Музика — це чаша з вином мовчання. 5 страница

імпровізація. «Гра в зайчика» в обробці Миколи Леонтовича — слухан­ня. «Коза» — українська народна пісня-гра — розучування (с. 54-56).

Мета. Дізнатися, навіщо музиці «ім’я» і чи допоможе воно визначити, про що

даний музичний твір, яку роль відіграє інтонація в грі; вчити визначати образний зміст і характер музичних творів; розвивати співацькі навички, почуття ритму, уміння аналізувати прослухану музику і розповідати про неї; підтримувати бажання учнів брати активну участь у народних іграх; виховувати любов до народних традицій, бажання їх зберігати та відтво­рювати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Дзвоник всім нам дав наказ:

До роботи швидше в клас!

Біля парти станем чемно —

Плине час хай недаремно.

Будемо уважні і старанні всі,

Сядемо рівненько на місця свої.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

III. Ритмічні вправи.

Качка йде

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 54.

2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Василя Верховинця «У дзбаночку молочко» (див. урок № 13).

V. Слухання музики.

«Гра в зайчика» в обробці Миколи Леонтовича.

1. Загальні відомості про композитора.

Микола Дмитрович Леонтович — український компози­тор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть».

Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Beils».

Народився 13 грудня 1877 р. в селі Монастирку Брац- лавського повіту Подільської губернії в сім’ї сільського священика.

Раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту.

Початкову музичну освіту Микола здобув у батька, який грав на віолон­челі, скрипці, гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати навчила сина народних пісень.

1887 року Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року, через брак коштів, батько переводить його до Шар городе ького початкового духовно­го училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. Тут майбутній композитор опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церков­них хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці- Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.

1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію та вирішив працюва­ти вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний ор­кестр, який виконував українські мелодії та п’єси російських і українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М. Лисенкові.

Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштову­ється викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час ре­волюції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Туль­чинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року музикант навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві.

У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Ще­дрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Ще­дрика», яка принесла йому великий успіх.

Із постанням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і компо­зитор. Ряд його творів увели до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного (оригінальний твір Леонтовича). Після приходу більшовиків маестро працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.

Під час захоплення Києва ЗІ серпня 1919 року денікінцями, які переслі­дували українську інтелігенцію, змушений виїхати до Тульчина, де засновує першу в місті музичну школу. 1919—1920 року працює над першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На русалчин Велик­день» за однойменною казкою Б. Грінченка, яку не закінчив.

Восени 1920 р. у Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівниц­твом К. Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися тйори Леонтовича.

У ніч з 22 на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька в селі Марківка Гайсинського повіту, де його убив агент ВЧК Грищенко/який на­просився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок, застреливши Миколу Леонтовича. Текст рапорту, що розкриває ім’я вбивці композитора, оприлюд­нили лише у 1990-х роках.

VI. Фізкультхвилинка.

Лапки в боки, вушка вгору, (руки на поясі)

Скачуть білочки по бору, (стрибки)

Кожний ранок на галяві (зупинились)

Спритно роблять вільні вправи, (довільні вправи)

Притомилися звірята (слідом за вихователем

І пішли відпочивати,( сідають на місця)

VII. Вивчення пісні.

Українська народна пісня-гра «Коза» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Робота з підручником, с. 56.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле. Різдвяні свята.

1. Аналіз почутого.

1. Добрий вечір, люди, вашій теплій хаті,

Щоб були ви завжди щедрі і багаті.

Хай Різдво Христове вас благословляє,

Бог ся рождає.

Хай Різдво Христове вас благословляє,

Бог ся рождає.

2. Всім колядникам ви відчиняйте двері

І просіть до столу, до своєй вечері.

Хай у вашій хаті нині все співає,

Бог ся рождає.

Хай у вашій хаті нині все співає,

Бог ся рождає.

3. Гарно колядуйте і святкуйте нині,

Ми бажаєм щастя вашій всій родині.

Весь наш рід великий нині освятився,

Бог народився.

Весь наш рід великий нині освятився,

Бог народився.

Колядка

Сл. В. Багірової Муз. М. Павлюка

Ясна зірка Вифлеєму

Світу об’явила,

Що Пречиста Діва-Мати

Сина породила.

Породила не в палаті,

А в простій яскині,

Породила людям Спаса.

Привітаймось нині.

Ясна зірка Вифлеєму —

Диво світу цього —

Світлом Духа Пресвятого

Нас вітає Богом.

Нас вітає в кожній хаті,

В бідній, а чи в панській,

Порідняймось колядою,

Люди християнські!

Ясні зірці Вифлеєму

Відкриваймо двері,

Запросімо її в хату

На Святу вечерю.

Буде з нами Діва-Мати

1 святе Дитятко,

А ми будемо із ними,

Як малі ягнятка.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика — це любов у пошуках слів.

Сідні Ланьє

УРОК 15

Тема. Узагальнення та систематизація знань, здобутих на уроках № 9-14 (с. 57-58).

Мета. Перевірити знання, уміння й навички учнів за попередній період на­вчання; збагачувати музичні враження від прослуховування запропоно­ваних програмою творів; розвивати музичні здібності учнів; виконавські навички; удосконалювати співацькі навички; виховувати любов до музи­ки, рідного народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності - фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати,

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,

Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,

За це подякуєм йому.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

II. Розспівування.

Співаємо звук «до». Вчитель може відтворити даний звук на музичном) інструменті. Тепер заспіваємо 2 коротких (до-до), один короткий (до), а тепер з’єднаємо (до-до-до).

Гра«Луна».

— А зараз ми пограємо в гру, яка називається «Луна». Я буду співати, а ви повторюєте за мною так, ніби це луна. Ви всі були в лісі. Коли крикнути, тс відбивається звук, ніби хтось перемовляється чи дражниться з вами.

III. Ритмічні вправи.

Качка йде

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 57-58. і

2. Музична гра Василя Верховинця.

Ой сусіди, сусідоньки

Дійові особи Дівчинка (Д)

Курочка (К)

Сусіди — усі діти.

Реквізит: мотузок дли Курочки.

Опис гри

Через кімнату (або ігровий майданчик) проходить умовна вулиця. Двома рядочками вздовж вулиці, обабіч її, Сусіди «саджають» дерева: вони роблять рухи, ніби копають землю. Вулицею іде Дівчинка, а за нею Курочка (рис. 1). Правою рукою Дівчинка тримає мотузок, другий кінець якого прив’язаний до правої лапки Курочки. Дівчинка пасе Курочку і примовляє:

Ой ти, курочко, пасись.

Добре, курочко, несись.

Як знесеш мені яєчка,

Замішу я пиріжечки.

Пиріжечків напечу, напечу

І сусідів пригощу, пригощу.

Дівчинка з радощів аж затанцювала. На слова «Пиріжечків напечу» вона кладе праву руку на талію, а ліву на груди і виконує гіівповорот доріжкою-кру- жальцем праворуч.

На слова «І сусідів пригощу, пригощу» Дівчинка, помінявши місцями руки, виконує півповорот доріжкою-кружальцем ліворуч.

Коли Дівчинка міняла положення рук, вона мимохіть загубила мотузок, а Курочка, немов того й чекала, вмить утекла і сховалася за якийсь рядочок і Сусідів.

Тут Дівчинка огляділась, аж немає ані Курочки, ані мотузочка. Вона почала

плакати. Почули той плач Сусіди, збіглись обома рядочками до Дівчинки та й питають: «Чого ти плачеш?»

У відповідь Дівчинка вклоняється вліво, потім вправо. І починає жалісно співати:

Ой сусіди, сусідоньки,

Прошу вас, прошу вас:

Чи не бігла моя курочка

Коло вас, коло вас?

У першій половині куплету, тримаючи стулені долоні біля грудей, Дівчинка звертається до лівого рядочка, в другій половині співає правому рядочку і в

цей час розводить руки в сторони долонями вгору, ніби показує, що десь тут

і недалеко могла пробігати її курочка.

Здивовані Сусіди питаються:

—Яка? —

Дівчинка відповідає:

—Семеняста курочка і чубок...

Одночасно вона проводить обома руками від шиї до пояса, а на слові «чу- ₍ бок» гладить себе долонями по голівці.

—А на правій ніженьці мотузок.

Туг Дівчинка нахиляється до правої ноги і показує, де був прив’язаний — , мотузок.

Сусіди повторюють між собою відповідь Дівчинки, виконуючи ті ж самі і рухи, що й вона, а тоді й кажуть:

—Ні, не бачили.

Заплакана дівчинка просить знову:

—Дорогі мої сусідоньки, допоможіть мені знайти мою курочку.

Сусіди пожаліли Дівчинку і стали поволі обертатися навколо себе та кли- |

кати: «Сіпа-сіпа-сіпа-сіпа» або «ціп-ціп-ціп».

Помітивши Курочку, вони з вигуками «ось вона, ось вона!» кидаються її ловити, причому ловлять діти того рядочка, за яким вона сховалась, а інший рядочок у цей час перетворюється на півколо.

—Спіймали, є! — кричать Сусіди і підводять Курочку до щасливої Дівчин­ки, потім утворюють друге півколо та з’єднуються з першим у замкнене^ колі.

Радісно виспівуючи:

Семеняста курочка і чубок,

А на правій ніженьці мотузок,(двічі)

діти рухаються замкненим колом вліво або вправо. Подавши одна одній руки, в центрі кола кружляють Дівчинка і Курочка.

Після закінчення пісні коло розривається на два півкола, з яких, своєю чергою, утворюються два рядочки Сусідів.

Дівчинка з Курочкою підходять до когось із дівчаток, обирають їх замість себе, самі стають на їхні місця, і гра починається знову.

Примітка. Ловити Курочку можуть усі Сусіди, тоді вони не обертаються навколо себе, а ходять вслід за Дівчинкою двома рядочками, аж поки не ді­йдуть до того місця, де сховалася Курочка (рис. 2)

Мета гри. Виховувати у дітей почуття взаємної виручки в біді. Виявляти та розвивати артистичні здібності вихованців.

— Ой сусіди, сусідоньки, Прошу вас, прошу вас:

Чи не бігла моя курочка Коло вас, коло вас?

— Яка?

— Семеняста курочка і чубок, А на правій ніженьці мотузок.

V. Слухання музики.

1. Узагальнення знань про вивчених композиторів.

2. Музична гра «Відгадай». Учні слухають твір і говорять все, що про нього відомо.

VI. Фізкультхвилинка.

Виправляєм гілочки

Ледь зіп’ялись з корінців, (руки поставили перед собою) Дістаємо промінців, (руки підняти вгору)

Ми стискаєм їх вогонь В зелені своїх долонь, (стискають кулачки)

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад, (вправи для шиї)

VII. Закріплення вивчених пісень.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика — як місячне світло в похмуру ніч життя.

Жан-Поль Ріхтер

УРОК 16

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Театралізоване дійство «Сон»

Сон: Найзаповітніша мрія, найпалкіше бажання всіх батьків-матерів — щоб дітки зростали дужі й красиві. А ще — розумні, щедрі на добро, на любов, на пошанівок до старших, до святинь свого роду й народу.

Ріст і силу дитяті дають материнське молоко, батьківський хліб. А що ж спричинює зростання душі? Слово!

Дрімота. Маля-немовлятко не знає мови, не розумієте слів. Але мате­ринська любов і народна мудрість створили диво дивнеє — колискову пісню, забавлянку. Лагідномовна співанка-колисанка, переснована думою-турботою про щастя й долю дитяти, безпомильно знаходить чарівну стежину до ма­лесенького серденятка й оселяється в ньому назавжди... А вчені-психологи дослідили і знайшли незаперечні докази того, що колискова пісня чудодійно впливає на серця й почуття, на душевне здоров’я не лише малят, а й усіх і кожного, хто з піснею її люляє-колисає.

Позіхайлик. Тож давайте згадаймо українські народні колискові та забав- лянки. І хай їх заспівають малятам мами й бабусі. А як буде чудово-пречудо­во, коли заспівають і всі-всі хлопчики й дівчатка своїм маленьким братикам та сестричкам або ж улюбленим лялькам! Гарно заспівати допоможуть ноти. Але можна співати і так, за мелодією, яку серце підкаже. Головне — щоб з любов’ю, з вірою у добро, у щастя й світлу долю тих, хто вступає в життя.

(У виконанні героїв звучить колискова «Ой на кота — воркота»).

Ой на кота — воркота

Сл. і муз. народні

Ніч.

Ходить сон по світу,

Ходить навмання І за ручку водить Сонне Соненя.

В пітьмі мандрувати Зовсім їм не зле,

Тільки хоче спати Соненя мале.

Ходить Сон по світу,

Ходить навмання,

За плечима носить Сонне Соненя.

Хто їх впустить в хату —

Буде міцно спати.

Михайлик. Ой, як хочеться спати! Ніч прийшла, сни принесла, Сон іде, Соненя веде. А може, не треба спати, краще пограюсь!

Тетянка (до Михайлика). Ось де ти! А я тебе шукаю. Твоє ліжко плаче без тебе, а ти бавишся.

Михайлик. Я не піду спати! Нащо дітям спати?

Тетянка, Як це ти не підепі?! А чи відомо тобі, що коли дитина вчасно лягає спати, вона росте і міцнішає.

(3 ’являється Дрімота).

Дрімота. Ти запитуєш, нащо дітям спати ? Я тобі відповім.

—Нащо дітям треба спати?

—Щоб скоріше виростати.

Вдень рости часу немає:

Діти граються, гуляють,

Бігають, казки читають,

Вірші вчать, пісні співають,

Щось з конструкторів будують,

Гарно фарбами малюють.

їм нема коли зростати —

Дуже справ у них багато.

Дітлахи вночі ростуть Після того, як заснуть.

Сни приходять уночі,

Сили діткам даючи.

Та ростуть лиш ті малята,

Що лягають вчасно спати.

А хто скаче до півночі І до ліжка йти не хоче,

Той, хоча і засинає,

Виростати не встигає.

Треба вчасно всій малечі Спать лягати кожен вечір!

Михайлик. Можливо, тітонько, ви і маєте рацію. Я подумаю над вашою пропозицією.

Тетянка. От неслухняне хлопчисько!

Дрімота. Зачекай. Зараз, хлопчику, я розповім тобі віршика.

Темна ніч прийшла, дитинко,

Вже до нас.

Все на світі спочиває —

Пізній час.

У віконце місяць світить І зірки.

А тобі потрібно спатки,

Щоб рости.

Вчасно засинати —

Сильним виростеш, як тато!

Михайлик. Свого татка я люблю і дуже хочу бути схожим на нього.

(Заходить Соненя).

Михайлик. Ой, хто це?!

Соненя. Не бійся мене, Михасику. Я прийшов тобі допомогти.

(Михась позіхає).

О-о-о! Та ти ще й позіхаєш! Та ти справжнісінький Михайлик-Позіхайлик!

(Кличе Позіхайлика)

А ну ж бо, Позіхайлику, допоможімо нашому малому другові заснути!

Позіхайлик. Це просто, він у нас хороший хлопчик.

А у нашого Михайлика Губенята- позіхайлики,

Оченята-плаксунята,

Що вночі не хочуть спати.

Бідкається киця:

— Ну куди таке годиться?

Хлопчик спати не лягає,

Кошенятам заважає.

Губенята позіхають-позіхають-позіхають,

Оченята засинають-засинають-засинають...

Чи була та киця?

Чи вона вже сниться?

Соненя. Ще трішки — і наш хлопчик засне. Може, ми йому колискову за­співаємо?

Позіхайлик. Ану ж спробуймо!

(У виконанні Соненяти і Позіхайлика звучить колискова «Ой ти, коте, не гуди»).

Тетянка. Зі мною минулої ночі трапилася дивна пригода:

Хтось постукав уночі.

Швидко я знайшла ключі,

Відчинила — і до хати Зайченя зайшло вухате.

Стало в кутику сумне,

Каже: «Заночуй мене!

Бо надворі завірюха І мороз хапа за вуха!»

Батьків я взяла кожух,

Вкрила зайця з ніх до вух І гадала, що гульвісу Вранці відведу до лісу.

...Встали рано та дарма —

Зайченяти вже нема.

Чи запізно я збудилась,

Чи зайча мені приснилось.

Позіхайлик. Так, Тетянко. Це був чудовий сон. Дивись-но, твій братик уже заснув, і тобі теж пора в ліжечко, ти у нас хороша дівчинка.

Соненя.

Через літо,

Осінь, зиму До весни

Вечорами пеленають зиму сни.

Світ згасає — очі дневі заслонив,

Колискової співають теплі сни...

Сплять малята, сплять звірята, спить трава,

Глянь! Заплющила очиська вже сова.

Лиш по небі місяць ходить — вартовий,

Виглядає зоряниця день новий.

(У виконанні героїв звучить пісня «Ой, котусю, котусю»).

Дрімота.

Спи, дитятко, засинай.

Люлі-люленьки, бай-бай.

Звірі в лісі вже заснули,

В морі сплять кити й акули,

У гніздечках сплять птахи,

Спи, малесенький, і ти.

Міцно-міцно засинай —

Люлі-люленьки, бай-бай.

Сон.

Спати час. Заснула Мишка У своїм гарненькім ліжку.

Спить у річці хижий Сом,

Бо ковтнув солодкий сон.

Спить на сідалі Індик,

Спати сидячи він звик.

Спить і Муха на стіні,

Бачить цукор уві сні.

Не заснуть лиш Цвіркуни —

Цвіркотять вночі вони, їм потрібно наказати,

Щоб лягали вчасно спати,

Цвіркотіння припиняли,

Дітям спать не заважали.

Ніч.

Вечір. Сонечко втомилося І додому покотилося.

Заховалося в хмарини,

Як в пухкі, м’які перини,

Умостилось, позіхнуло Та, всміхаючись, заснуло,

Щоб до ранку спочивати...

На добраніч вам, малята!

Дрімота. Ми, друзі, зробили велику справу: допомогли дітям заснути.

Ніч. Я опустила на землю своє темне покривало. Тепер твоя черга, дядьку Сон. Ти всемогутній володар ночі. Зараз ти керуєш людськими думками і най- потаємнішими снами. Тож вперед!

Сон. Зараз ми зробимо ще багато добрих справ: вкладемо у ліжка діток-не- посид, подаруємо їм сни найгарніші, добрі, мудрі, повчальні і найкольоровіші. (У виконанні героїв звучить колискова «Ой ти, коте волохатий»).

Ніч. Заглянь-но у вікно, дядьку Сон! Тут живе Івасик, гарний хлопчик, але чомусь сон його не навідує.

Сон. Треба допомогти дитині.

Ніч.

Диво-ніч зайшла до хати,

Наказала діткам спати.

Очі всім позатуляла,

А під вії сни розклала.

Сни казкові, кольорові,

Іграшкові, цукеркові,

Сни лялькові — для дівчат,

Машинкові — для хлоп’ят.

Хай малята спочивають,

Сни до ранку розглядають.

Позіхайлик. Ти чому мене не зачекала? Я мало не впав, так біг тобі на до помогу!

Ніч зимова синя-синя.

На деревах — синій іній,

Мороз такий, аж тріщить,

А в хатині хлопчик спить.

Маляті сниться літо,

Сонечком зігріте,

Ягоди в лісі,

Ластівки у стрісі.

Сниться, що він босий Рве в садочку абрикоси.

А за вікном — зима Всю землю обійма.

Заснула хуртовина,

Й спокійно спить дитина.

У кутку шкребеться мишка,

А місяць, як сріблястий кіт,

Вмостився біля ліжка.

Дрімота. А тепер, я думаю, можна заспівати і колискову.

(У виконанні героїв звучить колискова «Ой коточок, коточок»).

Сон. Любі мої помічники. Час нам повертатися до брата-місяця і зірочок, вони вже нас зачекалися.

(Герої виходять зі сцени. З’являються учні).

Учениця. Як мовиться у народних казках, сон — це наймиліше, що є в лю­дини. Щойно ми народилися на світ, мама нам співала колискові. Під них ми засинали, і нам снилися чудові сни. У снах ми можемо літати до зірок, ставати космонавтами і здійснювати всі свої мрії. Під час сну наш організм відпочиває, росте, і тому, добре виспавшись, ми зранку встаємо бадьорими і можемо енер­гійно провести свій день. Отже, сон — це здоров’я кожної людини.

Учень 1. Розумна дівчинка відгадала загадку «Що на світі наймиліше?» — сон. І я в цьому переконався. От послухайте.

Живуть у світі Дрімота і Сон. І кожного вечора вони навідуються до кож­ної родини. Дрімота ніжно вкладає нас у ліжко, пестить і шепоче: «Відпочи­вайте, рученьки, ніженьки, оченята. Бо до вас на крилах поспішає мій дядько Сон. І от до нас прилітає Сон.

Зі Сном я дружу від дня народження. Він, як добра матуся, оберігає мене. Інколи розвеселяє, веде мене в мандри, страшить, бешкетує. А бабуся каже, що я росту, коли уві сні падаю. Я щасливий, що маю таких вірних друзів — Сна і Дрімоту.

Учень 2. Все життя Сон і Дрімота також є моїми вірними друзями. Сни бувають добрі і злі. От розкажу вам своє цікаве сновидіння...

Сон заніс мене у дивовижне царство, де звірі і дерева вміли говорити. У тому царстві жили маленькі гноми. Вони радісно зустріли мене і запропо­нували стати їхнім царем. І тієї миті вийшов найстарший гном та подав мені корону.

Всі гноми і звірі жили дружно. Вони поважали мене і прислухалися до моїх порад. Я зрозумів, що в дружбі і злагоді добре жити.

Учениця 1.

Вночі під ранок у гнізді,

У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо,

На срібне небо повне.

Перевернулось на крило І знов заснуло, сонне.

І снився каченяті сон,

Солодкий сон при мамі:

Цвіте верба, цвіте пасльон При березі в тумані,

Цвіте при хмарі хмареня,

І зірка недалечко...

І чуло сонне каченя:

Цвіте його крилечко.

Цвіте на небо, на політ,

На голубі тумани.

На синій цвіт, на синій світ В гніздечку біля мами.

Учень 2.

Спить в болоті жабка,

Сон тримає в лапках.

В стрісі спить горобчик, Сон поклав на стовпчик. Спить сіренький віслючок, Сон повісив на гачок.

У барлозі спить ведмідь,

На поличці сон лежить. Спить у нірці мишка,

Сон сидить під ліжком.

В хаті спить лисичка,

Сон сховався в пічку.

Спить зубата щука,

Стисла сон за руку.

Під кущем спить зайчик, Сон схопив за пальчик. Дуже добрий дядько Сон — Позіхає все кругом.

Сон думками шарудить, Стереже того, хто спить.

Учениця 3.

Люлі-люлі, спатоньки —

Нічка йде до нас.

Люлі-люлі, спатоньки Час, дитино, час.

Зачиняє сонечко Золоте вікно.

На городі соняшник Вже заснув давно.

Учень 4. Знаєте що, шановні мої друзі, я зараз засну від таких мелодійних, чарівних та лагідних слів. Яка багата наша спадщина! Ми, напевно, найбагатші нащадки, бо маємо чим пишатися.

Учениця 4. Зараз ми запрошуємо вас усіх послухати чарівну колискову, а потім — у царство дядечка Сна.