характеру (Чому? Для чого? Яким чином це сталося?) - та активні дії дітей у довкіллі. Загадування загадок, наявність проблемних ситуацій.

4. Домінування на заняттях ігрових прийомів і методів навчання - серед них дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, хороводні ігри, ігрові ситуації.

5. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти можуть сидіти за столами на стільчиках (при розгляданні картин, предметів), стояти (під час спостережень та екскурсій), вставати в разі потреби, якщо виконують якийсь вид праці.

6. Емоційна насиченість заняття. Вихователь може використати сюрпризні моменти, цікаві розповіді, загадки, прислів'я вірші, пісні, ігри, щоб викликати в дітей позитивний емоційний стан, радісний настрій.

7. Наявність проблемних ситуацій, елементів дослідницької діяльності щодо перетворення предметів і явищ довкілля (досліди з предметами харчування: сіль, баранина, цукор, крупа; вода, олія, молоко тощо), виготовлення страв, одягу лялькам, досліди з рослинами, природними явищами тощо.

8. Інтегрована спрямованість занять. Вихователь планує заняття таким чином, щоб інтегрувати різні види роботи однієї і тієї самої діяльності або різних методів, прийомів, технік виконання тієї самої діяльності, що буде сприяти засвоєнню дітьми повних прийомів діяльності.

9. Комбінований характер занять із ознайомлення дітей з довкіллям вимагає від вихователя поєднання у його структурі різних видів діяльності для досягнення однієї мети (ігрова, предметна, музична, образотворча, дослідницька) та різних педагогічних методик (дошкільної лінгводидактики, методики ознайомлення з довкіллям, природою тощо), об'єднаних єдиною сюжетною лінією.

Крім занять у дошкільному закладі існують й інші форми організованого навчання, а саме:

- організоване навчання дітей у повсякденному житті;

- організаційні види занять за вибором дітей, де вони самі обирають як вид діяльності, так і матеріал, з яким працюють, і способи роботи з ним під керівництвом педагога;

- дидактичні і рухливі ігри, що можуть використовуватись як самостійна форма навчання і як складова заняття;

- екскурсії і спостереження, що дозволяють безпосередньо ознайомити дітей з довкіллям за межами дошкільного закладу;

- розваги, святкові ранки і вечори.