Позаурочні форми організації навчання
Крім уроку – провідної форми організації навчання – використовують також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації тощо.
Семінарські заняття рекомендуються для проведення у старших класах. Залежно від складності і обсягу вимог шкільні семінари умовноподіляються на три відносно великі групи: підготовчі (просемінари), власне семінари і міжпредметні семінари. Просемінарські заняття проводяться в середніх класах. На цих заняттях відбувається знайомство з новими формами роботи (як скласти план, тези, виступ і провести дискусію). За цільовою спрямованістю семінарські заняття можна поділити на семінари повторення і систематизації знань, умінь і навичок; семінари вивчення нового матеріалу; комбіновані семінари. За основними методами проведення їх можна поділити: на семінар-бесіду, семінар-коментар, семінар-комбінований, семінар-обговорення.
Практикуми – це така форма занять, форма навчального процесу, при якій учні самостійно виконують практичні і лабораторні роботи, застосовуючи засвоєні знання, навички, вміння. Засобом керівництва навчальною діяльністю учнів при проведенні практикумів є інструкції, які за чітко визначеними правилами послідовно керують діями учнів.
Навчальна екскурсія – складна форма навчально-виховного процесу. Вона не має такого чіткого обмеження в часі. Тривалість навчальної екскурсії обумовлена навчальними завданнями, конкретними умовами її проведення, віком учнів. Місце проведення екскурсії теж не є точно визначеним і постійним. Це може бути виробництво, музей, природа та ін. Залежно від типу, змісту і методів проведення екскурсії, віку учнів, місцевих умов і виду переміщення в складі екскурсійної групи може бути від 10 до 40 учнів.
Перед екскурсіями ставляться такі завдання: збагатити знання учнів (на основі безпосереднього сприймання, накопичення наочних уявлень і фактів). встановити зв’язок теорії з практикою, життєвими явищами і процесами. виховувати любов до природи, праці і розвивати творчі здібності учнів, їх самостійність, організованість у навчальній праці, почуття колективізму і взаємодопомоги; збагачувати естетичні почуття, спостережливість, пам’ять. мислення, емоції; активізувати пізнавальну і практичну діяльність; виховувати позитивне ставлення до учіння.
Факультативи – надпрограмні заняття, право вибору яких на добровільній основі залишається за учнями. Введені в школах України з 1967 року як форма диференційованого навчання. Мета їх: задоволення потреб учнів у більш глибокому вивченні окремих предметів; розвиток навчально-пізнавальних інтересів, пізнавальної активності, творчих здібностей школярів. Серед методів навчання на факультативних заняттях особливе місце посідають лекції, семінари, на яких учні виступають з доповідями та повідомленнями, лабораторно-практичні роботи, екскурсії, індивідуальні завдання, що розвивають навички самоосвіти тощо.
Важливою формою організації навчання є домашнє завдання. Домашня робота організується з урахуванням наступних умов:
- наявності пізнавального інтересу до виконання завдання і усвідомлення мети роботи. Цього можна досягти чіткістю і точністю завдання, постановкою їх у проблемному плані;
- виховання відповідальності в результаті роз’яснення і контролю з боку вчителя;
- формування навичок самостійної роботи.
Питання для самоконтролю:
1. Що таке метод навчання?
2. Як класифікувати методи навчання?
3. Які функції методів навчання?
4. У чому переваги і недоліки різних форм організації навчання?
5. Що таке тип, структура уроку і як вони сприяють реалізації мети і завдань уроку?
6. Яким вимогам повинен відповідати урок?
Резюме:
1. Класифікація методів навчання на основі діяльнісного підходу (за Ю.К.Бабанським) включає три групи методів: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, методи стимулювання навчальної діяльності школярів, методи контролю і самоконтролю.
2. Визначаючи метод навчання як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, розглядаємо тим самим учня як партнера вчителя, а навчання – як співробітництво вчителя і учня. Методи навчання забезпечують зміну індивідуальності школяра, його розвитку і виховання. Необхідно оптимально використати всі методи навчання, організуючі сам процес навчання таким чином, щоб кожен учень брав особисту участь у ньому і щоб навчання приносило йому задоволення, давало насолоду, радість пізнання і спілкування.
3. Процес навчання передбачає певні форми його організації, які пройшли довгий історичний шлях: індивідуальне навчання, індивідуально-групове, класно-урочна система.
4. Способи навчальної роботи школярів обумовлені відносинами між учителем і учнями у процесі вирішення навчальних завдань. Відношення “вчитель-клас” – це фронтальна робота, “вчитель-клас-учень” – колективна, “вчитель-група учнів” – групова, “вчитель-учень” – індивідуальна.
5. Найбільшого поширення серед форм організації навчання одержав урок, який також пройшов багаторічний шлях удосконалення від традиційного комбінованого до нестандартних уроків у сучасній школі (уроки-екскурсії, уроки-прес-конференції; театралізовані уроки, уроки-аукціони, уроки-телемости тощо). Функціонують у школах факультативи, удосконалюється організація домашньої роботи, проведення додаткових занять і консультацій.
6. Ефективність використання форм навчання визначається рядом факторів: позитивною мотивацією навчання школярів, оптимізацією навчально-виховного процесу, творчим потенціалом вчителя тощо.