Значення творчості К. Д. Ушинського

Український народ глибоко шанує видатного вітчизняного педагога К. Д. Ушинського за його полум'яну любов до своєї батьківщини, за його вірне і безкорисне служіння своєму народові, за його величезну, самовіддану і плідну працю для розвитку народної освіти і культури; за багатющу науково-педагогічну спадщину, яка і сьогодні послуговує нашій школі і спонукає вчителя творчо працювати, навчати і виховувати всебічно розвинену людину.

Твори К. Д. Ушинського виходили в СРСР 310 разів тиражем 25 млн. примірників 58 мовами народів Радянського Союзу та інших країн світу. Ім'ям К". Д. Ушинського названі школи, інститути, бібліотеки. Студенти університетів, учителі отримують стипендії та премії його імені. Встановлена медаль К. Д. Ушинського за видатні заслуги і наукові праці з педагогіки для вчителів та наукових працівників. Наведемо кілька найяскравіших цитат К. Д. Ушинського та висловлювань про нього:

Скоро настане час, коли весь російський народ усвідомить необхідність грамоти. Тоді буде видано закон про обов'язкове навчання кожної російської дитини. Пропоную виголосити здравницю за найшвидше здійснення мрії мого життя; за обов'язкове навчання в Росії.

З виступу К.Д. Ушинського на з'їзді учителів

народних шкіл у Таврійській губернії.

Ушинський — великий, а ми — його боржники.

П.П.Блонський, видатний педагог.

Зробити якомога більше користі моїй вітчизні — ось єдине завдання мого життя.

Девіз К. Д. Ушинського.

Книга для початкового класного читання повинна бути, як мені здається, вступом до серйозної науки; так, щоб учень, прочитавши її з учителем, полюбив серйозне заняття наукою.

К. Д. Ушинський. Передмова до 1-го

видання"Детского мира".

Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна поперед пізнати її також у всіх відношеннях.

К. Д. Ушинський. Передмова до книги

"Людина як предмет виховання".

"Уся зовнішність Ушинського дуже сприяла тому, щоб його слова глибоко запали в душу. Худорлявий, украй нервовий, він був вищий від середнього на зріст. З під його чорних густих брів дугою гарячково виблискували темно-карі очі. Його виразне, з тонкими рисами обличчя, його чудово окреслене високе чоло, яке говорило про незвичайний розум, різко виділялось своєю блідістю в рамці чорного, як смола, волосся і чорних бакенів навколо щік та підборіддя, що нагадували коротку густу бороду. Його тонкі безкровні губи, його суворий вигляд і проникливий погляд, який, здавалось, бачить людину наскрізь, красномовно говорили про сильний характер і стійку волю... Той, хто бачив Ушинського хоч би раз, назавжди запам'ятав обличчя цієї людини, яка різко виділялася з юрби навіть своєю зовнішністю".

Водовозова Є. М.—учениця К. Д. Ушинського,

російський педагог, дитяча письменниця.

Ушинський рішуче обстоював право жінки-матері, жінки-виховательки на високий культурний розвиток, обстоював необхідність повної всебічності освіти жінки. К. Д. Ушинський — великий педагог нашої Батьківщини. Він — гордість нашої науки, гордість нашої педагогіки.

С. X. Чавдаров — український педагог, учений, дослідник

педагогічної спадщини К.Д. Ушинського.

Педагогічна теорія в житті школи повинна бути світлом, що осяває практику. Великий російський педагог К. Д. Ушинський з почуттям жалю порівнював педагогічну практику без теорії із чаклунством в медицині.

В. О. Сухомлинський. "Розмова з

молодим директором".

Педагогічна література, жива, сучасна й широка, вириває вихователя з його замкненої, присипляючої сфери, вводить його в благородне коло мислителів, що присвятили своє життя справі виховання.

К. Д. Ушинський. "Про користь педагогічної літератури".

В історії російської освіти Ушинському належить найпочесніше місце. Досить відомі діла Ушинського, які пережили його, "ходять услід" за ним. "Дитячий світ", "Рідне слово", "Людина як предмет виховання" — такі творіння, у яких увічнені для нащадків кращі заповіти геніального російського педагога.

В. П. Потьомкін, академік, перший

президент Академії педагогічних наук РРФСР.

Для нас Ушинський близький і дорогий тим, що він був педагогом-патріотом, який палко любив свою Батьківщину, педагогом, який створив таку систему виховання, що закликає молоде покоління до самовідданого служіння Батьківщині.

Є. М. Мединський, академік, автор праці

"Великий вітчизняний педагог К. Д. Ушинський".

Ім'я К. Д. Ушинського дороге не тільки російському народові. Воно заслужено користується загальною славою і найглибшою любов'ю усіх народів...

Д. О. Лордкіпанідзе, педагог, академік, автор книги

"Педагогічне вчення К. Д. Ушинського".

Вихід у світ праці великого російського педагога К. Д. Ушинського "Людина як предмет виховання" була однією з надзвичайних подій. Вона в трьох томах охопила всі основні питання фізичної та психічної природи людини та її виховання.

Г.С.Костюк, український психолог і педагог, академік, автор праці

"Психологічні основи твору К. Д. Ушинського "Людина як предмет виховання".

"Готувати уми! Сіяти ідеї!... Ось наше призначення. Ми живемо не в ті роки, щоб могли діяти самі. Відкиньмо егоїзм, працюймо для нащадків! Збудімо вимоги, укажімо розумну мету, відкриймо засоби, розбурхаймо енергію, — діла з'являться самі..."

К. Д. Ушинський.

"Ушинський — великий російський педагог, що володіє не тільки глибокою всебічною освітою як загальною, так і педагогічною, але й обдарований від природи самобутнім творчим талантом і всіма без винятку визнаний патріархом російської педагогіки", — писав грузинський класик педагогіки Я.С.Гогебашвілі.

2. Життя та діяльність К. Д. Ушинського (1824-1871)

Костянтин Дмитрович Ушинський мав енциклопедичні знання з багатьох наук, зокрема з мови, філософії, психології, фізіології, політичної економії, історії, історії педагогіки. Ці знання допомогли йому вибудувати свою прогресивну, оригінальну педагогічну систему на рівні передової для свого часу науки.

К. Д. Ушинський народився в родині дворянина в Тулі, його дитинство пройшло на Чернігівщині, поблизу Новгород-Сіверського. Початковим навчанням Костянтина керувала мати, у дев'ять років він вступив до гімназії, свої знання поповнював із батьківської бібліотеки. У 16 років він вступив до Московського університету на юридичний факультет, який закінчив на "відмінно" двадцятирічним юнаком. Працював у Ярославському юридичному ліцеї професором камеральних наук (економіка, фінанси, державне право), учителем словесності та юридичних наук у Гатчинському сирітському інституті. Писав статті "Про користь педагогічної літератури", "Про народність у суспільному вихованні", "Шкільна реформа в Північній Америці", "Три елементи школи" та ін. Педагогічні знахідки були настільки оригінальними, що він був запрошений на роботу в Смольний інститут шляхетних дівчат на посаду інспектора. Водночас працював і редактором "Журнала Министерства народного просвещения". У Смольному інституті Ушинський радикально реформував навчально-виховний процес: змінив зміст освіти, переглянув обсяг і послідовність вивчення предметів, увів нові. Це були прогресивні зміни, але, на жаль, їх не підтримали колеги, його систематично цькували реакційно налаштовані викладачі, звинувачували у вільнодумстві. Він був звільнений разом із групою високоосвічених викладачів, яких сам запросив працювати. Це дуже вплинуло на здоров'я Ушинського — загострилася давня хвороба легенів. Відрядження за кордон для "лікування та вивчення постанови жіночої освіти" насправді було політичним засланням на п'ять років. Там К. Д. Ушинський старанно та критично вивчав роботу жіночих навчальних закладів, дитячих садків, притулків. Найдовше він перебував у Швейцарії, але відвідав і школи Німеччини, Франції, Бельгії та Італії. У ці роки він написав такі відомі праці: "Педагогічна подорож до Швейцарії", "Рідне слово", двотомник "Людина як предмет виховання" та інші. У 1867р. К.Ушинський із сім'єю повернувся в Росію вже зовсім хворим,, але багато працював. Він лікувався в Криму. Третього січня помер в Одесі, труну з його тілом було перевезено до Києва, де він в останній час мав намір поселитися. Поховано Костянтина Дмитровича згідно з його передсмертним заповітом у Києві, над Дніпром, на території Видубицького монастиря, під старезним каштаном. Свою юнацьку мрію, записану колись у щоденнику, він здійснив. "Принести якомога більше користі моїй Вітчизні — це єдина мета мого життя; і до неї я повинен спрямовувати всі мої здібності". Ось те, що найбільше хвилювало й боліло велетню-гуманісту К. Д. Ушинському.

Педагогіку він розумів як служіння народові. Педагогічна література має велику користь, оскільки встановлює в суспільстві правильні вимоги до виховання. Педагогіка — найвища з мистецтв, бо намагається задовольнити найвеличнішу з потреб людини і людства — потяг до "самовдосконалення".

Головними предметами в рідній школі повинні бути мова, історія, географія, бо без них учні будуть погано знати і країну, і її населення.

Сотні сторінок присвятив К.Ушинський початковій школі. Його відоме "Рідне слово" — доказ тому. Він писав, що з навчанням не можна спізнитися, але й не слід поспішати, щоб не підірвати впевненості дітей у своїх силах. У початкових класах не слід задавати учням уроки додому.

Проблеми навчання дітей їхньою рідною мовою не давали спокою К.Ушинському. "Цей дивовижний педагог — рідна мова — не лише навчає багато чому, а й вчить, на диво, легко, за якимось недосяжно полегшувальним методом", — зазначав К. Ушинський. Європейська освіченість, широка обізнаність не лише з прогресивною світовою педагогічною думкою, а й зі світовими скарбами взагалі підвела К. Д. Ушинського до думки: запозичувати слід лише краще, не копіювати, а творити оригінальне для своєї національної школи.

"Готувати уми! Сіяти ідеї!... Ось наше призначення. Ми живемо не в ті роки, щоб могли діяти самі. Відкиньмо егоїзм, працюймо для нащадків! Збудімо вимоги, вкажімо розумну мету, відкриймо засоби, розбурхаймо енергію, — діла з'являться самі...", — закликав освітян Ушинський.

Після закінчення Московського університету К. Д. Ушинський два роки готувався до професорської діяльності, а потім, у 1846 році, був призначений професором камеральних наук (економіка, фінанси, державне право) у Ярославському ліцеї ім. Демидова. Уже з перших днів роботи в ліцеї він виявив велику активність та ініціативу в поліпшенні навчального процесу, виступив з критикою діючого навчального плану, уніс пропозиції щодо його вдосконалення, які були прийняті вченою радою цього закладу.

20 січня 1846 року він визначив "рецепт" власної поведінки за такими правилами: 1) зберігати спокій; 2) бути прямим у словах та ідеях; 3) діяти обдумано; 4) бути рішучими; 5) не випинати своєї особи; 6) доцільно витрачати час; 7) доцільно витрачати гроші; 8)щовечора складати собі звіт за свої дії; 9) ніколи не хвалитися. У цьому "рецепті", як у дзеркалі, відбивається людина діла, скромна, працьовита людина, що живе для справи, не обиватель, який, досягнувши "теплої" посади, думає тільки про свої власні інтереси. Саме так він прожив усе своє життя.

Коли після смерті інспектора Гатчинського сирітського інституту Є. О. Гугеля цю посаду зайняв К.Ушинський, то йому дісталися дві великі шафи з педагогічною літературою, про які він писав: "Цим двом шафам я зобов'язаний в житті дуже і дуже багато і, Боже мій, від скількох грубих помилок позбавився б я, коли б познайомився з цими двома шафами раніше, ніж вступив на педагогічну ниву".

Працюючи в Смольному інституті, Костянтин Дмитрович організував недільну школу для неписьменних службовців, зустрічався з педагогічною громадськістю столиці, організував так звані "четверги" з обміну педагогічним досвідом і поширенням передових педагогічних ідей серед учительства столиці.

K. Ушинського особливо турбували питання підготовки педагогічних кадрів, він пропонував створити вчительські семінарії, педагогічні факультети при університетах, розробив проект учительської семінарії, яким користувалися земства країни. Наполегливо здійснюючи свої прогресивні педагогічні принципи щодо змісту освіти і методів викладання, ролі і місця викладача в навчанні та вихованні молоді, він нажив собі багато ворогів, які писали наклепницькі доноси на нього. М. Л. Песковський, біограф K. Ушинського, писав про це так: "Ніби громом вражений у саме серце, К. Ушинський протягом кількох діб, майже не встаючи з місця, писав виправдовування. Його відписка була, по суті, не виправданням, а криком незадоволення, стогоном і протестом проти абсурдності звинувачень — проти підлого зазіхання на його честь і добре ім'я... Сідаючи за писання бадьорим і здоровим, він встав посивілим і почав харкати кров'ю... Бездоганне минуле К.Ушинського, який завжди йшов прямо, відверто і мав звичку говорити всім, що він думає, не піддавалося таємним доносам".

За кордоном великий учений зосередив свою увагу на науковій роботі, на глибокій розробці найважливіших проблем педагогіки, вивчає все передове, прогресивне в постановці освіти в країнах Західної Європи та США. К. Д. Ушинський вільно володів трьома західноєвропейськими мовами — англійською, французькою і німецькою, читав в оригіналі праці найвидатніших мислителів того часу. У 1857 р. в "Журналі для виховання" з'явилася його перша наукова праця "Про користь педагогічної літератури", у якій він підкреслював значення педагогічної літератури не лише для вихователів, а й для батьків. У цій статті Ушинський уперше в педагогічній літературі з'ясував поняття "вихована людина", яке не втратило актуального значення і нині. Він писав, що поняття вихованої людини — дуже широке, воно не обмежується вмінням гарно пов'язувати галстук, модно поводитися, говорити іноземними мовами, умінням підтримувати розмову, подобатися дамам. Виховання повинне розвинути в людині звичку і любов до праці, дати можливість відшукати для себе працю в житті. У згаданій праці К.Ушинський обґрунтував і сформулював одне з найактуальніших своїх положень: у системі суспільного виховання вирішальну роль відіграє особа вчителя-вихователя.

21 рік К. Д. Ушинський працював у вищих школах на викладацькій та інспекторській роботі, поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю. Тільки над книгою "Людина як предмет виховання" він працював 16 років. Костянтин Дмитрович, маючи підірване здоров'я, не витримав тяжкого горя — трагічної загибелі (під час полювання) старшого сина Павла, і 22 грудня 1871 р. він помер в Одесі по дорозі в Крим, куди їхав на лікування. Сім'я на той час уже жила в Києві, де й поховано великого педагога згідно з його заповітом.