Сутність, функції і класифікація методів навчання
Слово “метод” походить від грецького слова methodos – шлях до мети, спосіб пізнання явищ природи і суспільства.
Методи навчання – це способи цілеспрямованої двосторонньої взаємодії вчителя і учнів, спрямованої на розв’язання навчально-виховних завдань.
Методи навчання поділяють на загальні та спеціальні. Під загальними у сучасній педагогіці прийнято розуміти методи, що застосовуються у школі при вивченні різних навчальних предметів. Спеціальними вважають такі, що застосовуються при вивченні окремих дисциплін.
Виділяють протилежні і водночас взаємозалежні сторони в методах навчання – явище і сутність, зовнішнє і внутрішнє, форму і зміст.
Зовнішню сторону методів навчання характеризують різні способи їх прояву у навчальній діяльності вчителя і учнів, за якими можна безпосередньо спостерігати. Ця сторона методу може бути описана різними аспектами:
- словесна форма представлення навчальної інформації вчителем і усна форма відтворення знань учнями;
- зорова форма подання навчальної інформації за допомогою використання наочних посібників;
- різноманітні практичні роботи учнів як форма обміну інформацією між тими, хто вчить, і тими, хто вчиться;
- різні зовнішні прийоми, що використовує вчитель для підвищення ефективності навчання учнів (педагогічна техніка, культура мовлення, педагогічний такт тощо).
Зовнішні сторони методу навчання відображують певні внутрішні прояви. Внутрішня сторона методу навчання становить його сутність. Її не можна спостерігати зовні. Сюди належать такі моменти:
- цілеспрямованість викладання і учіння;
- зміст навчання, яким визначаються методи;
- процес логічної розумової діяльності учнів (аналіз, синтез, індукція);
- психологічна сторона методу, що органічно властива йому.
Метод реалізується через сукупність прийомів.Прийомом називають структурний компонент методу. Одні й ті самі прийоми можуть бути складовими різних методів.
Дидактичний прийом (або методичний прийом) – складовий компонент методу, функцією якого є спрямування учнів на розв’язання часткових дидактичних завдань.
Метод навчання є поняттям багатовимірним та багатозначним. В зв’язку з цим виникає потреба певної систематизації методів навчання, тобто їхкласифікації –розподілу на певні групи за певними ознаками. Незалежно від ознаки, за якою проведена класифікація, кожен метод зберігає свої істотні зовнішні характеристики в різних умовах навчання.
У сучасній педагогіці не існує єдиного підходу до класифікації методів навчання. Наведемо деякі з існуючих підходів:
1. За джерелом знань – словесні, наочні, практичні (Н.М.Верзілін, Є.І.Петровський).
2. За основною дидактичною метою – методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки (М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов).
3. За ступенем активності учнів – методи пасивні й активні (Є.Я.Голант) тощо.
Теоретично оптимальною могла б бути тільки така класифікація, яка б включала б усі істотні ознаки дидактичних методів. Найбільше відповідає таким вимогам класифікація, представлена Ю.К.Бабанським. Названа класифікація проведена на основі діяльнісного підходу. В ній виділено три групи методів на основі визначення основних компонентів процесу навчання у взаємозв’язку викладання і учіння: 1) організація і здійснення процесу навчання; 2) стимулювання і мотивація процесунавчання; 3) контроль та самоконтроль. Охарактеризуємо дані групи методів.
Характеристика методів організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності (І група методів навчання)
Таблиця 2.3.