Умови збереження та зміцнення професійного

Здоров'я педагога

Останні роки характеризуються підвищеною увагою суспільства до проблем здоров'я людини, проводиться цілий ряд заходів, націлених на його зміцнення. Спеціалі сти в області громадського здоров'я висловлюють думку про формування нової політики у справі охорони здоров'я. Фак тор здоров'я все частіше опиняється в числі пріоритетних цін-ностей представників різних професій, у тому числі і педа гогіческой. Його цінність усвідомлюють не лише педагоги середньо го віку, а й молоді, для яких бути здоровим стано вится престижним. Здорові педагоги працюють виробляй тельно, схильні до творчості, мають здатне стю до самовдосконалення.

Професійна діяльність педагога дошкільного об разования характеризується високими навантаженнями на псіхоемо нальних сферу особистості. Ббльшая частина його робочого дня проходить в емоційно напруженій обстановці (емоціо нальне насиченість діяльності, постійна концентра ція уваги, підвищена відповідальність зжізнь і здоро В'є дітей). Фактори такого роду впливають на фізико чеський самопочуття педагога: з'являються нервозність, раздра жительность, втома, різного роду нездужання. В окремих них випадках емоційна напруга досягає крити тичного рівня. В результаті педагог втрачає самовладання і проявляє себе в агресивній формі (окрики, гнів, роздражню-ність).

Спираючись на багаторічний досвід вивчення людських емо цій, дослідники визнають необхідність їх раціонального регулювання і вважають, що причини прояви емоційно ної нестійкості в педагогічній діяльності обумовлені ни низкою об'єктивних і суб'єктивних факторів.

До об'єктивних факторів належать:

• соціальний - зміни в системі суспільних цінно стей, підвищені психоемоційні навантаження, непрестіж ність професії, недооцінка суспільної значущості до шкільної освіти, незадоволеність соціальним оточенням на роботі (чисто жіночий колектив);

• матеріально-побутовий - умови життя і побуту, матеріальних но-технічне забезпечення, зниження життєвого рівня пе дагога;

• відповідальності - підвищена відповідальність за життя, благополуччя, фізичне і психічне здоров'я дітей;

• взаємодії - несприятлива психологічна ат атмосферу професійної діяльності: конфліктність у системах керівник - підлеглий (відсутність оптималь ного керівництва, неувага до особистості співробітника, незадовільно летворенность рішеннями керівництва), колега - колега (не сумлінне ставлення до роботи, психологічна несо місткість колег, несприятливий психологічний мікро клімат), педагог - дитина (порушення дисципліни, незрозумілі гу дитини, особливості сучасних дітей), педагог - ро дители (ігнорування батьками вимог дитячого саду, відсутність єдності вимог в підході до дитини з сторо ни дитячого садка і сім'ї, необгрунтовані претензії до воспи татель);

• організаційно-адміністративний - перевантаженість дорученнями, відкриті заняття, педради, непродумане запровадження нововведень, нечітка організація і планування діяльності, завищена кількість дітей в групі.

Суб'єктивні чинники - психологічні особливості особистості, які провокують надмірну чутливість ність людини до певних труднощів професійних ної діяльності, тобто особистісні (мотиваційні, емоціо нальні, моральні та ін) характеристики. В результаті дії зазначених факторів педагог вдається до еконо мії емоційних ресурсів (не звертати уваги, берегти нерви), тобто до емоційного ігнорування напружених ситуацій, що тягне за собою різного роду негативні по-слідства для його самопочуття та здоров'я.

Сучасна педагогіка використовує спеціальний термін "ефективні вчителі". До важливих особливостей ефек ного педагога ставляться впевненість у собі і висока само оцінка, емоційна стабільність і прагнення до макси бітної гнучкості.

Дослідження показують, що значна частина педаго гов має негативної «Я-концепцією», низькою самооцен кою, невпевненістю в собі. Недостатньо сформовані у пе дагогов й адекватні способи емоційного реагування на труднощі непрогнозованих складних ситуацій, виникаю щих в педагогічному процесі.

Зміцненню і відновлення професійного здоро вья педагога в значній мірі може сприяти формування позитивного самосприйняття, самоуваже ня, тобто позитивної оцінки себе. З цією метою ефективне використання в педагогічній діяльності спеціальних вправ, наприклад на розвиток самосприйняття.

1. «Контраргументи». Педагогу пропонується скласти список своїх слабких сторін та розмістити його на лівій половині аркуша буму ги. На правій стороні проти кожного пункту вказати те позитивний ве, що цьому можна протиставити.

2. «Сприйняття життя». Аркуш паперу ділиться на дві колонки. У ле-

вої записуються погані події життя, в правій - позитивні

аспекти тих же подій.

Правила: 1) не обговорювати і не обдумувати ідеї, 2) записувати всі ідеї, які прийдуть в голову; 3) не оцінювати ідеї як погані або хороші.

Рефлексія: знайти позитивні аспекти в будь неприємної ситуації.

3. «Все одно ти молодець, тому що ...». Вправа виконують

два педагоги. Перший починає розповідь зі слів: «Мені не подобається в се-

бе ...». Другий, вислухавши, повинен відреагувати, починаючи словами:

«Все одно ти молодець, тому що ...».

Для зміцнення впевненості та життєрадісного міровос приємства як найважливіших ресурсів антистрес корисно овла діти технікою позитивного мислення. Думки, переконання, внутрішній діалог надають созидающее вплив на сцена рий життя людини. Вони виявляються у поведінці, переживаннях, але також в установці і готовності подолання вать життєві стреси. Корисно провести самоаналіз внут реннего діалогу і усунути з нього всі деструктивні рече ші обороти, звернення до себе, в яких відчувається приречений ність, самозвинувачення, відсутність віри і надії на успіх (наприклад, «Я нічого не можу змінити в моєму житті» , «Мене ніхто не розуміє», «Я нещасливий і завжди буду таким»). Необ хідно замінити їх на конструктивні або позитивні, спо собствует мобілізації внутрішніх психологічних ре сурсів і зміцнюють впевненість у власних силах.

Допоможуть у цьому наступні поради:

• помічайте свої досягнення, успіхи і хваліть себе за них, радійте досягнутим цілям;

• не «пережовуйте» в розумі трапилися конфлікти і допу щенниє помилки. Усвідомте їх причину, зробіть висновки і знайдіть вихід;

• якщо виникли проблема, конфлікт, то вирішуйте їх своє тимчасово і обдумано;

• раціонально розпоряджайтеся своїм часом. Навчіться ділити великі справи на декілька частин, включати в свій гра фик приємні справи. Візьміть за правило не залишати справи не завершеними;

• формуйте активну життєву позицію, особливо по відношенню до професійних стресів (стреси - це «аромат і смак життя»);

• визначте межу своїх можливостей. З повагою від носитесь до свого організму, не перевтомлюйтеся, будьте всег да в хорошій фізичній формі;

• довше і частіше спілкуйтеся з людьми, які приємні. З тими ж, хто неприємний, м'яко і непомітно обмежуйте спілкування.

Стресові ситуації в процесі педагогічного взаємо дії породжують консерватизм, стандартність, шаблон ність поведінки педагога, які поступово переходять в риси характеру, негативно відображаються на розумових про процесах. Ригідність мислення, його закостенілість, надмірна логічність - це те, що часто заважає педагогу працювати твор-но, змінювати стратегію своєї поведінки. У поведінковому плані ригідність мислення виступає як недостатня адаптивність поведінки.

Швидко і легко переходити від одного класу явищ до дру гим допомагає інтелектуальна гнучкість, іншими словами, розумі ня враховувати різноманіття індивідуальних особливостей вихованців, виявляти рухливість, артистизм, нестандарт ність мислення в різних видах діяльності, міняти тактику поведінки в залежності від ситуації, що склалася . Для обо значення інтелектуальної гнучкості використовуються різні терміни. Одні вчені називають її переключаемостью, інші - рухливістю, треті - нешаблонно, нестереотипно стю, нестандартністю мислення. Головним елементом ін інтелектуальні гнучкості є творчі здібності, які обумовлюють імпровізацію - миттєве нахожде ня незвичайних, нових і найбільш оптимальних способів де ності. Творча діяльність має великий впли яние на особистість педагога: створює бадьорий настрій, форми рілої впевненість у своїх силах, уміння відстоювати свою точку зору, викликає позитивні емоції, які закріплені ються і стають властивостями особистості.

Вправи на розвиток інтелектуальної гнучкості

1. Знайти максимум властивостей, які об'єднують: сонце і електричку, осінь і балет, чоловіка і кава, авторучку і ракету.

2. Назвати слова, до яких застосовні три визначення одновре менно: «м'який», «білий», «їстівний».

3. Перефразувати наступні пропозиції, тобто висловити ідею іншими словами якнайближче до оригінального тексту (дати максимально можливу кількість варіантів): «Любові всі возрас ти покірні», «Не було б щастя, та нещастя допомогло», «Я так хо чу, щоб літо не закінчувалося! ».

4. Зібрати «розсипані» вірші: с, виду, образу, з, втрачаю, висоти, дивлюсь, образу, на; вчу, я, сказав, горлаючи, свою, нової, хто, я, що, пе сенко, кричу, Таню, що, хто, я, сестричку, сказав, небо, ковбаса, при ятнее може, дивиться, навіть, ніж, мурка, в, чудеса, ще, пролетить, думка, можливо, там, що, задумливо, бувають.

5. Дописати фрази: «Впало мило в суп з локшиною, в казані виникла булька великий ...»,« Тоне муха в солодощі в банку на вікні ...», «Я сам себе в пальто одяг і рукавом за ніс зачепив ... ».

6. Гра «Що ти про це думаєш?». Педагог відповідає на поставлене ливі питання. Очки нараховуються за повноту та швидкість відповіді, твор ний підхід, оригінальність. Приклади питань: «Як бути, якщо не можна, але дуже хочеться?», «Чому деякі люди люблять себе не нещасний?», «Як стати щасливим?», «Що краще: бути кращим з гірших чи гіршим з кращих?».

Важливий аспект роботи по збереженню та зміцненню про фессионального здоров'я педагога - оволодіння прийомами са морегуляціі. Її необхідність виникає в наступних випад ях: професіонал стикається з новою, незвичайною, труднораз вирішимо для нього проблемою, яка не має однозначного рішення або передбачає кілька альтернативних варіантів-тов; знаходиться в стані підвищеного емоційного та фізичного напруження, що спонукає його до імпульсивних діям; знаходиться в ситуації оцінювання з боку кол ліг, інших людей, адміністрації. В даний час для са морегуляціі психічних станів використовуються різно образні методи: дихальна гімнастика, концентрація і візуалізація, релаксація, аутогенне тренування та ін овла дів ними, людина може більш ефективно, раціонально розбраті делять свої сили протягом кожного дня, адекватно керувати собою у відповідності зі сформованою ситуацією.

Між диханням і емоційним станом людини існує тісний зв'язок. При емоційному напруженні, хвилюванні відбувається затримка дихання, воно стає пре ривістим і частим. У свою чергу ритм і глибина дихання можуть викликати певні емоційні стани. Раз особисті типи ритмічного дихання включають затримки дихання ня різної тривалості і варіювання вдиху і видоїти ха. Дихальні шляхи на всьому протязі рясно забезпечені закінченнями вегетативної нервової системи. Встановлено, що фаза вдиху збуджує закінчення симпатичного нерва, що активізує діяльність внутрішніх органів, а фаза ви Доха - блукаючого нерва, який надає, як правило, тор мозящее вплив. У дихальної гімнастики це використовується у вигляді так званого вечірнього (заспокійливої) або ранкового (мобілізуючого) дихання.

Заспокійлива дихання характеризується поступовим удли ням видиху до тривалості подвоєного вдиху. Надалі подовжуються вже вдихи, поки не зрівняються з ви дохамі. Потім усі фази дихального циклу знову скорочуючи ються. Заспокійлива дихання корисно використовувати, щоб погасити надмірне збудження і нервову напругу. Ди хание цього типу може нейтралізувати нервово-психічні наслідки конфлікту, зняти «предстартовое» хвилювання і по могти розслабитися перед сном, будучи в цьому випадку простим, але ефективним засобом проти безсоння.

Мобілізуюче дихання - це як би дзеркальне відображення заспокійливого дихання: змінюються не видихи, а вдихи, ди хание затримується не після видиху, а після вдиху. Мобілі зующие дихання допомагає подолати млявість і сонливість при стомленні, сприяє швидкому і безболісному пе-реходу від сну до неспання, мобілізації уваги.

Ефективність впливу дихальних вправ на емо нальні стан збільшується, якщо вони використовуються в комплексі з іншими способами емоційної саморегуляції ції. Одним з таких способів є використання візу лізації.

Візуалізація - це створення внутрішніх образів у свідомості людини, тобто активізація уяви за допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, дотикових ощуще ний, а також їх комбінацій. Візуалізація допомагає людині активізувати емоційну пам'ять, відтворювати ті ощу вання, яких він зазнав колись. Відтворивши у своєму со знанні образи зовнішнього світу, можна швидко відвернутися від на пряжене ситуації, відновити емоційну одно рівновага.

При виразному уявному представленні людиною раз особистих своїх станів або подразників, що викликають ці стани, в його організмі відбуваються відповідні цим уявленням зміни (уявлення про задусі, спеці ви ють почастішання дихання, пульсу; подання гніву приводить до підвищення в крові вмісту адреналіну . Емоції нальне складова образної думки викликає реальні зрушення у фізіологічних системах.

Можна повірити в здатність своєї свідомості впливати на вегетативні функції, роботу внутрішніх органів, провівши наступний досвід: уявити, що на столі лежить лимон, від ко торого слід відрізати ножем часточку, відправити собі в рот і притиснути язиком до піднебіння. Дослідження біохімічного соста ва слини, що виділяється на віртуальний лимон і на справжній, показали його ідентичність. За допомогою механізму візуаліза ції реалізуються закладені в людині здатності Самона будови організму, що дає можливість позбутися від психо емоційних порушень, підключити приховані резерви ор ганизма для саморегуляції.

Вправи на візуалізацію

1. Розглянути протягом декількох миттєвостей будь-якої пред мет: апельсин, склянка води, настільну лампу. Закрити очі і пред ставити цей предмет.

2. Закрити очі і уявити яскраву живу фіалку. Взяти її в ру ки, піднести до обличчя, відчути аромат.

3. Уявити сірникову коробку. Дістати з нього сірник, за палити її. Домогтися повної реальності відчуттів.

4. Вправа «Поплавок в океані». Сісти зручно. Дихання рів ве. Закрити очі і розслабитися. Уявити себе маленьким по плавкою в океані. У вас немає мети, компаса, карти, керма, весел. Ви дви нується туди, куди несуть вас вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на деякий час накрити вас, але ви знову виринає на поверхню ... Спробувати відчути ці поштовхи і виринання ... Відчути руху хвилі, тепло сонця, краплі дощу ... подушку мо ря під вами. Прислухатися до свого тіла, до відчуттів, виникаю щим, коли ви уявляєте себе маленьким поплавком у великому океані.

У кожної людини при напружених емоційних состо яниях змінюються міміка, темп мови, підвищується тонус скелетних м'язів, з'являється метушливість, що приводить до помилок у діяльності, змінюються частота дихання, пульс, колір обличчя, мо жуть з'явитися сльози. Але емоційна напруга може піти на спад, якщо увага людини переключається з причини гне ва, смутку чи радості на їхні зовнішні прояви - вираз обличчя, сльози або сміх і т. д. Це говорить про те, що емоційний і фізичний стани людини взаємопов'язані, а тому обла дають здатністю взаємовпливу.

Найпростіший, але досить ефективний спосіб емо нальної саморегуляції - розслаблення мімічної муску Латура. Навчившись розслабляти лицьові м'язи, а також кон троліровать їх стан, можна навчитися керувати і соот ветствующим емоціями. Чим раніше (за часом возникно вения емоцій) включається свідомий контроль, тим більше ефективним він виявляється. Так, в гніві стискаються зуби, міняється вираз обличчя. Відбувається це автоматично, рефлекторно. Проте варто «запустити» питання самоконтро ля («Не стиснуті чи зуби?», «Як виглядає моє обличчя?"), І мими ческие м'язи починають розслаблятися. Тільки необхідна попередня тренування в розслабленні певних м'язових груп на основі словесних самонаказів.

Стримування зовнішніх проявів негативних емоцій у педагогічній діяльності призводить до того, що у педагогів втрачається навик розслаблення м'язів після емоційних перевантажень, з'являється стійкий гіпертонус мускулатури, воз ника «м'язові затиски». Стан напруженості трив ся до тих пір, поки зберігаються сили, коли ж вони виснажують ся, організм слабшає і спостерігається ціла серія псіхосома-тичні проявів.

Певним емоційних реакцій відповідає на напруга цілком певних м'язових груп. Наприклад, емоції страху найбільшою мірою напружують артикуляції ційні і потиличні м'язи. Оскільки ця закономірність доповнюється ще й індивідуальними особливостями, кожна людина в ході систематичних спостережень за самим собою повинен виявити ті м'язові групи, які більшою мірою реагують на емоційне збудження. Крім того, корисним може виявитися найпростіший тест. Максимально розслабившись, необхідно якомога чіткіше відтворити у свідомості емоційну ситуацію. Періодично переклю чаю увагу на стан м'язової системи, неважко об зовні групи м'язів, першими збільшують тонус. Ці м'язи і стають об'єктом найбільшої уваги як при тренуванні розслаблення, так і в умовах емоційного збудження.

Вправи для розслаблення м'язів обличчя

Загальні правила таких вправ: дати можливість усвідомити і запам'ятати відчуття розслабленої м'язи за контрастом з її напря жением; кожне з вправ складається з двох фаз - початковій (на напруги) і подальшої (розслаблення); в початковій фазі напря ються обраної м'язи або групи м'язів має наростати плав но, а завершальне розслаблення («скидання» напруги) здій снюється різко; повільного напрузі м'язів супроводжує мед ленний глибокий вдих; вправи не слід виконувати безпосередньо ного перед сном, оскільки м'язову напругу має викличу-дає дією; кожне з вправ повторюється 2-3 рази.

1. «Маска здивування». Закрити очі. Одночасно з повільним вдихом максимально високо підняти брови, подумки вимовити: «М'язи чола напружені». Затримати на секунду дихання і з видоїть хом опустити брови. Пауза 15 с.

2. «Жмурки». З повільним видихом м'яко опустити повіки. Вдихаючи повітря, поступово нарощувати напругу м'язів очей і, нарешті, заплющити їх так, як ніби в них потрапив шампунь, мружитися якомога сильніше. Подумки вимовити: «Повіки напружені». Потім се кундная затримка дихання, вільний видих і розслаблення м'язів століття. Залишаючи повіки опущеними, вимовити: «Повіки розслаблені *.

3. «Маска поцілунку». Одночасно з вдихом поступово стискати губи, наче для поцілунку, довести це зусилля до межі і зафік сіровать, повторюючи: «М'язи рота напружені». На секунду затримати дихання, з вільним видихом розслабити м'язи. Мовлення: «М'язи рота розслаблені».

4. «Маска сміху». Трохи примружити очі, з вдихом повільно посміхаючись нуться настільки широко, наскільки це можливо. З видихом рас слабку напругу м'язи обличчя.

Кожен педагог може побудувати свою індивідуальну програму професійного самозбереження. Бажано, щоб вона базувалася на наступних положеннях (В. В. Бій ко, А. К. Маркова):

• активна позиція у професійному житті (перестати відчувати себе жертвою обставин);

• готовність до постійного самозміни, лабільність установок, яка спостерігається у багатьох довгожителів;

• зміцнення в собі тих якостей особистості, які особливо необхідні і затребувані в сучасному суспільстві (готовий ність до включення в нові проекти, зміцнення ресурсу «ус Пеха» і впевненості у своїх силах);

• створення оптимістичній професійної перспекти ви, посилення авторства свого життя навіть в складних обставин тва;

• підтримку позитивної «Я-концепції», посилення своїх позитивних якостей;

• внутрішня особистісна відповідальність за своє психиче ське і фізичне здоров'я;

• здатність жити в злагоді з самим собою, внутрішня гармо ня, прийняття реальних факторів свого професійного життя;

• установка на творчість навіть у малоподходящей для цього умовах («виживання через творчість»);

• володіння прийомами самовідновлення (фізичного і психічного) після перевантажень і прийомами нормалізації рівня працездатності;

• виключення зі свого життя саморуйнується і самопо ражаются стратегій поведінки, посилення свого життєвого потенціалу і життєстійкості.

Результатом і показником ефективності програми са мосохраненія буде фізичний і професійне Долгальов тя педагога.

Використання запропонованих вправ і рекомендацій ції в повсякденній діяльності педагога дошкільного уч нов допоможе йому зберегти «робоче» самопочуття, сни зит ймовірність розвитку професійного «вигорання».

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які загальні цілі підготовки фахівця дошкільного об разования.

2. Назвіть показники професійних знань і умінь спе ців з фізичного виховання дітей.

3. Перерахуйте професійно значущі функції керуєте ля фізичного виховання.

4. Наведіть приклади нормативно-правових документів, визна ляющие зміст роботи з фізичного виховання дітей в до шкільному закладі.

5. Які основні умови збереження і зміцнення професійно онального здоров'я педагога?

6. Згадайте ради, які сприятимуть мобілізації внутрішніх психологічних ресурсів і зміцнюють впевненість педагога у власних силах.

7. Що таке, з вашої точки зору, педагогічний такт?