Організація науково-дослідницької роботи студентів магістратури

Значення дослідницької діяльності студентів. Магістерські роботи та їх типи. Загальні і специфічні вимоги до магістерської роботи. Вимоги до магістерської роботи з педагогіки. Науково-дослідницька діяльність студентів магістратури. Готовність студентів до науково-дослідної роботи. Рівні готовності. Теоретичні і емпіричні дослідження. Форми викладу результатів педагогічних досліджень.

Рекомендована література:

1. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения єфективности педагогических исследований: Дидактический аспект. – М: Педагогика, 1982 – 192с.

2. Введение в научное исследование по педагогике /Под. ред.В.И Журавлевой.- М; Педагогика, 1988 – 237с.

3. Воловик П.М. Теорія ймовірностей і математична статистика в педагогіці. – К: Рад. школа, 1969 – 123с.

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні – К., 1995 – 168 с.

5. Довідник здобувача наукових ступенів: Зб. нормативних до­кументів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / За ред. Р.В. Бойко. – К., 1999.

6. Кузьмина Н.В. Методы системного исследования педагогической деятельности.Учеб. пособие.-Л.: ЛГУ, 1980-172 с.

7. Михеев В.И. Моделирование и методы теории измерений в педагогике. – М: Высшая школа, 1987 – 199с.

8. Новиков А.М. Научно-зкспериментальная работа в образовательномучреждении.–М.,1996.

9. Развитие творческой активности студентов в учебной, научно-исследовательской и социально-политической деятельности: Сб.наук.пр. – М.: 1990. – 173с.

10. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К: Експрес – об'ява, 1998 – 143с.

11. Скалкова Я. Методология и методы педагогического исследования. Перевод с чесского. – М: Педагогика, 1989 -224с.

12. Цокур О.Я. Педагогіка вищої школи: Навчально-метод.посібник. Випуск 1. Основи наукового педагогічного дослідження/ За ред. Панькова А.І. – Одеса, 2002 – С.424.

13. Штульман З.А. Специфика методического зксперимента //Сов.пед.-1988. – №3. – С.61-65.

14. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Метод, поради / Автор-упорядник Л.А. Пономаренко. – К., 1999.

Науково-дослідна робота студентів магістратури випливає із завдань навчального процесу і сприяє підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Однією з провідних вимог до студентів магістратури є всебічний розвиток їх творчих здібностей та дослідницьких умінь.

Науково-дослідна робота магістрантів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідницької діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних завдань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання.

У практиці вищих навчальних закладів широко використовуються завдання студентам магістратури для самостійної роботи, що пере­дбачають складання:

- узагальнюючих таблиць;

- структурних блок-схем лекції;

- кросвордів з теми;

- тестів з теми (одиночний, множинний, альтернативний, і впорядкований вибір);

- переліку визначень ключових понять курсу з посиланням на джерела;

- анотування статей (5-6 з однієї теми курсу), книги або окремих розділів, що тісно пов'язані з темою;

- написання рефератів і доповідей за визначеними виклада­чем темами;

- різноманітні групові завдання, що передбачають розв'язання або підготовку проблемних ситуацій.

Магістерська робота – це форма самописної творчої роботи за вибором магістра, залежно від рівня сформованості у студента дослід­ницьких умінь викладач може запропонувати написання: реферату; критичної статті; есе; рецензію; анотацію; завдання на дослідження генезису розвитку певного явища.

Найпростіша форма – реферат – це доповідь на певну тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або виклад змісту наукової роботи. Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну наукову інформацію, а й показати своє ста­влення до неї.

Реферат –стислий ви­клад у письмовому вигляді змісту наукової праці, літератури з теми.

Реферат наукового звіту − відображає в дуже стислому вигляді основний зміст звіту: обсяг, кількість і характер ілюст­рацій, наочності, таблиць, перелік ключових слів, сукупність виконаної роботи, методи дослідження, стислі висновки і можливості застосування результатів дослідження. Реферат може містити ана­ліз і критику відповідних наукових теорій.

Основні вимоги до реферату:

- повнота відображення змісту статті чи кількох праць за темою;

- відповідність основних тез і положень, виділених реферуючим, змістові статті;

- визначення методики, яку автор обраної для реферування статті використовує, щоб розв'язати проблему;

- відповідність висновків автора поставленим завданням (чи до­сягнуто мети дослідження).

Етапи реферування:

- перший етап­­ − це етап час опрацювання наукової статті. Слід насамперед уважно її прочитати, виділяючи ключові моменти та принципові положення. На цьому етапі виділяють також довідково-інформаційний апарат, зазначаючи автора, назву праці, назви пері­одичного видання або наукового збірника, де міститься стаття, номер або том; місце видання (не для періодичних видань); рік та відповідні сторінки;

- аналітичний − складання плану реферування статті за основними змістовими блоками. План повинен включати всі основні складові статті: вступ, постановку проблеми засоби реалізації, саме дослідження, висновки. На цьому етапі формується чітке уявлен­ня про схему праці;

- синтезуючий, на якому слід зосередитися, напо­внюючи складений на попередньому етапі план характерними методи­ками та аргументацією. Методика дослідження проблеми розкриває характер дослідження з точки зору концептуальних засад і базових принципів, а також рівень новизни дослідження. Аргументація є ілюст­ративною або наочною системою доказів чи спростуванням тієї або іншої тези (думки). Особливу увагу слід звертати на висновки, які по­дають у кінці реферування. Висновки мають бути стислим викладом положень прореферованої статті.

Тези– це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію пи­тання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов'язані між собою логічно.

Залежно від того, наскільки поширено подано тези, їх поділяють на:

- основні− принципово важливі, головні положення, що уза­гальнюють зміст джерела;

- прості − головні думки в змістовій частині тексту;

- до кожної основної тези можна добрати кілька простих, що її роз'яснюють;

- складні− запис, що включає в себе як основні, так і прості те­зи.

Етапи складання тез:

- свідоме ознайомлення з текстом; поділ тексту на змістові частини;

- осмислення кожного уривку, виділення в ньому найсуттєвіших положень;

- формулювання власними словами або цитатою основних те­зово визначених частин.

Стаття – науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру, своєрідне дослідження важливої наукової, суспільно-політичної чи літературної теми, вона включає в себе характеристику осмислених педагогічних чи інших явищ або процесів, оцінки, підсумки, зауваження чи побажання, що випливають із зробленого аналізу.

Есе− невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює індивідуальні думки та висловлення щодо конкретного питання і не претендує на вичерпне і визначальне тлумачення теми.

Результати науково-дослідницької праці з різних дисциплін магі­странти можуть подавати в одній з таких форм:

- науковий звіт;

- наукова доповідь;

- методичні розробки з теми дослідження;

- наукова стаття.

Підсумком самостійної дослідницької діяльності студента магістратури має бути магістерська робота, яку можна назвати дип­ломною. Визначальною рисою такої роботи є чітко виражений індиві­дуальний характер.

Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результа­ти, наукові положення і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань. Узагальнені в магістерській роботі результати проведених її автором досліджень повинні відповідати одній з таких вимог:

- отримання науково-обґрунтованих спостережень і висновків, які мають теоретичне і практичне значення, дають можливість аргуме­нтовано вирішувати певне конкретне завдання;

- отримання нових науково обґрунтованих або експерименталь­них результатів, які є важливими для певної галузі науки.

Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді пуб­лікацій в періодичних виданнях та наукових збірниках, доповідях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

Тематика магістерських робіт визначається фахо­вими (випускаючими) кафедрами та кафедрами педагогіки і психології, затверджується вченими радами факультетів і доводиться до відома студентів одночасно із вирішенням питання про зарахування їх до ма­гістратури.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт мають бути пов'язані з напрямами ос­новних науково-дослідних робіт відповідник кафедр або продовжувати (узагальнювати) результати дослідницької роботи їх авторів, проведе­них у період навчання в університеті.

Персональний розподіл тем з одночасним призначенням науко­вих керівників затверджується наказом ректора університету за подан­ням вчених рад факультетів.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, до­центи, старші викладачі (кандидати наук) університету.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними планами, схваленими відповідними кафедрами і затвердженими дека­ном факультету.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора уні­верситету у встановленому Міністерством освіти і науки України по­рядку. Рецензенти магістерської роботи призначаються деканом факу­льтету.

Магістерська робота подається у виглядівідповідно оформлено­го (машинопис) дослідження обсягом не менше тридцяти умовних сто­рінок основного тексту (для природничо-географічних та фізико-математичних профілів) або не менше сорока сторінок (для спеціаль­ностей гуманітарного профілю). Зберігається магістерська робота п'ять років.

Загальні критерії оцінювання цих робіт співпадають загалом з критеріями оцінки дисертаційних робіт. Такими є:

- актуальність обраної проблеми дослідження, її теоретична і практична значущість, само­стійність дослідницької роботи, наявність експериментальних даних;

- новизна підходу до дослідження проблеми; методологічна обґрунтова­ність, адекватність методики дослідження його предметові; оформлен­ня тексту, наявність обґрунтованих висновків;

- володіння науковою мовою.

Тематика обирається залежно від наукового профілю кафедри, інтересів студентів. Доцільно брати теми, замовлені школами, коле­джами, інститутами, університетами. У цьому випадку результати сту­дентської наукової творчості можуть бути рекомендовані для викорис­тання безпосередньо в шкільній практиці або навчальному процесі вищих закладів освіти.

Актуальними проблемами педагогіки вищої школи, в розробці яких бажана участь студентів магістратури, є такі: самоаналіз педагогі­чної профпридатності та її розвиток, професійне виховання майбут­нього педагога, система самостійної пізнавальної діяльності студентів, основи наукової праці студентів, проблеми спілкування, методика ін­дивідуальної роботи над становленням педагогічного професіоналізму твій.

Предметом дослідження можуть бути: історико-педагогічні яви­ща, система народної освіти, якість навчання і виховання, моральний, екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Загальні вимоги до педагогічних досліджень ґрунтуються на ви­хідних положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає:

- у розкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особисто­сті;

- у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-педагогічної теорії щодо її втілення у практику навчально-виховної роботи.

Педаго­гічні дослідження мають бути спрямовані, насамперед, на вивчення предметної діяльності особистості як головного джерела її формуван­ня і виховання.

Будь-яке педагогічне дослідження має відображати предмет у його власній внутрішній логіці, інакше істинно наукове пізнання педаго­гічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонування є неможли­вим. Тому в кожному дослідженні обов'язковим є використання такого методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці явища, процесу, що вивчається. Метод невіддільний від змістудослі­дження.

Структура педагогічного дослідження містить такі основні компоненти:

- визначення проблеми, теми дослі­дження; постановка мети й завдань дослідження; вибір об'єкта й предмета дослідження;

- попередній аналіз інформації, умов й методів вирішення певного типу та рівня дослідницьких завдань;

- формулюван­ня початкових гіпотез;

- теоретична та експериментальна їх перевірка;

- аналіз та узагальнення отриманих результатів, наукових фактів, їх наукова інтерпретація;

- побудова теоретичних висновків, де це можли­во й необхідно;

- розробка науково-методичних рекомендацій щодо вдо­сконалення практики навчально-виховної роботи.

- усі компоненти пе­дагогічного дослідження мають бути тісно пов'язані й взаємозумовлені;

- мета роботи має відповідати проблемі дослідження;

- тема має конкретизувати проблему дослідження, віддзерка­лювати його предмет;

- завдання мають розкривати мету дослідження; мета й завдання дослідження зумовлюють формулювання його гіпотези, яку можна підтвердити або спростувати методами дослідження, які най­краще відповідають вирішенню проблеми на певних етапах дослідження.

Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною:

- вступ(подається обґрунтування теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження);

- розділ перший(аналізується стан проблеми у психолого-педагогічній літера­турі і педагогічній практиці);

- розділ другий(аналізуються власні спо­стереження, одержані дані експериментальної роботи);

- висновки(фо­рмулюються загальні висновки та рекомендації);

- список використаної літератури;

- додатки(анкети, схеми, таблиці).

Можна виділити два рівня досліджень:

- емпіричний− на цьому рівні встановлюють нові наукові факти і на основі їх уза­гальнення формулюють емпіричні закономірності. Емпіричне дослідження націлене безпосе­редньо на певний педагогічний об'єкт, явище, процес або закономір­ність і спирається на дані спостереження та експерименти. До методів емпіричного рівня дослідження належать такі: спостереження, анкету­вання, бесіда, інтерв'ю, тестування, експеримент, біографічний метод, метод вивчення продуктів діяльності.

- теоретичний − на цьому рівні формулюються основні, загальні закономірності, що дозволяють пояс­нити раніше відкриті факти, а також передбачити факти і явища, що відбудуться у майбутньому. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконаленням та розвит­ком понятійного апарату педагогіки і націлене на різнобічне пізнання об'єктивної дійсності разом з її суттєвими зв'язками й закономірностя­ми. До теоретичних методів дослідження належать: аналіз та синтез, індукція та дедукція, логічні методи (порівняння, аналогія, класифіка­ція), а також методи моделювання.

Слід зауважити, що експериментально-емпіричний та теоретич­ний рівні взаємопов'язані між собою.

Теоретичні методи дослідження передбачаютьглибокий аналіз фактичного матеріалу, абстрагування від усього другорядного, розкриття суттєвих закономірностей процесу, явищ, пояснення зовнішнього внутрішнім тощо.

Емпіричні методи пе­редбачають дослідження на рівні явищ, теоретичні – на рівні їх сутнос­ті.

Лише спираючись на теоретичні методи дослідження, можна по­будувати адекватну об'єктивну інтерпретацію накопичених педагогіч­них фактів. Будь-яке педагогічне явище слід розглядати з позицій його впливу на загальний результат педагогічної роботи у зв'язку з іншими явищами. Застосування аналітичних методів дослідження дає можли­вість у кожному педагогічному явищі виділити й розглянути окремі його сторони, ознаки, особливості, властивості. Аналіз допомагає розібра­тися з найскладнішими явищами: відокремити різнорідні факти, зіста­вити їх, виділити типові. Таким чином створюється стратегія дослі­дження, яка передбачає певне чергування як емпіричних, так і теоре­тичних методів.

Якість виконання науково-дослідної роботи магістра залежить від готовності магістра до її організації і проведення. Під готовністю розуміється інтегративна якість, що відображає здатність особистості під керівництвом викладача організувати власну науково-дослідницьку діяльність в процесі навчання і включає такі компоненти: творчі мож­ливості, компетентність, оволодіння технологією наукового досліджен­ня та викладу і захисту результатів наукового дослідження.

Творчі можливості – це система інтелектуально-творчих якостей особистості, які сприяють успіху у творчій діяльності.

Вона складається з таких підсистем:

- підсистемиспрямованості (мотиви, інтерес, потреби);

- підсистеми характерологічних особливостей особистості (цілеспрямованість, працездатність, сумлінність тощо);

- підсистемиздібностей (індивідуальних особливостей творчих процесів);

- підсистеми творчих умінь.

Необхідними індивідуально-творчими якостями майбутнього до­слідження є:

- креативність мислення, тобто здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи вираження проблемних задач;

- інтуїція, пряме бачення суті речей, знаходження правильного вирішення проблеми без усвідомлення шляхів і способів досягнення, творча уява;

- самостійне створення нових образів, які реалі­зуються в оригінальних і цінних результатах діяльності;

- дивергентність мислення, альтернативність, здатність запропонувати декілька підходів до розв'язання задачі та міняти їх, бачити проблеми, об'єкти в різних ракурсах;

- оригінальність мислення, тобто своєрідність якостей розуму, способу розумової діяльності, здатність створювати думки, що відріз­няються від загально прийнятих поглядів;

- асоціативність мислення− здатність використовувати асоціа­ції, в тому числі аналогії, а також віддаленість асоціацій.

- інтелектуальна активність −інтегральний пізнавально-мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, що базу­ється на інтелектуальній ініціативі.

Інтелектуальна ініціатива – це не стимулювання зовні продов­ження мислення, це продовження розумової діяльності за межами заданої ситуації, що не обумовлена ні практичними потребами, ні нега­тивною оцінкою роботи.

Компетентність студента у науково-дослідницькій діяльності − це спеціальні і загальнонаукові знання, які слугу­ють методологічною основою до організації та проведення досліджен­ня (для кожного напряму педагогічних досліджень вони різні), загаль­нонаукові, дослідницькі вміння, а саме:

- організувати власну розумову діяльність;

- здійснювати літературний пошук, бібліографічний огляд наукових джерел;

- обґрунтувати актуальність теми дослідження;чітко визначити мету і завдання дослідження;оперувати понятійним апаратом;

- володіти науковими методами пізнання;визначати об'єкт, предмет дослідження;

- формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її достовірність;

- обґрунтувати наукову новизну і практичну значущість дослідження;

- оформляти результати дослідження у числових і графічних формах;

- захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Чотири рівня готовності студентів до науко­во-дослідницької діяльності: дуже низький; низький; достатній; висо­кий.

Дуже низький рівень готовності характерний для студентів у яких відсутній інтерес до науково-дослідницької діяльності. Основний мотив виконання наукової роботи – необхідність отримати оцінку. Серед цих студентів більшість з низьким, іноді з середнім рівнем розвитку творчих можливостей. Вони мають середній іноді достатній рівень знань і не прагнуть знати більше, не володіють технологією дослідження і викла­дом матеріалу. Дослідницьку діяльність вважають за непотрібну.

Низький рівень готовності відрізняє студентів, які проявляють певний інтерес до окремих проблем, до певного питання; мають сере­дній розвиток творчих можливостей, поверхнево усвідомлюють сут­ність проблеми. Ініціатива організації наукового дослідження належить викладачеві. Студент допускає помилки в логіко-змістовній стороні дослідження, не завжди добивається єдності процесуальної і логіко змістовної сторони. Бажання займатися науковою роботою майже від­сутнє. Виклад результатів дослідження реферативний.

Достатній рівень готовності передбачає наявність інтересу до наукової роботи, високого або середнього розвитку творчих можливос­тей, знання сутності науково-дослідницької діяльності, без самостійно­го виявлення всіх її характерних ознак; добре володіння більшістю дослідницькими і деякими загальнонауковими вміннями, намагання єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і ме­тодів організації наукового дослідження; невміння самостійно планува­ти наукове дослідження у зв'язку з недостатньою компетентністю. Для цих студентів характерно бажання стати дослідником. Виклад матеріа­лу реферативно-аналітичний, іноді творчий.

Високий рівень готовності передбачає потребу у науково-дослідницькій діяльності, високий рівень творчих можливостей, знання суті науково-дослідницької діяльності і вміння самостійно виявляти всі її характерні ознаки, володіння дослідницькими і загальнонауковими вміннями, знання основних форм і методів організації науково-дослідницької діяльності; досягнення єдності процесуальної ілогіко-змістовної сторін при доборі форм іметодів науково-дослідницькоїдіяльності; визнання соціальної ролі дослідницької діяльності дуже важливою у становленні нашого суспільства. Для цих студентів харак­терний творчий стиль, роботи творчого рівня. Їх роботи відрізняє: розуміння суті наукового дослідження; вмін­ня відшукати і сформулювати проблему, ввести необхідний понятійний апарат; сформулювати об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, до­вести її або спростувати; здійснити вибір методів і конкретних методик дослідження, провести аналіз результатів дослідження, узагальнити, зробити правильні висновки, оцінити межі застосування дослідницької моделі.

Аналіз статей, творчих робіт студентів магістратури дає нам мо­жливість виділити декілька характерних для них рівнів науковості і тво­рчості:

- реферативний рівень (стислий письмовий виклад основних положень теорії, наукових праць з проблеми дослідження) (I-ІІ рівень готовності магістрів до науково-дослідної діяльності);

- аналітико-реферативний (стислий виклад на основі аналізу, творчої обробки літературних джерел, аналіз фактів і теоретичне об­ґрунтування, систематизація, класифікація, узагальнення. І на цій ос­нові висловлювання критичних зауважень по суті опублікованого факту) (ІІІ-ІV рівень готовності магістрів до науково-дослідної діяльності).

ДОДАТОК 1.

ТЕСТ

до заліку з курсу ”Педагогіка вищої школи”