Етапи організації психолого-педагогічних досліджень
Наука – це одна з форм відбиття дійсності. Діяльність у сфері науки – наукові дослідження – це особлива форма пізнання. Це таке систематичне та цілеспрямоване вивчення об’єктів, у якому використовують засоби й методи науки, яке завершується формуванням знань щодо об’єкта, який вивчають.
Психолого-педагогічні дослідження – це складний процес науково-пізнавальної діяльності. Його мета – це виявлення, перевірка й використання у практичній діяльності тих засобів, прийомів та способів, які вдосконалюють освітній процес.
Дослідження в галузі психології та педагогіки характеризують об’єктивністю, відтворюваністю й точністю. Це завжди творчий процес, що містить низку взаємозалежних етапів роботи. Оптимальна послідовність цих етапів веде до отримання обґрунтованих результатів.
Відправною точкою будь-якої успішної дослідницької програми є ідеї. Задум – це основна ідея, яка поєднує в собі всі структурні елементи методики, визначає організацію й порядок проведення дослідження, його етапи. Показники розвитку конкретного психолого-педагогічного явища співвідносяться з конкретними методами дослідження, визначається послідовність застосування цих методів, порядок керування рухом експерименту, реєстрації, накопичення й узагальнення емпіричного матеріалу. Задум дослідження визначає структуру, логіку й основні його етапи.
Розробка стратегіїнаукового пошуку – це складний та творчий процес, який супроводжує все дослідження. У його основі закладено принцип моделювання кінцевого результату та етапи пошуку, які забезпечують його досягнення.
Процес психолого-педагогічного дослідження проходить такі етапи:
1. Вибір, формулювання й обґрунтування теми дослідження.
2. Розробка програми та методики дослідження.
3. Поглиблене вивчення наукової й науково-методичної літератури, дисертаційних, науково-дослідних і курсових робіт, що стосуються досліджуваної проблеми. Аналіз теоретичних, пошукових, прикладних та розроблених досліджень, які містять інформацію щодо явища, що вивчають.
4. Аналіз психолого-педагогічної практики, а також як позитивного, так і негативного досвіду минулого й сьогодення.
5. Проведення експериментального пошуку.
6. Збір, обробка й систематизація власних дослідницьких матеріалів.
7. Дослідно-експериментальна перевірка результатів дослідження.
8. Формулювання висновків та пропозицій щодо подальшого використання за результатами дослідження.
9. Складання плану-проспекту наукової праці, визначення його структури.
10. Літературно-технічне оформлення наукової праці.
У практиці дослідницької роботи часто виокремлюють лише декілька великих етапів. Перший етап містить визначення проблеми й теми, об'єкта й предмета, мети та завдань дослідження, а також розробки гіпотези дослідження. Другий етап роботи передбачає вибір методів і розробку методики дослідження, перевірку гіпотези, формулювання й уточнення попередніх висновків, обґрунтування заключних висновків й складання практичних рекомендацій. Іноді виділяють ще один етап ‑ пробне (пілотажне) дослідження. Він випереджає етап розробки методики дослідження, проводиться для уточнення методики дослідження, конкретизації його мети та завдань. Третій етап передбачає впровадження отриманих результатів у практику й літературне оформлення роботи.
Проте, наголосимо, що логіка кожного дослідження специфічна, бо дослідник виходить із характеру проблеми, мети та завдань роботи, конкретного матеріалу, яким він оперує, рівня забезпеченості дослідження й своїх можливостей.
Під час вивчення дослідницьких матеріалів з обраної предметної галузі не можна обмежуватися простим перерахуванням прізвищ авторів й основними напрямками їх досліджень, необхідно провести якісний аналіз, дати власну оцінку їх науковим психолого-педагогічним концепціям. Для цього важливо уважно опрацювати всі наявні в дослідника наукові, науково-популярні й науково-методичні джерела. Особливу увагу доцільно звернути на основні поняття, які будуть використовуватися в дослідженні. Вони повинні бути чіткими, однозначними й зрозумілими, не допускати подвійного тлумачення.
Обравши напрямок наукової роботи, дослідник визначає проблему й тему дослідження. По суті, сама тема повинна містити проблему, отже, для свідомого визначення й уточнення теми необхідно виявити дослідницьку проблему.
Проблема– це питання, що об’єктивно виникає в процесі розвитку пізнання, чи цілісний комплекс питань, вирішення яких представляє суттєвий практичний чи теоретичний інтерес.
У науці проблема виникає у формі суперечної ситуації, що уособлює протилежні позиції в поясненні якихось явищ, об’єктів, процесів і яка потребує адекватної теорії для її вирішення.
Наукову проблему можна вирішити лише через проведення наукового дослідження (теоретичного та експериментального). Наукова проблема виникає в процесі розвитку пізнання там, де знання стикається з пізнанням. Розвиток людського пізнання можна розглядати як перехід від постановки одних проблем із їх вирішенням до постановки нових.
Друга особливість наукової проблеми витікає з самої природи її виникнення: необхідність наукового пошуку та розробки нових та невідомих раніше теоретичних чи емпіричних засобів її вирішення.
Отже, наукова проблема вирішується лише через проведення наукового дослідження, її вирішення можливе лише на основі розробки нових теоретичних чи емпіричних засобів.
Проблема в її характерних рисах відбивається в темі дослідження. Тема визначає соціальну, практичну цінність дослідження на тривалий період часу. Це пов'язано з тим, що зміна теми наукової роботи при сучасному рівні й темпах розвитку іноді на кілька років відкидає дослідника назад. Це саме той термін, який дозволяє вжитися в тему, творчо освоїти все, що накопичене в цій галузі як у вітчизняній, так і у світовий психологічній і педагогічній науках.
Подальший процес дослідження припускає визначення його об'єкта й предмета.
У психолого-педагогічних дослідженнях у якості об'єктавиступає та сукупність зв'язків, відносин і властивостей, яка існує об'єктивно в теорії та практиці й слугує джерелом необхідної для дослідження інформації. Предметдослідження містить лише ті зв'язки й відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в певній роботі, установлюють межі наукового пошуку, є найбільш істотними для цього дослідження.
Об’єктами вивчення у педагогічних дослідженнях зазвичай стають процеси формування якостей особистості, процеси навчання й виховання, діяльність різних посадових осіб з керівництва цими процесами тощо.
Предметом досліджень можуть бути конкретні аспекти, сторони об'єкта вивчення. Здебільшого, це конкретні якості особистості людини, зміст, форми й методи педагогічної діяльності; способи активізації пізнавальної діяльності учнів; методична система підготовки конкретного виду фахівців; прогнозування, удосконалення й розвиток освітнього процесу; особливості й тенденції розвитку педагогічної науки й практики тощо.
Виходячи з теми й проблеми наукової праці, його об'єкта й предмета визначають мету й завдання дослідження.
Мета наукового дослідження – центральний елемент структури та важливіший методичний інструмент дослідження. Діалектична сутність взаємозв’язку мети та дослідження, яке проводять відповідно до неї, полягає в тому, що мета виступає у формі ідеального передбачення результату дослідження. Так само, дослідження є складним процесом, спрямованим на досягнення поставленої мети.
Мета є основою для: огляду проблеми дослідження та висновків з цього огляду; вибору раціональних шляхів наукового пошуку, спрямованих на вирішення проблеми; обґрунтування предмету дослідження; визначення завдань дослідження; визначення необхідної спрямованості та широти теоретичного й експериментального дослідження; розробки класифікації наукових явищ в об’ємі об’єкта дослідження; розробки теоретичних передумов дослідження; розробки моделі об’єкта та предмета дослідження; формування загальних висновків, пропозицій за результатами дослідження.
Мета є критеріємоцінки:повноти та правильності огляду стану питання дослідження; необхідності достатньої кількості завдань дослідження; необхідності та глибини теоретичного дослідження; повноти та логічності програми дослідження; вірності методики дослідження; ступеня адекватності розробленої теорії та експериментальних досліджень передбаченому кінцевому результату; повноти та простоти розроблених моделей, класифікацій та логіки розкриття змісту об’єкта дослідження; можливості раціональної галузі застосування результатів проведеного дослідження.
Мета дослідження дозволяє визначити:доцільність дослідження; його наукову новизну; практичну цінність; актуальність виконання самого дослідження; вірогідність отриманих результатів. Вона конкретизується у завданнях дослідження, які здійснюються у творчому пошуку вирішення конкретних питань дослідження, без чого неможливо реалізувати задум, вирішити основну проблему.
Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання теоретичного та емпіричного напрямку.
Теоретичні завдання спрямовані на вивчення й виявлення причин, зв’язків, залежностей, які дозволяють встановити поведінку об’єкта, визначити й вивчити його структуру, характеристику.
Емпіричні завдання вирішують за допомогою спостереження, експерименту та інших методів.
Для цього вивчають спеціальну літературу, аналізують наявні думки, позиції; виділяються ті питання, які можна розв'язати за допомогою вже отриманих наукових даних, і ті, розв'язання яких робить новий крок у розвитку науки й вимагає принципово нових підходів і знань, що передбачають основні результати дослідження. Інакше кажучи, складається, формується гіпотеза дослідження – науково-вагоме припущення, передбачення його ходу й результату.
На другому етапі розробляють методику дослідження. Вона обов’язкова, бо дає відповідь, яким чином потрібно реалізувати можливості різних методів для досягнення поставленої наукової мети. Методика дослідження залежить від характеру об'єкта вивчення, методології, мети дослідження, розроблених методів і загальної кваліфікації дослідника. Вона завжди конкретна й унікальна. Чим оригінальніший дослідник, тим оригінальніші методики він створює, тим він витонченіший в інтерпретації отриманих результатів. Кожна людина вносить у методику щось нове, що пов’язано із її розумінням проблеми, її дослідницькими здібностями.
Складання методики психолого-педагогічного дослідження – це творчий процес, але він має певну структуру. Її основними елементами, на думку П.І. Образцова, виступають такі:
v теоретико-методологічна частина, на основі якої ґрунтується вся методика;
v явище, що досліджують, процеси, ознаки, параметри;
v субординаційні зв’язки та залежності між ними;
v сукупність методів, що застосовують;
v порядок застосування методів та методичних прийомів;
v послідовність1.
Неможливо обґрунтувати методику дослідження, по-перше, без з'ясування, у яких зовнішніх феноменах виявляється досліджуване, які показники, критерії його розвитку; по-друге, без співвіднесення методів дослідження з різноманітними виявами досліджуваного феномена. Лише при дотриманні цих умов можна сподіватися на достеменні наукові висновки.
У процесі дослідження складають програму дослідження, у якій відображають досліджуване психолого-педагогічне явище, його показники, обрані для цього критерії, методи дослідження, які застосовуються. У програмі дослідження нерідко вказують й мету застосування тих чи тих методів.
Третій етап є найбільш важливим і вагомим у реалізації будь-якої методики дослідження. Він пов'язаний із уведенням у педагогічний процес запланованих нововведень (інновацій). Його зміст специфічний, залежить від цілей, предмета, характеру досліджуваних процесів, особливостей передбачуваних нововведень, ступеня готовності до здійснення їх на практиці. На цьому етапі дослідження визначаються змістовна сторона нововведень, тимчасові межі й технології нововведень. Це може бути, наприклад, розробка й випробування нових освітніх програм, освоєння нетрадиційних технологій чи методик навчання та виховання, способів стимулювання й оцінювання успіхів у вихованні й розвитку дітей та ін.
На пошуково-перетворювальному етапі дослідження потрібно усвідомити, що було зроблено на попередніх етапах, які вдалося створити умови, які дослідницькі завдання було вирішено, а які – ні, який рівень дослідницьких підходів і вмінь в учасників дослідно-пошукової роботи. Потрібно зіставити дослідницький проект, де позначено позиції й підходи з реально отриманими результатами, конкретними складнощами,
| 1 Образцов П. И. Методы и методология психолого-педагогического исследования / П.И. Образцов. – СПб. : Питер, 2004. – С. 174. |
знахідками, помилками. Також на цьому етапі необхідно розробити документи щодо впровадження інновацій, послідовності дослідницьких процедур.
Найбільш складна й тривала частина роботи – це проведення пошукового етапу дослідження. Для проведення психологічного чи педагогічного експерименту необхідна розробка спеціальної програми, яка складається з таких етапів:
v вибір і обґрунтування мети й конкретних завдань, техніки проведення експерименту, змінних і незмінних умов його проведення, залежних і незалежних змінних, бази експериментальної роботи, особливостей вибору експериментальних і контрольних груп і под.;
v планування необхідного числа спостережень, порядку використання дослідницького інструментарію (методи й методичні прийоми), математичної моделі експерименту, форм і способів збору й реєстрації результатів тощо;
v аналіз і обробка експериментальних даних; обчислення статистичних змінних, необхідних для перевірки гіпотези; інтерпретація результатів дослідження.
Особливу увагу під час проведення експерименту звертають на умови й чинники, що забезпечують показовість вибірки й репрезентативність результатів.
Факти – будівельний матеріал дослідження. Вони повинні бути точними, відрізнятися новизною й змістовністю. Науковий факт, на відміну від факту взагалі, не обмежується тільки зовнішньою стороною явища, а дещо розкриває його внутрішні зв'язки, рушійні сили й механізм. Неповторну конкретність факту доповнюють виявленням подібності, загального, стійкого в самому явищі чи між окремими явищами.
Науковий підхід до аналізу фактів вимагає розглядати їх всебічно, у всіх відносинах, у різноманітті діалектичних зв'язків усередині них і між ними.
Збір і накопичення фактів – один із відповідальних етапів психолого-педагогічного дослідження, бо тільки наукові факти дають можливість дійти певних теоретичних висновків.
Отримані попередні теоретичні й практичні висновки повинні:
v випливати з накопиченого матеріалу, будучи логічним наслідком його аналізу й узагальнення;
v бути доцільними й правомірними;
v бути всебічно аргументованими, узагальнювати основні підсумки проведеного дослідження;
v бути апробованими та реальними для впровадження в масову педагогічну практику.
Попередні висновки уточнюють, перевіряють дослідною роботою. Цей елемент методики дослідження не можна недооцінювати. На жаль, поширені випадки, коли дослідник поспішає представити перші результати як остаточні, завершальні. Поспішні дії, переважно, приносять більше шкоди, ніж користі. Отже, досвідчена перевірка основних результатів дослідження повинна бути обов'язковою.
На основі перевірки результатів дослідження, окреслення теоретичних висновків виникає можливість висунути практичні рекомендації, визначити умови їх успішної реалізації.