Тема 9. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві

Питання для самостійного вивчення

1. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.

2. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.

3. Джерела фінансування Фонду соціального страхування.

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом з теми. Звернути увагу на:

Основні положення

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

2. Основні принципи страхування від нещасного випадку:

· паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

· своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

· обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

· надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

· обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

· формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

· диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

· економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

· цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

4. Формування страхового фонду

Грошові надходження до фонду соціального страхування від нещасного випадку формуються шляхом сплати роботодавцями щомісячних страхових внесків СВ, розмір яких визначається за формулою:

СВ = (ВОП ´ СТ)/100 , (1)

де СТ –страховий тариф, який є чинним для підприємств одного класу професійного ризику виробництва у процентах; ВОП – сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок у гривнях.

5. Визначення страхового тарифу

Страховий тариф визначається за класом професійного ризику виробництва, який встановлюється згідно з класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва (табл. 1).

Фактичні витрати на оплату праці обчислюють шляхом сумування заробітної плати працівників з врахуванням того факту, що максимальна величина фактичних витрат на оплату праці кожного працівника, з якої справляються страхові внески, не перевищує 15 мінімальних розмірів заробітної плати.

Для вмотивування роботодавців покращувати умови праці застосовують знижки і надбавки,які залежать від стану травматизму на підприємстві у порівнянні з станом травматизму на підприємствах цього класу професійного ризику виробництва.

6. Знижки та надбавки до страхового внеску

Знижки чи надбавки до страхового внеску Фонд застосовує з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий календарний рік. їх визначають за формулами

П_П = ВШ_п / СВ_п, (2)

П_К = ВШ_к / СВ_к, (3)

де П_П – частка витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; ВШ_п – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; СВ_п – сума страхових внесків підприємства у минулому календарному році; П_К – частка витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВШ_к – сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВ_к – сума страхових внесків цих підприємств.

Якщо частка витрат Фонду соціального страхування на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві П_П у минулому році є нижчою від частки витрат Фонду соціального страхування на відшкодування шкоди П_К потерпілим на підприємствах відповідного класу професійного ризику, то Фонд надає знижку і навпаки, якщо П_П перевищує П_К , то вводить надбавку. Розміри знижок і надбавок подані у таблицях 2 і 3.