Фізична культура в побуті трудящих

Для фізичної культури в період трудової діяльності трудящих характерні такі функції:

— оптимізація фізичного розвитку людини (вдосконалення тих або інших фізичних якостей, формування правильної статури, зміцнення функціональних систем і т.ін.);

— комунікативна, що задовольняє потреби людей у приємному спілкуванні в процесі спільних занять фізичними вправами;

— організація здорового дозвілля, зокрема, активізація відновлення життєвих сил людини після виробничої діяльності:

— соціально-профілактична, тісно взаємопов'язана з організацією здорового дозвілля (попередження появи таких асоціальних звичок, як алкоголізм, куріння, наркоманія, порожнє проведення часу і т.ін.);

— психорегулююча, направлена на виховання культури управління психічним станом людини за допомогою фізичних і психофізичних вправ (дихальної гімнастики, психом'язового тренування і ін.);

— естетична, пов'язана з виявленням естетичного початку у фізкультурній діяльності (з формуванням красивої статури, культури рухів, пізнанням естетичних закономірностей у процесі здійснення даної діяльності і т.ін.);

— педагогічна, що виявляється в спільних заняттях фізичними вправами батьків і дітей, у процесі фізичного самовиховання і т.ін. (І.І. Сулейманов, 1987).

У віковому інтервалі 18-28 років зберігаються високий рівень тренованості рухової функції, особливо її силових виявів і працездатності, є передумови для занять різними видами спорту.

У подальший період відбувається стабілізація функціональних можливостей організму, а після 30-35 років поступово проявляються процеси їх згасання (інволюція), які починаються значно пізніше і відбуваються повільніше у тих, хто в більш ранньому віці активно займався руховою діяльністю. Літній вік вимагає особливої уваги для збереження, зміцнення здоров'я, профілактики захворювань засобами фізичної культури.

У віковому інтервалі 30-60 років настає повільне, але неухильне зниження ряду показників фізичного розвитку і рівня фізичного потенціалу людини. Причому маса тіла, частота дихання, тиск систоли змінюються у бік збільшення, а показники фізичної підготовленості знижуються. М'язи людини зрілого віку в основному зберігають свої функціональні властивості, проте регресивні зміни морфологічних характеристик апарату руху помітні вже після 30-35 років. Це стосується, перш за все, зниження еластичності зв'язочного апарату, пониження його міцності, зростання крихкості кісток, закостеніння ряду елементів хребетного стовпа, зниження рухливості в суглобах (В.Д. Бальсевич, В.А. Запорожанов, 1987). Після 30 років починає зменшуватися швидкість рухової реакції, що пов'язане також із зниженням збудливості нервових центрів і м'язів і зменшенням їх лабільності. З віком помітно погіршуються координаційні вміння, знижується здібність до освоєння нових рухів, продуктивність розумової діяльності, головним чином у кількісних параметрах, що призводить до більш швидкої стомлюваності.

Сучасні дані геронтології свідчать про те, що інволюційний період розвитку людини починається в 30-35 років, коли відбувається перехід від першого зрілого віку до другого. Цей період, як правило, розділяє еволюційні та інволюційні періоди розвитку.

Характер вікових змін морфофункціональних властивостей апарату руху людини залежить від способу життя, рівня і змісту його фізичної активності. Наукові і практичні дані говорять про те, що, в принципі, можна керувати процесом інволюційних змін, уповільнюючи регрес організму за допомогою раціональної рухової діяльності. Правильна організація фізичної активності, відповідно до вікових особливостей людини, допускає систематичне фізичне тренування з середньою і невисокою інтенсивністю навантажень, різноманітних за характером дій на організм.

У зв'язку з віковими періодами і з поправкою на "біологічний" вік, стан здоров'я і ступені початкового фізичного розвитку, представляється можливим найбільш ефективно розвивати фізичні здібності в певні періоди життя дорослої людини. Так, наприклад, для максимального розвитку швидкісних здібностей, спритності, гнучкості це буде вік до 20-25 років; здібності у прояві сили і витривалості – до 36-40 років; пізніше всі функціональні можливості помітно знижуються, їх розвиток погіршується (Ю.Ф. Курамшин, В.І. Попов, 1999).

У молодому і зрілому віці рекомендується займатися фізичними вправами не рідше трьох разів на тиждень із додатковим заняттям оздоровчого і рекреаційного характеру. Тривалість заняття не повинна перевищувати 2 години для осіб молодого віку і 1,5 години для людей зрілого віку. Слід зазначити, що інтенсивність занять на початковому етапі не повинна перевищувати 40-45% МПК.