Розвиток, навчання і виховання школярів із порушенням мови
Обов’язковою умовою для повноцінного розвитку дитини є її нормальна мовна діяльність. Мова формується в процесі загального психофізичного розвитку дитини. До умов формування нормальної мови відносять збережену центральну нервову систему, наявність нормального слуху і зору і достатній рівень активного мовного спілкування дорослих з дитиною.
Серед причин, які викликають порушення мови, розрізняють екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні) фактори. Виділяють також органічні (анатомо-фізіологічні, морфологічні), функціональні (психогенні), соціально-психологічні (різні несприятливі впливи навколишнього середовища) і психоневрологічні (розлади психічних функцій : розумова відсталість, порушення пам’яті, уваги і т.п) причини.
Під причиною порушення мови розуміють вплив на організм зовнішнього чи внутрішнього патологічного фактора чи їх взаємодії, які визначають специфіку мовного розладу і без яких останній не може виникнути.
Всі мови мовних порушень можна розділити на дві великі групи в залежності від того, який вид мови порушений : усна чи письмова.
Порушення усної мови в свою чергу діляться на два типи : 1) фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання, яке називають порушенням вимовної сторони мови, і 2) структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, яке називають системним або поліморфним порушенням мови.
Розлади фонаційного оформлення висловлювання.
1) Порушення голосу –це відсутність чи розлади голосоутворення (фонації) внаслідок патологічних змін голосового апарату. Порушення голосу можуть бути обумовлені органічними (виникають в результаті хронічних запалювальних процесів голосового апарату чи його анатомічними змінами) чи функціональними (пов’язані з голосовою перевтомою, інфекційними захворюваннями, психотравмуючими ситуаціями) розладами голосоутворюючого механізму центральної чи периферійної локалізації і виникати на будь-якому етапі розвитку дитини. Бувають ізольованими чи входять до складу ряду інших порушень мови.
2) Брадилалія – патологічно уповільнений темп мови. Виявляється в уповільненій реалізації артикуляційної мовної програми, є центрально обумовленою, органічною чи функціональною за своєю природою.
3) Тахилалія – патологічно прискорений темп мови. Проявляється в прискореній реалізації артикуляційної мовної програми , є центрально обумовленою, органічною чи функціональною за своєю природою.
4) Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м’язів мовного апарату. Є центрально обумовленим, має органічну чи функціональну природу, виникає частіше всього в ході мовного розвитку дитини (так зване фізіологічне заїкання). Одна з поширених причин виникнення заїкання – це надмірно високі вимоги в сім’ї до мовлення дитини : дитину змушують повторювати незрозумілі та складні слова, довгі фрази, перевантажують читанням книжок, розрахованих на старший вік, декламувати вірші перед гостями. Часто в дитини заїкання виникає, коли не вистачає елементарного словникового запасу та граматичних засобів висловлювання думок. Негативне ставлення на стан мовлення дитини негативне емоційне тло, психотравмуючі ситуації. Заїкання може виникати і внаслідок наслідування. Іноді заїкання може розвиватись після перенесення важкої хвороби як наслідок ослаблення організму. Причиною заїкання є слабкість нервової системи або органічні враження кори головного мозку, а перелічені вище явища є впливам и середовища. Основним проявом заїкання є судороги м’язів мовного апарату, які виникають тільки в момент мови або при спробі почати мовлення. Для переборення мовного дефекту потрібна систематична допомога логопеда, а в тих випадках, коли заїкання має затяжний характер, - також допомога психолога.
5) Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слусі і збереженій іннервації мовного апарату. Виявляється в неправильному звуковому оформленні мови: спотвореній вимові звуків, в замінах звуків або в їх змішуванні. Дефект може носити функціональний характер, якщо він обумовлений тим, що у дитини не повністю сформувалась артикуляційна база чи неправильно сформувалась артикуляційна позиція, внаслідок чого продукуються ненормовані звуки. Дефект носить органічний характер, якщо він обумовлений анатомічними порушеннями артикуляційного апарату. Порушення виникає зазвичай в процесі розвитку мови дитини, у випадку травматичного порушення чи периферійного апарату – в будь-якому віці.
6) Ринолалія –порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату. Виявляється в патологічній зміні тембру голосу, який виявляється надміру назалізованим (гугнявим) внаслідок того, що голосовидихаючий струмінь проходить при вимові всіх звуків в носову порожнину і в ній отримує резонанс. Крім того при роналалії спостерігається спотворена вимова всіх звуків. Мова мало розбірлива, монотонна. До ринолалії відносять дефекти, пов’язані з вродженими розщелинами піднебіння, тобто грубими порушеннями артикуляційного апарату.
7) Дизартрія – порушення вимовної сторони мови, що обумовлене недостатньою іннервацією мовного апарату. Дизартрія пов’язана з органічними враженнями нервової системи, в результаті чого порушується рухова сторона мови. Частіше всього дизартрія виникає внаслідок рано набутого церебрального параліча, але може виникнути на будь-якому етапі розвитку дитини внаслідок нейроінфекції і інших мозкових захворювань. При дизартрії спостерігаються розлади звуковимови голосоутворення, темпо-ритму мови і інтонації. Як правило , при дизартрії мова дітей розвивається із затримкою, страждає вимова складних за артикуляцією звуків В цілому вимова звуків нечітка, змазана («каша в роті»).
2.Порушення структурно-семантичного оформлення висловлювання.
1) Алалія –відсутність чи недорозвинення мови внаслідок органічного враження мовних зон кори головного мозку у внутріутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Порушені операції відбору і програмування на всіх етапах породження і прийому мовного вислову, внаслідок чого виявляється несформована мовна діяльність дитини. Система мовних засобів (фонематичних, лексичних, граматичних) не формується. Страждає мотиваційно-побуджувальний рівень мово породження. Спостерігаються грубі семантичні дефекти, порушено управління мовними рухами, що відображається на відтворенні звукового і складового складу слова. У дітей з алалією без спеціального колекційного впливу мова не сформується, тому їм необхідна тривала логопедична допомога.
2) Афазія –повна чи часткова втрата мови, що обумовлена локальними порушеннями головного мозку. В дитини втрачається мова в результаті черепно-мозкових травм, нейроінфекції чи пухлин мозку вже після того як мова вже була сформована. Якщо таке порушення пройшло у віці до трьох років, то дослідники утримуються від діагнозу афазія. Якщо таке порушення пройшло у більш старшому віці, то говорять про афазію. При афазії головним чином пошкоджуються певні зони домінантної по мові півкулі. Порушення письмової мови діляться на дві групи, в залежності від того, який вид її порушений. При порушенні продуктивного виду відзначаються розлади письма, при порушенні рецептивної письмової діяльності – розлади читання.
Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання . Повна нездатність оволодіти читанням називається алексією. Проявляється в багатьох помилках, які повторюються у вигляді замін, перестановок, пропусків букв, що призводить до неправильного відтворення звукової форми слова. Дислексія обумовлена не сформованістю психічних функцій, що забезпечують процес оволодіння читанням. Розрізняють фонематичну дислексію – не сформовані функції фонематичного сприймання, аналізу та синтезу; семантична дислексія – не сформовані процеси звуко-складового синтезу, відсутні диференційовані уявлення про синтетичні зв’язки всередині речення; аграматична дислексія – не сформовані граматичні сторони усної мови; мне стична дислексія – порушено встановлення асоціативних зв’язків між зоровим образом букви і слуховимовним образом звука; оптична дислексія – при читанні букви, схожі за написанням , змішуються і замінюються.
Дисграфія – специфічне порушення процесу письма. Повна нездатність оволодіти письмом називається аграфією. Виявляється в нестійкості оптико-просторового образу букви, у змішуванні чи пропусках букв, у викривленнях звуко-складового складу слова і структури речень. Дисграфія зумовлена дефектами усної мови, не сформованістю операцій звукового аналізу, нестійкістю довільної уваги.
Таким чином, дослідники виділяють 11 форм мовних порушень, 9 із яких складють порушення усної мови і 2 – порушення письмової мови, в залежності від порушеного процесу.
Психолого-педагогічна класифікація орієнтується на її застосування в педагогічному процесі; вона спрямована на розроблення методів корекційно-розвивального впливу для роботи із виправлення мовних дефектів з колективом дітей (групою, класом) і базується на підході від часткового до загального.
Порушення мови в даній класифікації діляться на дві групи:
- Порушення засобів спілкування (фонетико-фонематичний недорозвиток і загальний недорозвиток мови)
- Фонетико-фонематичний недорозвиток мови – порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприймання і вимовлення фонем.
- Загальний недорозвиток мови – складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до звукової і смислової сторони.
В якості загальних ознак спеціалістами виділяються наступні : пізній початок мови, обмежений словниковий запас, аграматизм, дефекти вимови, дефекти фонемоутворення.
2. Порушення в застосуванні засобів спілкування.
Сюди відносять заїкання, яке розглядається як порушення комунікативної функції мови при правильно сформованих засобах спілкування. Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвитком мови.
В даній класифікації порушення письма і читання не виділені в якості самостійних, а розглядаються у складі фонетико-фонематичного і загального недорозвитку мовлення.
Механізми і симптоматика мовної патології розглядаються з позицій клініко-педагогічного підходу. Ті ознаки, які покладені в основу психолого-педагогічної класифікації, сприяють організації групових форм логопедичної роботи при різних формах мовних аномалій.