Загальна характеристика процедур ліцензування та акредитації напрямів, спеціальностей
ЗМІСТ
Передмова | |||
Загальна характеристика процедур ліцензування та акредитації напрямів, спеціальностей | |||
Нормативна база щодо процедур ліцензування та акредитації | |||
Нормативи для підготовки фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів | |||
Вимоги до змісту складових акредитаційної справи | |||
Заява на проведення акредитації спеціальності | |||
Статут вищого навчального закладу | |||
Ліцензія на надання освітніх послуг із спеціальності, що акредитується | |||
Довідка про включення вищого навчального закладу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України | |||
Звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю | |||
9.1 | Загальна характеристика напряму підготовки (спеціальності) | ||
9.2 | Формування контингенту студентів | ||
9.3 | Зміст підготовки фахівців | ||
9.4 | Організація навчально-виховного процесу | ||
9.5 | Навчально-методичне та інформаційне забезпечення навчального процесу | ||
9.6 | Кадрове забезпечення навчально-виховного процесу | ||
9.7 | Матеріально-технічне забезпечення навчального процесу | ||
9.8 | Якість підготовки і використання випускників | ||
9.9 | Характеристика наукової діяльності та роботи докторантури й аспірантури | ||
9.10 | Міжнародні зв’язки з навчальними закладами та організаціями | ||
9.11 | Заходи з усунення зауважень контролюючих державних органів | ||
9.12 | Відповідність досягнутого рівня вимогам акредитації | ||
Акредитація – основний важіль для прийняття управлінських рішень | |||
10.1 | Вимога сьогодення - трансформування національної системи вищої освіти з урахуванням основних принципів Болонського процесу. | ||
10.2 | Сучасний стан та процедури забезпечення якості освіти в Україні. | ||
10.3 | Сутність акредитації. | ||
10.4 | Порядок проведення акредитації. | ||
10.5 | Проведення самоаналізу вищого навчального закладу та спеціальності | ||
10.6 | Необхідність реформування галузі вищої освіти. | ||
10.7 | Протиріччя процедури акредитації та механізми їх подолання. | ||
10.8 | Суспільно-професійна незалежна акредитація. | ||
Глосарій | |||
Термінологічний покажчик | |||
Перелік посилань | |||
Додатки | |||
ПЕРЕДМОВА
Навчально-методичний посібник призначено для магістрів спеціальністю специфічних категорій 8.000005 «Педагогіка вищої школи», кваліфікації [231] «Викладач університетів та вищих навчальних закладів» з узагальненим об’єктом діяльності: технології вищої освіти.
Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління навчально-методичною роботою у вищому навчальному закладі, в тому числі з питань ліцензування [191] та акредитації.
Зміст посібника відповідає програмі дисципліни «Управління діяльністю вищого навчального закладу» і висвітлює розділ «Навчально-методичне забезпечення процедур ліцензування[191] та акредитації напрямів підготовки та спеціальностей».
Актуальність змісту навчального посібника визначається тим, що проведення процедури акредитації фактично охоплює усі компоненти управління навчально-методичною діяльністю вищого навчального закладу і формує вимоги до системи управління якістю.
Структура посібника: методичні рекомендації з реалізації процедур ліцензування[191] й акредитації та глосарій термінів, пов’язаних з системою оцінки якості вищої освіти.
Посібник містить новітні матеріали з ліцензування[191] та акредитації і буде корисним аспірантам, магістрам, науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів щодо здійснення процедур ліцензування та акредитації спеціальностей з використанням онтологічного підходу та оцінки ресурсів у галузі освіти.
Особливість посібника - урахування змін нормативної бази з питань ліцензування[191] та акредитації спеціальностей, поданням прикладів формування документів, спрямованням на активізацію виконавчого етапу навчання[203] магістрів і скорочення терміну зворотного зв’язку з ними, що забезпечує належну якість вищої освіти[225] та адаптацію до Європейської кредитно-трансферної системи. У посібнику розглянуті також вимоги допуску до незалежної громадсько-професійної акредитації - перевищення критеріальних (метричних) показників Державної акредитаційної комісії України. Запропонована експертна оцінка діяльності вищих навчальних закладів, що враховує участь роботодавців у розробці професіограм (моделей фахівця), формуванні завдань кваліфікаційних робіт випускників, модернізації та вдосконаленні матеріально-технічної бази кафедр, формуванні цільової підготовка договорами з підприємствами та організаціями тощо.
Професійні компетенції з питань ліцензування та акредитації,якими має володіти магістр[192] з педагогіки вищої школи на основі засвоєннянавчальної дисципліни «Управління навчально-методичною діяльністю вищого навчального закладу» такі:
- розробка моделі моніторингу якості вищої освіти вищого навчального закладу;
- розробка організаційно-методичного супроводження процедури акредитації вищого навчального закладу в контексті стимулювання підвищення якості надання освітніх послуг;
- здатність до аналізу дієвості чинних акредитаційних показників на потенціал та результативність діяльності вищих навчальних закладів.
- здатність визначати шляхи модернізації якісних показників акредитації вищих навчальних закладів як основного механізму впливу на якість освіти;
- готовність досліджувати вплив акредитаційних вимог на процеси удосконалення системи освіти університету у міжакредитаційний період;
- готовність до формування інформаційного пакету щодо незалежної суспільно-професійної акредитації;
- готовність використовувати нормативну базу з питань ліцензування[191] та акредитації;
- здатність точно визначати терміни, що пов’язані з процедурами ліцензування[191] та акредитації;
- здатність надавати допомогу та консультації науково-педагогічним працівникам з питань ліцензування[191] та акредитації;
Послідовність викладу матеріалу навчально-методичного посібника підпорядкована набуттю магістром цих компетенцій.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕДУР ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА АКРЕДИТАЦІЇ НАПРЯМІВ, СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ліцензування[191] освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється Міністерством освіти і науки України (МОН) шляхом проведення ліцензійної експертизи до початку підготовки фахівців за спеціальністю чи напрямом.
Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищому навчальному закладу є наявність у нього навчально-методичного забезпечення, матеріально-технічної та інформаційної бази, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються МОН.
Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність на термін завершення циклу підготовки фахівців за спеціальністю (напрямом), але не менше ніж на три роки.
Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться до Державного реєстру вищих навчальних закладів.
Наприкінці терміну дії ліцензії через процедуру акредитації визначається відповідність рівня підготовки фахівців за ліцензованими спеціальностями.
Акредитація[169] спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання[203].
Вищий навчальний заклад не має права видавати документ про вищу освіту державного зразка з неакредитованих спеціальностей чи напрямів.
Акредитація[169] проводиться з ініціативи ВНЗ за його заявою. Навчальний заклад, який заявив про акредитацію спеціальності, подає в МОН акредитаційну справу, яка містить:
¨ заяву на проведення акредитації спеціальності;
¨ Статут НГУ
¨ копію ліцензії на надання освітніх послуг із спеціальності, що акредитується;
¨ довідку про включення ВНЗ до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
¨ звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю;
¨ освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) фахівця;
¨ освітньо-професійну програму (ОПП) підготовки фахівця;
¨ навчальний план[202];
¨ таблицю відповідності показників освітньої діяльності критеріям акредитації.
Джерела інформації, на підставі яких складається звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю:
¨ Статут НГУ;
¨ ліцензія на право провадження освітньої діяльності, сертифікат про акредитацію спеціальностей університету;
¨ акти перевірок діяльності державними контролюючими органами;
¨ Положення про організацію навчального процесу вузу;
¨ наказ ректора про закріплення спеціальностей і спеціалізацій за кафедрами;
¨ штатний формуляр науково-педагогічних працівників;
¨ статистичні звіти за формою 2-3НК;
¨ статистичні звіти за формою 1-НК;
¨ звіти приймальної комісії;
¨ звіти ДЕК про результати державної атестації випускників;
¨ результати сесій;
¨ результати контрольних вимірювань при самоаналізі діяльності кафедр;
¨ щорічні звіти кафедр.
Акредитаційна справа[169] готується випускаючими кафедрами і розглядається на Вченій раді. Звіт підписується завідуючим випускаючої кафедри, а справа в цілому - ректором.
Після одержання акредитаційної справи МОН проводить її попередню експертизу та, за умови відповідності нормативно-правовим актам, формує експертну комісію, яка проводить акредитаційну експертизу діяльності за заявленою до акредитації спеціальністю безпосередньо у ВНЗ.
За результатами акредитаційної експертизи експертна комісія МОН готує мотивований висновок про можливість акредитації спеціальності та подає його до експертної ради ДАК.
Експертна рада ДАК проводить аналіз матеріалів акредитаційної cправи і висновку експертної комісії і виносить пропозиції на засідання ДАК, який приймає рішення про акредитацію або відмову від акредитації.
Навчальному закладу в акредитації спеціальності відмовляється у разі, коли:
¨ показники його діяльності не відповідають вимогам ДАК;
¨ з моменту отримання ліцензії в його діяльності виявлені порушення організації чи проведення навчально-виховного процесу, не ліквідовані за час акредитації;
¨ у поданих на акредитацію документах виявлено інформацію, що не відповідає дійсності.
У разі негативного рішення ДАК повторне проведення акредитації можливе за умови усунення недоліків, але не раніше ніж через рік після прийняття такого рішення.
Рішення МОН з питань акредитації можуть бути оскаржені до суду.
Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитацію спеціальності, отримують сертифікат про акредитацію, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифікату здійснюється у порядку, встановленому для його одержання.
Акредитаційна справа[169] спеціальності повинна вміщати відомості щодо підготовки фахівців і за попередніми освітньо-кваліфікаційними рівнями та може доповнюватись матеріалами уточнюючого та узагальнюючого характеру.