Особливості праці жінок, молоді та інвалідів.

Охорона праці жінок. Піклуючись про найчисельнішу частину і трудових ресурсів України, ч. 2 ст. 24 Конституція України закріпила рівність прав жінок і чоловіків. Така рівність забезпечується наданням жінкам широких прав у галузі їх трудової діяльності - це і здобуття освіти, професійної підготовки, винагороди за працю, а також спеціальними заходами щодо охорони праці й здоров'я жі­нок, створенням умов, що дають жінкам можливість поєднувати роботу з материнством, й іншими пільгами та гарантіями.

Заборона застосування праці жінок стосується важких робіт, робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється залучати жінок до робіт, які пов'язані з постій­ним, протягом робочого дня (зміни) переміщенням вантажів масою понад 7 кг. Дозволяється виконання робіт із підіймання, перемі­щення вантажів, які перевищують 7 кг, Чинне за­конодавство забороняє залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком від 3 до 14 до трьох років або до нічних робіт, надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти їх у відрядження.

Зако­нодавством України про працю забороняється роботодавцямвідмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їхню заробітну плату з мотивів, пов'язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або динини-інваліда. В разі відмови в прийнятті на роботу зазначених жінок роботодавець зобов'язаний повідомити їм причину відмови у письмовій формі.

Підвищену охорону праці жінок містять і нор­ми, пов'язані з наданням відпусток у процесі існування трудових відносин. Існують два види відпусток: у зв'язку з вагітністю та по­логами та для догляду за дитиною. Оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається жінкам на підставі медичного висновку тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календар­них днів після пологів, починаючи з дня пологів, а при ускладненні пологів або при народженні двох і більше дітей - 70 календарних днів після пологів. Тривалість такої відпустки сумарно становить 126 календарних днів або 140-і вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

На тих самих умовах надається відпустка жінці, що усиновила дитину. Власник повинен у разі необхідності надавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 р. або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв і будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.

Охорона праці молоді.Система спеціальних правових норм є невід'ємним доповненням до загальних, спрямованих на підвище ну охорону праці молодих працівників як основного резерву трудо­вих ресурсів України.

Специфікою норм із підвищеної охорони праці молоді є вимоги стосовно прав неповнолітніх у трудових правовідносинах. Неповно­літні працівники, відповідно до ст. 187 КЗпП України, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, тобто до дорослих працівників. А в галузі охорони праці, робочого часу, від­пусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, вста­новленими законодавством України.

. Перш за все, чинне законодавство чітко визначає кон­кретні види робіт, на яких забороняється застосування праці осіб, молодших 18-ти років, зокрема,: важкі роботи, роботи в шкідли­вих або небезпечних умовах праці, а також підземні роботи. Забороняється залучати неповнолітніх працівників до роботи в нічний час, до надурочних робіт і до робіт у вихідні дні.

Не можуть залучатися особи молодше 18-ти років до виконан­ня робіт, що пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми важких речей визначені й за­тверджені Міністерством охорони здоров'я України від 22 березня 1996 p., № 59. Всі працівники, молодше 18-ти років і до досягнен­ня ними 21 року, проходять обов'язковий медичний огляд, осно­вною метою якого є виявлення придатності молодого працівника до виконання ним майбутньої роботи, а також здійснення постій­ного контролю за станом його здоров’я.

Мають місце певні особливості і щодо тривалості і порядку надан­ня молодим працівникам відпустки. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки для працівників віком до 18-ти років встанов­лена 31 календарний день, незалежно від тривалості безперервної роботи на конкретному підприємстві, в установі, організації.

Звільнення з ініціативи власника з підстав, чіт­ко визначених законом, можливе лише у виняткових випадках і з обов'язковим працевлаштуванням. Це стосується таких підстав, як: а) зміни в організації виробництва праці, у тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, скоро­чення чисельності або штату працівників; б) виявлення невідповід­ності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи; в) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пп. 1,2 і б ст. 40 КЗпП України).

Особливості праці інвалідів.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. визначає основи соціальної захищеності інвалідів, надає їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній, соціальній сфері життя суспільство.

Закон зазначає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів та іншою трудовою діяльністю, яка не забороняється законом.

Відмова в укладенні трудового договору або просуванні по службі, звільнення за ініціативою власника, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається. За винятком випадків, коли за висновком медико – соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або загрожує погіршенню здоров’я інваліда.

Для працевлаштування інвалідів, яким за станом здоров’я робота у звичайних умовах протипоказана або ускладнена, створюється спеціальні підприємства, цехи з полегшеним режимом праці. У тих випадках, коли працівники за станом здоров’я потребують надання їм легшої роботи, власник повинен перевести їх, за їхньою згодою, на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.

Відповідно до ст.. 12 Закону України « Про охорону праці» підприємства, які використовують працівників – інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико – соціальної експертної комісії, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають фізичним особливостям цієї категорії працівників.

Трудові спори

Трудові спори (конфлікти) мо­жуть виникати не лише між сторонами трудового договору, а й між професійною спілкою чи страйковим комітетом і власником підприємства - їх називають колективними трудовими спорами.

трудові спори- це кон­флікти між працівником і власником або між працівниками і ро­ботодавцями із приводу застосування законодавства про працю або встановлення чи зміни умов праці, що розглядаються в установленому законом порядку.

Згідно з чинним законодавством трудові спори вирішуються системою спеціальних органів. Так, індивідуальні трудові спо­ри, грунтуючись на положеннях гл. XV КЗпІІ України, розгляда­ються:

- комісіями із трудових спорів (КТС);

- районними (міськими) судами;

- вищими органами в порядку підпорядкованості, що встанов­люється законодавством.

Серед зазначених первинним обов'язковим органом щодо роз­гляду трудових спорів на підприємствах, в установах, організаціях є комісія із трудових спорів (КТС). При цьому КТС обирається на тих підприємствах, в установах, організаціях, де працюють не менше 15 чоловік. На пер­шому засіданні обрані члени КТС шляхом голосування вибирають зі свого складу:

- голову КТС;

- його заступника чи заступників, які за рішенням загальних зборів трудового колективу (конференції) можуть бути звільнені від основної роботи;

- секретаря КТС, котрий обов'язково звільняється від основної роботи й працює в КТС на постійній основі. Отже, КТС є постійно діючим органом по розгляду трудових спорів.

Другим органом по розгляду трудових спорів є суд, який може бути як другою, так і першою інстанцією, що вирішує трудові спо­ри. Так, у суді - як другій інстанції, розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника, які не погоджуються з рішен­ням.

Так, працівник за­лежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:

- до КТС протягом трьох місяців із моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права;

- до суду протягом десяти днів для оскарження рішення КТС, у разі звільнення з роботи - протягом одного місяця, з інших спо­рів - протягом трьох місяців, якщо суд є першою інстанцією вирі­шення трудового спору.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і протягом одно­го року з питань стягнення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і в суді трудові спори розглядаються протягом 10 днів. Для виконання рішення із трудових спорів як строк третього виду встановлений триденний строк після закінчення 10 днів, передбачених для оскарження рішень. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі неза­конно звільнених чи переведення працівників, які підлягають не­гайному виконанню.

Другим видом трудових спорів є колективні. Правова база їх за­безпечення - Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р.¹

Так, сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні є наймані працівники (або окремі їх категорії) підприємства чи його структурного підрозділу або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація; влас­ник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник.

До основних положень Закону відноситься і система органів із роз­гляду колективних трудових спорів (конфліктів). До них належать:

- примирна комісія, яка створюється з ініціативи однієї зі сторін;

- трудовий арбітраж - орган, що створюється з ініціативи одні­єї зі сторін або з ініціативи незалежного посередника. Незалежний посередник - конкретна особа, визначена сторонами спору з метою сприяння взаємодії між сторонами, проведення переговорів тощо (ст. 10 Закону).

Значне місце в Законі приділено страйку. Страйк застосовуються к крайній захід, коли всі можливі вирішення колективного трудового спору вичерпані. Орган, який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноваженого ним органу не пізніше ніж за 7 днів до початку страйку. Страйк– це тимчасове, колективне, добровільне припинення роботи працівниками ( не вихід на роботу, не виконання своїх трудових обов’язків) на підприємстві з метою вирішення колективного трудового спору. Нікого не може бути примушено до участі, або до неучасті в страйку. Деякі категорії працівників не мають права на страйк( державні службовці, працівники суду, служби безпеки, збройних сил, прокуратури, міліції).