Музика — це чаша з вином мовчання. 4 страница

В. Косенкові, одному з небагатьох українських композиторів того часу, пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був вундеркіндом: у шість років, не знаючи нот, грав на слух Па­тетичну сонату Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту продовжив у метрів Петербурзь­кої консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський компози­тор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість юнака, він звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі музикант зустрічався з Рахманіновим та Скрябіним.

Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут разом з друзями-музикантами створив мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. На життя молодий Косенко заробляв, ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта. Адже Віктор Степанович був феноменальним піаністом. Він залишив по собі десятки творів, які увійшли в золотий фонд української фортепіанної музики. Серед них «Альбом дитячих п’єс», на якому зростало багато поколінь юних піаністів. У своїй творчості, різноманітній за жанрами і переважно ліричній за характером, В. Косенко спи­рався на традиції російської (П. Чайковський, С. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. Лисенко).

Прожив композитор лише 42 роки. Помер 3 жовтня 1938-го. Похований на Байковому кладовищі.

У Києві відкрито Меморіальний музей-квартиру композитора.

Віктор Степанович Косенко — український композитор, піаніст і педагог

«24 п’єси для фортепіано» — на сьогоднішній день один з найкращих збірників дитячої фортепіанної музики, що так яскраво і щиро передає внутрішній світ дітей. -

2. Слухання творів.

3. Обговорення.

VI. Фізкультхвилинка.

Білка

Білка в лісі стриб та сгриб —

(стрибай, як білочка)

І знайшла великий гриб.

(покажи, який великий)

А додому принесла,

(несемо гриб у руках)

Гриб не влазить до дупла.

(пробуємо пропхати)

Довелося білочці Гриб сушить на гілочці.

(нанизуємо на ниточку гриб і сушимо)

А. Качан

VII. Повторення пісні.

Музика В. Кленца, слова В. Поповича «Співучий колобок».

VIII. Музична грамота.

1. Робота з підручником, с. 42. Ознайомлення з нотою «мі».

2. Аналіз почутого.

3. Цікаві розповіді.

4. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

У музиці веселиться пристрасть.

Фрідріх Ніціие

УРОК 11

Тема. «Зерно»-інтонація як найменша смислова частина музики. Музична тема. Зображальні та виражальні інтонації. Поєднання зображальних і виражальних інтонацій. Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опе­ри «Казка про царя Салтана». Тема Білки. Тема Царівни Лебідь. Тема Тридцяти трьох богатирів. Михайло Глинка «Марш Чорномора» з опери «Руслан і Людмила» — слухання. Слова Василя Вікторова, музика Тама­ри Попатенко «Щеня і кошеня» — розучування (с. 43—47).

Мета. Продовжувати ознайомлювати учнів з вокальною музикою, розвивати уміння її визначати; повторити назви музичних інструментів; вдоскона­лювати вокальні навички; розвивати ритмічний слух, увагу; виховувати любов до народних пісень, зокрема колискових.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Ілюстрації ведмедика, котика, музичних інструментів: рояля, скрипки, барабана, портрет М. Римського- Корсакова, музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон).

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Учитель:

Урок музики почавсь,

Кожен з вас приготувавсь?

Учні:

Ми готові вже співати,

Грати й навіть танцювати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 43.

2. Пізнавальна бесіда (розповідь про створення «Казки про царя Салтана»).

3. Музична гра Василя Верховинця.

Сидить Василь

Дійові особи

Мати

Василь

Котик Мурчик.

Реквізит: стільчик — «припічок», ниточка або мотузка, іграшкова мисочка.

Опис гри

Діти стоять розірваним колом і співають пісню:

Сидить Василь на припічку,

Сіпа кота за ниточку.

У ритмі музики Мати виконує якусь домашню роботу: «замітає підлогу, прасує білизну, вишиває» тощо. А Василько, прив’язавши ниточку до Мурчи- кової ніжки, сидить на стільчику і сіпає котика за ниточку.

Пісня продовжується:

Котик зубки розтулив Та й Василька укусив.

Котикові боляче. Він сердиться: шипить, нявчить, зрештою не ви­тримує і на слово «розтулив» націлюється на Василька «пазурами». А на слово «укусив» — вдає, ніби кусає хлопчика.

Хор перестає співати. Під час загальної паузи Василько кричить: «ай», зі­скакує з «припічка», випускає ниточку і хапається за «покусану ногу».

Почувши зойк Василька, Мати здогадалася, в чому справа. Вона кидає роботу і співає:

А дзусь, а дзусь, кошеня.

Не займай ти Василя.

Котик ховається, а Мати повертається до хлопчика і продовжує з докором:

Та й ти, синку, не пустуй І котика не дратуй.

Далі пісню підхоплює увесь хор:

Мурчик цілу ніч не спав,

Все за мишками ганяв.

На ці слова діти простягають праву руку в бік котика.

Йди його перепроси,

Йому кашки принеси.

Тепер діти простягають руки до Василя, а Мати тим часом сідає на «при­пічок» і починає «читати» книжку чи газету. Василько від сорому закриває обличчя руками.

Сидить Василь

Слова народні Музика В. Верховинця

Швидко

V.Слухання музики. ¹

Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салта- на». Тема Білки.

1. Загальні відомості про композитора.

Микола Андрійович Рішський-Корсаков народився у про­вінційному містечку Тихвіні за 200 км від Санкт- Петербурга. Батько композитора — Андрій Петрович Римський-Корсаков (1784—1862) — походив з дворян­ського роду, деякий час служив новгородським віце-гу­бернатором, а потім Волинським цивільним губернато­ром. Мати — Софія Василівна — дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була доволі освіченою жін­кою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович — контр-адмірал, ре­організатор системи військово-морської освіти.

У дитинстві Микола вчився фати на фортепіано вдома, пізніше — в пансіо­ні. Але батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офі­цера і 1856 року віддали його навчатися до Петербурзького морського корпусу.

Навчаючись там, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до му­зики. 1859 року він почав брати уроки в піаніста Ф. А. Канілле, який 1861-го познайомив його з М. А. Балакірєвим, навколо котрого починав організовува­тися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня куп­ка». Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусорг- ський, Кюї, а також музикознавець Володимир Стасов. Знайомство з цими митцями мало вирішальний вплив на формування особистості й естетичних поглядів Римського-Корсакова.

1862 року він закінчує морський корпус і бере участь у поході на кліпері «Алмаз», завдяки чому мав можливість побувати в багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років.

1872 року композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд, яка на­родила двох синів — Андрія (1878—1940) та Григорія (1901 — 1965) і доньку Надію (1884-1971).

1871 року Римського-Корсакова запросили викладати до Петербурзької консерваторії.

Відчуваючи прогалини в своїй освіті, композитор інтенсивно вивчає му­зично-теоретичні дисципліни. Він провадив класи практичної композиції та інструментування. У 1873-84 рр. Римський-Корсаков працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, в 1874—81 рр. — директором Без­коштовної музичної школи. З 1874 р. виступав як симфонічний диригент, а пізніше і як диригент оперних спектаклів. У 1883—94 рр. виконував обов’язки помічника керівника Придворної співочої капели. Серед найвідоміших його творів кінця 1870-х — 1880-х років — «Казка» (1880), Сімфонієтта (1885) і Фор­тепіанний концерт (1883), «Іспанське капричіо» (1887), «Шехеразада» (1888), а також опери «Травнева ніч» (1879) і «Снігуронька» (1881).

З 1889 року Римський-Корсаков зосередився на оперній творчості. На­писав опери «Млада» (1889-90), «Ніч перед Різдвом» (1895), «Садко» (1896), пролог до «Псковитянки» — одноактна «Бояриня Віра Шелога» і «Царева на­речена» (обидві — 1898). У 1900-і рр. створив твори «Казка про царя Салтана» (1900), «Сервілія» (1901), «Пан воєвода» (1903), «Легенда про невидимий град Кітеж» (1904) і «Золотий півник» (1907). У цей період композитор вивчав філо­софію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх попередніх творів. Останні роки життя маестро працював над книжкою своїх спогадів, яку назвав «Літопис мого музичного життя».

Під час Революції 1905—1907 pp. композитор активно підтримав вимоги студентів-страйкарів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзь­кої консерваторії, за що був звільнений з роботи і поновлений лише після надання консерваторії часткових автономних прав.

Помер у маєтку Любенськ (нині Псковська область). Похований у Ново- дівочому монастирі в Петербурзі. 1937 року його прах перенесли до Ленінград­ського пантеону-некрополя при Олександро-Невській лаврі.

2. Слухання музичного твору.

3. Робота з підручником.

а) Ритмічна вправа, с. 44.

б) Музичний калейдоскоп, с. 44 (розповідь про музичні інструменти).

4. Слухання музики. Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салтана». Тема Тридцяти трьох богатирів.

5. Обговорення.

Робота з підручником, с. 45.

6. Слухання музики.

Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салта­на». Тема Царівни Лебідь.

7. Обговорення.

8. Слухання музики.

Михайло Глинка. Марш Чорномора з опери «Руслан і Людмила».

9. Обговорення.

10. Музична абетка, с. 46. Нота «фа».

VI. Фізкультхвилинка.

Море

Тренер промовляє, а учасники імітують рухами: «Море хвилюється, раз. Море хвилюється, два. Море хвилюється, три. Кумедна фігура на місці замри!» Усі завмирають у кумедних положеннях. Тренер обирає найкумеднішу фігуру. Це — новий ведучий. Він повторює слова тренера.

VII. Вивчення пісні.

Слова Василя Вікторова, музика Тамари Попатенко «Щеня і кошеня» —

розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

Музика — це мова, яку розуміє лише душа, але душа ніколи не зможе її перекласти на іншу мову.

Лрнольд Беннет

УРОК 12

Тема. Мелодія як інтонаційно-смислова побудова. Елементи музичної мови. Микола Лисенко, календарно— обрядові пісні з опери «Зима і весна», Віталій Кирейко «Награвання Лукаша» з опери «Лісова пісня» — слу­хання. Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» — розучування (с. 48-50).

Мета. Закріплювати знання учнів про елементи музичної мови; повторити поняття «пісня, танець, марш»; ознайомити з біографією М. Лисенка, розвивати музичний слух, емоційні почуття, збагачувати розмовну мову учнів новими термінами, висловлюваннями; виховувати культуру слу­хання, виконання та відтворення музики, повагу до культурної спадщи­ни свого народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Портрет Миколи Лисенка, музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), програвач СБ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Звідкись музика луна.

Це є музика дзвінка,

Що несеться з коридору,

Де стук ніжок вже стиха.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 48.

Людина — найбільш досконалий Господній витвір. Ми вміємо говорити, емоційно висловлювати свої думки, читати вірші, танцювати, плакати та смі­ятися.

Музиці також притаманні пенні рухи, передавання настрою, думки, про­яви навколишнього середовища. Вона теж має свій засіб комунікації — так звану музичну мову, що складається з певних елементів, які передають її не­повторність та своєрідність.

Спробуємо перелічити та охарактеризувати елементи музичної мови.

• Мелодія— це найголовніший елемент музичної мови, найважливіший засіб музичної виразності, одноголосно виражена музична думка, яка містить у собі інформацію та емоцію.

• Ритм — один із трьох головних елементів музики, поряд із мелодією і гармонією. Ритм — це організація в часі звуків і пауз різної тривалості. Засобом вимірювання ритму є метр.

•Метр — система організації музичного ритму, яка полягає у впорядку­ванні чергування сильних і слабких долів. Метр є важливим засобом організації музичної мови і має величезне виражальне значення.

• Лад — взаємодія стійких і нестійких ступенів, об’єднаних тяжінням до тоніки. Найпоширеніші тони — мажорний та мінорний.

• Темп— швидкість, з якою виконується твір або його частина.

• Динаміка— гучність, з якою виконується музика.

• Інтонація — втілення художнього образу в музичних звуках, мелодичний зворот, найменша частина мелодії, яка має виражальне значення.

Музична інтонація, як і інтонація людини, містить у собі певну інформа­цію, тому вони між собою пов’язані.

• Інтонація заклику — атрибут героїчного в музиці. Вона має чіткий за­гострений ритм і виконується активним штрихом. Найчастіше інтонація заклику наявна у військовій і сигнальній музиці.

• Інтонація плачу, жалю — втілення образів страждання та суму. Для неї характерний повільний темп, плавний ритм, помірна динаміка.

• Інтонація запитання — висхідний рух із зупинкою на нестійкому сту­пені.

• Інтонація відповіді — низхідний рух із зупинкою на стійкому ступені.

• Інтонація прохання — поєднання інтонації жалю і запитання з багато­разовим повторенням.

• Інтонація пофози — поєднані інтонації заклику та відповіді.

2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 48—49).

3. Порівняння творів образотворчого мистецтва.

4. Музична гра Василя Верховинця «Сидить Василь» (див. урок № 11).

V. Слухання музики.

Микола Лисенко, календарно-обрядові пісні з опери «Зима і весна», Ві­талій Кирейко «Награвання Лукаша» з опери «Лісова пісня».

1. Загальні відомості про композитора.

Микола Віталійович Лисенко — український компози­тор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фоль­клору і громадський діяч.

Народився 22 березня 1842 р. в с. Гриньках на Пол­тавщині. Батько Миколи, Віталій Романович, був пол­ковником Орденського кірасирського полку. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. У п’ять років, помітивши музич­не обдарування хлопчика, для нього запросили вчительку музики. З раннього дитинства Микола захоплювався по­езією Тараса Шевченка та українськими народними піснями, любов до яких йому прищепили двоюрідні дід і бг.5\'ся. Після закінчення домашнього вихован­ня, для підготовки до гімназії, Микола переїхав до Києва, де навчався спочатку в пансіоні Вейля, потім — у пансіоні Гедуена.

1855 року хлопця віддали в другу Харківську гімназію, яку він закінчив зі срібною медаллю навесні 1859-го. Під час навчання в гімназії Микола при­ватно займався музикою, ставши згодом відомим у Харкові піаністом. Його запрошували на вечори і бали, де виконував п’єси Бетховена, Моцарта, Шо­пена, грав танці та імпровізував на теми українських народних мелодій. Після закінчення гімназії Микола Віталійович вступив на природничий факультет Харківського університету. Однак через рік його батьки переїхали до Києва, і майбутній композитор перевівся на кафедру природничих наук фізико-мате- матичного факультету Київського університету. Після закінчення цього вишу і нетривалої служби М. В. Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року він вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Викладачами з фортепіано у нього були К. Рейнеке,

І. Мошелес і Е. Венцель, з композиції — Е. Ф. Ріхтер, з теорії — Паперітц. Саме там Микола Віталійович зрозумів, що важливіше збирати, розвивати і створювати українську музику, ніж копіювати західних класиків.

Влітку 1868 року М. Лисенко одружився з Ольгою Олександрівною О’Коннор, яка припадала йому троюрідною племінницею і була на 8 років молодшою. Однак після 12 років спільного життя Микола та Ольга, офіційно не оформлюючи розлучення, розійшлися через відсутність дітей.

Закінчивши з великим успіхом 1869 року навчання в Лейпцизькій консер­ваторії, маестро повернувся до Києва, де прожив, з невеликою перервою, тро­хи більше сорока років, займаючись творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше — в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного то­вариства.

1878 року Микола Лисенко обіймає посаду викладача з фортепіано в інсти­туті шляхетних дівчат. У тому ж році він вступає в цивільний шлюб з Ольгою Антонівною Липською, яка була піаністкою і його ученицею. З нею компози­тор познайомився під час концертів у Чернігові. Від цього шлюбу М. Лисенко мав п’ятеро дітей.

У 1890-ті роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Ли­сенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і М. Тутковського.

1908 року М. Лисенко очолив першу легальну українську громадсько-по­літичну організацію «Київський український клуб» та першу Всеукраїнську ор­ганізацію «Об’єднаний комітет по спорудженню пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві».

Помер маестро 6 листопада 1912 р. в Києві.

2. Обговорення прослуханих творів.

VI. Фізкультхвилинка.

Руханка-гра «Ріпка»

Тренер розподіляє ролі між учасниками тренінгу (Ріпка, Дід, Баба, Онука, Песик, Кішка, Мишка). Тренер або хтось з учнів читає текст казки, а всі інші виконують запропоновані їм ролі: Ріпка — говорить «Оба-на!», Дід — тре руки і говорить: «Так-так», Баба — грозить кулаком Діду, кажучи: «Убила би», Ону­ка — руки в боки і промовляє: «Я готова», Жучка — плигає і говорить: «Гав- гав», Кішка — вигинає спину, говорить: «Няв-няв», Мишка — обертається навколо себе і подає голос: «Пі-пі-пі».

VII. Нотна грамота.

1. Робота з підручником. Музична абетка.

С. 49. Нота «соль».

VIII. Вивчення пісні.

Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

IX. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті. '

X. Підсумок уроку. Релаксація.

Більшість людей використовують музику як диван, вони хочуть, щоб вона була м’якою подушкою, втішала від стресу у повсякденному житті. Але сер­йозна музика ніколи не повинна викликати сон.

Ларон Копленд

УРОК 13

Тема. Емоційна виразність музичних інтонацій. Імпровізація. Вплив тембру на яскравість інтонації. Жуль Массне «Елегія» — слухання. Щедрівка «Павочка ходить» — розучування (с. 51—53). '

Мета. Дати уявлення про імпровізацію, збагачувати музичні враження від про- слуховування українських народних танців; розвивати творчі здібності, виконавські навички; удосконалювати співацькі навички; засобами укра­їнської народної творчості виховувати любов до музики, рідного народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Наш урок цікавим буде!

Казку люблять усі люди!

І дорослі, і малі,

Тобто — й наші школярі.

Будемо ми працювати Й руку вправно піднімати.

Казка кличе нас усіх,

Починаємо мерщій!..

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 51.

2. Музична гра Василя Верховинця.

У дзбаночку молочко

Дійові особи

Киця.

Реквізит:

стільчик,

іграшковий кухлик, маска для Киці, мотузок — «хвостик».

Опис гри

Посеред кімнати на стільчику стоїть дзбанок (кухлик) з молочком. Трохи осторонь навпочіпки дрімає Киця, схиливши голову на «лапки».

Круг стільчика зальотним рухом 1 вліво обертається замкнене дитяче коло. Хода на носках із трохи зігнутими колінами, властива зальотному руху, буде якоюсь мірою відтворювати м’яку котячу ходу.

Під час руху перед початком пісні діти ритмічно нявкають, причому так, щоб перше «няв» припадало на крок лівої ноги, друге — на крок правої. Тре­тє — знову на ліву, а на праву — пауза.

Отже схема пересування виглядатиме так:

1 2 1 2

няв няв няв пауза і т. д.

л п л п

де 1—2 («раз—два») — це тактування 1 для зальотного руху. Літери «л» і «п» означають — ліва нога і права нога.

Якщо коло обертатиметься проти руху годинникової стрілки, то літери «л»

і «п» поміняються місцями.

Дитячі голоси розбудили Кицю. Вона встає, потягується, позіхає, проги­нає спинку, випускає і ховає кігтики, розпушує хвостик, чепуриться. Киця голодна, їй хочеться молочка. Нишком (зальотним рухом) підкрадаючись до стільчика, вона заздрісно дивиться на дзбаночок і в той же час з острахом оглядається, чи не стежить бува хто за нею.

Крок за кроком наближається Киця навшпиньки до мети. Кроки дівчинки супроводжуються аналогічними рухами рук (перебирання передніми лапками у повітрі).

Кожній дитині, звичайно, не раз доводилось бавитися з домашніми тва­ринами, і свої спостереження за їхніми звичками та поведінкою вихованці можуть успішно використати у цій грі.

Нарешті Киця біля стільчика. Діти зупиняються, перестають нявкати і, по­вернувшись обличчям до середини, за сигналом виховательки починають піс­ню:

У дзбаночку молочко...

Ох, то штука ловка!

Як його покуштувать?

Не влізе головка.

Протягом першого куплету до слів «Не влізе головка» Киця пританцьовує і плеще в долоні. Дівчинка може виконувати колисання або ритмічно присідати, ледь згинаючи та випростовуючи ноги в колінах.

Наприкінці куплету Киця перестає танцювати, нахиляється над дзбаноч- ком, немов хоче встромити в нього голівку.

Проте кухлик вузенькнй, голівка не влазить, і Киця, зажурена, ходить по кімнаті, жалібно співаючи: «Няв, няв, няв! Няв, няв, няв!» (хор мовчить).

Після Кициного соло діти починають другий куплет:

Наша Киця дуже мудра,

Способу добрала —

У дзбаночок цей вузенький Хвостика вмочала.

Тут Киця зупиняється, підносить пальчика до лоба і замислюється над тим, що ж їй робити далі.

Раптом Киця веселішає, співаючи: «Няв, няв, няв! Няв, няв, няв!» Спочат­ку боязко, а потім все сміливіше вона бере свій «хвостик» — мотузок і в ритмі співу вмочує в «молочко» у дзбаночку.

Діти весело переглядаються між собою, показуючи пальчиком на Кицю - дивіться, мовляв, яка вона мудра!

Знову після «нявкання» вступає дитячий хор:

Киця кухлих не звалила,

Зробила обачно.

Тепер хвостик витягає,

Облизує смачно.

У ритмі пісні Киця продовжує «вимочувати» мотузок, а нід слів «Тепер хвостик» — витягає його із дзбаночка і, прицмокуючи, удає, що облизує з хвостика молочко.

Наприкінці третього куплету після слова «смачно» Киця ще раз хотіла було встромити «хвостика» в дзбаночок, але раптом хтось затупотів ногами, і вона, перелякана, утекла з кола.

Сховавшись за дитячі спини, втікачка відв’язує від себе «хвостик» — моту­зок, чіпляє його будь-якій дівчинці — новій Киці, сама займає її місце в колі, і фа починається знову.

Мета гри. Виховувати у дітей спостережливість. Розвивати дитячу фантазію та артистичні здібності. Ознайомити дітей з найпростішими танцювальними рухами (зальотним та колисанням).

У дзбаночку молочко...

Ох, то штука ловка!

Як його покуштувать?

Не влізе головка.

Няв, няв, няв!

Няв, няв, няв!

Наша кицька дуже мудра, Способу добрала —

У дзбаночок цей вузенький Хвостика вмочала.

Няв, няв, няв!

Няв, няв, няв!

Киця кухлик не звалила, Зробила обачно.

Тепер хвостик витягає, Облизує смачно! Ня-а-а-в!

V. Слухання музики.

Жуль Масс не «Елегія».

1. Загальні відомості про композитора.

Жуль Массне — французький композитор. Народився 12 травня 1842 р. (Монто, поблизу м. Сент-Етьєна) в родині директора заводу, музичну освіту здобув у Паризькій консерваторії по класах фортепіано в Лорана, гармонії в Ребера й композиції вТома. Незабаром після закінчення консерваторії Массне одержав Римську премію за кантату «Давид Ріцціо», а ще через якийсь час на­був широкої популярності після першого виконання його оркестрової сюїти.

1867 року в театрі «Опера-комік» була поставлена перша опера Массне «Двоюрідна бабуся». Публіка прийняла її схвально, і композитор створив ще кілька робіт у цьому жанрі: «Дон Сезар де Базан», «Марія Магдалина», «Ко­роль Лахорський». Остання, поставлена в 1877 році, принесла авторові за­гальноєвропейську популярність, високо оцінив її Чайковський та ряд інших композиторів і критиків. На наступний рік Массне одержав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії і викладав там до самої смерті. Серед його учнів — Гюстав Шарпантьє, Ернест Шоссон, Джордже Енеску й інші відомі згодом музиканти.

Помер композитор 13 серпня 1912 року в Парижі.

Творча спадщина композитора налічує кілька десятків опер, серед яких найвідомішими є «Манон» (1884), «Вертер» (1892) і «Дон Кіхот» (1910), три балети, оркестрові й камерні твори, численні романси.

2. Обговорення твору.

3. Робота з підручником, с. 52.

4. Музична абетка.

а) Ознайомлення з нотою «ля».

б) Музичний калейдоскоп.

VI. Фізкультхвилинка.

Стоїть в полі теремок, (пальці розведені)

Він закритий на замок, (по/іьці сплетені)

В замок дрік-дрок, дрік-дрок — (рухи кистями ліворуч)

Біжить в полі коток: (праворуч)

Скок-скок, скок-скок. (рухи від себе — до себе)

Відчинив ключем замок — (пальці розімкнути)

Цок!!! (два кулачки)

VII. Вивчення щедрівки «Павочка ходить».

1. Слухання щедрівки у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над щедрівкою.

3. Робота в зошиті.

VIII. Підсумок уроку. Релаксація.

Життя — це одна довга, солодка пісня, тож почніть його з музики.

Рональд Рейган

УРОК 14 X

Тема. Роль інтонації в пісні-грі. Основні поняття: інтонація, музична інто- ^]ку нація, «зерно»-інтонація, виражальна інтонація, зображальна інтонація,