Первинні та автоматичні засоби ПОЖЕЖОГАСІННЯ
Мета і завдання роботи
Мета: закріпити теоретичні знання з пожежної безпеки
Завдання: знайомитись з будовою, принципом дії і технічними характеристиками вогнегасників та автоматичними системами пожежогасіння (АСП).
Завдання на підготовку до практичної роботи
Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності зі списком наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. У протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-19), які наведені в методичних вказівках (МВ), а також виконане індивідуальне завдання.
Індивідуальні завдання
1. Вогнегасник повітряно-пінний ВПП-10.
2. Газові вогнегасники.
2.1. Вуглекислотний вогнегасник ВВ-2.
2.2. Аерозольний вогнегасник ВА-1, ВА-3.
2.3. Вогнегасник вуглекислотно-бромметиловий ВВБ-ЗА.
3. Порошкові вогнегасники.
3.1. Ручний вогнегасник ВП-1 ("Момент-2П).
3.2. Ручний вогнегасник ВП-1 (“Момент”).
3.3. Переносний вогнегасник ВП-10.
4. Автоматичні системи пожежогасіння (спринклерні, дренчерні).
При виконанні індивідуального завдання навести рисунок пристрою (вогнегасника або спринклерної і дренчерної АСП) і вказати:
1. Призначення пристрою.
2. До якого виду (типу) він відноситься.
3. Яка вогнегасна речовина використовується в пристрої та її характеристика.
4. Який спосіб припинення процесу горіння використовується в пристрої.
5. Спосіб подачі вогнегасної речовини.
6. Для якого класу пожежі він використовується.
7. Для гасіння яких речовин його не можна застосовувати.
8. Будову пристрою.
9. Порядок приведення пристрою в дію.
10. Вимоги до технічної експлуатації пристрою.
Знати: мету і зміст майбутньої роботи; класифікацію вогнегасників і їх будову; призначення і принцип дії АСП; основні елементи устаткування водяного пожежогасіння.
Уміти:визначати клас пожежі та вибирати відповідно йому вогнегасну речовину (вогнегасник); використовувати вогнегасники будь-якого типу.
Список літератури
1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи “Первинні та автома-
тичні засоби пожежогасіння”.
2. Пожежна безпека. Нормативні акти та інші документи. т. 1. - Київ, 1997,
– 560 с.
3. ДСТУ 2273 – 93. Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка.
Терміни та визначення. Держстандарт України, 1993, – 44 с.
4. Пістун І.П., Кіт Ю.В., Березовецький А.П. Практикум з безпеки життєдіяль-
ності: Навчальний посібник /За заг. ред. канд. техн. наук І.П. Пістуна. – Су-
ми: Видавництво “Університетська книга”, 2000. – 232 с.
5. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці:
Підруч. Для студ. вищих навч. закладів. За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Караве-
ла, 2003. – 408 с.
Загальні положення
Насиченість сучасного виробництва високоенергетичними, вибухонебезпечними технологіями і матеріалами, значне зростання енергоозброєнністі людини у побутових умовах різко підвищили пожежну небезпеку. За цих умов збільшується потенційна загроза займань.
3.1. Необхідні умови виникнення процесу горіння:наявністьгорючої речовини, окислювача і джерела запалювання.
Горючіречовини здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення. Окислювачем може бути не тільки кисень повітря, але і хлор, фтор, сірка, азотна кислоти, бертолетова сіль та інші речовини. Горюча речовина і окислювач створюють горючу систему, а джерело запалювання викликає в ній процес горіння.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, відповідно до „Правил пожежної безпеки в Україні” [2, стор. 243], діляться на класи, табл. 1.
Таблиця 1 - Класи пожеж
| Клас пожеж | Пожежі: |
| А | горючих твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір, тощо) |
| В | горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються |
| С | газів |
| Д | металів та їх сплавів |
| (Е)* | електроустановок. |
Примітка: *Додатковий клас, прийнятий у “Правилах пожежної безпеки в Україні” для позначення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.
3.2. Пожежогасіння- комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі.
Комплекс заходів реалізується застосуванням наступних способів припинення процесу горіння:
1. Охолодження об'єкта горіння (палаючої речовини) базується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання. При її зниженні нижче температури запалювання горіння припиняється.
2. Припинення або зниження концентрації кисню і пальних речовин у зоні горіння базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об'ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум'яне горіння припиняється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидкості окиснення. Зменшення концентрації кисню досягається введенням у повітря інертних газів та пари зовні або розведенням кисню продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).
3. Ізоляція об'єкта горіння від повітря ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше).
4. Хімічне гальмування реакцій полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та ін.), які при попаданні у полум'я розпадаються і з'єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.
5. Механічне гасіння полум'я забезпечується застосуванням сильного струменя води, порошку чи газу.
6. Вогнеперешкода заснована на створенні умов, за яких полум'я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.