Музика — це чаша з вином мовчання. 6 страница

(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить зайчик по капусті»).

Ніч. Ми славно потрудилися, нібито приколисали всіх. Зараз будемо вла­штовувати змагання на кращу колискову пісню.

Сон. Я приємно вражений. Ми мусимо співати колискові пісні до самого ранку, щоб усі солодко спали.

Місяць. Я думаю, що. від декламування віршів ніхто з нас не відмовиться.

Дрімота. То, може, я почну, якщо ви, звісно, не проти.

Тихо-тихо-тихесенько!

Спить дитятко малесеньке.

Очка кліпати втомились,

Вієнятами прикрились.

Губенята позіхнули,

Разом з носиком заснули.

Руче нята- ш коде нята Натрудилися багато,

Полягали на подушку Попід щічку біля вушка.

Ноженята спочивають —

Не тупцюють, не стрибають.

Спинка ковдрою накрилась:

— Ох, втомилась я, втомилась!

За віконцем ніч гуляє,.

Сни солодкі навіває.

Зірка 1.

У зірчастій сорочині

Ходить вечір по долині

І малює сни казкові,

І співає колискові.

Зірка 2.

Настелю в колиску м’яти,

Принесу тобі до хати

Сни найкращі на землі,

Спи, Оленко, ой лю-лі.

Ой долина зелененька,

А Оленка ще маленька.

Лю-лі, лю-лі.

Спи Оленко,

Бо розвидниться Скоренько.

Зірка 3. (Співає пісню «Е-е, люлю-люлю»).

Зірка 4.

Киця, киця, кошеня,

Спить маленьке Мурченя.

Спить сіренька киценька,

Сниться киці річенька,

А на річці — гатка,

Біля гатки — хатка,

В хатці блима свічка,

Стогне тихо пічка.

Мишка пиріжки пече,

Мак у ступочці товче.

За віконцем пада сніг,

Гості прийдуть на пиріг.

Мишка й кицю запросила,

Хатку гарно прикрасила.

Зірка 4. (Співає пісню «Колисанка»).

Позіхайлик. Я думаю, що якщо я вам розповім гумореску, то ми тропш перепочинемо від наших клопотів.

Дітей в нас багато

їхав батько із синами На велосипеді:

Посадив старшого ззаду,

Меншого — спереду.

І так сильно та старанно На педалі тиснув,

Що аж гальма запищали —

Хтось позаду свиснув.

А свистіла якась тітка,

І дуже сердито.

Сварилася на татуся:

—Хуліган, бандито!

Куди женеш отой ровер,

Діточок не любиш?

Ти поглянь, яка дорога,

Діточок погубиш!

Тут татусь наш розгубився,

Втупився в дорогу,

Але син, котрий позаду,

Став на допомогу:

— Не сваріться, пані тітко,

На нашого тата,

Як загублюсь, то в нас вдома

Ще дітей багато.

Соненя. Ти, безперечно, маєш рацію! Сміх продовжує життя. Але нам треба повертатися до праці. Я не хочу, щоби хтось із діточок проснувся посеред ночі і заплакав від того, що у нього був неміцний сон.

Сон. Так, так, нумо до праці! Хто у нас далі на черзі у конкурсі? Напевно,

Ніч.

Ніч. А я співатиму вам пісню.

(Сл. Г. Корнієнка, муз. Т. Шахневича)

Колискова

Біля хати — синій спокій.

Місяць дивиться з-під вій,

Спи, мій синку ясноокий,

Спи хороший, рідний мій.

Терпко пахне рута-м’ята.

Вітер влігся під стоги,

Сплять курчата і зайчата,

Спи ж і ти, мій дорогий.

Дрімота. Поки Ніч співала пісню, у нас виникла проблема. Одна мама досі кличе Сон, а ми зовсім не звертаємо уваги, так заслухались. Ось прошу, почуйте. —

Ходить сонко по долині,

Мати кличе до дитини:

Ой соночку, соколочку, —

Іди до нас у колисочку!

Іди до нас у колисочку,

Приспи нашу дитиночку!

У нас хатка тепленька,

Колисочка новенька.

Не йде сонко, не приходить,

Десь комишем тихо бродить.

Сон. А й справді, треба все виправити. Я розповім дитяті сонливий віршик.

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде Та принесе три квіточки.

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

А третя — щасливая.

Ой щоб спало — щастя мало

Та щоб росло, не боліло,

На серденько не скорбіло.

Місяць. (Співає пісню «Люлі, люлі, мій синочку»).

2. Справлю тобі колисочку Та й повішу на дубочку.

3. Сонце зійде, обігріє,

Роса впаде та й скупає.

4. Роса впаде та й скупає,

Листок впаде та й накриє.

5. Вітрець стане, заколише,

Птах прилине, заспіває.

Зірка 6.

А-а-а, люлі, люлі —

Налетіли гулі,

Сіли на воротях В червоних чоботях.

А ворітця скрип-скрип,

Моя доня спить-спить.

Зірка 7,

Ой спи, дитя, в колисоньці,

Як горошок в билиноньці.

Буде вітер повівати Та й горошком колисати.

Як горошок затиркоче,

Тоді Галя спати схоче.

Зірка 8.

Ой ну, люлі-люлечки,

Шовковії вервечки,

Мальовані бильця,

Ходім до Кирильця.

Що Кирилець робить?

Він листоньки пише,

Дитину колише.

Листоньки читає,

Дитину хитає.

Листоньки малює,

Дитину годує.

Дрімота.

Ой повішу колисочку у полі, у полі,

Будуть дитя колисати соколи, соколи.

Я повішу колисочку та на ожиночку,

Буде вітрець колисати малу дитиночку. Прилетіла зозуленька, сіла на калину, Криленьками фиркотіла, збудила дитину. Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’я впало, Збудила ми дитиноньку, ще було би спало.

(У виконанні Зірок звучить пісня «Щука-риба в .морі грає»).

Сон.

Ой у ліску на горішку Там хатинка новенька.

Там хатинка новенька,

Там дитина маленька.

Ми дитину будем колисати І самі будем спати.

Місяць. Дивіться, друзі, зараз буде світати, тож мені та Зіркам пора на від­починок, і всі ви втомилися за цілу ніч, бо старанно виконували свої обов’язки. Зустрінемося наступної ночі. До зустрічі!

Ніч. Я ледь не забула приспати школу. Заспіваю їй колискову, нехай від­почине.

(У виконанні Ночі звучить «Колискова школі»).

1,Закотився день за обрій,

опустився вечір добрий,

і чаклунка ніч розкрила

в небі зоряні вітрила.

Все затихло —

ліс і річка,

слон і пташка невеличка,

все затихло — і навколо

все заснуло, навіть школа.

2. Дзвоник спить-затих до ранку,

сміх пішов з шкільного ганку,

біля дошок сплять указки,

а в книжках — чарівні казки.

Сплять шкільні стільці і парти,

на стіні барвисті карти,

і наснилося журналам —

в них лише найвищі бали.

3. Школа снить, вона втомилась,

бо весь день старанно вчилась.

І цвіркун співа поволі

колискову рідній школі

Закотився день за обрій,

опустився вечір добрий,

вітерець хмаркам шепоче

казку зоряної ночі.

Учень 1

Сонечко лягло вже спатки.

Вітерець дмухнув на хатку.

В ліжку спить мала дитина,

Сонце, місяць й вся родина.

Учениця 2

Першим моїм вчителем була

Пісня материнська, колискова.

В ній надія райдужна цвіла,

В ній бриніла українська мова.

Пісня ця воскресла, ожила

Гронами терпкими на калині.

Я її у серці зберегла

І тепер дарую Україні.

Хай злітає з серця солов’їв,

Хай бринить в святих долонях світу.

Буде жити невмирущий спів,

І Вкраїна з ним теж буде жити.

(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить кіт по горі»).

РОЗВИТОК МУЗИКИ

Музика не може думати, але може втілювати думку.

Рихард Вагнер

УРОК 17

Тема. Музика як мистецтво, що не існує без розвитку. Розвиток музики як процес відображення почуттів, настроїв, думок людини в їх динаміці та якісному перетворенні. Пісенний подарунок до зимових свят. Томазо Альбіноні «Адажіо», інструментальне виконання та вокальне (Лара Фабіан або Сара Брайтман) — слухання. Слова Олександра Коваленко­ва, музика Льва Кніппера «Чому ведмідь узимку спить» — розучування (с. 60-62).

Мета. Ознайомити учнів з поняттям «музика як мистецтво», закріплювати вміння працювати з ритмічним супроводом, розвивати музичні здібності учнів, почуття ритму, уяву, увагу, вміння відтворювати асоціації; вихову­вати любов до народних традицій, бажання їх переймати та примножу­вати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявнос­ті — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, про­гравач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Усі сідайте тихо, діти.

Домовляймось — не шуміти,

Руку гарно підіймати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати —

Щоб не було нам мороки.

Всі готові до уроку?

Тож гаразд. Часу не гаймо І урок наш починаймо.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

II. Розспівування.

Співаємо звук «до». Вчитель може відтворити даний звук на музичному

інструменті. Тепер заспіваємо 2 коротких (до-до), один короткий (до), а тепер з’єднаємо (до-до-д

Гра «Луна».

— А зараз ми пограємо в гру, яка називається «Луна». Я буду співати, а ви повторюєте за мною так, ніби це луна. Ви всі були в лісі. Коли крикнути, то відбивається звук, ніби хтось перемовляється чи дражниться з вами.

Гра «Луна».

— А зараз ми пограємо в гру, яка називається «Луна». Я буду співати, а ви повторюєте за мною так, ніби це луна. Ви всі були в лісі. Коли крикнути, то відбивається звук, ніби хтось перемовляється чи дражниться з вами.

III. Ритмічні вправи.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 60.

2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Василя Верховинця «Ой сусіди, сусідоньки» (див. урок № 15).

V. Слухання музики.

Томазо Альбіноні «Адажіо», інструментальне виконання та вокальне (Лара Фабіан або Сара Брайгман).

1. Загальні відомості про композитора.

Томазо Джованні Альбіноні — італійський композитор епохи бароко. За життя був відомий здебільшого як автор численних опер, проте в наш час має популярність і регу- | лярно виконується, головним чином, його інструменталь­на музика.

Народився 8 червня 1671 р. у Венеції в заможній ку­пецькій родині. 1694-го написав свій «Опус 1», який при­святив кардиналу Отгобоні. 1700 року служив у герцога Мантуї Фернандо Карло як скрипаль; йому присвятив свій «Опус 2». 1701-го написав «Опус 3», що став дуже по­пулярним, і присвятив його великому герцогу Тосканському Фердинанду III.

1705 року Альбіноні одружився. На цей час він здобув славу як оперний композитор у багатьох містах Італії, одночасно створюючи у великій кількості інструментальну музику. До 1705-го він писав переважно гріо-сонати і скрип­кові концерти, пізніше, до 1719 р., складав соло-сонати та концерти для гобоя.

На відміну від більшості композиторів того часу, наскільки відомо, Альбі­ноні ніколи не прагнув отримати посаду при дворі або церкві, але мав власні кошти і можливість складати музику незалежно.

1722 року Максиміліан II Емануїл, курфюрст Баварії, якому Альбіноні присвятив цикл із 12 сонат, запросив його керувати своєю оперою.

1742-го збірники скрипкових сонат Альбіноні опублікували у Франції у вигляді посмертного видання, тому дослідники довший час уважали, що до того часу композитор уже не дожив. Пізніше з’ясувалось, однак, що він пере­бував у Венеції в безвісті, а помер 17 січня 1751 року.

Альбіноні є автором близько 50 опер, 28 з яких були поставлені у Венеції між 1723 і 1740 рр., проте сьогодні він відомий переважно завдяки інструмен­тальній музиці, особливо концертам для гобоя. Його інструментальна музика привернула серйозну увагу Йоганна Себастьяна Баха, який написав принаймні дві фуги на теми Альбіноні і постійно використовував його басові партії для вправ своїх учнів у гармонії.

Значна частина спадщини Альбіноні була втрачена під час Другої світової війни при загибелі Дрезденської державної бібліотеки, тому мало що відомо про його життя та музику після середини 1720 рр.

2. Слухання твору.

3. Обговорення твору, с. 60 підручника.

4. Нотна грамота. Музична абетка, с. 61 підручника.

VI. Фізкультхвилинка.

Трава низенька-низенька,

Дерева високі-високі.

Вітер дерево колише-гойдає,

Птахи летять-відлітають,

А діти тихенько за парти сідають.

Виростем великими,

(діти стають на пальці ніг, руки вгору)

Яблук нарвемо, (імітують зривання яблук обома руками)

В кошики великі (розводять руки в сторони)

Ми їх складемо, (присідають, імітуючи складання яблук).

VII. Вивчення пісні.

Слова Олександра Коваленкова, музика Льва Кніппера «Чому ведмідь узимку спить» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

Треба вчитися слухати музику, зосереджува­тись.

Адже можна музику слухати, але не чути.

Енциклопедичний словник юного музиканта

УРОК 18

Тема. Способи розвитку музики: виконавські, динамічні, жанрові, мелодич­ні, темпові, темброві. Пульс. Метр. Ритм. Метроритм. Основні музич­ні метри. Ладовий розвиток. Царство бальних танців. Франц Шуберт «Вальс», «Алегрето» — слухання. Слова і музика Івара Арсєєва «Гра в слова» — розучування (с. 63—65).

Мета. Розширювати знання учнів про традиції українського народу; ознайо­мити учнів з різновидами тембрів голосів; розвивати уміння визначати тембри голосів, розвивати емоційну сферу учнів; вдосконалювати спі­вацькі навички; засобами музичного мистецтва виховувати любов до природи, народних пісень, заохочувати до участі в дитячих іграх.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Сонце встало — запалало І дітей всіх привітало...

Доброго ранку, сонечко!

Доброго ранку, діточки!

Доброго ранку, квіточки!

Хай цвіте лужочок І шумить гайочок...

Хай блищить ставочок...

Хай щебечуть пташечки,

Повзають комашечки...

Хай сміються діточки!

Доброго ранку ВСІМ.

На уроці цім

Треба дружно працювати,

Щоб змогли на всі питання Повні відповіді дати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

111. Ритмічні вправи.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 63.

2. Пізнавальна бесіда.

Тембр - це забарвлення звуку, його індивідуальна окраска. Кожна люди­на має свій тембр голосу. За голосом, не бачачи людину, можна впізнати, хто говорить (мама, тато, сестра...).

Кожен інструмент також має своє індивідуальне звучання, тобто тембр. По-різному звучать скрипка, бандура, сопілка...

Тембри співочих голосів такі:

• Сопрано — високий жіночий (дитячий) голос.

• Альт — низький жіночий (дитячий) голос.

• Тенор — високий чоловічий (дитячий у хлопчиків) голос.

• Дискант — високий голос хлопчиків і підлітків. У наш час дискантом співає естрадний виконавець Вітас.

• Баритон — середній між тенором і басом чоловічий голос.

• Бас — низький чоловічий голос.

• Бас має в певній мірі гудіння. В пісні говориться: «...бас гуде, скрипка плаче».

3. Музична гра Василя Верховинця.

Пташка маленька

Дійові особи

Маленька пташка (Донька) (Д)

Пташка-мати (М).

Реквізит: маски для пташок.

Опис гри

У центрі замкненого кола стоїть Маленька пташка. Поза колом бігає її Мати. Долоні Пташки-матері стулені «дзьобиком» на рівні підборіддя пальця­ми вперед. Тим «дзьобиком» вона виконує ритмічні рухи, ніби збирає макові зернятка.

Хор співає:

Пташко маленька,

Де твоя ненька?

На другий склад слова «ненька» коло зупиняється. Діти, роз’єднавши руки, стають обличчям до середини.

— Десь літає,— відповідає Маленька пташка. — О! Вертається! — промов­ляє вона далі, показуючи рукою на ГІташку-матір, коли та «залетіла» в коло.

Бігаючи кругом Доньки, Пташка-матір продовжує виконувати свої попере­дні рухи («дзьобання») і співає:

На маківці сиділа,

Дрібний мачок дзьобала.

На слово «дзьобала» вона підбігає до Маленької пташки і бере її за руки.

Дзьоб-дзьоб, дзьобанець,

Ходім, пташко, у танець!

Від слів «дзьоб-дзьоб» дійові особи під спів Пташки-матері починають кружляти доріжкою по колу.

На слова «у танець» всі діти з’єднуються попарно, як Пташки, і готуються до загального танцю (рис. 1).

Коли Пташка-мати закінчить спів, пісню підхоплює дитячий хор:

Дзьоб, дзьоб, дзьобанець,

Ходім, пташко, у танець!

Цок-цок, цоки-цок,

Цоки-цоки, цок-цок-цок.

Разом із вступом хору починається загальний танець: діти парами виконують колисання на місці або кружляють доріжкою по колу і так танцюють до самого кінця пісні.

Коли починається загальний танець, пташки змінюють напрямок обертання. Змінюючи напря­мок доріжки, дійові особи повинні починати її з тієї ноги, котра виступала досі на рахунок «і».

Якщо діти добре засвоять колисання і доріжку по колу, то від слів «цок-цок» можна за бажанням виконувати такі рухи: взявшись у боки, всі учасники гри на 13-й такт двічі цокають по долівці лівою ногою: на «раз-і» — носком, на «два-і» — п’яткою.

У 14-му такті на «раз» — легко б’ють по долівці лівою ступнею, на «і» — правою, на «два» — знову лівою, а праву відривають від долівки, щоб на «і» затримати її у верхньому положенні.

У 15-му такті діти двічі цокають по долівці правою ногою: на «раз-і» — нос­ком, на «два-і» — п’яткою.

В останньому такті на «раз» — усі легко б’ють по долівці правою ступнею, на «і» — лівою, на «два» — знову правою, але ліву тепер не піднімають.

На «і» — обидві ноги на місці.

Після закінчення танцю Пташки обирають замість себе інших, самі стають у коло, і гра починається знову.

Мета гри. Ознайомити дітей з танцювальними рухами.

Хор . Пташко маленька,

Де твоя ненька?

Пташка.

Десь літає.

О! Вертається!

Мати.

На маківці сиділа,

Дрібний мачок дзьобала.

Дзьоб-дзьоб, дзьобанець,

Ходім, пташко, у танець

Хор.

Дзьоб-дзьоб, дзьобанець,

Ходім, пташко, у танець!

Цок-цок, цоки-цок,

Цоки-цоки, цок-цок-цок.

V. Слухання музики.

Франц Шуберт «Вальс», «Алегрёто».

1. Загальні відомості про композитора Франца Шуберта (див. урок N9 6).

2. Слухання творів.

3. Обговорення.

VI. Фізкультхвилинка.

Вийшов в поле боровик (виходять з-за парт)

Та й узявся в боки, (беруться в боки)

Бо він бачити не звик (розводять руками)

Обрії широкі.

Покрутився на нозі, (крутяться на одній нозі)

Реготом залився,

Трудівниці бджілочці (нахили вперед)

В пояс уклонився.

, Довго зайчика ганяв, (біг на місці)

Виспавсь на пісочку,

Коли вечір вже настав —

Викупавсь в струмочку, (імітують рухи при плаванні)

VII. Вивчення пісні.

Слова і музика Івара Арсєєва «Гра в слова» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Робота з підручником, с. 65. «Музика навколо нас».

4. Повторення пісні «Чому ведмідь узимку спить».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.

2. Цікаві розповіді.

3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика створена і призначена лише для живих істот,

які мають надії, цілі та емоції.

Жак Барзун

УРОК 19

Тема. Виконавський розвиток. Танцювальна музика. Танець. Танцювальні ритми. Народні танці. Йоганнес Брамс «Угорський танець» — слухання. Українська народна пісня в обробці Якова Степового «Грицю, Грицю, до роботи» — розучування (с. 66-69).

Мета. Дослідити, які життєві обставини змальовує музика танцю; вчити роз­пізнавати різні типи музики в одному творі; ознайомити з біографією Йоганнеса Брамса, розвивати логічне мислення, уяву, фантазію, уміння малювати музичні картини; виховувати любов до природи у різних її проявах.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Учитель: Урок музики почавсь,

Кожен з вас приготувавсь?

Учні: Ми готові вже співати,

Грати й навіть танцювати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

111. Ритмічні вправи.

1. «Чобіток».

— Скажіть, як цокає молоток у майстра, що ремонтує взуття? (тук-тук). Ми про нього повторювали пісеньку на попередньому уроці.

2. Вправа «Печу, печу хлібчик».

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 66.

Слово «музика» в перекладі з грецької означає «мистецтво муз». Музи­ка — це вид мистецтва. У кожного мистецтва є своя мова: живопис говорить з людьми за допомогою фарб, кольорів і ліній, література — за допомогою слова, а музика — за допомогою звуків. У світ мелодій людина занурюється з ди­тинства. Музика дуже впливає на людину. Зовсім ще маленька дитина може раптом заплакати під сумну мелодію і засміятися під веселу, або весело застри­бати, хоча вона ще не знає, що таке танець. Які тільки почуття не висловлює людина за допомогою музики!

Музика тісно пов’язана з різними видами мистецтва: літературою, обра­зотворчим мистецтвом (живописом, скульптурою). Взяти хоча б живопис. Не­рідко, розглядаючи різні картини і вдивляючись у них, ми можемо внутрішнім слухом почути ту чи іншу мелодію, що звучить в нашій уяві, де зоровий образ переходить в музичний. У літературі, своєю чергою, багато віршів писалося для того, щоб потім їх поклали на ноти. Письменниками і поетами створено безліч літературних творів, в яких розповідається про музику. На цих простих прикладах ми бачимо, що музика впливає на інші види мистецтва. Музика — частка нашого життя. Вона насамперед розповідає про-людину, про людей в цілому, висловлює їхні почуття і думки, малює їх характер — втілює все те, що пов’язане з індивідом. Житія народжує музику, а вона впливає на нього. Музика може змінити ставлення людини до життя, зміцнити її силу волі, ви­ховати благородство та доброту.

2. Пізнавальна бесіда.

3. Словникова робота.

3. Музична гра Василя Верховинця «Пташка маленька» (див. урок М 18).

V. Слухання музики.

Й. Брамс «Угорський танець».

1. Загальні відомості про композитора.

Йоганнес Брамс — німецький композитор, піаніст і ди­ригент, один із головних представників епохи романтизму.

Брамс писав камерну і симфонічну музику, для фортепі­ано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем’єри своїх творів; також спіпрацював з про­відними музикантами свого часу, зокрема з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали ключовими в сучасному концертному реперту­арі. Будучи безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неогіублікованими. Був почесним членом Галицького музичного товариства.

Йоганнес Брамс народився 7 травня 1833 року в Гамбурзі у родині музи­канта. Його батько, Йоганн Якоб Брамс, грав на контрабасі та ріжку в невели­ких ансамблях, а пізніше став контрабасистом Гамбурзького філармонічного оркестру. Він дав синові початкові навички гри на різноманітних струнних і духових інструментах, але Йоганнеса більше цікавило фортепіано. У віці семи років він почав навчатися гри на цьому інструменті в Отто Коссела. Талант Брамса до композиції проявився рано, і 1843 року за сприяння Коссела його прийняли до відомого в той час композитора Едуарда Марксена студентом

з фортепіано і композиції. Написана Брамсом 1849 року «Фантазія на тему улюбленого вальсу» вже свідчить про нього як віртуоза-піаніста.

У віці 20 років разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ференцом Лістом та Йозефом Йоахімом., За рекомендацією Йозефа Йоахіма 1853 року Брамс познайомився із Ро­бертом Шуманом, який був зачарований талантом молодого композитора і на сторінках «Нової музичної газети» висловив своє захоплення.

Після смерті Шумана у 1856 році Брамс ділив свій час між Гамбургом, де він диригував жіночим хором, і Детмольдом, де з 1957 по 1859 рік працював придворним учителем музики і диригентом. 1862 року переїхав до Відня, де успішно виступав як піаніст, пізніше — як хоровий диригент у Співочій капелі й Суспільстві друзів музики.

У середині 70-х рр. Брамс цілком присвячує себе творчій діяльності, ви­ступає з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожує. | 1890 року 57-літній Брамс вирішив припинити свою композиторську кар’єру, однак дотриматися цього рішення не зміг. В наступні роки він ство­рив цілий ряд визнаних шедеврів.

Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за ви­нятком опери). 4 симфонії маестро, з яких особливо виділяється остання, 4 одне з найвищих досягнень симфонізму 2-ї половини 19 століття. Слідом за Л. ван Бетховеном і Ф. Шубертом Брамс розумів циклічну композицію сим­фонії як інструментальну драму, частини якої об’єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч з симфоніями композитора стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструмента­ми. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярнішш творів цього жанру. Велику популярність має також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів маестро найзначніший «Німецький рек­вієм» (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.