Наведіть приклади вправ, які використовуються для роботи над реченням. Які з них сприяють розвитку зв‘язного мовлення?

Речення як мінімальна комунікативна одиниця виконує функцію формування і вираження думки в усному і писемному мовленні. Складаючись зі словосполучень, воно є одиницею побудови тексту. Тому в початковому курсі рідної мови робота над реченням організовується так, щоб в учнів розвивалися уявлення про співвідношення форми речення як мовної одиниці та її функціональної ролі в мовленні. Такий підхід у сучасній лінгвометодиці створює умови для вивчення речення, як і інших мовних одиниць, на функціональній основі.

Тому доцільно, як зазначає В.І.Бадер, виділити такі завдання: формувати вміння і навички нормативно використовувати синтаксичні конструкції; збагачувати синтаксичний лад мовлення синонімічними синтаксичними конструкціями; формувати вміння будувати речення та використовувати їх у текстах адекватно умовам і завданням спілкування; удосконалювати інтонаційні вміння та навички оформляти власні синтаксичні одиниці (речення і тексти ) в усному і писемному мовленні; розвивати вміння редагувати, виправляючи допущені помилки чи поліпшуючи продуковані синтаксичні одиниці.

Серед завдань на побудову речень досить поширеними у практиці початкового навчання можна назвати такі: складання речень за питаннями вчителя ( Які комахи можуть передбачати погоду? – Погоду можуть передбачати мурашки і бджоли ); запитання учнів один до одного і відповіді на них; визначення меж речень(Зима мороз усі тварини поховалися від лютого холоду); поширення речень за запитаннями ( Осінь настає. Осінь яка? Коли настає осінь?); складання речень за опорними словами, словосполученнями ( Плющ, прикріплюється, і , дерево, до стовбурів дерев, може загинути ); робота з деформованим реченням ( Наука біометрія вивченням впливу погоди займається на організми тварин і людей ); добір потрібного за змістом, пропущеного в реченні слова ( Під час розмови не хитайся, не розмахуй..., не говори надто...); добір однорідних членів речення; складання речень на певну тему за малюнком, на основі спостережень; складання речень за схемами.

Формування стилістично диференційованого вміння молодших школярів викликає потребу використовувати завдання не просто на побудову чи перебудову речень, а й на певну стилістичну приналежність. Досить поширеними у цьому плані є складання речень, словосполучень за опорними питаннями. Наприклад, складіть речення, щоб їх можна було використати у художньому тексті; науковому; в офіційно-діловому. Під час вивчення розділу “Речення”, учні практично оволодівають ритмомелодикою рідної мови на основі елементарних уявлень про закони інтонування речень в усному мовленні та способи передавання інтонації на письмі. Так, опрацьовуючи розповідні речення, використовуємо вправи на формування вмінь визначати кінець речення на слух ( увага звертається на зниження голосу в кінці кожного речення). Послідовність у їх виконанні може бути такою: 1)спостереження за зразком мовлення вчителя і виявлення особливостей інтонації кінця речення; 2) читання тексту без розділових знаків і визначення меж кожного речення; 3) запис речень з відповідними графічними знаками; 4) графічне позначення зниження голосу в записаних реченнях; 5) додавання до графічної основи другорядних членів речення; 6) відпрацювання інтонації кінця речення на прикладах; 7) виправлення помилок, допущених школярами в інтонуванні розповідних речень.

12. Запропонуйте словниково-логічні вправи, які доцільно використовувати у процесі вивчення лексикології

Важливу роль у розвитку мовлення учнів відіграє словникова робота, яка здійснюється у системі практичних вправ за програмою з мови початкової школи, під час вивчення текстів на уроках читання.

Із словом як одиницею мовлення учні знайомляться ще в період навчання грамоти, практично спостерігають явище омонімії і багатозначності.

У 2 класі школярі спостерігають за вживанням образних слів і висловів у тексті, зіставляють слова близькі за значенням.

У 3 класі продовжується спостереження за значенням слів, прямим і переносним, випадками багатозначності й омонімії. Учні мають змогу знайомитися з синонімами, антонімами, з окремими фразеологізмами.

У 4 класі знання учнів про слово розширюються внаслідок практичного використання різних лексем в усному і писемному мовленні та спостереження за їх уживанням у художніх текстах.

Робота над вивченням лексики має своїм завданням:

· збагачення словника учнів ( засвоєння нових слів чи нових значень відомих слів );

· уточнення словника ( введення окремих слів у контекст, зіставлення близьких або протилежних за значенням слів, засвоєння багатозначних та емоційно забарвлених слів);

· активізацію словника ( перенесення якомога більшої кількості слів із пасивного словника в активний);

· усунення нелітературних слів: діалектизмів, жаргонізмів, просторічних слів.

Джерела збагачення словника. ( основними джерелами збагачення словника дитини є : підручники, книжки для позакласного читання, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, мова осіб в оточенні яких перебуває дитина).

Важливе значення у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому повинна бути правильною щодо побудови, багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом. Учитель повинен дотримуватись культури мовлення, вживати в своєму спілкуванні літературні слова і вчити цьому вмінню своїх вихованців.

Робота з розвитку мовлення передбачає виконання учнями різних словникових вправ.

Словниково-стилістичні вправи (завдання на уточнення значення слів та сфери їх уживання, робота над синонімами, антонімами, багатозначними словами, аналіз засобів виразності мови тощо).

Синоніми збагачують словниковий запас слів, допомагають уникати повторення одного і того ж слова в реченні, роблять мову більш точною, емоційно забарвленою. Тому значне місце на уроках рідної мови займає робота з синонімами.

У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у дітей уміння:

· розрізняти у мовленні близькі за значенням слова;

· добирати синоніми;

· замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

· самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;

· самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний, для висловлення власної думки синонім.

Для роботи з синонімами можна рекомендувати такі вправи:

1. відшукати в тексті слова близькі за значенням;

2. добрати слова-синоніми ( тихий, спокійний, лагідний, урівноважений);

3. розташувати синоніми за ступенем інтенсивності ознаки (посміхатися, сміятися, реготатися);

4. пояснити функціонування синонімічних слів ( будинок, хата, палац);

5. скласти речення з поданими синонімами;

6. замінити в тексті повторюване слово синонімом.

Подібні вправи можна використати на засвоєння антонімів, які вивчаються за програмою початкової школи.

Учні школи першого ступеня знайомляться також з багатозначними словами. Для виявлення багатозначності слів, необхідно ввести їх у речення чи словосполучення ( голова – як орган тіла, голова сільськогосподарського підприємства, хліб всьому – голова); куди бредеш ти голова дурна. Важливим для розвитку емоційного сприйняття учнів, творчої уяви є вправи на вживання слів у прямому й переносному значенні. Такі слова, як правило, вводимо в словосполучення і пояснюємо їх: гарячий чай, гаряче серце; гіркий перець, гірка доля.

Словниково-логічні вправи ( широко використовуються в усіх початкових класах на уроках граматики, читання, а в першому класі – становлять основний зміст лексичних занять).

Для проведення цих вправ, окрім підручника, використовують натуральні предмети, сюжетні малюнки, муляжі, таблиці, картки з словами чи зв’язними текстами.

Найпоширенішими в початковій школі є такі види словниково-логічних вправ:

1. називання предметів: хто це?, що це?;

2. називання ознак предметів за: кольором, розміром, матеріалом, формою;

3. називання дії;

4. групування предметів за родовими ознаками ( птахи: горобець, ворона, сорока, ластівка );

5. поділ предмета на складові частини ( дерево: корінь, стовбур, гілки, листя);

6. складання елементарних логічних визначень (ромашка – це квітка, кінь – це тварина).

Словниково-граматичні вправи (у зв’язку з вивченням різних тем з граматики систематично проводиться й лексична робота). Наприклад:

· виписати з орфографічного словника 5 слів на букву к, що відповідають на питання хто? і 5 слів що відповідають на питання що?;

· до поданих назв предметів дописати назви дій за питаннями: художник ( що робить?), лікар ( що робить?);

· від кожного з поданих іменників утворити прикметники й дієслова (сум – сумний, сумувати).

Особливо велике значення для збагачення словникового запасу учнів мають вправи на словотворення.