Психолого-педагогічна характеристика учня
Характеристика учня — це узагальнення педагогічного і психологічного спостереження.
Практика спілкування з учнем на заняттях, у позаурочний час, під час трудових справ, а також знання сімейних стосунків, друзів дозволяєкласному керівникові визначити тип характеру, потенційні здібності, пізнавальні інтереси дитини та спрогнозувати мотиви її поведінки в тій чи іншій ситуації.
І.Загальні відомості проучня
1.Прізвище, ім'я, по батькові.
2. Стать.
3. Вік.
4. Стан здоров'я та фізичний розвиток (фізично здоровий; часто хворіє; фізично розвинений; має хронічні захворювання).
5. Загальний розвиток:
— особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків тощо);
— інтереси, потреби, особливості характеру, індивідуальні реакції на події;
— особливості пам'яті та процесу запам'ятовування, тип інтелекту та професійні можливості;
- здатність до тривалих трудових навантажень.
6. Умови сімейного виховання:
— склад сім'ї (повна, неповна (хто з батьків виховує: мати/ батько); неблагонадійна сім'я);
— хто із членів сім'ї має найбільш позитивний / негативний вплив (мати, батько, сестра, брат тощо);
— загальна атмосфера в сім'ї (доброзичлива, тепла, конф ліктна);
— взаємини з матір'ю (близькі, довірливі, відчужені);
—із батьком (близькі, довірливі, відчужені);
— з іншими членами сім'ї (загальні, добрі, погані).
7. Ставлення до навчання, праці:
— успішність (які оцінки переважають, із якого предмета отримує найвищі бали);
— організованість і старанність у навчальній роботі, здатність працювати самостійно.
II. Загальна характеристика основних видів діяльності учня
1.Якій діяльності надає перевагу: навчальній; трудовій; ігровій; суспільно-політичній, спортивній, художньо-естетичній, конструкторсько-технічній,
туристичній, дослідницькій роботі в різних галузях.
2.Як навчається, які бали переважають. До яких навчальних предметів виявляє найбільшу зацікавленість, до яких — байдужий.
3.Як вивчає навчальний матеріал (свідомо, системно, механічно «зазубрює», не вивчає).
4.Як ставиться до інтелектуальної або практичної діяльності (із зацікавленням, байдуже).
5.Яку роль виконує у справах (ініціатор, організатор, актив ний виконавець, пасивний учасник).
6.Чим любить займатися у вільний час (читати, гуляти на вулиці,сидіти вдома, спілкуватися з друзями, грати в азартні ігри, допомагати по господарству, дивитися телевізор, займатися в гуртках, секціях).
III. Дисциплінованість та навички культури поведінки учня
1.Загальна характеристика поведінки (поводить себе спокійно, стримано, контролює свої емоції).
2.Виконання шкільного режиму (дотримується правил поведінки, порушує їх навмисно або через недбалість, найбільш типові порушення дисципліни).
3.Виконання вимог і розпоряджень учителів (виконує за першою вимогою, за бажанням чи примусово).
4.Чемність у спілкуванні із вчителями, будь-якими дорослими.
5.Володіння навичками культури поведінки, ставлення до літніх людей і молодших за себе (поступається місцем, із повагою ставиться до дівчат, старших, літніх людей тощо).
IV. Загальна характеристика спрямованості особистості
1. Соціальні потреби особистості (потреба в спілкуванні, нових враженнях, самоствердженні, визнанні, у здійсненні контролю та влади над іншими, прийнятті, навчанні, колективній праці, громадській діяльності).
V.Місце особистості в колективі
1.Становище у колективі (чи користується повагою й авторитетом у однокласників, чим обумовлені стосунки, які склалися).
2.Чи задоволений своїм становищем у колективі та яке становище прагне зайняти?
3.Ставлення до однокласників (поважає, байдужий до них, часом конфліктує з різних причин).
4.Яку роль відіграє у житті класу (активний член колективу, сторонній спостерігач).
VI. Характерні особливості особистості
1. Загальні риси характеру (принциповість, працьовитість, безкорисливість, скромність, егоїзм, почуття справедливості, чуйність, відвертість).
2.Інтелектуальні риси (спостережливість, практична спрямованість розуму, допитливість).
3.Вольові риси (упевненість у своїх силах, дисциплінованість, ініціативність, особиста організованість, самостійність, зібраність, самовладання, хоробрість, наполегливість чи впертість).
4.Емоційні риси (веселість, пригніченість, бадьорість, аморфність).
5.Риси, що виражають ставлення до діяльності (сумлінність, працездатність).
6.Риси, що виражають ставлення до самого себе (упевненість, вимогливість, самокритичність, самозакоханість, організованість).
VI І. Моральні цінності
1. Відданість Батьківщині, повага до Державного Прапора і Гімну.
2. Повага до людини та її прав, свободи вибору.
3. Усвідомлення себе як громадянина Землі, турбота про екологічну безпеку.
4.Расова і національна терпимість, повага до інших народів та їхніх культур.
5.Відданість сім'ї, повага до батьків, до кожної людини як особистості.
6.Наявність у стосунках з людьми турботи, поваги, довіри, відповідальності.
7.Відчуття власної відповідальності за все, що відбувається навколо.
VIII. Висновки
Тест Ю.Акименка
"Визначення трьох станів особистості"
Щоб оптимізувати адаптацію учнів до навчання в основній ланці, необхідно, насамперед, змістовно змінити роботу в останньому семестрі навчання в початковій школі. Не слід забувати, що, крім зовнішньої адаптації, яка полягає в наданні можливості легко сприймати зміни в навчальній діяльності, не менш важливо забезпечити умови для внутрішньої адаптації дитини. В останньому випадку адаптивна активність спрямовується на внутрішні стани, власні характерологічні ознаки, здатності по-новому дивитися на взаємостосунки з учителями та однокласниками. Для кращого розуміння внутрішньої налаштованості дитини на формування свого ставлення до соціуму, в якому вона живе, доцільно провести перевірку за тестом Ю.Акименка "Визначення трьох станів особистості", зробивши невеличку модифікацію з огляду на вік дітей. Методика настільки легка і проста в користуванні, що нею можуть скористатися не тільки шкільні психологи, а й учителі початкової школи.
Інструкція. Оцініть наведені нижче висловлювання в балах від 0 до 10.
1. Мені часом не вистачає витримки.
2. Якщо мої бажання заважають мені, я вмію їх стриму вати.
3. Старші діти в сім'ї, або старші учні в школі, мають опікуватися молодшими.
4. Я інколи переоцінюю свою роль у деяких подіях.
5. Мене нелегко ошукати.
6. Мені б сподобалося допомагати вчителеві виховувати першокласників.
7. Інколи мені хочеться побешкетувати, як маленькому.
8. Гадаю, я правильно розумію всі події, які відбуваються.
9. Кожен має виконувати свій обов'язок.
10. Часто я роблю не так, як треба, а як хочеться.
11. Приймаючи рішення, я намагаюся передбачити всі його наслідки.
12. Діти мають вчитися у старших, як їм слід поводитись.
13. Як і будь-хто, я можу ображатися.
14. Мені вдається побачити в людях більше, ніж вони про себе говорять.
15. Першокласники мають дослухатися старших учнів.
16. Я людина, яка схильна захоплюватися.
17. Мій основний критерій оцінювання людини —об’єктивність.
18. Я ніколи не змінюю своїх поглядів.
19. Трапляється, що я сперечаюся навіть тоді, коли неправий.
20. Правилслід дотримуватися лише тоді, коли вони справедливі й корисні.
21. Люди повинні дотримуватися всіх правил, незважаючи на обставини.
Обробка результатів
Підрахуйте окремо суму балів за такими пунктами:
1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 — інфантильний, занадто дитячий стан особистості;
2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 — відповідальний, дорослий стан особистості;
3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 — опікунський, батьківський стан особистості.
Для ефективного навчання та продуктивної взаємодії з педагогамив основній школі найкраще, коли у дитини дорослий стан особистості. Діти з інфантильним станом особистості найважче вживаються в нову структуру міжособистісних взаємин, оскільки їм не вистачає,опікувальної та захищаючої фігури вчителя. Діти з переважанням батьківського стану особистості в основній школі можуть стати неформальними лідерами
класу, якщо їхній авторитет визнає більшість колективу. Однак в разі порушення рівноваги й неадекватного збільшення менторського компонента (а це іноді відбувається під впливом створення штучного авторитету вчителем початкової школи або батьками) дитина виробляє звичку надмірноповчати інших, оцінювати їхні дії, втрачає самокритичність, що призводить в основній школі до важких конфліктів з однокласниками. Тому з цими двома групами дітей доцільно проводити психокорекційні заняття.
Упобудові нових стратегій взаємодії четвертокласників,зміні внутрішніх станів головна роль належить психологові, який має провести з дітьми спеціальний тренінг ділової взаємодіїта формування міжособистісних стосунків, базованих на кооперативних зв'язках.
Учителю ж, у свою чергу, слід поступово перебудовувати власний стиль спілкування з дітьми, вимагаючи від них більшої відповідальності та зібраності.
З цією метою:
</ зменшувати власний контроль за якістю самостійних робіт на уроці;
</ вводити жорсткіші часові рамки для виконання певних завдань. Вчити дітей контролювати час, доцільно використати пісочний годинник;
• змінювати організаційні та дисциплінарні вимоги до поведінки дітей на різних уроках;
</ вимагати акуратно складати всі книжки, зошити ручки, олівці та інше у портфель після закінчення кожного уроку і готувати все приладдя перед початком наступного. Важливо, щоб ці дії виконувалися саме післязакінчення і допочатку. Таким чином можна запобігти організаційним складнощам, що виникнуть під час переходу дітей з одного навчального кабінету до іншого;
</ розширювати рамки самодіяльності та самоорганізованості класного колективу, вводячи елементи самоуправління. Вчитель має звикати до того, що його вихованці вже виросли, а тому й ставитися до них слід як до відповідальних особистостей. Саме внутрішня перебудова вчителя у стосунках із своїми вихованцями може стати найкращим методом підготовки четвертокласників до переходу в п'ятий клас.
5. МОЯ ДИТИНА ЧЕРЕЗ 4 РОКИ.
(Анкетування серед батьків та детальна характеристика учнів вчителем)
Шановні вчителі!
Робота над створенням портфоліо вчителями в тісній співпраці з батьками та дітьми не лише підтримує постійний інтерес до навчально - пізнавальної діяльності, але і набувається безцінний досвід роботи з портфоліо, який може знадобитися в подальшому житті, а в старшій школі буде просто необхідним.
Коли портфоліо випускника – це важливий документ для вступу в вуз, то портфоліо школяра може стати вагомим аргументом при переході дитини з початкової ланки в середню.
Портфоліо – не лише предмет гордості, а і інструмент самопізнання, найголовніша вершина дотику в відносинах «дитина – родина – вчитель».
Робота по створенню портфоліо – цікаве духовне взаємозбагачення. Зайнявши своє почесне місце в родинному архіві, воно даруватиме цікаві та незабутні спогади з життя дитини і приноситиме задоволення не менше ніж сімейний фотоальбом чи відеотека.
Бажаю успіху вам, мої читачі, і вашим чудовим вихованцям!