Референтна група, учнівський колектив та їх роль у формуванні особистості учнів. Методи вивчення учнівських груп (соціометрія та референтометрія)

Диференціація та інтеграція в учнівських колективах.

Референтна група, учнівський колектив та їх роль у формуванні особистості учнів.

У процесі суспільної взаємодії між людьми складаються міжособистісні взаємини. Це реальні зв'язки, які виникають та існують у конкретних умовах життя і спілкування людей. У ході міжособистісних взаємин виявляється соціальна сутність людини та її індивідуальні психологічні особливості.

Передусім міжособистісні взаємини починають формуватися в процесі сприймання однієї людини іншою. Має місце взаємне сприймання контактуючими людьми анатомо-фізіологічних особливостей одне одного, їх психологічних та соціальних властивостей. На основі особистого досвіду кожної зі сторін, світогляду, знань щодо виробленого суспільством еталона сприймання у свідомості суб'єкта сприймання виникає образ об'єкта. Він є досить суб'єктивними і формує ставлення т. позицію особистості до об'єкта. На основі ставлень виникають симпатія чи антипатія між людьми.

Отже, на основі взаємного сприймання складаються міжособистісні взаємини людей. Це суб'єктивні зв'язки і ставлення, які виникають та існують між людьми в соціальних групах. Людина не може жити відособлено. У соціальній взаємодії вона завжди є членом групи (сім'ї, учнівського колективу, студентської групи, трудового колективу тощо).

Група - це людська спільність, яка виділяється на основі певної ознаки, наприклад, соціальної приналежності, наявності та характеру спільної діяльності, особливості організації (А.ВЛетровський). Учнівська група - це спільність школярів, які навчаються у одному класі, їх діяльність відбувається в умовах навчально-виховного процесу, обумовлена метою набування знань і сприяє виробленню певної системи міжособистісних взаємин.

Учнівський колектив — група з найвищим рівнем організованості. Це група школярів, залучених до спільної діяльності і об'єднаних єдиною метою, яка підпорядковується суспільній меті. Істотною ознакою колективу є суспільна важливість мети і завдань, на досягнення і реалізацію яких спрямовані усі зусилля членів (С.Д.Максименко). Мотивація усіх членів колективу щодо основного виду діяльності збігається. Така учнівська група має одного лідера, який згуртовує усіх на досягнення єдиної мети.

Окремо виділяють референтну групу, яку визначають як таку, норми якої є еталоном, зразком, керівництвом до дії для її членів. Референтна група може бути як реальною, так і умовною. Вона є взірцем для школяра певних цінностей, які спонукають діяти відповідним чином і залучати до такої діяльності та поведінки інших членів групи. Особливої значущості референтна група набуває у підлітковому віці, коли зростаюча особистість стикається з масою проблем, що виникають у межах даного віку. Надмірна конфліктність з дорослими стає причиною появи у підлітка почуття власної незахищеності. Лише референтна група стає підтримкою. Вона створює для підлітка почуття «Ми», почуття захищеності, яке закріплює його внутрішні позиції.

Школярі, які входять до складу учнівської групи, не можуть там знаходитися в однакових позиціях по відношенню однин до одного та до предмету діяльності групи. Кожний член групи у відповідності до своїх ділових, особистісних, інтелектуальних та інших особливостей, набуває певного статусу у системі міжособистісних стосунків. Дехто стає неформальним лідером, когось з однокласників учнівська група не приймає, ігнорує, а хтось займає проміжну ланку між даними полярними категоріями. Усе це створює картину диференціації в учнівській групі.

Методи вивчення учнівських груп (соціометрія та референтометрія).

Для того, щоб процес управління учнівською групою був успішним, класний керівник повинен мати інформацію про неофіційний статус кожного члена групи. У психології існує дві основні системи внутрішньої диференціації групи, а саме соціометричні і референтометричні переваги і вибори.

Емоційно безпосередні взаємини в малій групі дає змогу виявити методика "Соціометріярозроблена Дж.Морено. Вона дозволяє виявити міжособистісні переваги в групі і передбачає використання техніки фіксування емоційних переваг. За допомогою соціометрії можна визначити кількісну міру переваг, байдужого ставлення чи неприйняття, які виявляють члени групи в процесі міжособистісної взаємодії. Соціометрія широко використовується для виявлення симпатій чи антипатій між членами групи, які часто можуть і не усвідомлюватися ними. Застосування методу соціометрії є досить оперативним, але дає змістовний матеріал стосовно неофіційного статусу учня в класі. Процедура проведення даної методики полягає у тому, що членам учнівського класу ставлять питання щодо надання переваги членам групи в якомусь аспекті життєдіяльності: «З ким би ти хотів сидіти за однією партою?», «З ким би ти хотів піти в туристичний похід?» тощо. Якщо треба виявити членів групи з негативним статусом, використовують питання на кшталт: «З ким би ти не хотів сидіти за однією партою?» тощо.

Обробка одержаних даних здійснюється за допомогою матриці або графічно (соціограма). Соціометрична матриця будується за зразком турнірних таблиць спортивних змагань для кожного соціометричного критерію окремо. Соціограма використовується, коли у групі не більше, ніж 20 осіб. Вона складається з чотирьох концентричних кіл. Дівчат зазвичай позначають кружечками, хлопців - трикутниками, які нумеруються залежно від місця прізвища за алфавітом. У центральній зоні розташовують осіб з максимальною кількістю виборів (лідерів-«зірок»). У другу зону потрапляють особи, які отримали половину або більше половини від максимальної кількості виборів, у третю — ті, що отримали менше половини виборів. У четвертій зоні розташовують осіб, яких не вибрали («ізольовані»). Вибір позначається з'єднанням кружечків і трикутників лінією зі стрілкою. Якщо вибір взаємний, стрілками лінії з'єднуються з обох кінців.

Референтометрія — це експериментальна процедура, за допомогою якої можна виявити коло осіб, значущих (референтних) для суб'єкта стосовно оцінок якостей його особистості, способів поведінки, думок, ціннісних орієнтацій, що не вдається виявити соціометричним тестуванням. Суть референтометричного тесту зводиться до наступного. Спочатку група виконує завдання експериментатора щодо взаємного оцінювання. Всі отримані оцінки розкладаються в окремі конверти з позначенням прізвища того, хто їх надав. Потім досліджуваному пропонують ознайомитися з думками однокласників, які його оцінювали в експерименті. Але із 20-30 однокласників суб'єкт може вибрати лише трьох-чотирьох. За таких умов досліджуваний прагне ознайомитись із думкою найбільш значущих для нього осіб і тим самим більш-менш довільно чи мимовільно виявляє референтне для нього коло спілкування.

Диференціація та інтеграція в учнівських колективах.

Методики «Соціометрія» і «Рефернтометрія» дозволяють виявляти тенденції диференціації в групі і на цій основі віднаходити такі способи роботи з групою, які з огляду на реальний стан можуть оптимізувати групову діяльність.

Разом із процесами диференціації в групах спостерігаються процеси інтеграції. Виникає внутрішня єдність у групі під впливом певного фактора. Це виявляється у таких феноменах міжособистісних взаємин, як внутрішньогрупова ідентифікація, згуртованість, об'єктивність в покладанні і прийнятті відповідальності за успіхи і невдачі в спільній діяльності (А.В .Петровський).

Внутрішньогрупова ідентифікація має місце тоді, коли у свідомості кожного члена групи виникає почуття "ми", яке витісняє "я" і "вони". Це такий характер мотивації вчинків окремого члена групи, за якого виникає ставлення до інших, як до себе, а до себе, як до інших. Людина уподібнює себе групі на основі встановлення емоційного зв'язку і прийняття норм, цінностей групи як власних.

Згуртованість — це формування такої системи внутрішньогрупових зв'язків, коли має місце ціннісна єдність, співпадають оцінки, установки, позиції членів групи стосовно значущих для спільноти об'єктів.

Показником інтегрованості групи є наявність адекватності покладання і прийняття відповідальності за результати спільної діяльності. Характер покладання відповідальності в групі залежить від рівня розвитку групи. Група з високим рівнем розвитку дотримується об'єктивності у цій процедурі. У групі з низьким рівнем розвитку заслуги можуть приписувати собі найбільш впливові члени, а відповідальність за неуспіхи перекладати на категорію "слабких". Неадекватність у приписуванні відповідальності за успіхи і невдачі стає причиною виникнення конфліктів у групі. Відсутність конфліктів або швидке конструктивне їх вирішення свідчить про сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі.

Група виконує функцію організатора і виховну функцію. Під впливом групи змінюється поведінка людини і переглядається механізм налагодження взаємин з навколишніми.