Вимоги сучасної початкової школи до математичної підготовки дітей у дитячому садку
Змістовий модуль 6. Дошкільний навчальний заклад, сім’я, школа. Організація методичної роботи.
Тема 1. Наступність в роботі ДНЗ і школи в навчанні дітей математики. Робота ДНЗ з сім’єю з питані математичного розвитку дітей і підготовки їх до школи
План
1. Вимоги сучасної початкової школи до математичної підготовки дітей в дитячому садку.
2. Наступність у змісті та методах навчання математики.
3. Особливості математичної підготовки до школи.
4. Роль родинного виховання в повноцінному фізичному і психологічному становленні особистості.
Література
1. Баглаева Н.І. Сучасні підходи до логіко-математичного розвитку дошкільнят // Дошкільне виховання, - 1997. - № 7.
2. Леушина А.М. Формирование элементарньгх математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974.
3. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1992.
4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. - К., 2004 .
5. Щербакова К.Й. Методика формування елементарних математичних уявлень у дошкільників. - К., 1996.
6. Щербакова Е.И. Методика формирования єлементов математики. К., 2005.
Вимоги сучасної початкової школи до математичної підготовки дітей у дитячому садку
Успіхи у шкільному навчанні багато в чому залежать від якості знань і умінь, що сформувалися у дошкільні роки, від рівня розвитку його пізнавальних інтересів і пізнавальної активності. Школа постійно підвищує вимоги до всебічного, особливо інтелектуального, розвитку дітей. Це пояснюється такими об'єктивними умовами, як науково-технічний прогрес, збільшення потоку інформації, зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, особливо в економічному житті, удосконалення змісту математичної освіти, перехід на навчання в школі з шести років.
Результати педагогічного досвіду переконують у тому, що ці вимоги закономірні і виконання їх можливе, якщо навчально-виховна робота в дитячому садку й школі буде єдиним процесом.
У нас створено єдину систему виховання й освіти підростаючого покоління, яка передбачає нерозривний зв'язок, логічну наступність у роботі всіх ланок цієї системи.
Наступність — це не що інше, як опора на пройдене, використання і подальший розвиток учнівських знань, умінь і навичок. Вона означає розширення й поглиблення цих знань, усвідомлення вже відомого, але на новому, вищому рівні. Наступність дає змогу в комплексі вирішувати пізнавальні, виховні і розвиваючі завдання. Вона виражається в тому, що кожна нижча ланка перспективно націлена на вимоги наступної.
Навчання дошкільників як початкова ланка освіти, орієнтується на можливості дітей цього віку, а також на вимоги сучасного початкового навчання. Обидві ці умови визначають зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання.
Ще К. Д. Ушинський обгрунтував думку про взаємовідношення «підготовчого навчання» і «методичного на вчання в школі». Він вважав, що систематичному навчанню в школі має передувати підготовче навчання у до шкільному віці; початок методичного навчання в школі рекомендував визначати індивідуально, спираючись на розвиток дитини, її підготовленість до занять. У процесі навчання, як вважав педагог, треба враховувати досвід дитини, її знання і розвиток у цілому. Будь-яка нова вправа має пов'язуватися з попередньою, спиратися на неї і робити крок уперед.
У працях Є. І. Тихеєвої, Ф. Н. Блех ер, Ф. А. Михайлової, Н. Г. Бакст, 3. С. Пігулевської, Г. М. Леушиної є також багато цінного й корисного, хоча питання наступності не перебували в центрі їхньої уваги. У 20— 40-х роках розроблені ними положення не можна було повністю реалізувати, бо для цього не було необхідних умов і головне бракувало спеціальних досліджень з проблеми наступності. Лише в середині 60—70-х років з'явилися перші експериментальні дослідження Н. А. Попової, Т. В. Тарунтаєвої та П. О. Сагимбекової на цю тему. Встановлення наступності затримувалося з об'єктивних причин. Насамперед перешкоджав недостатній розвиток мережі дошкільних закладів. Значна частина першокласників приходила до школи без попередньої систематичної підготовки. Родинне виховання не забезпечувало потрібного рівня математичного і в цілому розумового розвитку дітей. Крім того, тривалий час спостерігалась неузгодженість навчально-виховних завдань у дитячих садках і школі.
Зараз значно зросла роль суспільного дошкільного виховання. З метою вдосконалення підготовки всіх дітей шестирічного віку до школи організовуються підготовчі класи в школах, дитячих закладах.
Забезпечення вищого рівня розвитку дітей, які в ступають до першого класу, їхня попередня підготовка безперечно істотно впливають на якість засвоєння у школі навчального матеріалу. Тому на серйозну увагу заслуговує правильна постановка навчально-виховної роботи в дошкільних закладах, особливо у старших групах.
Психолого-педагогічні дослідження останніх років дали змогу істотно вдосконалити зміст навчання дошкільників, зокрема, математики. Перебудова програми виховання в дитячому садку відбувалася відповідно до вимог початкової школи, які ставляться до математичної підготовки дітей та особливостей дошкільників.
Одна з найперших вимог початкової школи полягає в тому, щоб у випускників дошкільних закладів сформувати інтерес до навчальної діяльності, бажання вчитися, створити міцну основу елементарних математичних знань і умінь. Відповідно до цієї вимоги перед школою діти мають знати числа в межах десяти, вміти рахувати у прямому й зворотному порядку по одному і групами предметів, визначати місце того чи іншого числа в натуральному ряду, зменшувати а бо збільшувати число на кілька одиниць (додавати й віднімати), розуміти відношення між суміжними числами, знати склад чисел з двох менших, складати й розв'язувати прості задачі й приклади на додавання й віднімання, користуватися знака ми +, —, =. Вони мають вміти ділити предмет на дві, чотири рівні частини, знати, як вони називаються, на конкретному матеріалі встановлювати, що ціле більше за частину цього предмета.
Діти вчаться визначати розміри предметів безпосереднім порівнянням, а також за допомогою вимірювання умовною мірою і лінійкою, креслити відрізки певної довжини. Вони ознайомлюються з многокутниками та їхніми елементами: сторонами, кутами, вершинами, мають вільно орієнтуватися в часі і навколишньому просторі, на аркуші паперу, у зошиті, книзі. Проте сучасну школу не задовольняє формальне засвоєння цих знань та умінь дітьми.
Подальше навчання в школі, звичайно, залежатиме від якості засвоєних знань: усвідомлення, гнучкості й міцності. Тому сучасна дошкільна дидактика спрямована на опрацювання шляхів оптимізації навчання з метою підвищення цих якостей. Випускники дошкільних закладів мають свідомо, з розумінням суті явищ уміти застосовувати здобуті знання і навички не тільки у звичній, стереотипній, а й у зміненій ситуації, в нових незвичних обставинах (грі, праці).
Одна з головних вимог початкового навчання до математичної підготовки дітей полягає в подальшому роз витку мислення дошкільників. Математика — це глибоко логічна наука.
Введення дитини навіть у початкову елементарну математику абсолютно неможливе без достатнього рівня розвитку логічного мислення.
Психологічні дослідження М. М. Поддьякова, Н. І. Непомнящої свідчать про можливості дітей у активнішому розвитку аналітико-синтетичної діяльності, усіх форм мислення. Цього можна домогтися науково обгрунтованою корекцією як змісту, так і методики навчання.
Сучасна початкова школа потребує від випускників дитячого садка цілісної комплексної підготовки їх до навчання. Підготовка дітей до школи за змістом і спрямованістю поділяється на загальну й спеціальну. Перша передбачає ознайомлення дітей з елементарними нормами та етикою поведінки, виховання пізнавальних інтересів, формування самостійності, відповідальності, наполегливості. Друга має на меті озброїти дошкільників знаннями й уміннями, які безпосередньо визначають можливість включення в навчальну діяльність або тією чи іншою мірою вводяться в зміст окремих дисциплін початкової школи.
Серед таких якостей В. К. Котирло, С. П. Тищенко та інші виділяють допитливість, активність, ініціативність, самостійність, здатність до самоконтролю й саморегуляції, володіння основними видами навчальних дій, готовність сенсомоторного апарату, сформованість найважливіших навичок і звичок.
Сучасна школа вимагає від дитини, що починає навчання в першому класі, високої працездатності, складніших форм розумової діяльності, розвинутіших мораль но-вольових якостей, ніж у дошкільні роки. Виконання усіх цих вимог сприяє підвищенню рівня загальної готовності дитини до шкільного навчання. Тільки на фоні загальної готовності дитини математична підготовка її здатна забезпечити засвоєння математики в школі, даль ший розвиток інтересу до математичної діяльності.
У школі перед дитиною дедалі з більшою глибиною відкриватимуться наукові знання, і це вимагатиме готовності оперувати абстрактними поняттями. Головне при цьому не розвиток окремих функцій (сприйняття, уваги, пам'яті тощо), а зміна функціональних зв'язків і відношень у свідомості дитини.
Свідомість, як зазначає Л. С. Виготський, розвивається як ціле, змінюючи з кожним новим етапом свою внутрішню будову і зв'язок частин, а не як сума окремих змін, що відбуваються у розвитку кожної окремої функції. Доля кожної функціональної частини* у розвитку свідомості залежить від зміни цілого, а не навпаки. Така зміна функціональної будови є головним і найістотнішим у розвитку особистості.
Досягнення високого рівня готовності дітей до навчання в школі передбачає удосконалення насамперед змісту, форм і методів навчально-виховної роботи в дитячому садку, зокрема у навчанні їх математики.