Вказівки до розв’язання задачі. Якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого, менше 20 м3, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L' = 30 м3/год на одну

Якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працюючого, менше 20 м³, необхідний повітрообмін повинен складати не менше L' = 30 м³/год на одну особу. При об’ємі 20 м³ і більше на одного процюючого повітрообмін повинен складати не менше L' = 20 м³/год. При об’ємі 40 м³ і більше на одного працюючого за наявності в приміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.

Таким чином, необхідний повітрообмін L_н обчислюється за формулою

, м³/год, (4.1)

де n - кількість працюючих.

Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогою природної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних і дверних прорізах, так і організовано - через кватирку у віконному прорізі.

Фактичний повітрообмін L_ф, м³/год, обчислюється за формулою

, (4.2)

де F_кв - площа кватирки, через яку буде виходити повітря, м²;

V_п - швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можна розрахувати за формулою

, (4.3)

де g - прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с;

Таблиця 4.1 – Вихідні дані до задачі 1

Показник	Варіант
Габарити приміщення:
- довжина	8,0	7,0	7,8	7,4	7,2	8,6	7,2	7,9	8,0	7,4
- ширина	6,0	5,8	5,4	6,0	5,0	5,4	5,8	6,4	6,2	5,6
- висота	3,2	3,5	3,0	3,4	3,2	3,6	4,0	3,8	4,0	3,2
Кількість працюючих
Розмір кватирки, Fкв, м2	0,25	0,3	0,23	0,25	0,24	0,27	0,21	0,24	0,23	0,26
Розмір дверей Sдв, м2	1,6	1,8	2,0	1,65	1,68	1,7	1,85	1,89	1,75	1,6
Висота від центру дверей до центру кватирки	1,7		1,5	1,9	1,7	1,9	2,2	2,0	1,9	1,7

∆Н₂ - тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря з кватирки, кг/м²:

, (4.4)

де h₂ - висота від площини рівних тисків до центру кватирки (рис. 4.1).

Її можна визначити з наступного співвідношення: відстані від площини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h₁ та h₂, обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів S_дв та F_кв, тобто

.

З геометричних розмірів приміщення h₁+h₂=h,

де h – висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.

Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h₂ (дивись рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Схема розрахунку природної вентиляції

γ_з та γ_вн - відповідно об'ємна вага повітря зовні та всередині приміщення, кГс/м³.

Об'ємна вага повітря визначається за формулою

, (4.5)

де Р_б - барометричний тиск, мм рт.ст., в розрахунках береться таким: Р_б = 750 мм рт.ст.;

Т - температура повітря у градусах Кельвіна.

Для економічного відділу, в якому виконується легка робота відповідно до ГОСТу 12.1.005-88 для теплого періоду року, температура повітря повинна бути не вище +28˚С, або T=301 К, для холодного періоду року відповідно t=17˚С, або T=290 К.

Для повітря зовні приміщення температура визначається за СНиП 2.04.05-91:

для теплого періоду: t = 24˚С, T = 297 К;

для холодного періоду: t = -11˚С, T = 262 К.

Визначивши фактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновок про ефективність природної вентиляції у відділі. Якщо виявиться, що вона не ефективна, тобто L_ф < L_н, або L_ф набагато більше L_н, необхідно дати рекомендації з поліпшення вентиляції і перевірити їх дієвість розрахунками. Зокрема, якщо у холодному періоді року фактичний повітрообмін набагато перевищує необхідний, що може викликати переохолодження працюючих, можна рекомендувати скорочення часу провітрювання приміщення пропорційно перевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.

Задача 2

Перевірити достатність природного освітлення у відділі. Вихідні дані наведені у таблиці 4.2.