Використання дихальної гімнастики

У КОРИГУВАЛЬНІЙ ТА ОЗДОРОВЧІЙ

РОБОТІ З ДІТЬМИ

В умовах дошкільного навчального закладу дітей треба вчити пра­вильно дихати, правильно, рухатися, правильно пити, їсти, оберігати себе, правильно розслаблятися, правильно думати. Значне місце в оздоровчій та відновлювальній роботі мають посідати дихальні вправи. Крім того, потрібно планувати та проводити курси дихальної гімнастики для дітей, які мають певні відхилення у стані здоров'я.

Мета дихальної гімнастики:

ü навчити дітей правильно дихати носом;

ü впливати позитивно на нервову систему, на процеси обміну речовин, кровопостачання легень; поліпшувати дренажну функцію легенів, бронхів;

ü коригувати деформації хребта і грудної клітини, що розвиваються внаслідок частих захворювань дитини;

ü підвищувати загальний тонус організму;

ü збільшити обсяг легенів і відновити повноцінне зовнішнє дихання.

Під час виконання дихальних вправ, потрібно обов'язково дихати но­сом, а видихати ротом, що сприяє розвитку дихальної мускулатури, особли­во м'язів, які забезпечують глибокий видих. Це дозволить не лише швидко ліквідувати кисневий голод, який утворюється внаслідок інтенсивної робо­ти, але й загартовувати організм.

Під час проведення занять на повітрі необхідно цілеспрямовано вчити дітей правильному диханню. Піднімання рук вгору, їх розведення, виправ­ляння тулуба супроводжуються вдихом. Нахили, повороти тулуба, зведення рук, присідання та інше повинні супроводжуватися видихами, які посилю­ються цими вправами.

Практичний досвід перекопує, що діти легко оволодівають дихаль­ним оздоровчим комплексом, що є підготовчим етапом оздоровлювальної системи, який сприятливо впливає на загальний стан організму, зміцнює здоров'я, розвиває силу і спритність, допомагає боротися з недугами, посилює опірність організму застудним захворюванням, розвиває гнучкість, пластичність, координацію рухів. Інтерес дітей стимулюють імітаційним ха­рактером вправ.

Комплекс дихально-оздоровлювальних вправ доцільно зробити змістом ранкової гімнастики, ввести його до заняття фізичної культури.

Вправи на дихання

Дихання - важливий фізіологічний процес, який відбувається автоматич­но, рефлекторно. Разом з тим, на дихання можна впливати, регулюючи його, роблячи поверховим та спокійним, тамуючи на декотрий час тощо. Процес дихання, який здійснюється дихальними центрами нервової системи, скла­дається з трьох фаз: 1 - видих; 2 - пауза; 3 - вдих.

Ці фази безперервно пов'язані, йдуть ритмічно одна за одною. Система дихальних вправ заснована на фізіологічних особливостях дихання, спря­мована на розвиток дихального апарату (його гнучкості й еластичності, збільшення його обсягу) шляхом тренування мовленнєвого та голосово­го апарату (вимова окремих звуків, складів, слів і фраз), які узгоджені з відповідними вправами.

Нормальним вважають дихання, в якому бере участь весь дихальний апа­рат (всі відділи легенів: верхні, середні й нижні). Воно має назву змішане, або гармонійно повне.

Також є нижнє, або заспокоювальне дихання, середнє, або зміцнювальне, дихання, верхнє, або радісне, дихання. Існує також особливе ритмічне ди­хання. Воно виконується під час ходьби, при цьому треба йти спокійно, рівномірним кроком, розслаблено, опустивши плечі, а дихати треба рівномірно та вільно (наприклад, 2 кроки - вдих + 2 кроки - видих).

З метою успішного опанування дихальною гімнастикою необхідно дотримуватися таких правил:

1. Дихати із задоволенням, тому що позитивні емоції мають певний оз­доровчий ефект.

2. Концентрувати увагу на дихальних вправах, що збільшує позитивний вплив.

3. Дихати треба повільно, це необхідно для насичення киснем організму.

4. Виконувати кожну вправу не довше, ніж вона приносить задоволення.

5. Дихати носом.

Кожна дихальна вправа складається з шістьох послідовних етапів, а саме:

1. Прийняти позу і зафіксувати її.

2. Розслабитися.

3. Зосередитися на вправі, що її виконують.

4. Зробити глибокий вдих.

5. Виконувати дихальну вправу.

6. Відпочити після вправи, змінити позу.

Основна поза під час дихальної гімнастики - стати прямо, ноги нарізно, ступні - паралельно. Знайти зручне положення голови і тулуба, руки вздовж ту­луба або ліва рука - на нижній частині живота, права - охоплює грудну клітину, приблизно на рівні ліктя (для контролю за актом дихання).

В основу методики проведення занять має бути покладено використан­ня спеціальних дихальних вправ на фоні загальнорозвивальних фізичних вправ. Основу дихальних вправ складають вправи з тривалим та сильним видихом. Цього можна досягти вимовою голосних (ааа, ууу, ооо), шиплячих (ш, щ, ж), у поєднанні звуків (ох, ах, ух). Ці дихальні вправи доцільно про­водити в ігровій формі (звук бджоли, літака тощо). Співвідношення загаль­норозвивальних вправ та дихальних вправ -2:1.

Навантаження варто поступово збільшувати за рахунок зростання кіль­кості повторів і ускладнення вправ.

До складу комплексу вправ рекомендують вводити елементи надування гумових іграшок, м'ячів (у заключній частині заняття).

Надування іграшок та м'ячів потрібно починати з 3-4 вдихів, поступово збільшувати їх кількість на 2-3 вдихи на кожному занятті, довести до повно­го заповнення іграшки повітрям. При цьому необхідно контролювати, щоб дитина вдихала повітря лише носом.

Дихальна гімнастика у дошкільному віці спрямована па вирішення завдань:

ü підвищення загального життєвого тонусу, загартування дитини, про­тидії її організму хворобам дихальної системи;

ü розвиток дихальної мускулатури, збільшення рухомості грудної клі­тини та діафрагми, поліпшення лимфо- і кровообміпу в легенях;

поліпшення діяльності серцево-судинної системи та кровообігу.

Ефективність занять дихальною гімнастикою значно підвищуєть­ся, якщо додатково використовують дихальні тренажери:

ü склянка з водою - видування повітря через трубочку (за С Хрущо­вим);

ü гра на дудочці, сопілці (за М. Лазарєвим);

ü фабричні тренажери з регулюванням протидії під час вдиху-видиху (за В. Фроловим та in.).

Лікують звуки

Позитивний ефект спостерігають при використанні на заняттях звукової гімнастики. Дихальні вправи з вимовлянням звуків спрямовані на активіза­цію метаболічних процесів і клітинного обміну за рахунок звукової вібра­ції, яка також поліпшує мікроциркуляцію в альвеолах, стимулює діяльність діафрагми, покращує дренаж мокроти, послаблює м'язи бронхів, підвищує емоційний тонус всього організму дитини.

Під час вимовляння звуків вібрація голосових зв'язок передасться на легені, трахею, бронхи, а від них - на грудну клітину. Такий вібромасаж розслаблює м'яку мускулатуру бронхів.

Звуки вимовляють під час видиху максимально довго. Тривалість види­ху повинна регулювати сама дитина, щоб не сприяти перенапруженню та появі кашлю.

Вплив вимовляння різних звуків на організм (за М. Лазаревим)

1. Звук [н] стимулює мікроциркуляцію крові в області голови. При цьому долоню однієї руки треба класти на верхівку голови.

2. Звук [в] стимулює мікроциркуляцію крові в області обличчя, гайморо­вих пазух. Потрібно домогтися відчуття вібрації в цій області. Для тактиль­ного відчуття вібрації тримати долоню варто на дистанції 5-10 см від губ (очі заплющені).

3. Звук |з] стимулює мікроциркуляцію крові в області голови та шиї. До­лоню однієї руки треба покласти на передню частину шиї. Для маленьких дітей вправи можна назвати "комариком". Кисті рук підняти до плечей та, вимовляючи звук [з], махати "крилами" (рухи руками, зігнутими у ліктях).

4. Звук [ж] стимулює мікроциркуляцію крові в області грудної клітини. Ця вправа ефективна при появі мокроти в бронхах. Долоні слід покласти на грудину попереду і повільно тиснути на неї.

5. Звук [м] покращує мікроциркуляцію крові і обмін речовин в області грудної клітини, діафрагми. Промовляючи цей звук, долоні покласти на об­ласть сонячного сплетіння.

6. Звук [р] надає сильної вібрації тканинам організму. Поліпшується кро­вообіг, стимулюються різні обмінні процеси, покращується вихід мокроти. Спочатку звук промовляють при розслабленому стані тіла, виконуючи дріб­ні рухи розслабленими ланками тулуба. Можна імітувати різні механізми (трактор, вантажівка). Потім звук промовляють з максимальним напружен­ням м'язів шиї, рук, спини, черевного пресу. При серцевих захворюваннях та хворобах печінки ця вправа протипоказана.

7. Звуки [б] - [п] стимулюють діяльність діафрагми, покращують дикцію за рахунок тренування губних м'язів. Долоні потрібно покласти на живіт, губи напружені (як гумові). Живіт на кожен звук напружують уперед, пош­товхами. Долонями треба контролювати поштовхи. Звуки на кожен видих вимовляють 2-4 рази.

8. Звук [т] стимулює діяльність діафрагми, покращує дикцію за раху­нок тренування кінцівки язика, заспокоює кашель. Під час видиху потрібно кінчиком язика із зусиллям вдаряти по передніх зубах, промовляючи неод­норазово звук [т] ("як стріляють"). На кожен звук - живіт енергійно напру­жувати.

9. Звуки [ха-ха] стимулюють діяльність діафрагми, тренують голосові зв'язки, роблять голос мелодійним. Виконують дуже різкий видих, на кожен звук - енергійний рух животом.

10. Звук [c ]розслаблює дихальні м'язи. Під час вправи очі необхідно за­
плющити. Звук промовляють тихо, рівно, якомога триваліше (як хвиля переко­
чується по піску). Цю вправу добре виконувати перед сном, а також - під час
відпочинку між фізичними навантаженнями.

Дихальні вправи

Додаток 4

До занять добирати лише одну вправу. Кожну вправу робити до трьох разів. Опісля останнього разу - очищувальне дихання.

Очищувальне дихання. Зробити глибокий вдих. Затримати дихання (2-3 с). Сильними поштовхами видихати повітря через губи, складені трубочкою, та надуваючи щоки.

Голосове дихання. Зробити глибокий вдих. Затримати дихання (2-3 с). Широко розкривши рота, видихнути повітря зі звуком [ха]. Потім зробити очищувальне дихання.

Дихання, що оживлює нерви. Зробити глибокий вдих. Затримати ди­хання (2-3 с). Напружити руки, повільно їх піднімати угору, стискуючи у ку­лак пальці. Повільно видихаючи повітря, опускати руки донизу, поступово розслабляючи їх. Потім зробити очищувальне дихання.

"Ковальські міхи". Сісти схрестити ноги, тулуб прямий, руки вільно на стегнах. Швидко вдихати і видихати через ніс до 10 разів. Потім — вдихнути та затримати дихання на 5-7 с Повільно видихнути. Закінчити очищувальним ди­ханням.

Профілактика захворювань. Дихальна гімнастика для шиїта горла

1. "Коник". Процокати язиком. Спочатку - повільно, потім - швидше; тихо, потім - гучніше. 15-30 с

2. "Ворона". Вигукнути "кар-р-р-р!" Зробити тс саме, але не розкриваю­чи рота; беззвучно, голосно. 6-8 разів.

3. "Кільце". Рухаючи кінчиком язика по піднебінню, просунути його якомога глибше. Навчитися робити це вільно, із закритим ротом. До 30 с

4. "Ситий лев". Дотягнутися язиком до підборіддя. 6-8 разів.

5. "Навчитись позіхати". Голосно - беззвучно ("о-хо-хо"). При позі­ханні покращується кровообіг мозку. 5-6 разів.

6. "Трубочка". Губи скласти трубочкою, зробити колові рухи за та проти годинникової стрілки, дотягнутися до носа, до підборіддя. До 30 с

7. "Мені смішно". Перед дзеркалом підморгуючи собі, усміхнутися, на­тискуючи на кінчик носа, та засміятися.