Критерії та показники вихованості

Розглядаючи основні підходи до визначення та вивчення моральної ви­хованості, Л.М. Поколієнко, Д.Ф. Ніколенко (1991), І.Д. Зверєва, Л.Г. Ко­валь, П.Д. Фролов (1995) та інші зазначають, що феномен вихованості відрізняється великою складністю і розглядається у різних аспектах. Ви­хованість є найважливішою психолого-педагогічною та соціально-психо­логічною характеристикою особистості, вона неподільно пов'язана з усі­ма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та гармонійності. Основою вихованості є мораль людини, її найсуттєвішим показником. Проблема об'єктивних критеріїв моральності надзвичайно складна і продовжує за­лишатися предметом палких дискусій. Недостатня розробленість проб­леми об'єктивних критеріїв моральності в етиці затруднює розробку психолого-педагогічних критеріїв моральної вихованості. Через вказану

причину сам моральний розвиток найчастіше визначається у наш час як інтеріоризація індивідом основних культурних правил соціальної дії. З ці­єї точки зору моральна вихованість є виявом того стану, який існує між її проявами у різних сферах поведінки, спілкування і діяльності, та нормами моралі, які пред'являються. Така точка зору йде від філософії та суспіль­ствознавства, де людина розглядається переважно як продукт обставин і не стоїть перед проблемою вибору. Але в сучасних умовах, коли проблема вибору стоїть як ніколи гостро, такий підхід є віджилим, він повністю іг­норує активність людини, переносить суттєвий та змістовний центр ваги її морального розвитку на соціальне оточення, приписуючи йому роль тієї сили, яка веде і викликає ззовні моральний розвиток. Прихильники цього підходу не помічають, що моральна вихованість- це не лише статичний набір, система певних моральних якостей, відносин, які характеризуються специфічними почуттями, потребами, мотивами, навичками поведінки, а й особлива форма внутрішньої самоактивності, Що дозволяє людині не просто наслідувати існуючі моральні норми, а критично оцінювати, вста­новлювати їх моральну цінність стосовно конкретної ситуації, виступати ініціатором створення нових форм соціальної взаємодії.

Як зазначають І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Флоров (1995), про сту­пінь морального розвитку індивіда судять за певними критеріями. Кри­терій - засіб для судження, ознака, на основі якої робиться оцінка, визна­чення або класифікація чого-небудь; мірило судження та оцінки, основна ознака, за якою одне рішення обирається із багатьох можливих.

В психолого-педагогічній літературі можна зустріти різні ознаки, які висуваються як критерії моральної вихованості. До таких критеріїв на­лежать:

• ставлення школярів до суспільства, праці, людей, активна життєва
позиція, спрямованість особистості, рівень розвитку суспільно зна­
чущих якостей особистості, співвідношення мотивів поведінки та ха­
рактеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі
- з іншого, використання різних критеріїв на різних рівнях: на рівні
розвитку моральних почуттів, відношень, стійких мотивів і спрямова­
ності особистості, на рівні світогляду;

• інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до інтелектуаль­
ного відносяться знання відповідних моральних норм і правил, здат­
ність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до пове-
дінкового - здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а емо­
ційного - переживання почуття провини у разі порушення цих правил.
Оскільки рівень знань моральних норм і ступінь відповідності реаль­
ної поведінки суспільним вимогам виявити значно простіше, ніж розібра­
тися із особливостями переживань та в характері спонукань дитини, то
в практиці роботи шкіл за критерії моральності беруться лише зовнішні