Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів. Закономірності і принципи навчання

Контроль,переврка і оцінка результатів навчання – невідємні елементи навчально-виховного процесу,без яких неможливо учявити повний цикл педагогічної взаємодії між учнем і вчителем. Якщо вони проведені правильно тов. они сприяють: своєчасному виявленню прогалин у знаннях вміннях учнів, повторенню і систематизації матеріалу, встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, формування вміння відповідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки ісамоконтролю,стимулюванню відповідальності і змагальності учнів.

48. Поняття контролю навчальних досягнень учнів, його завдання, функції (освітня, виховна, розвивальна, мотиваційно-стимулююча, управлінська) та види(попередній, поточний, тематичний, підсумковий, заключний). Оцінювання навчальних досягнень учнів засобами педагогічного аналізу та діагностики виконує різні функції (призначення), а саме: освітню, виховну, розвивальну, управлінську та мотиваційно-стимулюючу.Освітня функція полягає в систематичній перевірці та оцінюванні результатів засвоєння змісту навчальних програм, побудованих з урахуванням державних стандартів рівневої освіти, та необхідності в коригуванні знань, вмінь і навичок учнів за схемою: що це таке (предметне знання), для чого необхідно знати та як застосовувати знання. Освітня функція оцінювання навчальних досягнень учнів зумовлює таку його організацію, що сприяє поглибленню, уточненню, систематизації та узагальненню навчального матеріалу. Функції та принципи оцінювання навчальних досягнень .Виховна функція передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, виховання свідомої дисципліни, наполегливості та працьовитості, оволодіння прийомами контролю й самоконтролю, розвиток якостей особистості: принциповості, активності, акуратності, справедливості тощо. Розвивальна функція полягає в тому, що обгрунтування оцінки вчителем, самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів інтелектуальних вмінь аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації, групування і систематизації; в процесі діагностики й оцінювання розвивається пам’ять, мова, удосконалюється мисленнєва діяльність тощо.Управлінська функція передбачає, що на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня, про рівень готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає можливість удосконалювати організацію навчання школярів, виявляти причини труднощів, які виникають в учнів під час навчання, коригувати його діяльність та її результати.Мотиваційно-стимулююча функція застосовується в разі організації оцінювання навчальних досягнень учнів, коли оцінювання стимулює бажання поліпшити свої результати, сприяє змагальності, формує мотиви навчання. Крім поточного контролю в системі оцінювання навчальних досягнень учнів широко використовуються й такі види педагогічної атестації: попередня, тематична, підсумкова, заключна. Попередня, коли оцінюється здатність учнів актуалізувати базові знання перед вивченням нового матеріалу, розуміння внутріпредметних і міжпредметних зв’язків.Тематична атестація здійснюється після вивчення учнями розділу програми. Її завдання — оцінювання й корекція засвоєння певної системи знань, умінь і навичок. Для ефективності проведення такої атестації доцільно, щоб учні знали проміжні результати власного учіння, знали, який теоретичний матеріал вони мають опанувати, якими практичними уміннями та навичками оволодіти.Підсумкова атестація здійснюється наприкінці семестру за результатами тематичного оцінювання. Заключна атестація здійснюється наприкінці навчального року за результатами семестрового оцінювання та результатами перевідних і випускних екзаменів.

49. Основні принципи, що регулюють контроль навчальних досягнень учнів (гласність, об’єктивність, систематичність, диференційованість, індивідуалізація). Оцінювання навчальних досягнень учнів регулюється рядом принципів, а саме: об’єктивності, систематичності, гласності, диференційованості та індивідуального підходу.Об’єктивність передбачає використання для оцінювання результатів освітньої діяльності науково обґрунтованих діагностичних завдань (тестів) та адекватних їм критеріїв оцінювання знань учнів, які позбавляють можливість прояву суб’єктивізму.

Систематичність полягає в необхідності здійснювати педагогічний аналіз та оцінювання в межах повного дидактичного циклу — від первинного сприймання до практичного застосування знань з кожної навчальної теми. Гласність оцінювання полягає в залученні до нього учнів з метою вироблення у них уміння дотримуватися єдиних вимог та критеріїв оцінювання знань і вмінь, формуванні в

них досвіду самооцінювання, інформуванні класу про відпобідність оцінки встановленим критеріям оцінювання результатів навчальної діяльності учнів. Диференційованість та індивідуальний підхід вимагають по-різному (з урахуванням максимальних можливостей кожного учня) підходити до вибору контрольних завдань за їх складністю, пам’ятаючи, що оцінка має велике виховне значення, виконує стимулюючу функцію. При цьому необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній характер, здібності, інтереси, особливості мислення й мови, пам’яті, уваги, уяви, емоцій тощо.