Розірвання трудового договору в разі скорочення штату

Скорочення чисельності або штату працівників — одна з підстав для розірвання трудового договору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв’язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. № 436-IV власник або уповноважений ним орган має право самостійно визначати штат і чисельність працівників, структуру підприємства. Таким правом він може скористатися в будь-який час, у т. ч., враховуючи потреби виробництва, вносити відповідні зміни.

Звільнення буде законним, якщо власник або уповноважений ним орган:

справді здійснив скорочення чисельності або штату;

врахував переважне право на залишення працівника на роботі;

запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому самому підприємстві;

надав працівнику гарантії, передбачені чинним законодавством;

отримав згоду від профспілкового органу (профспілкового представника) на звільнення працівника.

Якщо умови продуктивності праці і кваліфікації працівників рівні, перевага в залишенні на роботі надається (ст. 42 КЗпП):

сімейним за наявності двох і більше утриманців;

особам, у сім’ї яких нема інших працівників із самостійним заробітком;

працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;

працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII;

авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

особам з числа депортованих з України протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня їх звільнення зі служби.

Для окремих категорій працівників є обмеження щодо звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату. Такими працівниками, зокрема, є:

вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох чи шести років (у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду за медичним висновком) (ст. 184 КЗпП);

одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років чи дитину-інваліда, батьки, які виховують дітей без матері (у т. ч. в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 184 КЗпП);

опікуни (піклувальники) (ст. 1861 КЗпП);

особи, призвані на збори (частина десята ст. 29 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-XII);

працівники, які обирались до складу профспілкових органів протягом року після закінчення терміну виборних повноважень (частина четверта ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV) та інші.

Про звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату на підприємстві, в установі, організації працівники попереджаються не пізніше ніж за два місяці. Відповідно до чинного законодавства сюди враховується час перебування працівника у відпустці, відрядженні, а також період його тимчасової непрацездатності