Характеристика дисфункціональної (проблемної) сім’ї
Cім`я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного, економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім`я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні, духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі – все це відбивається на життєдіяльності сучасної сімї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.
Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає не духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї [33, с. 212].
З розвитком суспільства проходять зміни структури сім'ї та взаємовідносин між окремими її членами: зменшення стабільності, малодітність, послаблення традиційної ролі батька, трудова зайнятість жінок тощо, що певним чином змінюють взаємини між батьками та дітьми у родинах [40, с. 291].
Сім'я – найважливіший інститут соціалізації підростаючих поколінь. Вона є персональним середовищем життя і розвитку дітей, підлітків, юнаків, якість якої визначається переліком параметрів конкретної сім'ї, а саме:
1. Демографічний - структура сім'ї (велика, включаючи інших родичів, або нуклеарна, що включає лише батьків і дітей; повна або неповна; мало-або багатодітна).
2. Соціально-культурний - освітній рівень батьків, їх участь в житті суспільства.
3. Соціально-економічний - майнові характеристики і зайнятість батьків на роботі.
4. Техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнаність житла, особливості способу життя.
Сучасна сім'я дуже істотно відрізняється від сім'ї минулих часів не тільки іншою економічною функцією, але і що для нас ще важливіше – корінною зміною своїх емоційно-психологічних функцій. Відносини дітей і батьків протягом останніх десятиліть змінюються, стаючи все більш емоційно-психологічними , тобто обумовленими глибиною їх прихильності один до одного, бо для все більшої кількості людей саме діти стають однією з головних цінностей життя.
Стосунки дітей і батьків стали більш проблематичними. Діти рано набувають високого статусу у сім’ї. Діти нерідко мають більш високий рівень освіти, вони мають можливість проводити більшу частину вільного часу поза сім’єю. Вони наповнюють його заняттями, прийнятими серед однолітків, і далеко не завжди дбають про схвалення їх проведення часу батьками. Авторитет батьківської влади сьогодні часто не спрацьовує – на зміну йому повинен приходити авторитет особистості батьків.
Розглянемо соціалізуючи функції родини:
По-перше, сім’я забезпечує фізичний і емоційний розвиток людини. У дитинстві і в ранньому дитинстві сім’я відіграє визначальну роль, яка не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. У дитячому, молодшому шкільному та підлітковому віках її вплив залишається провідним, але перестає бути єдиним. Потім роль цієї функції зменшується.
По-друге, сім'я впливає на формування психологічної статі дитини. Завдяки цій функції дитина засвоює атрибути приписуваної їй статі: набір особистісних характеристик, особливості емоційних реакцій, різні установки, смаки, поведінкові зразки, пов'язані з маскулінністю (чоловічими властивостями) або фемінінність (жіночими властивостями). Суттєву роль у цьому процесі сім'я продовжує відігравати і на подальших вікових етапах, допомагаючи або заважаючи формуванню психологічного статі підлітка, юнака.
По-третє, сім'я виконує провідну роль у розумовому розвитку дитини (американський дослідник Блум виявив, що відмінність в коефіцієнті розумового розвитку дітей, що виросли в благополучних і неблагополучних сім'ях, доходить до двадцяти балів), а також впливає на ставлення дітей, підлітків і юнаків до навчанні і багато в чому визначає її успішність. На всіх етапах соціалізації освітній рівень сім'ї, інтереси її членів позначаються на інтелектуальному розвитку людини, на тому, які пласти культури він засвоює, на прагненні до продовження освіти і до самоосвіти.
По-четверте, сім'я має важливе значення в оволодінні людиною соціальними нормами, а коли йдеться про норми, що визначають виконання їм сімейних ролей, вплив сім'ї стає кардинальним. Зокрема, дослідження показують, що вибір дружини і характер спілкування в сім'ї детерміновані атмосферою і взаєминами в батьківській сім'ї. Батьки, які самі в дитинстві пережили недолік уваги або яким не вдалося успішно вирішити в сім'ї свої дитячі конфлікти або проблеми, пов'язані із статевим дозріванням, як правило, не здатні встановити зі своєю дитиною тісний емоційний зв'язок.
По-п'яте, в сім'ї формуються фундаментальні ціннісні орієнтації людини, які проявляються в соціальних і міжетнічних відносинах, а також визначають його стиль життя, сфери і рівень домагань, життєві устремління, плани і способи їх досягнення.
По-шосте, сім'я відіграє велику роль в процесі соціального розвитку людини в зв'язку з тим, що її схвалення, підтримка, байдужість або засудження позначаються на домагання людини, допомагають йому або заважають шукати виходи в складних ситуаціях, адаптуватися до нових обставин його життя, встояти в мінливих соціальних умовах. Цінності та атмосфера сім'ї визначають і те, наскільки вона стає середовищем саморозвитку і ареною самореалізації її членів, можливі аспекти і способи того й іншого[18, с. 91-94]
Основними функціями сім`ї є :
– економічна (заробляння та витрата грошей, складання сімейного бюджету, розподіл коштів тощо);
– репродуктивна (планування сім’ї, народження дітей);
– функція турботи про дім (підтримка порядку в дому, дотримання гігієнічних та санітарних норм, ремонтування будинку);
– терапевтична функція (прив’язаність, взаємопідтримка, взаєморозуміння);
– духовна (морально-етичні, естетичні цінності, релігійні погляди тощо);
– функція соціалізуюча (соціальні вміння та навички, освіта, професія);
– рекреативна (відновлення після роботи, відпочинок, хобі, відпустка);
– функція турботи про власне здоров’я (здоровий спосіб життя, профілактика захворювань, лікування) [38, с. 6].
Реалізуючи свої функції, сім’я задовольняє окремі найважливіші природні потреби людини, а з іншого боку, дає змогу людині досягнути цілей у спілкуванні, особистісному та духовному зростанні. При цьому з розвитком сім’ї цілі закономірно змінюються у відповідності до нових соціальних умов. Найважливішою особливістю сімейних функцій є їхня комплексність, заснована на взаємодії родичів. Кожна потреба, яка задовольняється сім’єю, може бути реалізована і без її участі, але тільки в сім’ї ці потреби можуть бути задоволені комплексно і оптимально. Виховна функція сім’ї – одна з її основних. На виховання дітей у сім’ї впливає характер стосунків між батьками і дітьми, іншими членами сім’ї, ставлення батьків до праці, їх інтереси, ціннісні орієнтації, загальний і культурний рівень тощо. На формування характеру дитини, її ставлення до оточуючого середовища має вплив стан моральної, емоційно-психологічної та трудової атмосфери сім’ї, життєвий і професійний рівень батьків, їх уміння спілкуватися з дітьми та один з одним. Негативні соціально-економічні процеси впливають на можливості реалізації виховної функції сучасної сім’ї. Відбувається обмеження матеріальних умов повноцінного функціонування сім’ї, погіршення загального стану здоров’я населення, звуження сімейного спілкування (за рахунок надання пріоритету телебаченню, комп’ютеру), обмеження можливостей повноцінного сімейного відпочинку, зміни ієрархії цінностей суспільства та окремих особистостей тощо. Тому сім’ї поділяють на:
– нормально функціонуючі сім’ї – такі, які відповідально й диференційовано виконують усі функції, внаслідок чого задовольняється потреба у зростанні й змінах як сім’ї в цілому, так і кожного її члена;
– дисфункціональні сім’ї – такі, в яких виконання функцій порушується, внаслідок чого у подружній, батьківській, матеріально-побутовій та інших сферах життєдіяльності не досягаються цілі родичів і суспільства в цілому. В основі порушення функцій сім’ї можуть лежати найрізноманітніші фактори: дисгармонія в інтимних стосунках, психологічна несумісність подружжя, відсутність навичок й низька культура спілкування, погані умови життя і т. ін.
Дисфункції сім’ї визначають за такими вимірами:
· фізично – матеріальне неблагополуччя сім’ї;
· афективним – порушення емоційних стосунків у сім’ї;
· раціональним (інтелектуальним) – відсутність спільного змістовного дозвілля;
· соціальним (культурним) – неблагополуччя у сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім’ї;
· духовним (ідеологічним) – неблагополуччя у сфері духовного і морального здоров’я [9, с. 7-9].
Як і інші соціальні інститути, сім'я має проблеми у виконанні своїх функцій.
Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім'єю - це дисфункції сім 'ї.
У дисфункціональній сім'ї порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто руйнується система цінностей, яка визначає зв' язки між членами сім' ї та суспільством.
Серед основних чинників дисфункцій сім'ї розрізняють:
· постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;
· відсутність одного з батьків;
· аморальна чи асоціальна поведінка батьків;
· низький рівень матеріального забезпечення сім'ї;
· відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;
· несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.) [8, с. 166].
Таким чином, дисфункціональні сім'ї – це сім'ї, в яких щось порушується, і вони поступово стають повною протилежністю щасливим родинам, де члени сім'ї мають між собою теплі, наповнені любов'ю відносини. Норман Райт порівнює дисфункціональну сім'ю з літаком, який збився з курсу. Яким би малим не було відхилення літака від правильного курсу, воно неминуче призведе до того, що літак (за відсутності корекцій), буде мати невірний курс. Якщо перенести це порівняння на категорію малої соціальної групи, то виявимо певні тотожності. На початку спільного шляху подружжя мріють, що пунктом їх прибуття буде щаслива сім'я, де всі члени люблять один одного і дорожать одне одним. Але маленькі непорозуміння, непомітно вплітаючись в тканину відносин, мають здатність відтіснити сім'ю з взятого ними курсу і, в кінцевому підсумку, подружжя може знайти себе в зовсім іншому пункті прибуття – в родині, де панує недовіра, критика й ворожнеча.
Цікаво відзначити, що в категорію дисфункціональних сімей можуть потрапити не лише сім'ї алкоголіків, як прийнято вважати багатьма. Сара Мартін, описуючи дисфункціональну сім'ю, перераховує можливі варіанти або сім'ї з групи ризику: шлюбний союз, де один з дорослих страждає хронічною хворобою або депресією, або є психічно хворим; сім'ї, в яких один з батьків гине, а інший не може впоратися з горем і повноцінно піклуватися про дітей; ті сімейні союзи, де здійснюється фізичне або сексуальне насильство або мало місце самогубство; сім'ї, в яких дитина усиновлена, але повністю не прийнята, а також сім'ї, де суворо дотримуються релігійних норм (див. Табл. 1.1.).
Таблиця 1.1
Характеристика дисфункціональної та функціональної сім`ї
| Дисфункціональна сім`я | Характеристики | Функціональна сім`я |
| Наповнена засудженням, звинуваченнями, критикою. | Атмосфера | Не наповнена критикою, осудом. |
| Планка вимог дуже висока, суворі правила, що призводить до низької самооцінки і почуття провини. | Сприйняття | Члени сім'ї сприймаються такими, які вони є: дітям дозволено бути дітьми і дорослим також - самими собою. |
| Відсутність турботи або надмірна опіка; рідкісні підбадьорення, часті образи: вербальні, фізичні, психологічні, сексуальні. | Турбота і схвалення | Постійний прояв турботи про кожного члена сім'ї і вираз схвалення через слова, ставлення, дії. |
| Негласна заборона говорити про свої проблеми або проблеми сім'ї в родині та поза нею; відсутність відкритості, фрази з подвійним змістом, де слова говорять одне, а приховані емоції та інтонації - інше; спілкування «трикутником» - через посередника: «скажи своїй мамі ...». | Спілкування | Відкрите і пряме; страхи, проблеми, невдачі, розчарування можна розділити з членами сім'ї і бути впевненим, що тебе не відкинуть; радості і прикрості одного важливі для всіх; відчуття розуміння і прийняття. |
| Сувора залежність слабкого від сильного; відсутність вибору для дитини в середовищі сім’ї. | Залежність | Здорова залежність; діти виховуються так, щоб змогли самостійно робити правильні вибори. |
| Рідко або по зобов'язанню (приїзд родичів, похорони, весілля і т.д.); часто закінчується скандалом або сваркою; трудоголізм та відсутність заходів для радості. | Спільне проведення часу | Сімейні традиції спільних зустрічей; час, проведений разом приносить радість, його чекають з нетерпінням; планований спільний відпочинок. |
| Придушення своїх емоцій (особливо слабкими), вираз тих емоцій, які є придатними в цій ситуації, а не тих, які людина відчуває; за негативні почуття одного члена сім'ї розраховуються інші - більш залежні, за принципом: «Якщо мені погано, всім буде погано ». Гумор часто використовується з метою когось принизити чи образити. | Емоції. Гумор | Члени сім'ї говорять про те, що відчувають, до почуттів кожного ставляться з повагою; потрапив в біду - можеш розраховувати на співпереживання і допомогу, тому принцип: «Одному погано – всім погано» спрацьовує тут зовсім по-іншому. Гумор використовується для радості. |
Отже, ми виокремили основні функції сім’ї для оптимального розвитку, навчання та виховання дитини, дали визначення дисфункціональної родини, охарактеризували поширені дисфункції та категорії сімей, що ризикують отримати даний статус. Порівняльний аналіз процесу спілкування в дисфункціональній та функціональній сім’ях дає змогу виокремити негативні чинники у взаємовідносинах батьків та дітей молодших школярів. Саме на них має звертати увагу соціальний педагог при здійсненні соціально-педагогічної підтримки такої родини.