Робота з батьками щодо попередження та подолання насильства над дітьми
Специфіка соціально педагогічної допомоги жертвам сімейного насильства полягає в спрямованості на позитивну зміну середовища, в якому знаходиться жертва насильства.
У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання — вчителів і батьків, з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.
Батьки звертаються за допомогою, як правило, не з проблемами свого ставлення стосовно дітей і не з бажанням змінитися, а зі скаргами на дитину. Як було відзначено у параграфі 2.1 даного розділу, дитина, що піддається моральному чи фізичному насильству, може поводитися як агресор, демонструючи жорстокість стосовно батьків, інших людей як жертва, "притягаючи" жорстокість однолітків і вчителів. Саме ці прояви поведінки дитини і є змістом скарги батьків, які звертаються в кризові центри та соціальні служби.
Вивчення дитячого досвіду цих батьків, як правило, виявляє серйозні проблеми в їхньому власному дитинстві. В більшості випадків вони також переживали моральне чи фізичне насильство з боку своїх батьків, і в спілкуванні зі своєю дитиною знову відтворюють ситуацію свого дитинства, не вміючи діяти по іншому. Друга особливість цих батьків є . прямим наслідком вищевикладеного. Вони не вміють бути "гарними батьками", тобто не розуміють своїх дітей, емоційно відчужені, не знають, як виразити позитивні почуття, мають бідний поведінковий репертуар. Третя особливість — батьки не мають позитивних цілей виховання дитини, їхні дії непослідовні, хаотичні. Таким чином, для попередження насильства в сім'ї слід враховувати наступні фактори:
— травматичний досвід батьків у дитинстві;
— відсутність чітких цілей як у вихованні дітей, так і стосовно власного майбутнього;
— перевага деструктивних партнерів спілкування в сім'ї;
— відсутність навичок конструктивної взаємодії;
— внутрішньо-особистісні порушення дитини.
Удосконалення психолого-педагогічної культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків й розвиток гармонійної особистості належить сім'ї. Саме в сім'ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культури спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові й поваги матері і батька та виявлення цих почуттів у їхніх щоденних взаєминах, а також їхнє гуманне ставлення до інших людей. В. О. Сухомлинський справедливо стверджував, що людину ми творимо любов'ю — любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей — мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердечна віра в добро, віра в красу людську.
Покращення реального стану процесу сімейного виховання, попередження та подолання проблеми сімейного насильства в сучасних умовах, на нашу думку, вимагає розробки спеціальної програми психолого-педагогічної просвіти батьків, яка буде сприяти повноцінному функціонуванню сім'ї і попередженню проблем у взаємостосунках батьків та дітей. З цією метою впроваджено навчальну програму для батьків " Гармонізація дитячо-батьківських взаємовідносин", реалізація якої зорієнтована на досягнення основної мети — налагодження гуманних взаємостосунків між батьками й дітьми. Зміст її передбачає вирішення таких завдань:
— формування у батьків спрямованості на пошук найоптимальніших методів виховання;
— творче засвоєння нсихолого-педагогічиих знань для того, щоб вони стали керівництвом до дії і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей;
— формування здатності усвідомлювати сімейну дійсність, вміння приймати найбільш ефективніші рішення в співвідношенні їх з закономірностями, принципами виховання;
— взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків. При складання програми роботи з батьками доцільно враховувати, що більшість з них не мають спеціальної психолого-педагогічної освіти, саме тому варто брати до уваги рівень їхньої поінформованості з проблем виховання, досвід розв'язання конфліктних ситуацій в системі дитячо-батьківських стосунків, взаємостосунки між самим подружжям. Окрім цього, програма побудована таким чином, що отриманні знання могли б бути використані у практичній виховній діяльності стосовно власних дітей.
Програма може включати в себе для розгляду питання основних закономірностей та етапів розвитку дитини, вікових психологічних факторів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критичних ситуаціях, проблем кожного віку. Доцільно приділяли ти увагу таким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх стадіях її життя, значимість емоційних факторів у сімейному житті. На нашу точку зору доцільно проводити спеціальну роботу (можливо у формі тренінгу) щодо формування та розвитку вміння спілкуватися з дитиною, налагодження емоційного взаємозв'язку.
Головне завдання роботи з батьками полягає в пропаганді правильного, педагогічно-грамотного (ненасильницького) виховання, акцентуація уваги на тому, що існує багато методів, за допомогою яких слід виховувати дітей, не використовуючи тілесні покарання та інші неадекватні засоби виховного впливу (орієнтовна програма роботи з батьками подана у додатку А).