Музика — це чаша з вином мовчання. 3 страница

Методично-дидактичне забезпечення уроку.Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Пролунав дзвінок —

Починається урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім третім класі Діти — просто молодці!

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

III. Ритмічні вправи.

Сорока-ворона

Поспівка

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 29.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 29—30).

а) Місто Опер.

б) Поняття про увертюру.

3. Музична гра Василя Верховинця.

Гляньте всі

Дійові особи

Галя

Дві пари дітей — дівчатка і хлопчики.

Опис гри

Діти стоять у замкненому колі обличчям до середини. Це — дитячий садок.

Десь за межами кола перебувають дійові особи. Починається пісня: Гляньте всі! Галя йде І маленьких діточок У садочок наш веде.

Всі чистесенькі, чепурнесенькі...

На ці слова у «садок» заходить Галя, а за нею дві пари дітей. Там, де їм треба пройти, коло розривається (або робляться ворота).

Як тільки Галя з дітьми опиниться в колі, воно замикається (чи «зачиняють­ся ворота»), і дитячий гурт ходить за нею під пісню аж до слова «чепурнесенькі».

Маршируючи по колу, всі дійові особи ритмічними рухами голови вкло­няються то вліво, то вправо, ніби вітають своїх друзів по садочку. Далі пісня продовжується:

Всі чистенькі, чепурненькі,

Он які! Он які!

На слова «Всі чистенькі» коло розривається. Діти простягають руки в бік дійових осіб: гляньте, які вони охайні, як люблять чистоту.

Виспівуючи: «Он які! Он які!», на кожне «он» усі, хто стоїть у колі, плещуть у долоні, а дійові особи повертаються на перше «он» обличчям до центру кола і злегка розводять руки в сторони долонями назовні, немов пишаються своїм чепурним виглядом.

На друге «он» вони виконують той же рух у протилежний бік, тобто облич­чям до лінії кола, на якій стоять їхні товариші.

Після закінчення пісні кожна дійова особа торкається якоїсь ди­тини із кола. Ті, до кого торкнулися, залишають «садок» і стають но­вими дійовими особами. Колишні дійові особи займають їхні місця,

і гра починається знову.

Мета гри. Прищеплювати дітям любов до чистоти та охайності.

Гляньте всі

V. Слухання музики.

Жорж Бізе, увертюра до опери «Кармен».

1. Загальні відомості про композитора.

Жорж Бізе народився в Парижі 25 жовтня 1838 р. Батько

був перукарем, що не заважало йому займатися також співом.

Маги добре грала на фортепіано, зналася на музиці і заохо­чувала сина до цього. Вона вклала багато зусиль у вихован­ня хлопчика, з яким пов’язувала всі свої надії. Малий Жорж охоче опановував музичну грамоту і виділявся здібностями.

Він досить легко склав іспити і в 10 років став студентом Па­ризької консерваторії з правом безоплатного навчання.

1857 року Жорж закінчив Паризьку консерваторію. Брав участь в конкурсах. Серед ранніх творів — кантата «Кловіс і Клатільда», опера «Диво-лікар». Участь в конкурсі від Французької академії принесла молодому композиторові Римську премію і право на подорож до Італії.

У 1858—1860 pp. жив в Італії. Перебування в Римі використав для про­довження власної освіти й опанування іншими жанрами образотворчих мис­тецтв, якими так багата Італія.

1860-ті роки для Бізе — час творчого становлення. Написав ліричні опери «Шукачі перлин» і «Пертська красуня» (за романом Вальтера Скотта). Проте обидва твори не набули широкої популярності.

У 70-ті роки — період творчої зрілості маестро — створена опера «Джамі- ле» (за поемою «Намуна» Альфреда Мюссе, 1871), музика до драми Альфонса Доде «Арлезіанка» (1872).

Опанувавши ритмоінтонаційними особливостями народних наспівів, май­же не вдаючись до цитат, Бізе вірогідно відтворив у цьому творі характер схід­ної і провансальської музики.

Та не було в житті композитора все так гладко. Фактичний провал остан­нього зі своїх творів маестро переживав у Буживалі (поблизу Парижа).

Якогось дня він купався в холодній воді Сени і після цього захворів на гнійну ангіну. Стан хворого швидко погіршувався, і 2 червня композитор утра­тив пам’ять. З червня 1875 р. Ж. Бізе помер. Поховання відбулося на цвинтарі Пер-Лашез.

2. Аналіз прослуханого твору.

Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в опері «Кармен» (за новелою Проспера Меріме, 1874). Лібрето опери створи­ли Людовік Галеві, двоюрідний брат дружини Жоржа Бізе, з якою він побрався 1869 року, та Анрі Мельяк. Більша частина музики була написана за два місяці в передмісті Парижа Буживалі, де родина мала дачний будинок.

Головну роль доручили співачці Селестині Галлі-Мар’є. Вона не була за­доволена хабанерою, і композитор неодноразово переробляв її. Тему хабанери він «запозичив» з твору іспанського композитора Себастьяна Іроде, що було тоді розповсюдженою практикою. Але зробив з неї музичний твір, що має са­мостійну вартість.

Уперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця сигарної фабрики і солдат. Правдиво розкриті переживан­ня і пристрасті людей низького, нешляхетного походження. В опері втілений іспанський національний музичний колорит, багатоплановість і розмаїття на­родних сцен; драматичні події відбуваються стрімко і напружено. На прем’єрі в театрі Опера комік (1875) «Кармен» сприйняли несхвально. Буржуазна пу­бліка не побачила ані шляхетних персонажів, ані шляхетних стосунків між за­коханими. Несприйняття нової опери й обурення буржуа підтримала і тодіш­ня буржуазна преса. Газети друкували статті, де оперу обзивали «соціальним сміттєзвалищем». Дикувата циганка і солдат, поведінка яких на межі патології не могли навчити шляхетності добропорядних дочок з буржуазних родин. Д( того ж, неодружена ще Кармен гине заради свободи власних почуттів...

3. Музична абетка (с. 31 підручника).

4. Музичний калейдоскоп (с. 31 підручника).

VI. Фізкультхвилинка.

Ми йдемо полювати па лева

Учасники стають в коло один за одним. Тренер промовляє слова, які су проводжуються певними рухами, а всі повторюють за ним:

Ми йдемо полювати на лева! (впевнений хід по колу).

Не боїмося нікого! (заперечувальні рухи руками).

Ой, а це що? Це болото! Чав! Чав! Чав! (хід, високо піднімаючи коліна).

Ой, а це що? Це море! Буль! Буль! Буль! (імітація плавання)

Ой, а це що? Це поле! Туп! Туп! Туп! (гучне тупотіння)

Ой, а це що? Такий великий, такий пухнастий, такий м’якенький (пока зують, який)

Ой, так це ж лев! (показують, як злякалися, далі рухи повторюються) Побігли додому! Через, поля! Туп! Туп! Туп!

Через моря! Буль! Буль! Буль!

Через болото! Чав! Чав! Чав!

Побігли додому! Двері зачинили! Які ми молодці! Які ми хоробрі (показу ють мімікою). Похвалимо себе (погладжують себе по голові).

VII. Повторення вивчених пісень.

Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика творчої мови стає символом усесвіту й нашого життя.

Герман Гессе

УРОК 8

Тема. Пісенність, танцювальність та маршовість в українській народній музи­ці і творах композиторів-класиків. Фридерик Шопен «Прелюдів № 7, № 20» — слухання. Едвард Гріг «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучу­вання (с. 32—34).

Мета. Продовжувати ознайомлення учнів з традиціями українського народу, його фольклором, оберегами; розвивати музичні та літературні здібнос­ті, вміння слухати та передавати почуте; виховувати гордість за свою багату народну спадщину та культурні цінності, любов до свого народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок,

Тож пора нам поспішати,

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,

Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,

За це подякуєм йому.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

Урок музики у нас Запросив усіх у клас.

Привітаймось дружно всі:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

II. Розспівування.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 32.

2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок №7).

V. Слухання музики.

Фридерик Шопен «Прелюдія № 7, № 20».

1. Загальні відомості про композитора.

Фридерик Франсуа Шопен— найвидатніший польський композитор та піаніст.

Народився 1 березня 1810 року в с. Желязовій Волі, під Варшавою. Його батько Нікола (Міколай) Шопен, фран­цузький емігрант, служив гувернером і шкільним учителем; мати виховувалася в дворянській сім’ї.

Уже дитиною Фридерик проявив яскраві музичні зді­бності; у 7 років його почали вчити грі на фортепіано, і того ж року побачив світ складений ним маленький полонез соль мінор. Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолонче­ліста Войцеха Живного. Незабаром Шопен став улюбленцем аристократичних салонів Варшави.

Подальшим розвитком композитора опікувався Вільгельм Вюрфель. Цей відомий піаніст та професор Варшавської консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки органної музики і, можливо, фортепіано. З 1823 по 1826 рік Фридерик навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був про­фесором. Восени 1826-го юний музикант почав вивчати музичну теорію, фі­гурний бас і композицію (з Йозефом Ельснером) у Варшавській консерваторії.

1831 року він виїхав з Польщі до Відня перед тим, як оселитися в Парижі, де провів значну частину життя.

Початок і середина 1830-х у Парижі були плідним часом композитора. Він завершив свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, що мали шалені відгуки. До 1838 р. Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його най­ближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Беліні і художник Ежен Де­лакруа. Товаришував також із композиторами Гектором Берліозом, Францом Лістом і Робертом Шуманом.

1836 року маестро попрямував до Чехії побачитися з батьками. Перебува­ючи у Марієнбаді, він захопився юною полькою Марією Водзіньською. Проте їх взаємини незабаром припинилися. Восени того ж року в Парижі він по­знайомився з видатною жінкою — баронесою Дюдеван, яка мала на той час широку літературну популярність під псевдонімом Жорж Санд. Шопену було тоді 28 років, мадам Санд — 34. їхній союз тривав вісім років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку письменниці в Ноані.

Зимою 1838—1839 років, яка була прожита з Жорж Санд на Мальорці (Ба- леарські острови), здоров’я композитора значно погіршилося. Поєднання по­ганої погоди з безладом в домашньому господарстві, мабуть, згубним чином подіяло на його вже зачеплені туберкульозом легені. 1847-го стосунки Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися. Ця обставина, разом з прогресуючою хво­робою, сповнювала музиканта чорною меланхолією. Останній раз він виступив у Парижі 16 лютого 1848 р. Через вісім днів вибухнула революція, що повалила короля Луї Філіппа. Друзі композитора відвезли його до Англії, де, вже дуже хворий, він грав у королеви Вікторії і дав кілька концертів — останній з них відбувся 16 листопада 1848 р.

Через тиждень маестро повернувся до Парижа. Не в змозі більше давати уроки, Шопен вимушений був прийняти щедру допомогу від своєї шотланд­ської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого приїхала з Польщі сестра композитора, Людвіка; не залишали його увагою і французькі друзі. Шопен помер у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849 р. Відповідно до його бажання на відспівуванні в церкві Св. Мадлен про­звучали фрагменти реквієму Моцарта.

Похований композитор на паризькому кладовищі Пер-Лашез. Серце ма­естро, за його заповітом, перевезли на Батьківщину і замурували в костелі Святого Хреста у Варшаві.

VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,

(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.

(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)

VII. Вивчення пісні.

Едвард Гріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

а) Робота з підручником, с.32.

б) Музична абетка, с.ЗЗ.

в) Музична грамота. Ознайомлення з нотою «до».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Робота з підручником, с. 34.

2. Загальні відомості про композитора.

Едвард Гагеруп Ґріґ — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, осново­положник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 р. в Бергені (Норвегія). Батько майбутнього композитора, Александр Ґріґ, пра­цював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Га- ґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках, Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він здобував освіту як піаніст і композитор у Карла Рейнеке.

У 1863 р. Гріґ їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезь­ким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Гріґ виступає як диригент, піа­ніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь маестро, відвідували пред­ставники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку талантові Гріґа.

1866 року він написав похоронний марш на вшанування пам’яті компози­тора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

1867 року маестро повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. 1867-го засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармо­нічне товариство). У цей час він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надавав Ференц Ліст. 1870 року Гріг пев­ний час перебуває в Римі, де зустрічається з Лістом та знайомиться із тамтеш­німи музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину повер­тається того ж року.

З 1874-го отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874—1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві ор­кестрові сюїти: Балада для фортепіано та для струнного квартету. Певний час Ґріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і близько двох років (1880-82) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі та Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він зустрівся у Лейпцигу з П. 1. Чайковським, який високо оцінив його музику.

Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського універ­ситетів; був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898-го композитор організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на 78-гра- мофонні платівки; ці історичні записи через столітгя з’явилися на МР та СО і, незважаючи на не дуже якісний звук, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Е. Гріг у рідному місті Бергені 4 вересня 1907 р., де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхгавзена».

Ім’я Генріка Ібсена (1828—1906) — творця літера­турної п’єси «Пер Гюнт» — було знайоме норвезькому композитору Едварду Гріґу з дитинства. Саме в міс­ті Бергені (Норвегія), рідному місті Ґріга, пройшов ранній період творчості великого драматурга. Пер­ша постановка драматичної поеми Ібсена відбулася 24 лютого 1876 р. Популярність драми зростала в усіх країнах світу. Важливу роль в цьому загальному визна­нні відіграла музика Е. Гріга, що стала одним із його найкращих творів.

Дія поеми охоплює першу половину XIX ст. і від­бувається, зокрема, в Норвегії. Головний герой — Пер Гюнт, син колись бага­того і всіма шанованого Йона Гюнта, що згодом спився і втратив усі свої гро­ші. Пер хоче відновити все знищене його батьком, але губиться в своїх мріях і прагненнях. Його втягують у бійку, і він викрадає наречену, Інгрід з Хегстеда, в день її весілля. Його оголошують поза законом, тому змушений втікати зі свого села. Перебуваючи у вигнанні, Пер зустрів і закохався в Сольвейг. Вона приходить жити до нього в лісову хатину, але він покидає її і продовжує свої мандри. Пер провів далеко від батьківщини багато років, спробував безліч про­фесій і виконував безліч ролей: він здійснював «темні» операції в мароккан­ських портах, мандрував пустелею, намагався спокусити Анітру, дочку вождя бедуїнів, а закінчив свої подорожі в божевільні Каїра, де його назвали імпера­тором. Коли нарешті, постарівши, вирушає додому, його корабель тоне. Через усі свої поневіряння головний герой драми починає замислюватися — коли в житті він був самим собою? Зневірившись, Пер приходить до Сольвейг, яка чекала його в хатині з того часу, як покинув її. Вона говорить, що він завжди був для неї самим собою в її вірі, надії і любові.

У спектаклі п’ять актів. У першому змальовано картини норвезького се­лянського побуту. В другому — фантастика казкового королівства тролей. У третьому — лірична драма. У четвертому передано мальовничі сцени араб­ського Сходу. Завершальний акт — трагічна «сцена звинувачення Пера» й урочистий хорал селян, які прославляють красу природи, й ніжна колискова Сольвейг, з якою йде з життя головний герой.

З музики до драми «Пер Гюнт» Гріг склав дві оркестрові сюїти.

Перша сюїта складається з чотирьох номерів: «Ранок», «Смерть Озе», «Та­нець Анітри», «У печері гірського короля».

Е. Ґріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт»

3. Аналіз почутого.

«Ранок» — картина пробудження природи. Прозора, світла мелодія (флей­ти, потім гобої) нагадує гру пастушого ріжка. Сміливе поєднання тональнос­тей, регістрів, різних оркестрових інструментів, звучання теми з різною силою гучності — все це передає розмаїття природи, гру світла і барв.

• Тож якого характеру ця п’єса?

• Які почуття у вас викликав цей твір?

4. Повторне прослуховування музичного твору.

— Послухайте музику ще раз. Закрийте очі. Що ви уявляєте: чи це ранок, чи день, а може, вечір? Зверніть увагу, як за допомогою різних музичних ін­струментів автор передав красу природи.

— Який настрій передає музика?

— Як ви думаєте, чому ця мелодія розповідає саме про ранок?

— Уявіть, що сонечко заспівало. Чим буде відрізнятися ранкова пісня со­нечка від вечірньої?

— Чи відповідає настрій картини настрою музики?

5. Цікаві розповіді.

6. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

ІНТОНАЦІЯ

Музика — це мистецтво, яке найближче до сліз і спогадів.

Оскар Уайльд

УРОК 9

Тема. Інтонація як основа музики. Спільність розмовної і музичної мов (по­силення і послаблення звучання, чергування сильних і слабких часток, смислові наголоси, паузи). Музичні скоромовки. Інтонація скоромовки. Слова А. Варто, музика С. Прокоф’єва «Базіка» — слухання. Слова Во­лодимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий колобок» — ро­зучування (с. 36-39).

Мета. Встановити спільність та відмінність розмовної та музичної мов; засоба­ми музичного мистецтва показати, як музика відображає внутрішній світ людини, її переживання, емоційний стан; розвивати уміння відчувати емоційний зміст музики, співацькі навички, уяву, фантазію; виховувати врівноважену, повну гармонійного змісту дитину.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати,

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,

Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,

За це подякуєм йому.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

Урок музики у нас Запросив усіх у клас.

Привітаймось дружно всі:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

II. Розспівування.

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

IV. Повідомлення геми уроку.

1. Робота з підручником, с. 36.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 36—37).

а) Літературна мова.

б) Скоромовка.

3. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок № 7).

V. Слухання музики.

Слова А. Барто, музика С. Прокоф’єва «Базіка».

1. Загальні відомості про композитора .

Сергій Сергійович Прокоф’св народився 23 (11) квітня 1891 року в селі Сон- цівка (нині село Червоне Красноармійського району Донецької області) у ро­дині вченого-агронома Сергія Олексійовича Прокоф’єва (1846—1910). Вихо­вання сина взяла на себе матір, яка була хорошою піаністкою. Вона походила з кріпаків Шереметьєвих, де з раннього дитинства вчили, причому на найвищо­му рівні, театральних мистецтв та музики. Хлопчик почав займатися музикою з

5 років і вже тоді виявляв інтерес до творчості. Мати записувала складені ним п’єси: рондо, вальси, пісеньки. У віці 9-10 років хпогічик-композитор написав

2 опери: «Велетень» і «На пустельних островах».

У 1902—1903 рр. брав приватні уроки теорії та композиції у Р. М. Глієра.

3 1904-го навчався в Петербурзькій консерваторії.

З 1908 р. дає перші концерти з виконанням власних творів. У травні 1918-го виїжджає на закордонні гастролі, які затяглися на вісімнадцять років. Маестро відвідав Америку, Європу, Японію та Кубу. 1936 року повернувся на Батьківщину разом з дружиною-іспанкою Ліною Кодіна. Оселилися в Москві. Надалі він виїжджав за кордон (до Європи і США) лише двічі: у сезоні 1936/37 і 1938/39 років.

З 1933 р. був почесним професором МДК імені П. І. Чайковського.

З 1941 р. Сергій Прокоф’єв жив уже окремо від сім’ї, через кілька років радянський уряд оголосив його шлюб недійсним. Без оформлення розлучення 15 січня 1948 р. композитор офіційно одружився вдруге, узявши за жінку Миру І Мендельсон. А першу дружину заарештували і заслали спочатку в Абезь ( Комі ^! АРСР), потім у мордовські табори, звідки повернулася в 1956 р. Пізніше вона зуміла виїхати з СРСР, померла у 91-літньому віці в Англії 1989 року. Композитор був відмінним шахістом. Дуже любив цю логічну гру.

З 1948 року Прокоф’єв піддався критиці за нібито симпатії до західної музики. З 1949 р. маестро майже не виїжджає з дачі, але навіть за найсуворі- шого медичного режиму пише оперу «Повість про справжню людину», балет «Кам’яна квітка», Дев’яту фортепіанну сонату, ораторію «На сторожі миру» і багато іншого. Останнім твором, який довелося композитору почути в кон­цертному залі, стала Сьома симфонія (1952).

С. С. Прокоф’єв помер у Москві від гіпертонічного кризу 5 березня 1953 р. Похований на Новодівочому кладовищі. На пам’ять про композитора на бу­динку, де він жив, встановили меморіальну дошку (скульптор М. Л. Петрова). Мав багато нагород, зокрема орден Трудового Червоного Прапора. Удостоєний Ленінської премії (1957 — посмертно) — за Сьому симфонію.

2. Слухання та обговорення твору.

VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,

(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.

(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)

VII. Вивчення пісні.

Слова Володимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий коло­бок» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

Музика виражає те, що не може бути сказано і те, про що неможливо мовчати.

Віктор Гюго

УРОК 10

Тема. Жартівливі та сумні інтонації. Запитальні, стверджувальні, окличні ін­тонації в мові та музиці. Ритмічні інтонації. Пісні рідного краю. Віктор Косенко «Дощик», «Гумореска», «Колискова» — слухання. Повторення вивчених пісень (с. 40—42).

Мета. З’ясувати, які почуття може передавати музика; розвивати співацькі на­вички, почуття ритму, вміння аналізувати прослухану музику і розпові­дати про неї; підтримувати бажання учнів брати активну участь у народ­них іграх; виховувати любов до народних традицій, бажання їх зберігати та відтворювати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично,-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

Встаньте, діти, всі рівненько,

Посміхніться всі гарненько.

Посміхніться ви до мене,

Посміхніться і до себе,

Привітайтесь: «Добрий день!»

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 42.

2. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок № 7).

V. Слухання музики.

Віктор Косенко «Дощик», «Гумореска», «Колискова».

1. Загальні відомості про композитора.

1918 року Віктор Степанович Косенко закінчив Петро градську консерваторію по класах композиції у Н. А. Со колова та фортепіано в І. С. Миклашевської. З 1918-п викладав у Музичному технікумі в Житомирі (пізніше - директор Житомирського музичного училища). 1938 рок) закладові надали його ім’я. З 1929-го викладав у Київ­ському музично-драматичному інституті (з 1932 — про­фесор). У 1934—37 рр. працював у Київській консервато­рії. В історію української музики Віктор Косенко увійшов насамперед як неперевершений лірик. Його вокальна, ка­мерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов’янської музики і народної пісні.