Принципи управління школою.
УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ШКОЛОЮ
Державність, демократичність, гласність, відкритість, регіональність постають основними принципами управління сучасною школою — її навчально-виховним процесом та матеріально-господарською діяльністю.
Державність управління школою як принцип полягає у тому, що розвиток освіти, зокрема кожної школи, здійснюється у плановому порядку, як і фінансування, за рахунок державного бюджету країни та місцевого бюджету. У ст. 13 Положення зазначається, що школа є автономною в організації навчально-виховного процесу, юридичне і фінансово-самостійною в своїй діяльності. Вона діє відповідно до Конституції України, Закону «Про освіту», а також нормативних актів Міністерства освіти України.
Кожна школа на основі типового Статуту, а також з урахуванням соціальних, економічних, національних та регіональних особливостей розробляє свій статут, у якому визначаються мета діяльності школи, норми і правила життя закладу, його особливості та перспективи розвитку, права і обов'язки членів шкільного колективу. Проте статут не може суперечити основним державним документам про школу і не дає підстав обмежувати права учасників навчально-виховного процесу (вчителів та учнів). У школах періодично проводяться атестації та інспекторські перевірки місцевих органів освіти у порядку, визначеному Міністерством освіти України.
Демократичність управління школою полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі створюється традиційна педагогічна (дорадча) рада.
Положенням про загальноосвітній середній навчально-виховний заклад чітко окреслюються права і обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є демократичною правовою базою школи. Школа постає, образно кажучи, маленьким «острівцем» правової держави, де все зарегульоване нормами і правилами, а рада школи, її голова мають здійснювати постійний контроль, щоб нічиї права не обмежувалися.
Гласність управління та його відкритість полягають у тому, щоб рішення педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (наприклад, розподіл годин, прийом та звільнення з роботи вчителів та інших працівників) відбувалися не за закритими дверима, а відкрито, щоб у школі не існувало конфліктних ситуацій, все робилося за нормами соціальної справедливості та педагогічної доцільності. Слід додати, що за такими принципами вже й зараз живуть більшість педагогічних колективів, які успішно виконують свої функції. Натомість там, де замість гласності поширені закулісні інтриги, протекціонізм, завжди виникають чвари, поділ на табори, взаємні звинувачення.
Саме гласність та відкритість є «ліками» від соціаль-
но-психологічної напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.
Регіональність школи полягає не лише в її розташуванні в межах того чи іншого населеного пункту (міста, масиву міста, селища, села, маленького, неперспективного села), що, безумовно, впливає на стан всього життя існування школи, перспектив її розширення або звуження, на фінансування, постачання, ремонт
будівель.
Регіональність у межах України розглядається саме як належність до того чи іншого регіону (Донбас, Слобожанщина, Південь, Центральна Україна, Галичина, Закарпаття, Буковина), кожен з яких має свою специфічну організацію життя, побуту, діалект, особливості міжнаціонального співіснування, відроджувані традиції. Все це зумовлює специфіку тієї чи іншої школи, створення своєрідних культурно-освітніх центрів у школі (інтер'єру, музею), організації гуртків, хорів, фестивалів народного співу та музики.