Короткі теоретичні відомості. Електричне освітлення може бути розраховане по одному з трьох методів: за величиною питомої потужності освітлення

Електричне освітлення може бути розраховане по одному з трьох методів: за величиною питомої потужності освітлення, методом коефіцієнта використання світлового потоку та за допомогою точкового методу.

Перший із названих методів є менш трудомістким, але і найменш точним і тому застосовується тільки при попередніх орієнтовних розрахунках, а також може служити цілями перевірочних розрахунків існуючих систем освітлення.

Точковий метод (метод сили світла) застосовується для розрахунків всіх видів освітлення: загального, місцевого, локалізованого, зовнішнього; він застосовується для розрахунку освітленості будь-якої точки, при будь-якому положенні поверхні, на якій лежить задана точка, і при будь-якому розташуванні світильників. Крім універсальності цей метод є найбільш точним, недоліком його є велика трудомісткість в порівнянні з іншими.

Найбільш розповсюдженим і простим є метод коефіцієнта використання світлового потоку. Даний метод доцільно застосовувати у разі розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь за умови рівномірного розташування світильників з урахуванням відбиваних від стін і стелі світлових потоків. Його не можна застосовувати для розрахунків локалізованого освітлення, освітлення похилих поверхонь, місцевого освітлення.

За методом коефіцієнта використання світлового потоку можна:

– визначити потужність ламп, якщо задана їх кількість;

– визначити кількість ламп, якщо завчасно відома їх потужність.

Основне рівняння методу: F = ESkz / η n, лм

де F – світловий потік однієї лампи, лм;

Е – мінімальна нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, м²;

k – коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників (знаходиться за таблицею 7);

z – поправочний коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення (відношення мінімальної освітленості до середньої горизонтальної), приймається z = 1,1....1,2;

η – коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки у частках (знаходиться за таблицею 6);

n – кількість ламп.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ:

1. За завданням викладача визначити конкретне приміщення (лабораторію, аудиторію, кабінет), для якого розраховується освітлення,

2. Дізнатися тип ламп і світильників, що використовуються, їх світловий потік.

3. За нормами освітленості (див табл. 3) або за галузевими нормами визначити мінімальну штучну освітленість вибраного приміщення.

4. Визначити площу приміщення за формулою: S = a×b, де а, b – відповідно довжина та ширина приміщення, м;

5. За табл. 7 обрати коефіцієнт запасу k, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників.

Поправочний коефіцієнт z, що характеризує нерівномірність освітлення (відношення мінімальної освітленості до середньої горизонтальної) для люмінесцентних ламп = 1,1.

6. Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку освітлювальної установки знайти індекс приміщення:

і = S / Н_р (а+b),

де а, в – відповідно довжина та ширина приміщення, м;

Н_р - висота підвішування світильників над робочою поверхнею, м.

Для розрахунку потрібно виміряти ці величини.

7. За табл. 4 та 5 вибрати, залежно від конкретних умов, тип світильника та коефіцієнт відбиття стелі r_стеліта r_стін.

8. За табл. 6 знаходимо η. При цьому враховуємо вибрані тип світильника та коефіцієнт відбиття стелі r_стеліта r_стін.

9. Кількість світильників обчислюється за формулою N = n / n_c, де n_c – число ламп у світильнику, n – кількість ламп. Підставивши в дану формулу замість n відомі значення з основної формули розрахунку освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку отримаємо:

N = 100 E S k z / η n_c F

10. Підсумкова таблиця отриманих значень.