Пояснення до складання соціально-педагогічного. Діти із фізичними відхиленнями: порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату: діти, які занесені до диспансерного обліку за соматичними та інфекційними

Паспорта класу

I. П.І.Б.

II. Стан здоров 'я

Діти із фізичними відхиленнями: порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату: діти, які занесені до диспансерного обліку за соматичними та інфекційними захворюваннями; діти із психічними відхиленнями: затримка психічного розвитку, порушення мови та інш.

III. Родинна ситуація:

1. Повна сім'я.

2. Діти із неповних сімей.

У дитини немає одного із батьків, але він живий.

3. Багатодітні сім "ї: 3(4) і більше дітей (вказати кількість).

4. Діти-сироти:

а) це особи у віці до 18 років, у яких померли обоє, або один із
батьків;

б) соціальний сирота - це дитина, яка має біологічних батьків,
але вони не займаються вихованням дитини і не турбуються про неї.
тобто, ті, що залишилися без батьків (батьки, позбавлені батьківських
прав; обмежені в батьківських правах; визнані безвісно відсутніми;
недієздатний; відбувають покарання у виправних колоніях:
звинувачуються у здійсненні злочинів і знаходяться під вартою:
ухиляються від виховання дітей; відмовляються забрати дітей із
лікарських, соціальних закладів, куди дитина поміщена тимчасово).

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли 15 років, піклування - від 15 до 18 років.

Опіка і піклування - форми влаштування дітей на утримання, виховання, освіта, захист їх прав та інтересів.

5. Проблемні сім ї:

а) батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, допускають правові порушення;

б) стійки конфлікти у взаємовідношеннях між батьками та дітьми;

в) сім'ї, зовні благополучні, але допускають серйозні помилки
у вихованні дітей внаслідок низької педагогічної культури (відсутність
вимог до дитини, безконтрольність, надмірна батьківська любов,
відсутність урахування вікових та індивідуальних психічних особливостей).

IV. Невстигаючі.

Виявити «2» за чверть, з яких предметів і за яких причин (несформованість мотивів навчання, несформованість компонентів навчальної діяльності, невірне використання індивідуальних типологічних особливостей).

V. Діти із затримкою психічного розвитку1 (З.П.Р.).

З.П.Р. - порушення нормального темпу психічного розвитку, в результаті чого дитина шкільного віку залишається в колі дошкільних ігрових інтересів. При З.П.Р. діти не можуть включатися в шкільну навчальну діяльність, сприймати певні завдання, виконувати їх. У дітей із З.П.Р. труднощі в оволодінні елементарною грамотою, лічбою поєднуються з відносно добре розвинутою мовою, здатністю до запам'ятовування віршів, казок, дотримування правил гри, до засвоювання способу виконання завдань і адекватного використання їх у нових ситуаціях. Ці особливості дають змогу дітям із З.П.Р. за спеціальних умов (індивідуалізація навантаження, використання спеціальних методів) засвоювати програму загальноосвітньої школи.

VI. Педагогічно-занедбані діти (П.З.Д.).

Педагогічна запущеність (П.З.) - стійкі відхилення від норми в моральній свідомості й поведінці чи навчальній діяльності, спричинені недоліками педагогічного впливу. П.З. дитина є психічно нормальною й фізично здоровою, однак немає знань та умінь, необхідних для нормальної життєдіяльності. Розрізняють поняття П.З. і вижковиховуваності. Причинами П.З. можуть бути недоліки виховання в родині, незадовільні побутові умови, погана організація навчально-виховного процесу, бездоглядність, негативний вплив вулиці. У П.З.Д. спотерігаються затримки розвитку, втрата інтересу до навчання, відставання з окремих навчальних предметів, відчуття дискомфорту в колективі, заниження відповідальності й організованості тощо.

Важковихованість означає відхилення в поведінці та психічному стані дитини, яка потребує посиленої уваги педагогів, індивідуалізації засобів впливу для їх подолання. Прикладом таких відхилень можуть бути: знижені адаптивні здібності, неадекватність самооцінки та рівня захоплень, недостатній розвиток для даного віку мотиваційно-вольової сфери та пізнавальних процесів Важковихованість частіше всього е результатом негативного вплив) оточення, помилок у сімейному вихованні, а також природжених біологічних порушень нервової системи. Для попередження та профілактики необхідно встановити оптимальний психологічний режим життя, навчання та виховання, забезпечити здоровий морально-психологічний мікроклімат, коректне використання методів виховання та перевиховання. Різними видами відхилення від норми є: дитячий алкоголізм, наркоманія, проституція, бездоглядність, правопорушення та злочинність.

В науковій педагогічній літературі для цієї категорії дітей
використовуються різноманітні терміни: «важкий,«важковиховуваний», «дитина із девіантною, асоціальною поведінкою» та інші.

Загальним є те, що поведінка дитини не відповідає нормам та правилам, що прийняті у суспільстві.

Причини відхилення від поведінки пов'язані із проблемою підліткового перехідного віку, невизначеного соціального положення, нестабільного розвитку країни, виникненням екстремальних ситуацій, із яких дитина не може вийти самостійно і т.д В реальному житті «чистих» відхилень, як правило, не буває .

VII. Обдаровані діти.

Обдаровані діти (О.Д) - діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності. За здібностями О.Д. далеко випереджають своїх ровесників. Відчутною ознакою обдарованості дитини є випереджаючий розвиток її інтелект) щодо її віку. Для О.Д. характерні висока активність розуму, підвищена схильність до розумової діяльності, інтерес до певного виду діяльності, елементи оригінальності в ній, потяг до творчості. Раніше за інших можливо виявити художню обдарованість дітей. У сфері науки найшвидше виявляється обдарованість до математики .

Негативні риси О.Д - надмірна зосередженість на улюбленій
справі і своїх здібностях, байдужість до інших людей і духовних
цінностей, слабка комунікабельність. Обдарованість прийнято
діагностувати за темпом розумового розвитку ступенем випередження дитиною за інших рівних умов своїх ровесників (на цьому грунтуються тести розумової обдарованості й коефіцієнт інтелекту). Значення такого показника не варто перебільшувати, оскільки першочергову цінність має творча сторона розуму.

Обдарованість -- це своєрідне сполучення здібностей, що забезпечує успішність виконання якої-небудь діяльності. Мірі обдарованості й таланту установлюється не за характеристиками самих здібностей, а й :и характером продуктів діяльності, що відзначаються нестандартністю, оригінальністю та іншими показниками .

VIII. Агресивні діти.

Агресивність дітей (А.Д.) - емоційний стан і риса характер) дитини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, елективними переживаннями - гнів, злість, намаганням заподіяти іншому травму (фізичну чи моральну). А.Д є наслідком поганого ставлення до них (відсутність чуйності й поваги, надмірна строгість, зловживання покараннями).

Види агресії:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої
особи.

2. Опосередкована агресія - спрямована окольними шляхами
на іншу особу (наклеп, злобний жарт) або ні на кого спрямовані
пориви гніву, що виявляються у вигляді крику, тупанні ногами, битті
кулаками по столу та інш.

3. Роздратованість - готовність до вияву при найменьшому
збудженні різкості, грубості.

4. Негативізм -- опозиційна міра поведінки. Як правило,
спрямована проти авторитету чи керівництва: ця поведінка може стати від пасивної до активної боротьби проти установлених законів та звичаїв.

5. Образа - заздра та ненависть до оточуючих, зумовлена
почуттям гніву на весь світ за дійсні або вигадані страждання.

6. Підозрюваність - недовіра та обережливість по відношенню
людей, засновані на впевненості в тому, що оточуючі спроможні причинити зло.

7. Вербальна агресія - вияв негативних почуттів як через
форму (сварка, крик, візі), так і через словесні відповіді (погроза, прокляття, сварка).

8. Докори, сумління, відчуття вини стриманий вплив
чуття вини на вияв форм поведінки, які, як правило, забороняються нормами суспільства.

IХ. Дезадаптовані діти.

Психологічним змістом соціальної адаптації є зближення мети орієнтацій особистості учня, опанування ним норм і традицій групової культури, входження в рольову структуру групи. Дезадаптовані учні скуті, невпевнені в собі, знервовані, відлюдкуваті. В однолітків викликають зневагу і стають психічно ізольованими або ми Дезадаптація протікає у трьох формах: невротичній (неврози), капітулятивно-депресивній (психосоматичні захворювання) агресивно-протестуючій (порушення поведінки).

Соціальна дезадаптація - це процес втрати в особи соціально-значущих якостей, що заважають успішному пристосуванню до умов соціального середовища.

Відхилення в поведінці є одним із виявів соціальної дезадаптації.

X. Дозвілля дітей - вільний від обов'язкової діяльності час
Використовуючи години дозвілля для ігор, читання, праці, занять
спортом, мистецтвом, технікою, дитина розвивається морально,
розумово й фізично.

Вказати вид дозвілля, місце проведення (сімейний, шкільний, позашкільний).

XI. Види наданої психолого-педагогічної допомоги.
Діагностика - вивчення психолого-педагогічних особливостей особистості, її мікросередовища, умов життя, виявлення інтересів та потреб, проблем.

Виховна робота включення дітей у різноманітні види діяльності; надання допомоги батькам у розвитку ї виховних можливостей.

Взаємодія з іншими службами - захист інтересів дітей: взаємодія з медпрацівниками, психологом, соціальним педагогом фахівцями соціальних служб, органами опіки та правозахисник органами.

Додаток № 7

Схема аналізу організаційної форми

1. Загальні відомості:

Дата проведення: ____________________

Місце проведення: ___________________

Вік учасників: ________________________

Мета: ________________________________

2. Аналіз гігієнічних, матеріально-технічних та естетичних умов:

- готовність приміщення (чистота, освітленість, температура);

- естетичне оформлення (види наочності, відповідність оформлення змісту організаційної форми доступність унаочнення для учасників);

- технічне забезпечення (якість роботи аудіовізуальної апаратури та доцільність її використання)

3. Аналіз проведення організаційної форми:

- відповідність змістового наповнення форми її мети;

- різноманітність видів діяльності учасників в процесі проведення форми;

- рівень організованості школярів;

- активність учасників;

- використання прийомів заохочення та стимулювання;

- нові творчі знахідки організаційної форми, що спостерігались;

4. Аналіз комунікативності ведучого:

- особливості спілкування ведучого з учасниками;

- оцінки суджень ведучого та їх об’єктивності;

- створення позитивного емоційного клімату під час проведення організаційної форми.

5. Загальна оцінка організаційної форми:

- значення організаційної форми для особистісного становлення учасників;

- досягнення виховної мети організаторами форми;

- методичні помилки при проведенні організаційної форми;

- пропозиції щодо вдосконалення змісту та проведення організаційної форми

Додаток № 8

Алгоритм аналітичної довідки (для соціальних служб)

1. Назва організації.

2. Адреса, телефон.

3. Історична довідка (рік та передумови створення, ініціатори і засновники, основні етапи становлення або реорганізації)

4. Форма власності.

5. Джерела фінансування.

6. Нормативна база діяльності (з конкретним переліком законодавчих актів)

7. Задачі та функції служби ( з посиланням на зміст Статусу або Типового положення)

8. Організаційна структура служби.

9. Штат працівників (кількість, посади і посадові обов’язки).

10. Соціальний портрет контингенту клієнтів.

11. Основні напрямки, форми і методи роботи.

12. Вертикальні та горизонтальні зв’язки (з якими організаціями, зміст і форми співпраці, характер співпраці – постійно, періодично, час від часу)

Алгоритм аналітичної довідки (для освітніх закладів)

1. Соціальний паспорт закладу.

2. Система плану роботи соціального педагога (основні напрямки, форми й методи реалізації діагностико-прогностичної, профілактичної, організаційної, соціально-терапевтичної, охоронно-захисної функцій, урахування у плануванні особливостей соціального портрету контингенту учнів)

3. Характеристика діагностичного інструментарію соціально-педагогічної служби.

4. Характеристика системи роботи з проблемними учнями та сім’ями.

5. Характеристика зв’язків соціально-педагогічної служби закладу з іншими організаціями та соціальними службами (з якими організаціями, зміст і форми співпраці, характер співпраці – постійно, періодично, час від часу)

Додаток № 9

Тематика рефератів для

проведення науково-дослідницької роботи

1. Діяльність Національного фонду соціального захисту матерів і дітей “Україна – дітям”.

2. Історія розвитку доброчинності в Україні.

3. Християнські норми і цінності в контексті соціально-педагогічної психокорекційної діяльності.

4. Молодіжна субкультура в Україні в контексті діяльності соціального педагога.

5. Діяльність дитячих будинків сімейного типу: закордонний та вітчизняний досвід.

6. Проблема дітей-втікачів та дітей-біженців в сучасній Україні.

7. Турбота про дітей-сиріт у давніх слов’ян.

8. “Відомство імператриці Марії” та його діяльність в 19 столітті.

9. Вплив засобів масової інформації на соціальне виховання.

10. Соціально-педагогічні проблеми здорового способу життя дітей.

11. Специфіка соціально-педагогічної діяльності з багатодітною сім’єю.

12. Методи і форми роботи соціального педагога з неповною сім’єю.

13. Особливості соціальної педагогічної діяльності з прийомними батьками.

14. Специфіка роботи соціального педагога в дитячому будинку.

15. Особливості роботи соціального педагога в закладах інтернатного типу для дітей-сиріт.

16. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, які схильні до алкоголізму.

17. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми-наркоманами.

18. Безробіття серед молоді як соціально-педагогічна проблема.

19. Особливості соціально-педагогічної роботи з попередження насильства в сім’ї.

20. Соціально-педагогічна діяльність з сім’єю, яка виховує дитину-інваліда.

21. Історія розвитку соціального піклування в Росії.

22. Проблема усиновлення дітей України.

23. Особливості роботи притулків.

24. Проституція неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема.

25. Соціально-педагогічна реабілітація дівчат-проституток.

26. Центри тимчасової ізоляції для неповнолітніх правопорушників.

27. Спеціальні реабілітаційні центри як соціальний інститут реабілітації важких підлітків.

28. Педагогічна система перевиховання засуджених у виховних колоніях: переваги та недоліки.

29. Соціальна реабілітація звільненого з виховної колонії.

Рекомендована література

1. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии. М., 1999 г.

2. Анатология социальной работы. М., 1995 г.

3. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980 г.

4. Битянова М.Р. Организация психологической работы в школе. М., 1998 г.

5. Битянова М.Р. Социальная психология. М., 1993 г.

6. Бочкарева Г.В. Педагогика социальной работы. М., 1995 г.

7. Всеобщая декларация прав человека. М., 1988 г.

8. Зайцева З.Г. Школа і важковиховувані діти. К., 1991 р.

9. Закон України “Про освіту”. К., 1996 р.

10. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Глебік С.Р. Соціальна педагогіка. К., 1997 р.

11. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. М., 1994 г.

12. Овчарова В. Справочная книга социального педагога. М. ТЦ. «Сфера», 2001 г.

13. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. М., 1999 г.

14. Основы социальной работы. Учебник. М., Инфра – М, 1997 г.

15. Приходько М.І. Глосарій основних понять соціальної педагогіки. Запоріжжя, 1995 р.

16. Психологические тесты. Под ред. А.А. Карелина т.1,2. М., 2001г.

17. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. М., 1998г.

18. Родионов В.А., Ступницкая М.А. Взаимодействие психолога и педагога в учебном процессе. Ярославль, 2001 г.

19. Самоукина Н.В. Практический психолог в школе. М., 1997 г.

20. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: психотехнические упражнения и коррекционные программы. М., 1993 г.

21. Социальная педагогика. Под ред. М.А. Галагузовой. М., 2000 г.

22. Соціальна педагогіка. Навчально-методичний посібник. К., 1998р.

23. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. (понятійно-термінологічний словник). Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. К., 1994 р.

24. Степанов В.Г. Психология трудных школьников. М., 1998 г.

25. Фридман Л.М., Пушкина Т., Каплунович И.Я. Изучение личности учащихся ученических коллективов. М., 1998 г.

26. Чистякова М.И. Психогимнастика. М., 1990 г.

27. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога. М., 2001 г.