Ступені порівняння прикметників
| Вищий ступінь порівняння | Найвищий ступінь порівняння | |||
| Проста форма | Складена форма | Проста форма | Складна форма | Складена форма |
| -ш-, -іш- суплетивні форми | більш, менш | най- | як-, що- | найбільш, найменш |
| гладший, гладкіший, поганий - гірший | більш гладкий, менш поганий | найгладший, найгірший | якнайгладший, щонайгірший | найбільш гладкий, найменш поганий |
Прикметники, що не утворюють ступені порівняння
| Поріг якості | Босий, голий, сліпий, жонатий, німий, лисий |
| Масть тварин | Буланий, чалий, воро-ний, гнідий, попелястий, |
| Назви кольорів за подібністю | Вишневий, салатовий, цегляний, шоколадний |
| Наявні суфікси –уват(-юват), -ав(-яв) , -езн, -елезн, -ущ(ющ), префікс пре- зі значенням ступеня вияву ознаки | Білявий, зеленкуватий, довжелезний, багатющий, пречудовий, |
| Виражають суб’єктивну оцінку за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк- | голубенький, малюсінький, зеленесенький |
| Складаються з кількох основ | Темно-синій, білобокий, дзвінкоголосий |
| Віддієслівного походження з префіксом не- | Незламний, непохитний |
| Наявні суфікси –анн(-янн), -енн, що означають велику міру вияву ознаки | Невблаганний, неприми-ренний, нескінченний |
Застереження щодо використання ступенів порівняння прикметників
| Умова | Порушення норми | Правильний варіант |
| Утворення форм ступенів порівняння від відносний прикметників | Найдемократичніша держава, найкримінальніше середовище | |
| Утворення плеонастичний ступеньований форм | Більш краща ситуація | |
| Утворення форм-кальок з російської мови | Самий небезпечний, самий красивий | |
| Утворення безприйменникових порівняльних конструкцій (відсутність іменника-об’єкта порівняння з прийменником можливе, коли прикметник-присудок ) | Масштаби значніші наших, вищий батька, дорожчий золота | |
| Відсутність у контексті предметів, які порівнюються за однією ознакою | Найбільш небезпечною формою розвитку ігроманії стали нові прийоми організації відпочинку молоді | |
| Утворення складених форм з додаванням вищих простих форм, а не нульової | Менш зручніший, найбільш прогресивніший |
ІІ. Практичний блок.
Завдання 1.Виберіть правильні форми іменників
1. Адвокати, прокурори, слідчі, професора.
2. Інженери, учителя, повара, директори.
3. Професори, міліціонери, столярі, теслярі.
1. Львів'яни, полтавці, полтавчани, кияни.
2. Тернопільці, дніпропетровці, дончани, харків'яни.
3. Донечани, тернопільчани, харківці, полтавчани.
1. Договора, паспорти, допити, протоколи.
2. Договори, паспорта, допити, протоколи.
З. Договори, паспорти, допити, протоколи.
1. Болгарів, грузинів, осетинів, циган.
2. Болгар, грузин, осетин, циган.
3. Болгар, грузинів, осетинів, циган.
1. Гостей, земель, подорожей, дітей, путей.
2. Сімей, сестер, облич, суддів, зустрічей.
3. Молодиць, українок, дівиць, лиць.
Завдання 2.Мозковий штурм
— Чому у словах ложечка, сонечко, стежечка пишеться суфікс -ечк-, а у словах горличка, криничка, вуличка — суфікс-ичк-?
Завдання 3.Виділіть три слова, що стоять поза межами граматичної норми, якою об'єднується решта слів в одну групу:
Батьку, Іване, Ярино, Мадлен, тумане, Петре, дитя, сестро, Джеку, плем'я, море, кравець, любове, діду, острове, курча, поросятко, хлоп'я, суддя, Яся, Джейн.
Завдання 4.Продовжіть кожен ряд слів, що об'єднуються однимграматичним правилом (окремим для кожного ряду):
— хмарина, городина, ... ...______________________________________________
— прядиво, вариво, ... ...____________________________________________________
— коліщати, козеняти, ... _______________________________________________
Завдання 5.Як правильно (підкресліть):
— жовчю чи жовччю, в'язью чи в'яззю, Ілле чи Іллє, листопаду (процес) чи листопада (місяця), марево чи мариво, Кривого Рога чи Кривого Рогу (місто), тещо чи теще, ячменя (хвороба) чи ячменю (злак), Сергіївна чи Сергієвна?
Завдання 6.Визначте, за якою правописною особливістю згруповано слова. Знайдіть помилки у кожній із груп.
1. Півгодини, півмісяця, пів’яблука, півколо, піваркуша, пів-Києва.
2. Місто Київ, звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.
3. Брат-і-сестра, люби-мене, трава-звіробій, розрив-трава, перекотиполе.
4. Лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок,людино-день.
5. Працездатність, краєзнавство, життєпис, блок-система, самовчитель.
Завдання 7.Від поданих іменникових основ за допомогою суфікса -ськ(ий) утворіть прикметники; обґрунтуйте наявність чи відсутність змін кінцевих приголосних основи.
Запоріжжя, Донецьк, Буг, Рига, козак, таджики, чуваші, киргизи, кумики, печеніги, скіфи, якути, татари, німці, поляки, українці, чехи, латиші, литовці, Волга, Кавказ, Карпати, Гамбург, Іртиш, Санкт-Петербург, Єкатеринбург, Цюрих, студент, університет, Париж, Лейпциг, Кременчук, Ужгород, Чернігів, Одеса.
Завдання 8.Запишіть правильно
| купля-продажа – купляти – лишати (слова) – лишній – лімітірований – льготи - медвідь - міроприємства – | мова йде – між тим – навик, навики – на виду – на днях – надобність – накінець – налог – |
Завдання 9. Визначте, до якого роду належать іменники, поясніть, за якими граматичними ознаками ви його визначили; знайдіть іменники, які не мають роду
Дзвін, долина, степ, лось, дівчина, хлопець, учень, учениця, староста, листоноша, кір, батько, Ілля, Валя, лебідь, жирафа, слон, селянин, селянка, українець, українка, ножиці, пустощі, кукіль, волошка, колібрі, черепаха, снігур, синиця, Баку, Медео, Дніпро, Кравченко, Татарчук, брат, братова, пюре, мадам .
Завдання 10. Від іменників чоловічого роду, де можна, утворіть іменники жіночого роду.
Піаніст, машиніст, артист, белетрист, курсист, фінансист, органіст, турист, тракторист, бульдозерист; шофер, інженер, комбайнер, гравер, мінер; суддя, секретар, орендар, скляр, бетоняр, маляр, столяр; перекладач, викладач, слухач, орач; скрипаль, доктор, доцент, професор, академік; директор, адміністратор, оратор.
Завдання 11. До поданих іменників доберіть прикметники і запишіть як словосполучення; поясніть, якого роду іменники.
Шосе, єпископ, Кутаїсі, собака, путь, купіль, піаніно, туш, Батумі, ранцеву, кашне, білоручка, плакса, лящ, лібрето, вовчище, матрос, ручище, вуаль, Умань, Чигирин, Яготин, Коростень, Ізмаїл, Батурин.
ІІІ. Завдання для самоконтролю.
1. Яка частина мови називається іменником? Чим умотивована її ява?
2. Як треба розуміти поняття предметність? ? Які є лексико-граматичні групи іменників?
3. Як граматично розрізняються загальні і власні назви, назви істот - неістот?
4. Якою основною граматичною особливістю відрізняються збірні іменники від решти іменників? Чи можна назвати іменники типу полк, табун, збірними?
5. Які іменники належать до групи речовинних?
6. Які граматичні категорії властиві іменнику?
7. За якими критеріями визначається рід іменників?
8. До якого роду належать іменники типу директор, професор, лікар, секретар? Чи змінюється рід цих іменників, коли вони називають особу жіночої статі? Навести приклади вживання цих
9. Що означає категорія числа?
10. Які іменники вживаються тільки в однині? Які іменники вживаються тільки в множині?
11. Чи можуть іменники, які переважно вживаються тільки в однині мати форму множини7 Яких спеціалізованих значень набувають цьому іменники? Навести приклади.
12. На основі яких критеріїв іменники поділяються на відміни та групи?
13. У чому складність поділу на групи іменників чол. роду II відміни, що закінчуються на -р?
14. Назвати основні правила правопису відмінкових закінчень іменників І, II, III, IV відмін, стилістичні особливості паралельних відмінкових форм.
15. Яка частина мови називається прикметником? Чи умотивована її назва?
16. На які розряди за значенням поділяються прикметники?
17. Які ознаки можуть виражати якісні, відносні, присвійні прикметники?
18. Які існують проміжні розряди прикметників? Якими причинами зумовлене їх існування?
19. Які ступені порівняння мають якісні прикметники? Як вони утворюються?
20. Які форми властиві прикметникам? У якому стилі здебільшого вони вживаються?
21. На які групи поділяються прикметники при відмінюванні?
22. Назвати особливості правопису і вживання відмінкових закінчень прикметників?
23. Що таке субстантивація?
24. Які особливості відмінювання субстантивованих прикметників?
25. Як пишуться складні прикметники?
ІV. Говоримо правильно.
“Які професії виступають у жіночому роді?”
Пошлемося на мовознавця Євгенію Чак. Багато назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві, писала вона, утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, який мають і відповідні чоловічі найменування. Наприклад: фрезерувальник — фрезерувальниця, вчитель — вчителька тощо. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій та звань існують лише у формі чоловічого роду: токар, слюсар, адвокат, інженер, доктор, доцент, монтер. Інші тільки у формі жіночого роду: праля, покоївка. Кравчиха — це жінка, яка шиє вбрання, і (друге значення) дружина кравця. Зате швачка шиє не взуття, як швець, а плаття або білизну; дружина шевця — не швачка, а шевчиха. Білетерша — не обов’язково дружина білетера, насамперед це найменування жінки, що обіймає посаду білетера. Іменник рахівник означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця — не жінка-рахівник, а прилад для лічби). Серед лексем іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі: хірург, режисер, терапевт, декан. Дізнатися, що йдеться саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, приміром: “Конструктор Ніна Кузьминська закінчила проект). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду: автор — авторка, дипломант — дипломантка, дисертант — дисертантка.
Проте слід пам’ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер. І коли мовиться про офіційну назву звання, посади або ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба подавати згадану лексему в чоловічому роді: “Учора ми познайомилися з молодою професоркою університету Іриною Шульженко”. Але: “Як професор (а не професорка) і керівник (а не як керівниця) кафедри вона проводить величезну наукову роботу”.
Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона й іменується офіційно — за штатним розкладом, у наказах. Однак у побутовому, неофіційному мовленні переважно використовують іменник секретарка: “зайшла секретарка”, “спитайте у секретарки” тощо. Якщо слово секретар означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її обіймає жінка: “Говорив з ученим секретарем (а не з ученою секретаркою) інституту Раїсою Федченко”.
Отже, зваживши на застереження, варто широко користуватися такими утвореннями жіночого роду, як авторка, бібліотекарка, лікарка, кондукторка, касирка.