Підбір та вивчення літературних джерел

Дослідження зв'язку між психологічним комфортом особистості та внутрішньою мотивацією.

Методичні рекомендації з написання курсових робіт для студентів

(ІІ – V курсів)

Спеціалізація: Практична психологія

Викладач Кузнецова С.В.

Курсова робота є складовою навчального плану відповідного курсу. В процесі написання курсової роботи студент повинен оволодіти навичками наукового пошуку, відбором матеріалу, необхідного для розкриття теми роботи, його використання, узагальнення та аналізу. Захист курсової роботи відбувається на засіданні кафедри. Студент стисло викладає завдання, яке перед ним стояло, і якою мірою воно було реалізоване в процесі роботи. Особливо важливо з'ясувати, що нового вніс автор у вивчення
теми, які джерела і літературу використав, до яких висновків дійшов.

Загальна характеристика курсової роботи та її місце в системі вивчення циклу психолого-педагогічних дисциплін

Курсова робота є самостійним навчально-науковим дослідженням студента. Виконання курсової роботи має за мету дати студентам навич­ки проведення наукового дослідження, розвинути у них навички творчої самостійної роботи, оволодіння загальнонауковими І спеціальними мето­дами сучасних наукових досліджень, поглибленим вивченням будь-якого питання, теми навчальної дисципліни Працюючи над текстом роботи, студенти набувають умінь наукового писемного мовлення, аргументова­ного одстоювання своєї думки. Самостійні наукові пошуки сприяють роз­витку критичного мислення студентів - здатності аналізувати, зіставляти, узагальнювати, робити висновки.

Курсова робота допомагає студенту узагальнити теоретичні знання з конкретної дисципліни, оволодіти навичками науково-дослідницької ро­боти. Це потребує від студента не тільки знань загальної і спеціальної літератури з теми, а й умінь пов"язувати питання теорії з практикою, фор­мувати висновки та пропозиції щодо поліпшення процесу навчання, ви­ховання, які можуть бути впроваджені у навчально-виховний процес під час педагогічної практики або у власній професійній діяльності.

Вибираючи тему курсової роботи з тематики, запропонованої кафед­рою, студент повинен зорієнтуватися у тому, щоб результати досліджен­ня, отримані в процесі роботи, можливо було продовжити в подальшій професійній діяльності.

У зв’язку з тим, що в залежності від теми частка пошукової діяльнос­ті студента різна, курсова робота може мати реферативний чи дослідни­цький характер.

У курсовій роботі реферативного типу послідовно викладаються ре­зультати дослідження за обраною темою. Творчий характер роботі надає самостійний підхід до аналізу психолого-педагогічних досліджень, зіста­влення різних точок зору на проблему, оцінні судження з основних теоре­тичних положень, а не описовий виклад результатів досліджень на дану тему.

Назва робити повинна бути коректною, відповідати суті досліджен­ня. Вибрана тема погоджується з науковим керівником і затверджується на засіданні кафедри. Подальша її зміна або коригування можливі лише з дозволу наукового керівника.

Підбір та вивчення літературних джерел

Обравши тему, слід уважно вивчити літературу до неї, рекомендова­ну науковим керівником, для того, щоб проаналізувати стан розробки визначеної проблеми у сучасній науці та з'ясувати, які методи використовували для її вивчення інші дослідники. Наукові праці з теми досліджен­ня можна знайти в бібліотеці, в електронній інформаційній мережі Інтернет. Знайдену друковану літературу та електронні інформаційні ресурси слід одразу занести в окремий зошит або на спеціальні картки. Опис кож­ного джерела має бути дуже ретельним та відповідати загальноприйня­тим правилам (додаток 1).

Складений список літератури необхідно показати науковому керівни­ку і разом з ним визначити ті наукові праці, які потребують ґрунтовного вивчення й критичного аналізу, і літературу, яку достатньо тільки пере­глянути. Бажано вивчати наукову літературу не лише українських, а й зарубіжних авторів.

Зміст курсової роботи

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи. План має включати в себе: вступ; 3-4 взаємопов'язаних і логічно побудованих питання, що дозволяють розкри­ти тему; висновки. Складений план необхідно проаналізувати з науковим керівником (у разі необхідності він коригується) і затвердити. Формуван­ня тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки дібраних матеріалів з кожної позиції плану.

Літературне оформлення наукової роботи є важливим елементом її виконання. У науковій роботі потрібно дотримуватися прийнятої термі­нології, позначень, умовних скорочень. Найбільш характерними особли­востями мови письмової наукової праці є формально-логічний спосіб ви­кладення матеріалу. Науковий виклад складається головним чином з роз­думів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності.

Для наукового тексту характерна змістова закінченість, цілісність та зв"язність.

Завдяки спеціальним термінам досягається можливість у короткій та економічній формі давати розгорнуті визначення та характеристики нау­кових фактів, понять, процесів, явищ.

Не можна вести виклад від першої особи: "Я вважаю...", "Мені зда­ється...", "На мою думку..." та інші. Необхідно використовувати словесні формули "На наш погляд...", ''Ми вважаємо..." та ін.

Під час згадування в тексті прізвищ учених ініціали, як правило, ста­вляться перед прізвищем — О.Я.Савченко, а не Савченко О.Я. як це при­йнято в списках літератури.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Правильна і логічно вмотивована структура курсової роботи - запо­рука успішного розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усього дослідження. Незалежно від обраної теми текст курсової повинен мати вступ, основну частину - кілька розділів і підрозділів, висновки й список використаних джерел.

Вступ

Курсова робота починається зі вступу, який займає 3-4 сторінки. Тут формулюються положення, що визначають весь хід роботи. До вступу входять: обґрунтування актуальності обраної теми, формулювання об'єк­ту, предмету, мети, гіпотези, завдань дослідження. Заголовок "Вступ" робиться зверху по центру аркуша. Решта підрозділів (актуальність до­слідження, об"єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання дослідження) пи­шуться з абзаца жирним або підкресленим шрифтом.

Висвітлення актуальності теми не повинно бути багатослівним. Спо­чатку кількома реченнями потрібно висловити головне - сутність пробле­ми і її актуальність. Даті коротко опишіть, що вже зроблено у висвітленні цієї проблеми і які її аспекти ще недостатньо розкриті. Обов'язково вка­жіть прізвища дослідників.

Визначаючи об'єкт та предмет дослідження, пам'ятайте, що об'єкт -фрагмент, частина реальності, на яку спрямований науковий пошук. Об'єктом дослідження не можуть бути конкретні досліджувані особи, зв"язок між явищами та характеристики явища. Предмет дослідження -вузька, чітко окреслена частина реальності, яку ви безпосередньо будете досліджувати. Це (курсова робота із психології) аспект психоло­гічної реальності: психологічні властивості, стани, процеси, функції, ви­ди поведінки та спілкування, просторові і часові характеристики, харак­теристики інтенсивності, взаємовплив і взаємозв'язок між ними. Об'єкт дослідження задає більш широкий контекст аналізу.

Наприклад:

Об'єкт дослідження: моральна саморегуляція поведінки підлітка.

Предмет: моральна саморегуляція як умова запобігання девіантній

поведінці.

Гіпотеза дослідження - логічно обгрунтоване припущення дослідни­ка про наявність, відсутність чи зв'язок між явищами, про характер цього зв'язку, закономірності, динаміку явищ.

Наприклад:

Гіпотеза дослідження: умови зв'язку між рівнем моральної саморегу­ляції та схильністю до девіантної поведінки.

Гіпотеза може як підтвердитись, так і не підтвердитись. Негативний результат дозволить у майбутньому провести нові дослідження, висунути нові гіпотези. Не варто сприймати непідтверджену гіпотезу трагічно і тим більше - підтасовувати результати. В науці це неприпустимо.

Завдання дослідження повинні бути узгоджені з темою, метою, об'єк­том і предметом дослідження. Формулюючи завдання дослідження, по­трібно не описувати дії, а пояснювати, з якою метою ви робите той чи інший крок і як це сприяє досягненню мети.

Наприклад:

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з питань моральної саморегу­ляції.

2. Виявити механізми формування моральної саморегуляції в під­літковому віці.

3. Вивчити рівні моральної саморегуляції та встановити схильність до девіантної поведінки.

4. Встановити, чи існує зв"язок між рівнем моральної саморегуляції і схильністю до девіантної поведінки у досліджуваних.

Мета курсової роботи - це очікуваний результат вашої роботи, що дозволяє вирішити проблему, поставлену в курсовій роботі.

Наприклад (курсова робота із психології):

Мета: встановити, чи існує зв'язок між рівнем моральної саморегу­ляції та схильністю до девіантної поведінки; виявити шляхи формування моральної саморегуляції поведінки підлітків як умови запобігання її від­хилень.

Основна частина включає теоретичну і практичну складові.

В теоретичній — дається аналіз наукової літератури, який може місти­ти історико-педагогічний аспект проблеми, її філософське і психологічне обгрунтування з позицій сьогодення, провідні концепції сучасної педаго­гічної теорії з даної проблеми. На завершення необхідно чітко виділити теоретичні позиції, з яких треба виходити при розробці основних питань теми.

У практичній (експериментальній) частині слід описати педагогічний досвід роботи з даної проблеми школи (вчителя), використовуючи мате­ріали спостережень, бесід з учителями, дітьми, батьками, або публікації в педагогічній періодиці. Особливо цінним є опис власного педагогічного досвіду чи елементів експерименту.

На завершення робиться загальний висновок з усієї теми на основі теоретичних висновків і даних експерименту, визначаються шляхи вдос­коналення даного аспекту в практиці роботи школи.

Бібліографія - містить список дослідженої літератури.

У додатку - плани роботи класних керівників, методичні розробки, матеріали анкетних опитувань, бесід з учнями, творчі роботи школярів, фотокартки та ін.

Актуальність дослідження

Актуальність теми - обов"язкова вимога курсової роботи. Обґрунту­вання вибору теми передбачає висвітлення ЇЇ важливості, суттєвого зна­чення, відповідності теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки, практичним завданням відповідної сфери діяльності. Вона харак­теризує співвідношення між тим, що з даної проблеми вже відомо, а що досліджується студентом уперше. Висвітлення актуальності теми повин­но бути небагатослівним і має стосуватися проблеми дослідження, її нау­кового значення. Розкривають стан розробки даної теми, подаючи огляд найбільш цінних і актуальних джерел Із вказівкою на висвітлені в них проблеми

При вивченні стану проблеми доцільна наступна послідовність роботи:

1. Ознайомитися з визначенням основних понять, які стосуються теми, використовуючи словники та енциклопедії. У них часто можна знайти посилання та найбільш відомі роботи у певній га­лузі і на вчених, які зробили основний внесок у дослідження яви­ща, яке вивчається.

2. Скласти бібліографію з теми, яка вас цікавить, за допомогою сис­тематичного каталогу. Слід продивитися декілька розділів ката­логу, які потрапляють у смислове поле дослідження

3. Ознайомитися з довідковими й бібліографічними виданнями з психології, суспільних наук.

Зробивши бібліографічну підготовку, ви будете мати уявлення про кількість публікацій з теми, що цікавить вас, про актуальність проблеми, зможете виділити авторів, які найбільше працювали з проблемою.

Звер­ніть увагу і на ці поради:

1. Якщо ви читаєте бібліотечну книгу, яка заслуговує на увагу, кра­ще її конспектувати під час читання.

2. Можна переписати для себе висновки автора у тому вигляді, в якому вони викладені в роботі

3. Дотримуйтесь у своїх конспектах системи позначень, яка дозво­лить вам впевнено розрізняти через деякий час уривки, що циту­ються, скорочений виклад думок автора, ваші коментарі та при­мітки.

4. Доцільно вказувати у конспекті, до яких сторінок публікації від­носиться кожний його фрагмент. Це абсолютно необхідно для цитат.

5. У конспекті роботи, що описує експериментальне дослідження, потрібно відзначити такі його характеристики:

• перелік використаних методик;

• опис оригінальних (авторських) методик;

• опис процедури експерименту;

• об' єм вибірки досліджуваних та її параметри.

6. Будь-який конспект потрібно починати з запису повних вихідних
даних друкованої роботи.

Зібрані матеріали можуть бути скомпоновані за хронологічним прин­ципом, тобто ваш виклад буде описувати етапи дослідження проблеми вітчизняними та зарубіжними вченими.

Однак логічна побудова має переваги для поглибленого розуміння природи явища, яке вивчається.

Структура огляду літератури може бути приблизно такою:

1. Феноменологічний опис, тобто опис проявів, явищ, які є предме­том дослідження. Область проявів, її частота, часові, просторові, інтенсивні характеристики.

2. Місце даного явища серед інших психічних явищ, тобто його вза­ємозв'язки, взаємовпливи. Фактори, які його обумовлюють. Яви­ща, на які воно впливає.

3. Структура даного явища, тобто стійкі зв'язки між його компонентами, елементами.

4. Суть, природа явища. Визначення явища (одного або декількох).
5. Закономірності, яким підпорядковується явище.
6. Прикладне, практичне використання психічного явища (власти-
вості, функції, або врахування його характеристики).

Зрозуміло, що побудова огляду літератури залежить від специфіки психічного явища, яке розглядається, міри його вивчення й інших факто­рів. Тому запропонована схема є приблизною.

В огляді літератури обов'язково повинні бути названі прізвища авто­рів, чиї ідеї або експериментальні результати ви переказуєте або узагаль­нюєте. Вкажіть конкретні публікації авторів або автора, який став для вас посередником, джерело інформації про автора, ідеї якого вас зацікавили. Якщо ви подаєте цитату, яку ви взяли не з першоджерела, а з роботи іншого автора, то у кінці цитати в дужках вказуєте джерело, з яким працювали.

Літературний аналітичний погляд є першим розділом в тексті курсо­вої роботи.

Планування дослідження

Розділ другий присвячується методам та методиці дослідження. Як правило, цей розділ складається з двох підрозділів (параграфів). У першо­му параграфі робиться обґрунтування експериментального дослідження.

Посилаючись на дослідження інших авторів, ви пояснюєте, чому об­рати саме ці методи та методики. Опис методики та процедури дослі­дження здійснюється в другому параграфі. Якщо використана методика широко вживана, то в тексті курсової роботи можна обмежитися поси­ланням на автора і джерело, а сам текст представити в додатках. Розроб­лена самостійно методика (наприклад, план бесіди) наводиться повністю. У цьому параграфі описується і процедура дослідження, коли, за яких умов вона проводилась. Плануючи та проводячи дослідження, пам'ятайте про етичні вимоги. Ваше дослідження не повинно шкодити взаєминам та психологічному комфорту досліджуваних. Імена та прізвища досліджува­них шифруються. Наприклад: Світлана М.. Тетяна 3.

Досліджуваних слід забезпечити стандартними бланками для відпові­дей чи іншими необхідними матеріалами. Подбавши про це наперед, ви заощадите час проведення дослідження, зробите свою роботу охайнішою і швидше здійсните підрахунки. Усі продукти діяльності, отримані в ході дослідження (малюнки, опитувальні листи, протоколи бесід чи спостере­жень), обов'язково зберігаються і представляються в додатках.

На приклад:

Розділ ІІ. Методи та методики дослідження моральної саморегуляції та схильності до девіантної поведінки

2.1. Логіка і методика констатувального експерименту дослідження моральної саморегуляції

2.2. Критерії та рівні дослідження моральної саморегуля­ції та девіантної поведінки Формуючи вибірку досліджуваних, потрібно врахувати, що:

1. Кількість досліджуваних повинна бути не менше 15-20.

2. У виборці мають бути досліджувані обох статей в приблизно од­наковій кількості (крім гендерних досліджень).

Результати дослідження

У третьому розділі формувального експерименту проводиться аналіз результатів дослідження. У цьому розділі ви маєте реалізувати завдання дослідження й підтвердити чи спростувати гіпотезу дослідження. У цьо­му розділі отримані в ході дослідження дані порівнюють з результатами, одержаними іншими дослідниками або на констатувальному етапі дослі­дження. Для обробки отриманих результатів використовуються методи математичної статистики, але всі громіздкі розрахунки подаються в до­датках. У тексті ж наводяться формули, результат та висновки.

Наприклад:

Розділ 111. Експериментальне дослідження рівнів моральної саморе­гуляції та схильності до девіантної поведінки

3.1. Результати вивчення рівнів моральної саморегуляції

3.2. Результати дослідження схильності до девіантної
поведінки

3.3. Встановлення наявності зв'язку між рівнями моральної саморегуляції та схильності до девіантної пове­дінки.

Курсова робота завершується висновком. Обсяг цього розділу, як і обсяг вступу, — 2-4 сторінки. Вони містять головні наукові результати, отримані студентом. Висновки мають форму синтезу наукової інформа­ції, накопиченої в основній частині, тобто послідовний, логічний, чіткий виклад усіх результатів та їх співвідношення із загальною метою й конк­ретними завданнями, сформульованими у вступі. Це узагальнена підсум­кова оцінка здійсненої роботи, у якій зазначається: а) у чому полягає ос­новний зміст роботи; б) які важливі наукові результати здобуті; в) теоре­тична і практична цінність дослідження. У висновках необхідно наголо­сити на тому, що мету дослідження досягнуто й усі поставлені завдання вирішено.

У висновку робляться короткі підсумки до кожного розділу курсової роботи, причому максимум уваги приділяється результатам, отриманим у третьому розділі. Прийнято також писати про перспективи даного дослі­дження.

У кінці курсової роботи (після основного тексту) додається список використаних джерел. Він пишеться в алфавітному порядку (прізвища перших авторів або заголовків), вказується назва видавництва та рік ви­дання. Список складається з 20-25 джерел, до яких не входять підручни­ки, статті з науково-популярних журналів чи книжок, і тільки з тих праць, на які є посилання в тексті курсової роботи. Усі літературні джере­ла подаються в списку тією мовою, якою вони написані. Спочатку пере­раховуються праці мовами з кириличною графікою (наприклад, українсь­кою, російською, білоруською), а потім праці, написані мовами з латин­ською графікою (англійською, німецькою).

Бібліографічні описи у списку слід пронумерувати.

Оформлення списку ведеться згідно з правилами бібліографічного опису друкованих творів. Складаючи опис, необхідно дотримуватися та­ких вимог:

1) використовувати елементи опису, які відповідають міждержавним стандартам;

2) дотримуватися єдиної форми написання елементів опису й послі­довності їх розташування:

3) точно відтворювати відомості про використане джерело.

Приклади бібліографічного опису різних видів джерел наведено в додатку 1.

У курсовій роботі, крім текстової форми, для представлення резуль­татів можна використати і графічні форми: графи, стовпчикові діаграми, просторово-графічні описи, таблиці, графіки.

Додатки повинні бути оформлені як продовження курсової роботи й розташовані у порядку згадування в тексті посилань до них.

Кожен додаток починають з нової сторінки. У правому верхньому кутку пишуть слово '"Додаток" і його порядковий номер без значка №, наприклад: "Додаток 1". Нижче, посередині рядка, пишуть заголовок, який є обов'язковим елементом додатка.

Якщо в роботі один додаток, його не нумерують.

Малюнки й таблиці, розташовані в додатку, нумерують арабськими цифрами у межах кожного додатка, напр.: "Мал. Д 1.1" (перший малюнок першого додатка).