Вимоги до сучасного уроку правознавства. Підготовка та проведення всіх видів занять. 1 страница

Успішна реалізація навчально-виховних завдань

шкільного курсу "Основи правознавства" залежить як від

змісту навчальної дисципліни (добору, групування та

викладу матеріалу), так і від способу його подання. Важ­

ливу роль має раціональне поєднання конкретного ма­

теріалу та логічного, переконливого узагальнення. Одно­

часно програма курсу зорієнтована на використання всіх

відомих форм і методів проведення занять, передбачає

постійне вдосконалення організаційних форм навчання.

Насамперед, йдеться про перехід від методики, типовою

рисою якої є пояснювально-ілюстративний характер

викладання матеріалу, до методики, заснованої на органі­

зації активної самостійної роботи школярів. У процесі цієї

роботи учні вчаться моделювати процеси та явища, що

115 відбуваються у сучасному світі, зіставляти засвоєні пра­

вові поняття та терміни з поняттями інших гуманітарних

дисциплін, осмислювати їх, спираючись на власний жит­

тєвий досвід, та переосмислювати первісні уявлення про

права і свободи громадян, правову державу тощо.

У зв'язку з цим основою навчального процесу у викла­

данні шкільного курсу "Основи правознавства" повинні

бути форми, методи та засоби навчання, які б забезпечува­

ли високу пізнавальну активність та самостійність учнів.

Невід 'ємним компонентом навчання має стати розв 'язання

правових ситуацій і виконання практичних завдань, спря­

мованих на розвиток у школярів самостійного мислення

та формування навичок, застосування набутих знань на

практиці. Використання у навчанні різних форм занять

(комбінованих уроків, семінарів, підсумкових співбесід)

слід поєднувати з різноманітними формами позакласної

роботи — диспутами, конференціями, зустрічами, само­

стійною роботою з джерелами права. Проте в цілому викла­

дання курсу "Основи правознавства" — складного, про­

блемного, якісно оновленого — передбачає творчу іні­

ціативу вчителя у виборі форм і методів класної та

позакласної роботи.

Вивчення курсу "Основи правознавства" відбувається у

різноманітних формах, що відрізняються розкладом за­

нять, місцем їх організації, складом учнів та роллю учите­

ля в їх проведенні. Однак основною формою організації

навчального процесу в школі є урок, що одночасно аку­

мулює змістовну, процесуальну та результативну функції

навчально-виховної роботи. Тому провідна роль у методи­

ці викладання шкільного курсу "Основи правознавства"

належить уроку, вдосконаленню його форм та підвищен­

ню пізнавально-освітньої ефективності.

Урок — це діалектичний феномен. Він є частиною на­

вчального процесу й одночасно його цілим. Як частина

навчального процесу він дає змогу вирішувати допоміжні

завдання, в цьому плані кожний окремо взятий урок ви-

116 шшває з попереднього. У цій серії уроків горизонтального

ряду здійснюється динаміка навчального процесу: те, що

було метою попереднього уроку, стає засобом наступного,

що обумовлює тісний взаємозв'язок уроків, природну

варіативну повторювальність від одного уроку до іншого,

яка забезпечує поступальний рух до кінцевої навчально-

виховної мети. Зазначимо, що кінцеві завдання кожного

уроку випливають із завдань, які вирішувалися на попе­

редньому уроці з оглядом на майбутній. Кожний урок по­

винен забезпечувати досягнення практичної, освітньої,

виховної і розвиваючої мети шляхом розв'язання кон­

кретних завдань. Тому перше, з чого починає вчитель пра­

вознавства при підготовці до уроку, — це формулювання

практичних завдань уроку. Виховні, освітні й розвивальні

завдання визначає сам учитель правознавства. їх не зав­

жди можна конкретно сформулювати до кожного уроку,

оскільки вони залежать від групи, класу, від рівня освіче­

ності та виховання класу; від подій, які відбуваються на

цей момент у школі, селі, місті, країні; від особистості са­

мого вчителя правознавства, його інтелігентності, вина­

хідливості, компетентності і, насамкінець, від стимулів,

зумовлених навчальним матеріалом. Крім того, слід за­

значити, що урок правознавства повинен бути змістовним

і вмотивованим.

З урахуванням загальних положень дидактики, особ­

ливостей і специфіки курсу як логічно поєднаної системи

знань можна виділити такі вимоги до проведення уроків з

курсу "Основи правознавства":

— урок має в комплексі вирішувати завдання освіти,

виховання та розвитку учнів (з урахуванням навчальної

мети уроку);

— тема уроку визначається програмою та викладається

відповідно до змісту підручника. Учитель має простежи­

ти, щоб інформація, яку отримують учні, була не тільки

теоретично розроблена, а й доступна для розуміння та за-

117 своєння. Ретельний добір та дозування навчального ма­

теріалу сприяє реалізації мети уроку й одночасно запобі­

гає перевантаженню школярів домашніми завданнями;

— додатковий матеріал, що використовується вчителем

на уроці, має ілюструвати та конкретизувати поняття кур­

су. При цьому вчителеві не слід уникати ознайомлення

школярів зі спірними питаннями, дискусійними концеп­

ціями тощо;

— зміст уроку кожної теми має бути якомога тісніше

пов'язаний з реаліями сьогодення, процесами та явища­

ми, що відбуваються у найближчому соціальному оточен­

ні школяра та у суспільстві в цілому. Інакше засвоєні мо­

рально-правові поняття перетворяться на абстрактні,

схоластичні догми, жодним чином не пов'язані з особис­

тим досвідом учня;

— кожний урок має будуватися з урахуванням реаліза­

ції головної навчально-виховної мети курсу (виходячи,

звичайно, з можливостей і специфічних завдань теми).

Тому в процесі підготовки до нього важливо визначити

місце теми у тематичному блоці, розділі, її значення в усій

системі правознавства. Уроки курсу "Основи правознав­

ства" мають бути взаємно пов'язані за змістом, завдання­

ми, дозуванням навчального матеріалу, методичними

прийомами роботи з учнями та розвитком у них певних

умінь та навичок. Кожне поняття, сформоване у поперед­

ніх темах, має збагачуватись і розкриватися під час ви­

вчення наступних розділів курсу й одночасно бути під­

ґрунтям для засвоєння нового навчального матеріалу;

— будучи частиною педагогічного процесу, урок одно­

часно має бути тематично цілісним і завершеним. Учите­

лю слід чітко визначати дозування навчального матеріа­

лу, уникаючи перенесення недоопрацьованої теми на

наступний урок;

— урок курсу "Основи правознавства" повинен сприяти

розвиткові пізнавальної активності та самостійності уч­

нів. Тому під час підготовки до нього важливе місце нале-

118 жить добору ефективних засобів та методів навчання для

керування пізнавальною діяльністю учнів та розвитку в

них здатності самостійно засвоювати знання;

— курс "Основи правознавства", як і всі суспільство­

знавчі шкільні дисципліни, вимагає реалізації на уроках ретроспективних та перспективних міжпредметних зв'яз­ків. Його зміст побудовано з урахуванням знань, які здобу­ваються учнями у процесі вивчення інших предметів гу­манітарного циклу (історії, літератури). Залучаючи ці знання під час опрацювання окремих тем, формування по­нять і у вирішенні правових ситуацій, учитель має врахо­вувати і перспективні міжпредметні зв'язки. Набуті учня­ми правові знання, засвоєні терміни, поняття мають бути використані при вивченні інших дисциплін, стати основою формування нових предметних знань і категорій.

Мета та завдання правового виховання учнів на уроках правознавства. Виховні можливості уроку. Вибір пробле­ми при вирішенні виховних завдань. Формування право­вої культури. Виховання активної правової позиції. Мето­дика організації та проведення виховних заходів у школі та під час позакласної роботи.

Особливість курсу "Основи правознавства" полягає в

тому, що він покликаний сформувати правове виховання,

правову культуру, що означає, насамперед, поважне став­

лення до законності, правопорядку, справедливості, до того,

що право повинно втілювати, захищати й забезпечувати.

Дев'ятикласники, однак, ще багато чого не усвідомлю­

ють, і для них поки ще право не становить цінності. Курс

покликаний роз'яснити на реальних і виразних фактах,

що право є головною цінністю держави. І кожен учень,

майбутній громадянин, повинен розуміти точний зміст

кожної сформульованої норми права.

Але все зазначене є лише передумовою формування

ставлення учнів до права й правопорядку як особистісної

6 8-82 161 цінності. Як уже зазначалося, правові знання й уміння

самі по собі не виникають. Недостатньо для цього й роз­

криття корисності права для різних сфер життя нашого

суспільства.

Для досягнення виховних цілей необхідно переконати

учня в значущості досліджуваних норм правопорядку для

нього особисто, для його повсякденного буття, для задово­

лення матеріальних і духовних потреб. Доцільно включа­

ти в бесіду питання, що стимулюють міркування учнів над

особистим значенням тієї або іншої норми, того або іншого

розділу курсу. Наприклад, учитель пропонує: "Прочитай­

те параграф про... й подумайте, навіщо вам потрібні знан­

ня про нього? Подумайте й ви, школярі, навіщо громадя­

нам треба знати цивільне право?" Те саме стосується й

адміністративного та інших галузей права. Іншими слова­

ми, виховання правової свідомості зводиться до емоційно­

го впливу, звернення до особистих потреб учнів. Але цього

мало. Необхідно формувати емоційно-ціннісне ставлення

не тільки до особливо важливих норм, але й до правопо­

рядку в цілому, до соціальних цінностей.

Емоційно-ціннісне ставлення за твердженням психоло­

гів відрізняється за трьома показниками: якістю, силою

напруги й об'єктами. Для вчителя, що викладає цей курс,

важливими є два останні. Іншими словами, необхідно на­

магатися викликати певну емоційну реакцію (позитивну

або негативну, залежно від предметного змісту досліджу­

ваного й мети вчителя) на основний зміст курсу, щодо тих

цінностей, які він може подати. Сила цього впливу цілком

залежить від учителя, його зацікавленості, переконаності,

виразності фактів, що викликають інтерес до його комен­

тарів, від уміння узагальнювати й систематизувати ма­

теріал так, щоб учні бачили за загальними частинами і

його значення, і загальний зміст, усвідомлений як осо-

бистісна цінність.

Найважливішим завданням сучасної української шко­

ли є формування в особі сьогоднішніх школярів майбут-

162 нього нації, виховання свідомих, відповідальних людей,

справжніх громадян своєї держави. Визначальною харак­

теристикою громадянської зрілості є розвинена правосві­

домість — усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків,

свідоме ставлення до закону, до державної влади. Перед­

умовою формування та розвитку правосвідомості особис­

тості є насамперед освіченість і здатність керуватися від­

повідними знаннями в умовах сучасного суспільного

життя, що досягається засобами громадянської освіти та

виховання.

Головна мета правового виховання — зацікавити учнів

правознавством, озброїти їх уміннями діяти в життєвих

ситуаціях відповідно до вимог законів.

Для досягнення цієї мети пропонується вирішити такі

завдання:

1) ознайомити учнів із правом і юридичною системою,

роллю права та юристів у житті суспільства, прищепити

інтерес до права та мотивувати його застосування;

2) забезпечити практичне розуміння права, що може

бути використано учнями в їх повсякденному житті;

3) започаткувати розуміння дітьми фундаментальних

принципів, цінностей, таких, як права людини, демо­

кратія, правова держава та інші, що становлять основу

Конституції України, законів, правової системи та су­

спільства в цілому;

4) сприяти вихованню правової культури і становленню

активної громадської позиції, залученню до участі в роз­

витку громадянського суспільства й правової системи

України;

5) розвинути базові навички, формуючи критичне мис­

лення, рефлексію, уміння розмірковувати, спілкуватися,

спостерігати, вирішувати проблеми;

6) сприяти формуванню навичок правомірної поведін­

ки, впевненості в необхідності суворого дотримання за­

конів, непримиренності до антиправової поведінки, нави­

чок відповідної реакції на неправомірні дії;

163 7) вчити учнів діяти в різноманітних життєвих ситуа­

ціях відповідно до норм права, аналізувати з правової по­

зиції процеси та ситуації, що відбуваються у суспільстві.

Завдання правового виховання учнів під час навчання в

школі полягають:

— у формуванні в учнів системи знань з питань держа­

ви та права, активного розвитку інтересу в учнів шляхом

системного розширення і розвитку питань з певної про­

блеми;

— формуванні поваги до української держави, органів

державного управління;

— прищепленні навичок правомірної поведінки;

— вихованні активної суспільно-правової позиції;

— формуванні потреб і вмінь активно захищати у вста­

новленому законом порядку свої власні права та інтереси,

а також права та інтереси інших.

Загальна мета правового виховання школярів — фор­

мування правової культури шляхом накопичення учнями

правових знань, а також формування правових переко­

нань.

Вимоги до знань учителя правознавства:

— знання загальної теорії держави та права;

— знання системи галузей права;

— обізнаність у джерелах курсу (низка підручників та

посібників);

— обізнаність у державних, юридичних, наукових та

періодичних виданнях;

— вміння підбору ілюстративного та іншого додатково­

го матеріалу.

Процес навчання праву становить складну взаємодію

трьох основних елементів: діяльності вчителя, діяльності

учня і змісту навчання, визначеного програмою курсу і

матеріалом, що вивчається.

На уроках правознавства вчитель використовує для

досягнення мети такі методи виховання: переконання;

постановка перспективи; вправи; вимоги педагогічного

164 стимулювання; виховання прикладом; розвиток самостій­

ної діяльності.

Одним з боків усебічно розвиненої особистості є наяв­

ність у неї високої культури поведінки. Адже не можна

вважати людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні

й широкі знання, добре працюючи або навчаючись, пору­

шує норми моралі чи закони.

Здатність людини розуміти норми моралі і законів та

відповідним чином поводитись не є природженою. Ці

якості формуються під впливом спеціальних виховних за­

ходів, у спілкуванні людини з іншими людьми, у процесі її

участі в різних видах діяльності.

Метою правового виховання учнів є формування у них

правової культури громадянина вільної України. Правова

культура складається передусім зі свідомого ставлення

громадянина до своїх прав і обов'язків, глибокої поваги

його до законів і правил людського існування, готовності

дотримуватись і виконувати закріплені в них вимоги, що

виражають волю та інтереси народу, активної участі в

управлінні державними справами та рішучої боротьби з

порушниками законів.

Залучення учнівської молоді до правової культури зба­

гачує її духовне життя. Разом із тим знання молодою лю­

диною своїх прав і обов'язків розширює можливості їх ре­

алізації, у тому числі й у власних інтересах. Правове

виховання зміцнює життєву позицію, підвищує грома­

дянську активність, загострює почуття непримиренності

до антиправових явищ.

Підкреслюючи значення правової культури учнів, слід

зазначити, що правове виховання не ставить перед собою

мети озброїти їх досконалим і повним знанням чинного за­

конодавства. Мету правового виховання можна вважати

досягнутою, якщо учні знатимуть основні принципи зако­

нодавства і керуватимуться ними у своєму житті, ґрун­

туючись на глибокій переконаності в їх правильності та

необхідності.

165 Школа не ставить перед собою і такої мети — дати уч­

ням професійну юридичну підготовку. Правове навчання і

виховання слід розглядати як частину загальноосвітньої

підготовки учнів. Адже правова культура є складовою за­

гальної національної культури. Тому правове виховання

як один із напрямів виховної роботи сприяє соціальному

зростанню учнівської молоді, утвердженню в її свідомості

високогуманних принципів, втілених у праві, підвищен­

ню її соціальної активності.

Правове виховання учнів, порівняно з іншими напря­

мами виховання, має свою специфіку. Воно визначається

передусім соціально-правовим статусом учнівської молоді

в нашому суспільстві. Школярі матеріально залежать від

батьків чи опікунів, їхня самостійність і активність у

діяльності коригуються педагогічним колективом, у них

недостатній обсяг правових знань і досвід правових відно­

син, вони мають засвоювати правові знання, які регулю­

ють їх життя і діяльність як неповнолітніх, і ті правові

норми, якими доведеться керуватися у своєму майбутньо­

му житті і діяльності.

Вивчення досвіду роботи школи з правового виховання

учнів переконує, що в цій справі є певні недоліки:

— відхилення у бік кримінальної тематики;

— захоплення окремими правовими питаннями замість

розкриття всієї системи принципів права, їх місця в житті

суспільства, обґрунтування їх справедливості;

— перенесення основної уваги на пояснення того, що

закон містить "обмеження", "заборони", замість того, щоб

показати моральну суть правових норм, сформувати до­

свід належної поведінки;

— порушення взаємозв'язку між розкриттям загаль­

них положень права і форм конкретної поведінки, внаслі­

док чого використовуються приклади, що викликають

тільки пізнавальний або розважальний інтерес;

— недостатнє наголошування на особистісній відпові­

дальності за скоєне.

166 На жаль, значна частина педагогів вважає, що резуль­

тативність правового виховання залежить від рівня їхньої

сумлінності, усвідомлення мети виховання і своєї відпові­

дальності, кількості проведених виховних заходів. Хоч ці

показники відіграють не останню роль, але основне — в

діяльності педагогів і вихованців, у характері стосунків

між ними.

Розбудова національної школи вимагає подолання над­

мірної опіки у виховній роботі. Педагоги спільно з учнями

і на чолі з ними мають творчо вирішувати загальні життє­

во важливі проблеми, думати над тим, як здійснити запла­

новане, постійно вдосконалювати життя і діяльність шко­

лярів.

Важливо кожному аспекту правового виховання нада­

вати практичної спрямованості. Мається на увазі, що учні

повинні не тільки отримувати правову інформацію під час

виховних заходів, не тільки ознайомлюватися зі своїми

правами й обов'язками, а й свідомо використовувати отри­

мані знання відповідно до конкретного виду діяльності,

правильно користуватися своїми правами, виконувати

свої обов'язки в конкретних життєвих ситуаціях.

У зв'язку з цим доцільно залучати учнів до активної

участі в охороні правопорядку, боротьбі з правопорушен­

нями, захисті матеріальних і моральних цінностей су­

спільства. Залучення учнів до доступної і посильної право­

охоронної діяльності зі встановлення порядку в школі та

за її межами формує в них уміння боротися з антисуспіль-

ними явищами та навички правомірної поведінки.

Успіх правового виховання значно залежить і від того,

наскільки виховна робота активізує внутрішні можли­

вості самої дитини. Основною метою діяльності педагогіч­

ного колективу слід вважати досягнення такого рівня роз­

витку правової свідомості особистості, коли контроль з

боку педагога за її поведінкою замінюється самоконтро­

лем, а вдосконалення морально-правової сфери свідомості

стає функцією самої особистості.

167 Мету правового виховання можна вважати досягнутою,

якщо учень набув здатності самостійно керувати своєю по­

ведінкою. Така здатність досягається не тільки завдяки

правовиховній роботі, а й самостійною роботою особис­

тості над собою, її участю у правоохоронній діяльності.

Важливою умовою успіху у правовому вихованні учнів

є його планування. Проблеми правового виховання мають

становити органічну систему планів класних керівників,

вихователів груп продовженого дня, учнівського самовря­

дування школи. У них повинні бути зазначені точне місце

і роль кожного учасника правовиховного процесу, визна­

чені всі необхідні умови тісного взаємозв'язку цього про­

цесу з іншими напрямами виховання. Плани мають ґрун­

туватися на всебічному аналізі стану дисципліни і порядку

в класі, школі, враховувати вікові особливості учнів та рі­

вень їхньої правової свідомості, передбачати систему ор­

ганічно пов'язаних між собою виховних заходів.

У правовому вихованні важливим є питання, звідки до

учнів надходить правова інформація, який виховний ін­

ститут має на них найбільший вплив. Джерелами право­

вих знань законослухняних школярів є школа, газети,

журнали, кіно, телебачення, радіо, художня література,

юридична література, друзі, учителі, родина, однокласни­

ки. Дещо інша картина щодо джерел інформації непов­

нолітніх правопорушників: телебачення, школа, родина,

газети, кіно, друзі, вчителі, юридична література, журна­

ли, художня література, товариші по школі. За порадами

з правових питань у разі потреби учні звертаються до бать­

ків, друзів, учителів і т. ін.

Підвищенню результативності правового виховання

сприяє ретельний аналіз проведеної роботи, виявлення

ступеня ефективності тих чи інших виховних заходів, ви­

явлення та усунення причин і умов правопорушень. Уза­

гальнення і висновки допомагають розробляти нові заходи

для вдосконалення правового виховання учнів та всієї на­

вчально-виховної роботи школи. У кінцевому підсумку це

168 сприяє зміцненню дисципліни і порядку в школі, попере­

дженню правопорушень неповнолітніх.

Вирішальну роль у правовому вихованні учнів має осо­

бистість учителя. Але його виховна роль сьогодні може

бути реалізована тільки за умови, що його повязує з учнем

спільність інтересів, багатство і різноманіття взаємовідно­

син між ними, неформальне спілкування. Педагог пови­

нен поводитися так, щоб учні прагнули спілкуватися з ним

і після уроку, ділитися думками і сумнівами, успіхами і

невдачами. Здійснюючи правове виховання учнів, педагог

сам повинен бути зразком точного і неухильного виконан­

ня норм законів і своїх обов'язків, бездоганною поведін­

кою не давати учням приводу для морального виправдан­

ня свого негативного ставлення до правил поведінки.

Зрозуміло, що забезпечити правовиховну роботу з учнями

може тільки вчитель, який добре обізнаний з основними

положеннями юридичної науки, добре знає методику

озброєння учнів правовими знаннями, формує у них пра­

вову свідомість, вироблення навичок і вмінь правомірної

поведінки.

Правове виховання в загальній системі національного

виховання вирішує тільки йому властиві завдання. До них

передусім належить формування правової свідомості уч­

нів. Правова свідомість людини є головним чинником,

який впливає на вибір способів поведінки, на готовність до

дії в тій чи іншій ситуації.

Слід відкинути неправильне уявлення про те, що порів­

няно з моральним чи трудовим вихованням формування

правової свідомості є більш пізнім етапом соціалізації ін­

дивіда. Навіть у ранньому віці, "з молоком матері", дити­

на вбирає перші елементи правової культури. Вона вклю­

чається у правоподібну діяльність, набуває навичок і за­

своює стандарти нормативно-оцінної поведінки; перші

юридичні уявлення бере з казок, набуває в рольових іграх

поняття про функції права і його представників, поступо­

во формує, хоч і примітивну, дитячу, але картину право-

169 вого життя. З розширенням кола спілкування, ускладнен­

ням діяльності й виконанням ролей ця сфера свідомості,

як і інші, інтенсивно збагачується і розвивається.

Правова свідомість школяра формується на основі пра­

вових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які

склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну сві­

домість, що має вирішальний вплив на формування право­

свідомості особистості, тобто індивідуальної свідомості.

Від індивідуальної правосвідомості залежить поведінка

конкретної особи.

Вплив суспільної свідомості на індивідуальну в умовах

школи здійснюється шляхом реалізації виховних можли­

востей навчальних предметів, а також шляхом позаурочної

виховної роботи. Педагог у цьому разі постає активним посе­

редником між суспільною правосвідомістю і правосвідоміс­

тю учнів. При цьому враховуються індивідуальні особли­

вості кожного учня, його знання, почуття, оцінні судження,

які сформувалися у процесі його життя і виховання.

Правову свідомість слід розглядати як складову науко­

вого світогляду, що відображає правовий бік суспільних

явищ і фактів. Тому і формування її здійснюється разом із

формуванням політичних, моральних, естетичних та ін­

ших поглядів і переконань.

Для правового виховання добирається обсяг і зміст

життєво важливої і доступної для шкільного віку правової

інформації, яка дасть змогу за обмежений час досягти

максимального виховного ефекту, не перевантажуючи

пам'ять школяра непотрібними фактами і деталями. Пра­

вові знання допомагають співвідносити свої вчинки і по­

ведінку своїх товаришів не тільки із загальноприйнятими

моральними нормами, а й з вимогами законів, а також

вносити в свою поведінку корективи, змінювати її у пра­

вильному напрямку. Правда, часто школярі хоч і не зна­

ють конкретних правових норм, але не скоюють право­

порушень. Регулятором їхньої поведінки в таких випадках

є дотримання норм моралі і звичаїв. Однак це не означає,

170 що можна обійтися без правових знань. Водночас не слід

перебільшувати значення цих знань, які самі по собі не

можуть стати вирішальною умовою дотримання людиною

правових норм. Окремі учні, які скоюють правопорушен­

ня, іноді краще знають певні вимоги законів, ніж їхні ро­

весники, але це не стримує їх у конфліктних ситуаціях, не

стає регулятором їхньої поведінки.

Правові знання сприяють формуванню в учнів чіткого

уявлення про те, що є правомірним і що неправомірним у

конкретній ситуації, якими є правові наслідки певної дії

чи вчинку. У такому разі хоча людина конкретно не знає

тексту правової норми, але у неї є певне уявлення про це.

Якщо в основі правових уявлень лежать тільки знання мо­

ральних норм, то молода людина не завжди зможе розібра­

тися, чи є вчинок неправомірним, чи аморальним.

В основі правових поглядів і переконань лежать правові

знання та уявлення. Школяр, у якого сформовані правові

погляди і переконання, не лише усвідомлює їх істинність,

а й готовий діяти відповідно до норм законів. У процесі

формування правових поглядів і переконань важливо,

щоб їхню основу складали істинні знання, які правильно

відображають певні правові норми. Інакше погляди і пере­

конання будуть помилковими. Формування правових по­

глядів і переконань проходить ефективніше, коли знання

є особисто значущим для учня, коли у нього виробилося до

них позитивне ставлення. Оцінні ставлення до правових

норм, правопорушень, правоохоронних органів та їх діяль­