Поняття про процес навчання

Процес навчання - це організована взаємодія педагога і учнів для досягнення освітніх цілей. Суть процесу навчання полягає в стимулюванні і організації активною учбово-пізнавальній діяльності учнів по оволодінню ними знаннями, розвитку здібностей, виробленню поглядів. Сучасна дидактика розглядає процес навчання як двосторонній: викладання, діяльність педагога, і учіння - діяльність учнів.
Виходячи із спільних цілей освіти, процес навчання має функції: освітню, розвиваючу, виховуючу, а також спонукальну і організаційну. Вони виступають в єдності, комплексно, але для практичної діяльності, планування завдань навчання їх слід усвідомити, виділити.
Освітня функціяполягає у формуванні знань, умінь і навиків учнів, в засвоєнні ними законів, теорій, видів діяльності. Під знаннями розуміється збереження в пам'яті і уміння відтворювати і використовувати факти науки, теорії, поняття і ін. Уміння - це володіння способистістьми вживання знань з практики. Навик - автоматизована дія, елемент уміння.
Виховна функція полягає в тому, що в процесі засвоєння знань в учнів формуються погляди, відчуття, цінності, межі особистості, звички поведінки. Це відбувається як ненавмисно, так і через спеціальну організацію процесу навчання, відбір змісту, в ході реалізації принципу виховуючого навчання.
Розвиваюча функція навчання. Як було сказано, навчання веде за собою розвиток.. В процесі учіння відбувається розвиток психомоторної, сенсорною, інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційно-потребнісної сфери особистості. Воно здійснюється ефективнішим, якщо навчання спеціально організоване, відповідає принципам розвиваючого навчання, використовує адекватні методи і засоби.
Учіння розглядається як різновид процесу пізнання. Тому для науки практики дуже важливі філософські і психологічні основи навчання. Пізнання тих, що вчаться дійсності спирається на матеріалістичну теорію пізнання, гносеологію, згідно якої реальний мир об'єктивний і існує поза свідомістю людини, він пізнаваний. Пізнання є процес віддзеркалення реальності в свідомості, активна розумова і емоційна діяльність, результатом якої є знання, узагальнення у вигляді теорій, законів, наукових понять. Учбове пізнання на відміну від наукового має свої особливості.
В термінах фізіології І.Павлова навчання - це процес утворення умовних рефлексів. Біхевіориська психологія розглядає навчання як вироблення запланованих реакцій тих, що вчаться на пред'явлення ним учбового матеріалу в умовах процесу навчання. Це вірно, хоча сучасна психологія прагне пояснити, як саме відбувається формування очікуваних дій, знань і умінь.
З точки зору психології в процесі навчання відбувається засвоєння знань, яке є перетворенням зовнішнього по відношенню до особистості досвіду на внутрішні її властивості. Психологічна теорія діяльності стверджує, що психічна, внутрішня діяльність є результат матеріальної, зовні вираженої діяльності. Цей процес перекладу соціального досвіду у внутрішній план, в психічні новоутворення особистості називається інтериорізацією. Він складає психологічну основу процесу учіння. Засвоєння знань виступає як внутрішній, психологічний процес, а навчання - як процес управління засвоєнням знань, педагогічний процес, що має свою структуру.
Процес навчання розглядається в дидактиці як діяльність, і тому в ньому на основі теорії діяльності виділені наступні компоненти:
1. Аналіз вихідної ситуації і визначення цілей навчання;
2. Планування роботи, відбір змісту і засобів досягнення цілей;
3. Виконання повчальних і учбових операцій, організації учбової роботи педагога і учнів;
4. Контроль і коректування роботи;
5. Аналіз і оцінка результатів навчання.
По такій структурі будується діяльність викладача, але подібну структуру повинна мати і учбова діяльність, чого не буває в практиці і що потрібно формувати в учнів в школі. Учня треба учити свідомо будувати свою учбову діяльність, що має цілі, зміст, засоби і методи, контроль і оцінку результатів.
Вчителі теж не завжди усвідомлено здійснюють викладання як діяльність по управлінню учінням школярів. Багато вчителів розуміють свою діяльність лише як передачу знань учням, пояснення і опит, залишаючи учнів відносно пасивними слухачами, а не суб'єктами учбової діяльності. Сучасна дидактика вважає: педагог організовує активну діяльність учнів по засвоєнню знань, управляє нею.
Процес учіння з точки зору дидактики зовнішній по відношенню до процесу засвоєння знань що вчаться, внутрішньому, психологічному процесу. Тому дидакты і психологи виділяють ланки процесу засвоєння: сприйняття, розуміння, осмислення, узагальнення, закріплення, вживання. Цими поняттями позначається психологічна діяльність виучуваних. У реальності ці етапи психологічної діяльності протікають злито і важко помітні, але вчителеві слідує їх знати, щоб, плануючи урок, полегшувати їх протікання.

Види навчання

У дидактиці є ряд теорій навчання, які по-різному пояснюють суть дидактичного процесу і, отже, різним чином пропонують його будувати.
Види навчання розрізняються по характеру повчальній і учбовій діяльності, по побудові змісту, методам і засобам навчання. У дидактиці склалися повідомляюче (пояснювально-ілюстративне), проблемне, програмоване навчання.
Поряд з цими загальновідомими моделями навчання, є інші, які частіше називають дидактичними концепціями, системами. Вище дана їх спільна характеристика, тепер детальніший опис.

Повідомляюче навчання

Повідомляюче (пояснювально-ілюстративне) навчання характерне тим, що педагог викладає знання в обробленому, "готовому" вигляді, учні сприймають і відтворюють його. Етапи діяльності викладача і що вчаться в цьому дидактичному процесі виглядають так:

Дії педагога

1. Інформує про нові знання, пояснює.
2. Організовує осмислення учбової інформації.
3. Організовує узагальнення знань.
4. Організовує закріплення учбового матюкала.
5. Організовує вживання знань і оцінює міру засвоєння

Дії учня

1. Сприймає інформацію, виявляє первинне розуміння.
2. Осмислює, заглиблює розуміння учбового матеріалу.
3. Узагальнює засвоєний матеріал.
4. Закріплює вивчене шляхом повторення.
5. Застосовує вивчене у вправах, завданнях і ін.

Достоїнства повідомляючого навчання: систематичність, відносно малі витрати часу.
Недоліки: слабо реалізується розвиваюча функція навчання, діяльність учня репродуктивна. Проте так відбувається навчання в більшості випадків. Це традиційне навчання по І. Гербарту.

Проблемне навчання.

При проблемному вченні викладач не повідомляє готових знань, а організовує учнів на їх пошук: поняття, закономірності, теорії пізнаються в ході пошуку, спостереження, аналізу фактів, розумової діяльності, результатом чого є знання. Процес учіння, учбова діяльність уподібнюється науковому пошуку і відбивається в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби рішення, експеримент, результати пошуку.
Етапи проблемного навчання такі:

Дії педагога

Створює проблемну ситуацію.
Організовує роздуми над проблемою і її формулюванням.
Організовує пошук гіпотези - гаданого пояснення протиріч в матеріалі, ситуації
Організовує перевірку гіпотези.
Організовує узагальнення результатів, здобуття виводів і їх вживання

Дії учня

Усвідомлює протиріччя в явищі, що вивчається.
Формулює проблему.
Висуває гіпотези, що пояснюють протиріччя, причини явища.
Перевіряє гіпотези в експерименті, вирішенні завдань, аналізі і так далі
Аналізує результати, робить виводи, застосовує отримані знання

Достоїнства проблемного навчання: розвиває розумові здібності учнів, інтерес до учіння, творчі сили.
Недоліки: не завжди можна застосовувати із-за характеру матеріалу, що вивчається, непідготовленості учнів, кваліфікації педагога; вимагає багато часу, через що проблемне навчання в повному вигляді використовується нечасто. Як видно, така модель навчання сходить до методів системи Д. Дьюї (навчання через роботу). У 60-і роки її варіант - навчання через дослідження - розробляв Дж. Брунер. У Росії це робили І.Я. Лернер, М.Н. Ськаткін, М.М. Махмутов і ін..

Програмоване навчання

Учіння здійснюється як чітко керований процес, оскільки матеріал, що вивчається, розбивається на дрібні, легко засвоювані дози. Вони послідовно пред'являються учневі для засвоєння. Після винавчання кожної дози слідує перевірка міри засвоєння. Доза засвоєна - переходять до наступної. Це і є "крок" навчання: пред'явлення, засвоєння, перевірка.
Структура програмованого навчання виглядає так:

Педагог (підручник, комп'ютер)

1. Пред'являє першу дозу матеріалу.
2. Пояснює першу дозу матеріалу і дії з ним.
3. Ставить контрольні питання.
4. Якщо відповідь вірна, пред'являє другу дозу матеріалу. Якщо немає - пояснює помилку, повертає до роботи з першою дозою.

Учень

1. Сприймає інформацію.
2. Виконує операції по засвоєнню першої дози.
3. Відповідає на питання.
4. Переходить до наступної дози матеріалу. Якщо відповідь невірна, повертається до вивчення першої дози.

Головне поняття програмованого навчання - повчальна програма - сукупність матеріалу і розпоряджень роботи з ним. Програми бувають лінійні, розгалужені, змішані і знаходяться, як правило, на магнітних носіях ЕОМ. Елементи програмованого навчання використовуються в даному посібнику.
Достоїнства програмованого навчання: дрібні дози засвоюються безпомилково, що дає високі результати; темп засвоєння вибирається учнем. Недоліки: не всякий матеріал піддається покроковій обробці; обмежується розумовий розвиток учня репродуктивними операціями; виникає дефіцит спілкування і емоцій у вченні. Ідеї і принципи програмованого навчання породили ряд нових технологій, наприклад, блоково-модульне навчання, при якому матеріал групують в блоки-модулі: цільовий, інформаційний, методичний, контрольний. Виучувані слідують вказівкам, вчаться з великою часткою самостійності. У цьому посібнику частково використовується модульний підхід. Крім того, в дидактиці використовується навчання по алгоритму, велике майбутнє має вживання електронних засобів із складними повчальними програмами (див. нижчий).