Сутність особистісно орієнтованого підходу

Оптимальні умови здійснення превентивної діяльності на сучасному рівні соціально-психолого-педагогічних вимог забезпечує особистісно орієнтований підхід. (Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Наукове видання. - К: Либідь, 2003. - 280 с). Нині він може стати стратегічною метою навчального закладу. В стратегії цього підходу розроблена Орієнтована програма, що понад десять років використовується в роботі ряду шкіл. Вона включає:

• якісне забезпечення навчально-виховної діяльності;

• оптимізацію виховання через розвиток та залучення учнів до активної діяльності за інтересами (спортивної, трудової, пізнавальної, естетичної тощо);

• організацію допомоги слабко встигаючим учням, у тому числі і з боку консультантів-старшокласників;

• індивідуальну роботу вчителя за межами навчального закладу, наприклад, репетиторство за згодою батьків;

• активну роботу батьківських комітетів, щотижневе запрошення батьків до школи для підбиття підсумків з контролю за дитиною;

• рейди членів батьківського комітету класу, школи з метою ознайомлення з організацією самопідготовки, дозвілля, стану в сім'ї;

• підсилення участі учнів у житті школи через учнівське самоврядування;

• вирішення питань соціальної допомоги дітям з малозабезпечених сімей;

• активізацію психологічної та соціально-педагогічної роботи;

• надання уваги психологічним засобам впливу на емоційно-вольову сферу особи: створення ситуації успіху на уроках у шкільній діяльності;

• застосування засобів адміністративного впливу на батьків, які згубно впливають на виховання дітей через співпрацю зі службами у справах неповнолітніх;

• медичний патронаж у школі за дітьми, які потребують лікарської допомоги;

• активізацію педагогічних педрад, зокрема консиліумів з питань попередження відхилень у поведінці;

• залучення відомств для охорони школи;

• співпраця навчального закладу за програмами і проектами державних та недержавних організацій.

Єдність соціально-організаційного і психолого-педагогічного рівнів забезпечує оптимальні умови для системного формування духовних, моральних якостей учнів, розуміння єдності прав і обов'язків.

Отже, в діяльності школи можуть застосовуватися різноманітні форми і методи, що обумовлюють превентивний характер діяльності. При цьому ефективним є широке застосування активних форм і методів роботи. На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні акти і методичні матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх, батьків, державних і громадських організацій. Робота будується у комплексі взаємозв'язку вчителі -діти - батьки - соціальне середовище. Все це свідчить про необхідність науково-педагогічного обґрунтування самого явища важковиховуваності неповнолітніх та відхилень у їхній поведінці, розроблення концепції, нових підходів до роботи з учнями в сучасних умовах, вироблення чіткої організаційно-педагогічної структури виховного впливу на учнів з відхиленнями у поведінці.

Враховуючи соціальну ситуацію оновлення суспільства, превентивна педагогіка має виступити як гуманний фактор в системі соціального контролю. Оскільки превентивний підхід передбачає певний рівень професійного керівництва, то й систему превентивної діяльності в шкільному середовищі розглядають як елемент превентивної політики, в системі якої працюють державні та недержавні організації, зокрема програми і проекти соціальних служб, волонтерських та недержавних організацій. На сучасному етапі розвитку суспільства все більшої значущості набувають рухи 3 розвитку громадянської активності. Залучення до діяльності громадських організацій, зокрема тих, що працюють над проблемою подолання негативних явищ, дає можливість переосмислити певні ставлення упередження, брати участь у їхніх заходах, де набуття соціального досвіду дозволяє, у тому числі, розвинути якості самопревенції. Значні можливості для превентивної діяльності закладені в русі лідерів та самоврядування шкільного колективу.

Визначаючи важливу функцію школи щодо превентивної діяльності, слід особливу увагу приділити якості шкільного життя, зокрема, взаємовідносинам у системі вчителі - учні - батьки - середовище. Проведені дослідження засвідчують, що майже 83,2% із 3 тисяч директорів шкіл на запитання "Який вид діяльності викликає труднощі при виконанні службових обов'язків?", відповіли: організація превентивної роботи.

Для здійснення превентивної роботи велике значення повинно надаватись організаційно-управлінським функціям. Оскільки серед розмаїття форм організації, що застосовуються в середній школі, змістовні компоненти превентивної освіти знаходяться або в структурі навчальних дисциплін, або поза системою шкільного компоненту, то вибір форм та методів залишається в компетенції підготовлених на курсах з підвищення кваліфікації педагогічних працівників - учителя-предметника, класного керівника, соціального педагога, шкільного психолога, медичного працівника школи, або тих, хто залучається до ведення превентивної діяльності (спеціалісти служб соціальної роботи, кримінальної міліції, представники недержавних організацій).

Кожен з представлених суб'єктів превентивної діяльності в навчальному закладі відповідно до своїх функцій забезпечує виконання цілей. Заходи превентивної діяльності включені до Р°грами виховної роботи в школі.

У такій структурі превентивну роботу слід розглядати і як систему колективних, групових та індивідуальних форм роботи, в поєднанні традиційних та інноваційних методів, спрямованих на вироблення системи поглядів на негативні явища в оточуючому середовищі. В поєднанні з спеціально орієнтованими технологіями у відкритому чи ізольованому середовищі (виховних колоніях, школах і училищах соціальної реабілітації) вона спрямована на попередження розвитку асоціальної спрямованості особистості та перебудову ставлення особистості до оточуючої дійсності. Превентивна робота, як і будь-яка соціальна діяльність, являє собою цілісну систему, що має визначену структуру, елементи, певні взаємодії між ними.

Превентивна педагогіка самостійно не може вирішити своїх завдань. Отже, врахування специфіки такої складної системи, якою є превентивна педагогіка, передбачає її міждисциплінарний, комплексний характер. Це означає, що тільки в синтезі з системою соціоекономічних наук (філософією, соціальною психологією, превентивною психологією, кримінологією, медициною), статистикою слід сподіватись на досягнення результатів превентивного виховання.

Кращі педагоги сьогодні намагаються вирішувати проблеми, які виникають у їхній професійної діяльності, на основі превенції.

Вивчення феномену індивідуального розвитку особливо важливе в роботі з неблагополучними учнями, оскільки контекст і логіка розвитку їхніх особистостей особливо складні. Передова практика і наші дослідження довели, що дієвим і перспективним методом попередження і подолання відхилень у поведінці учнів є використання зусиль всіх педагогічних працівників, батьків, учнівського колективу.

У цьому плані неоціненну роль відіграє психологічна, соціально-педагогічна служба в школі, педагогічні педради, педагогічний консиліум, батьківські збори, шкільне самоврядування, залучення правоохоронних організацій, співпраця з соціальними службами, кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо. Так, наприклад, шкільна психологічна служба має забезпечувати рівень психолого-педагогічної діагностики окремих учнів, учнівського колективу, раннє розпізнавання негативних тенденцій, традицій, негативну активність окремих осіб.

У роботі з важковиховуваними дітьми успішно зарекомендувала себе така форма профілактичної роботи, як педагогічний (психолого-педагогічний) консиліум. Велике значення для підтримки системи превентивної роботи навчального закладу мають педагогічні консиліуми. їх роль можуть виконувати і "малі педради" - збори педагогів певного класу. Доведено, що педагогічний консиліум - ефективна форма профілактичної роботи для будь-якого навчального закладу. Слід зазначити, що функціональна специфіка консиліуму ще недостатньо розроблена як теоретично, так і практично. Консиліум з питань попередження негативних явищ може виконувати діагностичну, проективну, координуючу та інші функції.

Так, діагностична функція полягає у визначенні причини, динаміки змін, вивченні якостей особи, рекомендацій для превентивно-виховної та корекційно-реабілітуючої роботи. Важливу роль при цьому має відігравати шкільний психолог, медик, педагог. На консиліумі розглядаються питання технології обстеження стану здоров'я і розвитку учнів, аналіз психологічної атмосфери в сім'ї, вивчення статусу учня в шкільному колективі та його ставлення до колективу, однолітків, до видів діяльності; оцінка спрямованості інтересів, особливості спілкування поза школою, виявлення самооцінки та ін. Тобто, ті аспекти діагностики поведінки учня, що викладені у відповідному розділі.

При проведенні діагностичного обстеження дуже важливо дотримуватись етико-професійних стандартів. Передчасно визначати одну причину, адже відхилення може спричинятись сукупністю факторів: педагогічною занедбаністю, миттєвою реакцією на конфліктну ситуацію, порушенням нейропсихологічного статусу, затримкою розумового або психічного розвитку. Завдання - визначити, який із чинників домінантний у розвитку особистості дитини. Важливо залучати провідних фахових спеціалістів, наприклад, якщо існує підозра про наявність у відхиленні нейропсихологічних чинників, то висновок можуть дати лише спеціалісти - лікар-дефектолог, психоневролог. Своєчасно залучені члени медико-педагогічної комісії можуть сприяти підвищенню об‘єктивності результату. Проективна функція консиліуму передбачає вироблення індивідуальної програми впливу і, на цій основні колективного обговорення. Педагогічні рекомендації даються: батькам, класному керівникові, учителям-предметникам, шкільному лікареві, дитячим органам самоврядування, шкільній раді, батьківському комітету, працівникам служб та кримінальної міліції у справах неповнолітніх тощо.

Серед організаційних заходів, які дозволяють скерувати превентивний процес, слід визначити своєчасно проведені заходи. Протягом майже 15 років ми сприяли проведенням малої педради "Шляхи вдосконалення роботи вчителів з превенції порушень дисципліни і підвищення успішності учнів" у навчальних закладах України. Визначилось, що в такій формі педагогічного процесу, перш за все, турбують та обговорюються питання стану адаптації учнів до навчального закладу, прояви девіантної поведінки, педагогічні стратегії подолання негативних причин та наслідків відхилень у навчанні та поведінці, індивідуальна робота з учителями, які припускаються відхилень від педагогічних вимог у навчально-виховному процесі. В такому випадку доцільно спрямувати роботу адміністрації школи на створення педагогічного та батьківського лекторіїв.

Серед форм роботи слід відзначити спільні збори учнів та вчителів на тему "Дружні стосунки - одна з найголовніших умов дисципліни та успішного навчання", спільні наради учителів і батьків на тему "Педагогічна майстерність спільної роботу з превенції відхилень у поведінці та зниження успішності учнів" тощо.

Такий погляд містить у собі багато суперечностей, тому для якісного розв'язання проблеми превентивну діяльність слід будувати на основі вивчення чинників та умов відхилень у поведінці учнів, планування профілактичної роботи на основі соціальної, психологічної та педагогічної діагностики, вивчення стану здоров'я, розробці на цій основі прогнозування в педагогічній превенції. Важливо, що діяти слід з урахуванням специфіки середовища та його впливу на розвиток особистості дитини в ланцюгу сімейного - дошкільного - шкільного - соціального виховання.

Питання для самоконтролю:

1. Превентивний підхід у навчальному закладі.

2. Сутність парадигми превентивної діяльності в навчальному закладі.

3. Рівні забезпечення превентивної діяльності в навчальному закладі.

Наши рекомендации